Справа № 158/1415/25 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л.
Провадження № 22-ц/802/1296/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
19 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Русинчук М. М.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснені права власності на житло шляхом виселення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 вересня 2025 року,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що на підставі укладеного з відповідачем ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 31.01.2025 вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка, яка не є власником будинку та не є членом її сім?ї, продовжує користуватися даним житловим приміщенням, чим чинить перешкоди у гарантованому державою праві вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Ураховуючи те, що відповідачка у добровільному порядку виселятися не бажає, просила усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 з цього об'єкта нерухомості та відшкодувати понесені судові витрати.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 вересня 2025 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 з вказаного об'єкта нерухомості.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 211, 20 грн судового збору.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.
Позивач та її представник апеляційну скаргу заперечили і просять залишити її без задоволення.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до укладеного з відповідачкою ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 31.01.2025, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав № 410818244 від 31.01.2025 (а. с.7-9, 10).
Згідно з п. 8. договору купівлі-продажу сторони домовились про те, що ОСОБА_3 має право користування нерухомим майно, яке є предметом цього договору, до 01 квітня 2025 року.
У зв'язку із невиконанням цієї умови договору позивачем направлено відповідачу письмову вимогу про виселення, яку остання у добровільному порядку не виконала (а. с. 11).
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Право користування чужим майном передбачено главою 32 ЦК України.
У частині першій статті 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
У частині першій статті 402 ЦК України вказано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту.
Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що відповідачка за умовами п. 8 договору купівлі-продажу мала право на користування спірним будинком до 01.04.2025.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі
№ 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц, постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.
Обставини справи свідчать, що відповідачка ОСОБА_3 спільним побутом із власником будинку ОСОБА_1 не пов'язана, не являється членом сім'ї цього власника будинку.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що інтереси позивача, як власника житла перевищують інтереси відповідача, яка не являється членом її сім'ї, у якої припинилися правові підстави користування чужим майном.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді