Справа № 162/960/25 Головуючий у 1 інстанції: Цибень О. В.
Провадження № 22-ц/802/1355/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
28 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року,
15 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» Акціонерне Товариство «Таскомбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 26 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4315377011, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на таких умовах: сума кредиту - 56 345,82 грн; строк користування 36 місяців; річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,59 % від суми кредиту.
20 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір факторингу № 200921, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4315377011 від 26.04.2021 з усіма наступними додатками та змінами.
Станом на 01 травня 2025 року заборгованість позичальниці за кредитним договором № 4315377011 від 26 квітня 2021 року становить 88 745,42 грн, з яких 56 345,82 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2,83 коп - заборгованість по річних процентах (у т. ч. прострочена); 32 396,77 грн - заборгованість по щомісячних процентах (у т. ч. прострочена), яку позивач просив стягнути з відповідача, а також відшкодувати судові витрати.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 4315377011 від 26 квітня 2021 року у розмірі 88 745,42 грн та 2 422,40 грн судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення в частині стягнення процентів у розмірі 32 396,77 грн та ухвалити у цій частині нове судове рішення - про відмову у стягненні процентів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін з таких підстав.
Рішення суду в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту і річних процентах сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом і не переглядається.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з матеріалами справи 26.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4315377011, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на таких умовах: сума кредиту - 56 345,82 грн; строк користування 36 місяців; річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,59 % від суми кредиту.
Згідно з п. 1.3 цього договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 5377011, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 кредитного договору всі інші умови кредитного договору викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», з якими позичальник ознайомилася до складення цього договору та до яких позичальник приєднується, підписавши цей договір.
Відповідно до п. 2.2. цей договір, паспорт кредиту № 5377011 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» складають єдиний кредитний договір.
Відповідачем також підписано паспорт кредиту № 5377011, в якому сторонами було погоджено всі істотні умови кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка, загальні витрати за кредитом, тощо.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.
Відповідно до умов Паспорту кредиту та Кредитного договору Позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах:
- річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором;
- щомісячні проценти - 2,59 % від суми кредиту.
Позичальник повідомлена кредитодавцем у відповідності до вимог чинного законодавства, у чіткій та зрозумілій формі з інформацією, вказаною в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 6, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою інформацією, необхідною для свідомого та добровільного вибору фінансової послуги.
Позичальник підтвердила, що ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних позичальником умов кредитування.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, підписавши цей договір, позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами (всього 5 платежів).
Кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав.
Разом з тим, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 01.05.2025 утворилася заборгованість на загальну суму 88 745,42 грн, з яких: 56 345,82 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2,83 грн - заборгованість по річних процентах; 32 396,77 грн - заборгованість по місячних процентах, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками по рахунку (а. с. 21-23, 28-107).
20.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» і АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу № 200921, відповідно до умов якого та витягу з реєстру прав вимоги, до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором до боржника ОСОБА_1 (а. с. 11-20).
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що визначений договором розмір процентів є несправедливим та надмірним тягарем для споживача, є нікчемною умовою договору - відхиляються апеляційним судом з таких підстав.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.
Відповідач укладений кредитний договір не оспорювала ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідач будь-яких доказів у спростування факту укладення кредитного договору саме із зазначеними у ньому істотними умовами щодо нарахування процентів не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, чим не виконала покладеного на неї процесуального обов'язку, передбаченого статтею 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд обґрунтовано вважав доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором та урахував виконаний позивачем розрахунок заборгованості по процентах, який суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим.
За таким розрахунком проценти за користування кредитом нараховувалися щомісячно за узгодженою сторонами ставкою 2,59 % від суми кредиту та лише у період дії кредитного договору.
Оскільки відповідач лише частково погашала заборгованість про місячних процентах, то розмір цієї заборгованості становить 32 396,77 грн, яку відповідач не спростувала.
Висновки суду першої інстанції в цій частині зроблені на підставі повно та об'єктивно досліджених матеріалів справи, а доводи апеляційної скарги відповідача щодо заперечення правомірності нарахування місячних процентів за користування кредитом зводяться до припущень, які не підтверджені жодними встановленими цивільним процесуальним законом засобами доказування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду в оскарженій частині, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Любешівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді