СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/105/25
ун. № 2-1395/08
01 жовтня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: П'ятничук І.В.,
за участю секретаря судових засідань Кульбовської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
Представник скаржника ОСОБА_4. яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: ОСОБА_2 , якою просить скасувати арешт майна ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , накладений Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 26.10.2009 року серія та номер постанови: АА № 125416 в межах виконання виконавчого листа № 2-1395 від 04.06.2008 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва (додаткова інформація: Єдиний реєстр заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10389352 від 21.10.2010 р.; реєстратор: Прасолов Олексій Миколайович, Бердянське міськрайонне управління юстиції, Запорізька область, номер запису про обтяження 13131128 від 21.10.2010 року та номер запису про обтяження 13131146 (спеціальний розділ) від 21.10.2010 року), стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Скаржник вказує, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2008 року у справі № 2-1395/08 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі: 5000,00 грн. основної суми боргу, 130,06 грн. індексу інфляції та 3 % річних, 185,00 грн. пені, 53,15 грн. сплаченого судового збору, 30,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто 5398,21 грн.
Зазначила, що на виконання рішення суду у справі № 2-1395/08 Святошинським районним судом м. Києва 04.06.2008 року було видано виконавчий лист.
16.01.2009 року постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5398,21 грн., обтяження за № 13131128 внесено 21.10.2010 року, реєстратор Прасолов Олексій Миколайович, Бердянське міськрайонне управління юстиції, Запорізька область.
Зазначила, що ОСОБА_3 також було внесено обтяження за № 13131146 (спеціальний розділ) від 21.10.2010 року про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення 5398,21 грн. на підставі постанови державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 26.10.2009 року серії АА № 125416.
Крім того, вказала, що у листопаді 2012 року ОСОБА_1 особисто було сплачено суму боргу у розмірі 5398,21 грн. через відділення Ощадбанку та передано особисто державному виконавцю в провадженні якого перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 (НОМЕР_3).
Постановою державного виконавця Подільського ВДВС від 23.11.2012 року ВП № НОМЕР_2 було закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції яка діяла на той час.
Вказала, що 22.07.2025 року перед вчиненням нотаріальної дії щодо набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо що державний виконавець у листопаді 2012 року перед закінченням виконавчого провадження № НОМЕР_2 (НОМЕР_3) не зняв арешт з майна ОСОБА_1 та заборону на його відчуження.
Звернувшись до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою щодо скасування арешту з майна ОСОБА_1 , останній було відмовлено у скасуванні арешту у позасудовому порядку, оскільки виконавче провадження на даний час знищено та рекомендовано звернутись до суду.
В судове засідання скаржник та її представник не з'явились, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином.
Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали скарги, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2008 року у справі № 2-1395/08 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі: 5000,00 грн. основної суми боргу, 130,06 грн. індексу інфляції та 3 % річних, 185,00 грн. пені, 53,15 грн. сплаченого судового збору, 30,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто 5398,21 грн.
На виконання рішення суду у справі № 2-1395/08 Святошинським районним судом м. Києва 04.06.2008 року було видано виконавчий лист по вказаній цивільній справі.
Як вбачається з відповіді Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.07.2025 року, 16.01.2009 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-1395 від 04.06.2008 року виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 5398,21 грн.
23.11.2012 року в межах вказаного виконавчого провадження було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав визначених п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції яка діяла на той час).
Крім того, перевіркою даних які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що на все майно ОСОБА_1 в межах суми стягнення 5398,21 грн. накладено арешт відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 125416 від 26.10.2009 року виданої Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (додаткові відомості ВП № НОМЕР_3), обтяження за номером № 13131146 внесено 21.10.2010 реєстратором Прасоловим Олексієм Миколайовичем, Бердянське міськрайонне управління юстиції Запорізької області.
Також встановлено, що на все майно ОСОБА_1 в межах суми стягнення 5398,21 грн. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 125416 від 26.10.2009 року виданої Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (додаткові відомості ВП № НОМЕР_3) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.10.2010 року внесено обтяження за № 13131128 реєстратором Прасоловим Олексієм Миколайовичем, Бердянське міськрайонне управління юстиції Запорізької області.
Окрім того, з вищезазначеного листа вбачається, що виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 знищено за закінченням терміну зберігання, що в своє чергою є перешкодою для зняття арешту в позасудовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).
Згідно ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Верховний Суд у своїх постановах від 07 липня 2021 року у справі № 2- 356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2- 3600/09 (провадження № 61-12406св21), від 07 серпня 2024 року у справі № 14- 7238/2009 (провадження № 61-6085св24), від 28 серпня 2024 року у справі 947/36027/21 (провадження № 61-12849св23) виклав правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право власності та порушенням прав особи на мирне володіння своїм майном.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність підстав для обмеження права власності скаржника, наявність арешту майна скаржника, що перешкоджає йому вільно розпоряджатися таким майном, враховуючи, що зобов'язання з виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2008 року по цивільній справі № 2-1395/08 ОСОБА_1 виконано у повному обсязі, відсутні законні підстави для подальшого збереження арешту майна скаржника.
Бездіяльність державного виконавця, яка виразилася у не скасуванні арешту майна після виникнення підстав для його накладення, є неправомірною та порушує право ОСОБА_1 на вільне володіння та розпорядження своїм майном.
Щодо витрат про стягнення правової допомоги в розмірі 42500,00 грн, слід заначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В обґрунтування понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 42500,00 грн., представник скаржника надала до суду ордер серії АІ № 1984926 від 26.08.2025 року, договір про надання професійної правничої допомоги № 13 від 30.07.2025 року, додаткову угоду № 1 від 22.07.2025 року до договору № 13 від 30.07.2025 року, акт-рахунок № 13/1 від 26.08.2025 року відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) за надання правничої допомоги становить 42500,00 грн., платіжну інструкцію № 1ю258012149.1 від 12.08.2025 року.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в сумі 10000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
З огляду на встановлені обставини та положення ч. 2 ст. 451 ЦПК України, скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 12, 81, 260, 448, 450, 451ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити.
Скасувати арешт майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), накладений Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 26.10.2009 року серія та номер постанови: АА № 125416 в межах виконання виконавчого листа № 2-1395 від 04.06.2008 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва. (додаткова інформація: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10389352 від 21.10.2010 р.; реєстратор: Прасолов Олексій Миколайович, Бердянське міськрайонне управління юстиції, Запорізька область, номер запису про обтяження: 13131128 від 21 жовтня 2010 року та номер запису про обтяження: 13131146 (спеціальний розділ) від 21 жовтня 2010 року).
Стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( код ЄДРПОУ 34482497, місце знаходження: м. Київ, пр. Георгія Гонгадзе, 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.В. П'ятничук