28 листопада 2025 рокуСправа № 160/17411/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон Анна Олегівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 216 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача військову частину НОМЕР_2 .
29.10.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив від військової частини НОМЕР_2 , в якому відповідач, серед іншого, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду. Так, відповідач зазначає, що позивачу нараховано грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2023. При цьому, не відповідають дійсності зазначені позивачем у позові обставини про те, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав у квітні 2025 року, отримавши відповідь відповідачів на свій запит. Так, позивачем в рамках розгляду іншої справи №160/22632/23 про перерахунок грошового забезпечення за час проходження ним служби надавалися до суду копії наступних документів: картки особового рахунку позивача за 2023 рік, грошового атестату та розрахунково-платіжної відомості. Вказані документи надавалися позивачем до позову у справі №160/22632/23 від 06.09.2023. На переконання відповідача, позивачу було відомо про нараховані йому при звільненні суми та їх структуру, в тому числі грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку та додаткову відпустку як учасника бойових дій принаймні 06.09.2023. Натомість, з позовом до суду в цій справі щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток ОСОБА_1 звернувся з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі 160/17411/25 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати обґрунтовану заяву/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчать про дотримання строку звернення до суду.
12 листопада 2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій вказує, що відлік строку звернення до адміністративного суду слід обчислювати з моменту отримання відповіді на адвокатський запит, а саме з 03.04.2025.
Ознайомившись з клопотанням про поновлення строку звернення до суду, суд вважає викладені в ньому причини пропуску строку, такими, що не є поважними, з огляду на таке.
Постановою від 21 березня 2025 року Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 зроблено висновки про те, що період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Натомість, період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні.
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №108 позивача звільнено 26.05.2023 з Військової частини НОМЕР_1 , а з запитом до відповідача про надання інформації стосовно нарахованої додаткової винагороди у рахунок компенсації за невикористану відпустку звернувся лише 03.04.2025, тобто лише через 2 роки. Тобто, позивач вчинив дії щодо з'ясування складових свого грошового забезпечення поза межами тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.
Також, з відзиву військової частини НОМЕР_2 вбачається, що в межах адміністративної справи №160/22632/23 здійснювався розгляд вимог позивача до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати належного грошового забезпечення позивачу, в тому числі за період з 01.01.2016 до 26.05.2023, що свідчить про обізнаність позивача із нарахованими та виплаченими йому складовими грошового забезпечення.
Так, згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що позивачем в рамках розгляду іншої справи №160/22632/23 про перерахунок грошового забезпечення за час проходження ним служби надавалися до суду копії наступних документів: картки особового рахунку позивача за 2023 рік, грошового атестату та розрахунково-платіжної відомості. Вказані документи надавалися позивачем до позову у справі №160/22632/23 від 06.09.2023.
Відтак, позивачу було відомо про нараховані йому при звільненні суми та їх структуру, в тому числі грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку принаймні 06.09.2023. Натомість, з позовом до суду в цій справі щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток ОСОБА_1 звернувся з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду.
Відтак, зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду в частині перерахунку грошової компенсації - пропущено.
Як вже було зазначено судом, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення), обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду в частині перерахунку грошової компенсації - пропущено.
А тому суд не визнає поважними причинами, які наведенні у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, викладені обставини у клопотанні про поновлення строків звернення до адміністративного суду не визнаються судом поважними.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до п. 7) ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 169, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя А.О. Сластьон