Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 листопада 2025 року Справа№200/7149/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (далі відповідачем) №234 по стройовій частині від 07.08.2025 року позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу частини з 07.08.2025 року, але одноразову грошову допомогу при звільненні на день її звільнення з військової служби, що передбачено пунктами 1 розділу ХХХІІ наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року в повному розмірі вона не отримала. Позивач зауважила, що вона проходила військову службу саме у відповідача, де й отримувала грошове забезпечення. Позивач вважає, що відповідач протиправно не виплатив їй одноразову грошову допомогу при звільненні, оскільки у витязі із наказу №234 від 07.08.2025 року, абзацом 5 передбачена календарна вислуга років у Збройних Силах України, яка становить 5 років 06 місяців та 06 днів та відповідач мав всі підстави для здійснення їй виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, саме за 5 років (повних календарних років служби), а не за 4 роки як це здійснив відповідач.
Військова частина НОМЕР_1 (далі відповідач) надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.04.2023 № 105 солдата ОСОБА_1 зараховано в списки військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду кухара їдальні взводу забезпечення роти забезпечення батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2025 №83-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків частини та всіх видів забезпечення з 07.08.2025 року. Відповідач зазначив, що при звільненні з військової служби, відповідачем була обрахована та виплачена позивачу одноразова грошова допомога при звільненні із розрахунку згідно п. 4 розділу ХХХІІ Порядку № 260 та пункту 1 постанови Кабінету міністрів України № 460, а саме з розрахунку 4% за кожний повний календарний місяць. Не погоджуючись з таким розрахунком, позивач звернулася до суду з позовом, наполягаючи на тому, що позивачу має бути обрахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні із розрахунку згідно п. 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260. Таким чином, при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, на позивача не поширюється дія пункту 1 Розділу XXXII Порядку №260. Проте, при обчисленні одноразової грошової допомоги позивача при звільненні застосуванню підлягають положення пункту 4 Розділу XXXII Порядку №260 та п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460. Відповідач зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2025 №83-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків частини та всіх видів забезпечення з 07.08.2025, зокрема солдата ОСОБА_2 , солдата резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_1 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.08.2025 №83-РС у відставку за підпунктом “б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби), з 07 серпня 2025 року припинити дію контракту виключити зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вислуга років у Збройних Силах станом на 07 серпня 2025 року складає: календарна - 05 років, 06 місяців, 06 днів, пільгова - 04 роки, 00 місяців, 16 днів, загальна - 09 років, 06 місяців, 22 дні. Виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення, 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби із розрахунку 04 календарних років (безперервна служба з 29.01.2020 по 07.08.2025). Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2025 року відкрито провадження по даній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; відомості про нараховану та виплачену позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, а саме надати розрахунок цієї допомоги зазначивши складові; довідку, в якій зазначити з якого часу позивач проходила військову службу у частині зазначивши вислугу років в календарному обчисленні; копії наказів про зарахування позивача до списків особового складу частини та відповідно виключення зі списків особового складу частини.
Позивач та відповідач про відкриття провадження по справі були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідна відмітка про наявність у них реєстрації кабінету електронного суду та відповідна відмітка «доставлено» де зазначено, що ухвалу про відкриття провадження по справі вони отримали 17.09.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 виданим Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області від 27.06.2013 року.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій виданим від 03.11.2020 року серії НОМЕР_4 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.04.2023 року №105 була переведена з військової частини НОМЕР_6 та зарахована до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення як військовослужбовець військової служби за контрактом на особливий період, та в подальшому позивача було звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.08.2025 №83-РС у відставку за підп. «б» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби) та 07.08.2025 року позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №234.
В даному наказі зазначено, вислуга років у Збройних Силах станом на 07 серпня 2025 року складає: календарна - 05 років 06 місяців 06 днів; пільгова - 04 роки 00 місяців 16 днів; загальна - 09 років 06 місяців 22 дні.
Наказано виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби із розрахунку 04 календарних років (безперервна служба з 29.01.2020 по 07.08.2025 року).
Відповідно до наданої відповідачем довідки про суму нарахованої одноразової грошової допомоги у разі звільнення позивачу №1848/5/3114, судом встановлено наступний розрахунок: сума місячного грошового забезпечення - 21008,00 грн. х 50% місячного грошового забезпечення = 10 504,00 грн. х 4 (повних календарних років служби) - 42 016,00 грн.
Вищезазначена сума була виплачена позивачу відповідачем у серпні 2025 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки виплаченого грошового забезпечення позивача за 2025 рік.
Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за 5 років вислуги.
Варто зазначити, що у відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 4 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 2 ст.15 Закону України №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я; які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Відповідно до приписів Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», відповідно до якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до розділу XXXII «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку №260
Пункт 1 - Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пункт 4 - Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Пункт 5 - Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад),- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пункт 7 - У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Пункт 8 - Для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
Судом встановлено, що позивач у відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.04.2023 №105 було переведено з військової частини НОМЕР_6 як військовослужбовця військової служби за контрактом на особливий період.
Слід зауважити, що відповідно до приписів ч.2 та ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Відповідач у своєму відзиві зазначає: - «Проте, при обчисленні одноразової грошової допомоги позивача при звільненні застосуванню підлягають положення пункту 4 Розділу XXXII Порядку №260 та п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460.».
Суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 якою затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, пункт 1 якого визначає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
В свою чергу для суду є незрозумілим, зазначення у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2025 року №234 наступного: - виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби із розрахунку 04 календарних років (безперервна служба з 29.01.2020 по 07.08.2025 року) та проведеного відповідно до наданої відповідачем довідки про суму нарахованої одноразової грошової допомоги у разі звільнення позивачу №1848/5/3114, розрахунку: сума місячного грошового забезпечення - 21008,00 грн. х 50% місячного грошового забезпечення = 10 504,00 грн. х 4 (повних календарних років служби) - 42 016,00 грн.. тобто передбаченого приписами ч.2 ст.15 Закону України №2011-ХІІ та Порядком №260.
Слід зауважити, що доказів внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2025 року №234, в якому було б зазначено - виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення із розрахунку 04 календарних років (безперервна служба з 29.01.2020 по 07.08.2025 року), як то передбачає постанова КМУ №460, як і розрахунку виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у такому же розрахунку до суду не надано.
В свою чергу, наявними доказами в матеріалах справи, а саме копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2025 року №234 підтверджується наявність у позивача календарної вислуги років у Збройних Силах станом на 07 серпня 2025 року повних 05 років (безперервна служба з 29.01.2020 по 07.08.2025 року) та відповідно й розрахунок суми одноразової грошової допомоги при звільненні у відповідності до приписів Закону України №2011-ХІІ та Порядку №260 має бути наступним: - 10 504,00 грн. (50 % місячного грошового забезпечення) х 5 років (повної календарної вислуги) = 52 520 грн.
Слід звернути увагу, що доказів попереднього звільнення та відповідно виплати військовою частиною НОМЕР_6 одноразової грошової допомоги позивачу, матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні позивачу у сумі - 42 016,00 грн., замість належної з урахуванням 5 років календарної вислуги - 52 520,00 грн., в даному випадку суд вбачає саме протиправні дії відповідача, оскільки даний розрахунок позбавив позивача на належне їй грошове забезпечення у відповідному розмірі.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні, та як похідна вимога, зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за повних 5 років календарної вислуги (безперервна служба з 29.01.2020 по 07.08.2025 року) з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Оскільки позивач є учасником бойових дій та відповідно була звільнена від сплати судового збору, з урахуванням наведеного судові витрати відшкодуванню не підлягають.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні за повних 5 років календарної вислуги (безперервна служба з 29.01.2020 по 07.08.2025 року) з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Повний текст рішення складено та підписано 28 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець