про залишення позовної заяви без руху
28 листопада 2025 року м. Житомир
справа № 240/9849/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Відповідно до ухвали суду від 07 квітня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року залучено до участі у справі №240/9849/25 як співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .
11 серпня 2025 року Військова частина НОМЕР_2 , через систему "Електронний суд", надіслала заяву (за вх. №62568/25) про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.12.2024 №291, вважається таким, що 24.12.2024 справи та посаду здав, та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, однак з позовом до суду позивач звернувся лише 04.04.2025, тобто з пропуском строку визначеного чинним законодавством.
Вказує, що в матеріалах справи відсутня заява позивача про поновлення пропущеного строку, а в ухвалі суду про відкриття провадження судом не було надано оцінки зазначеному порушенню.
Суд розглянувши подане клопотання, зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 47 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022).
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, та з огляду на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин) (підпункти 65.1-65.2 пункту 65 постанови).
В названій постанові Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Матеріали справи свідчать, що позивача, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.12.2024 №291, з 24 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , водночас з даним позовом позивач, через свого представника, звернувся лише 02.04.2025, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права, з урахування вказаних обставин справи, виникає з моменту ознайомлення позивача з наказом про звільнення з військової служби, тобто з 24.12.2024. Проте, зважаючи на дату звернення позивача до суду - 02.04.2025 (шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв'язку), останнім пропущений тримісячний строк звернення до суду, з моменту коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст.122 КАС України.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при подачі позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст.160, 161, 171 КАС України, а провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вказаним вимогам КАС України.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко