26 листопада 2025 рокуСправа №160/25057/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 047150027550 від 25.07.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.2001, а саме: з 05.10.2001 по 15.01.2002; згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.09.1984, а саме: з 24.05.1982 по 18.05.1984, з 09.12.1991 по 02.12.1992, 3 28.11.1994 по 01.04.1995; згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.10.1987, а саме: з 02.11.1987 по 31.12.1987, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не здійснило призначення пенсії за віком, не зарахувавши всі періоди роботи позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/25057/25. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач, зокрема, зазначає, що як за законодавством України, так і за законодавством російської федерації, обов'язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків за цей період до пенсійного фонду російської федерації.
Враховуючи те, що в спірні періоди позивач працював на території іноземної держави, за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків у ці періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутні права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території іноземної держави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, відсутні правові підсьтави для зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи на території россійської федерації.
Так як в трудовій книжці позивача наявні неточні записи, а позивачем не надано уточнюючої довідки, даний період не враховано до трудового стажу.
Позивачем подано відзив на позовну заяву, в якій він підтримує позовні вимоги та зазначає про безпідставне посилання відповідача на рішення судів апеляційних інстанцій, оскільки за ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністратрвного суду від 26.11.2025 продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/25057/25 до 26 листопада 2025 року.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 17.07.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
25.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення №047150027550 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 31 року, у 2027 році будуть мати відпвідно до п. 2 цієї ж статті - у віці 63 роки, за наявності страхового стажу від 24 років.
Згідно з наданими документами страховий стаж заявника становить 29 років 11 місяців 8 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 від 05.11.2001 до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 05.10.2001 по 15.01.2002, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державнен пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року.
До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 24.05.1982 по 19.05.1984, згідно довідки від 25.07.2024 №03/9758 та військового квитка НОМЕР_5 від 18.03.1992, оскільки відповідно до військового квитка по батькові заявника російською мовою « ОСОБА_2 » не відповідає по батькові згідно паспортних даних « ОСОБА_3 ». Уточнююча довідка від 25.07.2024 №03/9758 до уваги не взята, оскільки підстава видачі її не первинний документ - облікова картка, а військовий квиток НОМЕР_5 , в якому по батькові особи не відповідає паспортним даним.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 11.09.1984 до страхового стажу не зараховано період роботи з 09.12.1991 по 02.12.1992, оскільки наявне виправлення в даті при прийнятті на роботу; з 28.11.1994 по 01.04.1995, оскільки наявне виправлення в даті звільнення з роботи.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 19.10.1987 до страхового стажу не зараховано період роботи з 02.11.1987 по 31.12.1987 оскільки на титульному аркуші трудової книжки по батькові заявника російською мовою « ОСОБА_4 » не відповідає по батькові згідно паспортних даних « ОСОБА_3 ».
Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України, звернувся з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).
За ч. 1 ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком (п.1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058).
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років .
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IVвстановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Позивачу не зараховано до стажу періоду проходження військової служби з 24.05.1982 року по 18.05.1984 року.
Відповідно до записів копії трудової книжки НОМЕР_2 від 11.09.1984 позивач з 24.05.1982 по 18.05.1984 знаходився на військовій службі відповідно до військового квитка НОМЕР_6 .
Вказаний період не був зарахований відповідачем у зв'язку з розбіжностями в написанні по батькові позивача: у паспорті російською « ОСОБА_3 », у військовому квитку НОМЕР_5 - російською « ОСОБА_2 ».
На підтвердження перебування позивача у спірний період на військовій службі позивачем надано військовий квиток НОМЕР_5 , що виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 18.03.1992 року на ім'я (російською) « ОСОБА_5 », відповідно до якого в період з 24.05.1982 по 19.05.1984 він проходив військову службу в Збройних Силах СРСР.
Згідно архівної довідки № 101 від 23.05.2024 року, виданої Зеленодольським професійним ліцеєм, позивач з 01.09.1979 року навчався на денній формі в Зеленодольському міському ПТУ № 16 Дніпропетровської області та був відрахований 24.05.1982 року в зв'язку з призовом до лав Радянської Армії.
Факт проходження позивачем військової служби в період з 24.05.1982 року по 19.05.1984 року підтверджується також довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.07.2024 №03/3758.
Щодо посилання відповідача на розбіжності в написанні по батькові позивача російською мовою, то позивач не може відповідати за неправильне заповнення документів посадовими особами, а тому зважаючи, що в матеріалах справи наявні підтверджуючі документи проходження позивачем у спірні періоди військової служби, суд вважає можливим зарахувати їх до страхового стажу позивача.
Стосовно відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період рроботи з 09.12.1991 по 02.12.1992, оскільки наявне виправлення в даті при прийнятті на роботу і з 28.11.1994 по 01.04.1995, оскільки наявне ввиправлення в даті звільнення з роботи, суд зазначає наступне.
За записами трудової книжки НОМЕР_2 від 11.09.1984 ОСОБА_1 :
09.12.1991 прийнятий начальником зміни формовочного цеху Орендного підприємства "Дніпропетровський завод великопанельного домобудування" відповідно до наказу № 107-к від 16.12.1991 (запис 15);
02.12.1992 року звільнений з роботи згідно ст.38 КЗпП за власним бажанням, згідно наказу 151-к від 17.11.1992 (запис 16);
28.11.1994 року прийнятий на потік № 7 майстром Дніпропетровського домобудівельного комбінату згідно наказу № 229 від 28.11.1994 (запис 19);
01.04.1995 звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП, згідно наказу 316 від 01.04.1995 (запис 20).
Головним управлінням Пенсійного фонду України до страхового стажу позивачу на зараховано періоду роботи з 02.11.1987 по 31.12.1987.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.10.1987 позивач:
02.11.1987 року прийнятий тимчасово електромонтажником 2 розряду в Трест «Дніпроелектромонтаж» Дніпропетровського спеціалізованого управління електромонтажу № 445 відповідно до наказу № 129-к від 02.11.1987;
31.12.1987 звільнений в зв'язку із закінченням тимчасової роботи згідно п.2 ст.36 КЗпП, відповідно до наказу № 162-к від 31.12.1987.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
В подальшому Кабінетом Міністрів України від 27.04.1993 №301 прийнято постанову «Про трудові книжки працівників», за п. 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Аналогічні норми наведені і у ч. 3 ст.44 Закону України від «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
Щодо позиції відповідача про неможливість зарахувати позивачу періоду роботи на території російської федерації з 05.11.2001 по 15.01.2002 до страхового стажу, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та можливість зарахування до страхового стажу періодів роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року та зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 , суд зазначає наступне.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_7 від 05.11.2001 року, позивача 05.10.2001 прийнято на роботу муляром до ТОВ «Консоль-Інвест» відповідно до наказу № 200к від 04.10.2001 ;
10.10.2001 переведено на посаду виконроба згідно наказу № 213к від 05.10.2001;
15.01.2002 звільнено на підставі ст.31 КЗпП РФ (власне бажання) відповідно до наказу № 8к від 17.01.2002.
Як вбачається з відтиску печатки у вказаній трудовій книжці ТОВ «Консоль-Інвест» зареєстровано в м. Москва.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до ст. 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент звернення позивача з заявою про призначення йому пенсії (01.05.2023). Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.
При цьому суд враховує, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Водночас, відповідно до п. 2 ст. 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд звертає увагу на те, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угоди були чинними для України, а тому підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Посилання відповідача на обставину припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР .
Проте суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Отже, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації з 05.10.2001 по 15.01.2002.
Виходячи з вищенаведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у призначенні пенсії, визнається протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач не надав.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією ІD5390-5465-3777-4568 від 01.09.2025.
Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 047150027550 від 25.07.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.2001, а саме: з 05.10.2001 по 15.01.2002; згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.09.1984, а саме: з 24.05.1982 по 18.05.1984, з 09.12.1991 по 02.12.1992, 3 28.11.1994 по 01.04.1995; згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.10.1987, а саме: з 02.11.1987 по 31.12.1987, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона