27 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/4374/25
Провадження № 22-ц/4815/1265/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Євроінс Україна" про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 42 519, 11 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 , є власником транспортного засобу BMW I3, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . 11 серпня 2024 року близько 18:05 год., в м. Рівне, вул. Різдвяна, 2а, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Scoda Fabia, номерний знак НОМЕР_2 , вчинив ДТП, внаслідок якого автомобіль позивачки зазнав механічних пошкоджень та їй було завдано матеріальних збитків. Вартість фактично завданих збитків перевищує суму страхового відшкодування на 42 519,11 грн. Разом з тим, позивач зазначає, що вона зазнала моральної шкоди, яку оцінює у 50 000, 00 грн..
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 42 519, 11 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 582,82 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 частково не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що страховиком виплачено потерпілій ОСОБА_2 117 420,89 грн (із розрахунку 140 216, 00 грн. майнового збитку з урахуванням зносу та за мінусом - 3200,00 грн франшизи - 19 595, 11 грн ПДВ).
Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.
Отже, ПДВ в сумі 19595,11 грн. входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто ОСОБА_3 страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.
Просить скасувати частково рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2025 року у цивільній справі №569/4374/25 та змінити рішення, зменшивши суму стягнення шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди на суму податку на додану вартість до 22921,020 грн.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_2 , є власником транспортного засобу BMW I3, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що cтверджується свідоцтвом про транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
11 серпня 2024 року близько 18:05 год., в м. Рівне, вул. Різдвяна, 2а, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Scoda Fabia, номерний знак НОМЕР_2 , в порушення п. 10.2 Правил дорожнього руху, виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, не надав переваги в русі транспортному засобу BMW, номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок чого трапилося їх зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобі, завдано матеріальних збитків. Своїми діями, що виразились в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 вересня 2024 року у справі № 569/16384/24 було визнано винним ОСОБА_1 у зазначеному ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Внаслідок ДТП належний позивачу на праві приватної власності транспортний засіб BMW I3, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень, позивачу було завдано матеріальних збитків.
ПрАТ «СК «Євроінс Україна», яка є страховиком винуватця ДТІ, прийняла рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 117 420,89 грн (сто сімнадцять тисяч чотириста двадцять гривень вісімдесят дев?ять копійок). Згідно розрахунку ПрАТ «СК «Євроінс Україна» вартість відновлювального ремонту - 244 278, 46 грн, коефіцієнт фізичного зносу в грошовому виразі - 104 062, 45 грн, майновий збиток з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 140 216, 00 грн. Страхове відшкодування 117 420,89 грн (140216, 00 грн. - 3 200,00 грн франшиза - 19 595, 11 грн ПДВ).
Згідно рахунку станції технічного обслуговування «ВЛАСТ» (ФОП ОСОБА_4 , платник єдиного податку - 3-тя група) №Н0000000357 від 27.08.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW I3, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 становить 159 940, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно зі абзацом 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (МСТБУ) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).
При цьому, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Тобто, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив, що при визначенні розміру шкоди позивач посилалась на розрахунок СТО «ВЛАСТ», ФОП ОСОБА_4 , яка не зареєстрована платником податку на додану вартість. У зв'язку з цим вартість ремонту, зазначена у рахунку № Н0000000357 від 27.08.2024 у сумі 159940,00 грн, вже є остаточною та визначена без нарахування ПДВ. Отже, позивач не ніс витрат зі сплати ПДВ, а тому підстав для зменшення суми заявлених до стягнення збитків на суму податку на додану вартість немає.
Слід також зауважити, що розмір ПДВ був вирахуваний страховиком із вартості відновлювального ремонту, визначеної оцінювачем у сумі 244278,46 грн. Водночас позивач обґрунтовує свої вимоги не цією сумою, а вже зменшеним розрахунком без ПДВ. Тому стягнуті 42519,11 грн. становлять лише різницю між реальною вартістю ремонту та фактично виплаченим страховим відшкодуванням. За таких обставин вимога відповідача про необхідність зменшення цієї суми на розмір ПДВ є непропорційною та юридично необґрунтованою, оскільки призвела б до подвійного зменшення відшкодування і фактичного заниження розміру реальних збитків позивача.
Зважаючи на викладене та виходячи з меж і доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Шимків С.С.