Справа №:755/19593/24
Провадження №: 2/755/5276/25
"26" червня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Савлук Т.В.,
секретаря Лазоренко Н.В.,
учасники цивільного процесу:
представник позивача - не з'явився,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1001265634701 від 11 березня 2019 року у розмірі 20 801 грн 10 коп., за кредитним договором № 2001133467901 від 21 вересня 2018 року у розмірі 33 408 грн 87 коп., за кредитним договором № 1001370373902 від 02 серпня 2019 року у розмірі 46 349 грн 43 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.
13 листопада 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Арапіна Н.Є) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03 квітня 2025 року керівником апарату Дніпровського районного суду міста Києва О. Коровичем винесено розпорядження №652 «Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ».
10 квітня 2025 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано у провадження головуючому судді Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В.
15 квітня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження та продовжено розгляд цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
05 червня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення (вх. № 32230), подані відповідачем ОСОБА_1 , в яких він просив застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача.
10 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 33436), подані представником позивача Рудзей Ю.В.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України).
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутня копія первинного договору факторингу між первинним кредитором (клієнтом) та первинним фактором (договір факторингу), у т.ч. докази оплати договору факторингу та додатків (копія реєстру вимог) до нього, що б підтверджувало належність позивача як нового кредитора у цій справі. При цьому, сам по собі факт укладення договору факторингу не створює для відповідача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у договорі та не підтверджує абсолютне право позивача як нового кредитора.
Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що 21 вересня 2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001133467901, шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У заяві відповідач просив встановити на кредитну картку кредитний ліміт у сумі 1000 грн. Розрахунковий день - 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, розмір мінімального платежу та інші умови встановлюються ДКБО.
11 березня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001265634701, шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій просив банк надати йому кредит на суму 18 604 грн 00 коп. (16 000 грн 00 коп. - на загальні споживчі цілі; 2 304 грн 00 коп. - для оплати договору страхування; 300 грн 00 коп. - для сплати разової комісії) на 36 місяці зі сплатою 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%.
02 серпня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001370373902, шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій просив банк надати йому кредит на суму 31 767 грн 00 коп. на 24 місяці зі сплатою 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%.
Випискою по рахунку за період з 25 вересня 2018 року по 14 червня 2021 року підтверджується користування позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів (а.с. 29-48).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку у відповідача наявна заборгованість: за кредитним договором № 1001265634701 - 20 801 грн 10 коп., з яких: 10 968 грн 85 коп. -заборгованість за кредитом; 3 грн 94 коп. - заборгованість по процентам, 9828 грн 31 коп. -заборгованість за комісією; за кредитним договором № 2001133467901 - 33 408 грн 87 коп., з яких: 19 571 грн 32 коп. - заборгованість за кредитом; 13 837 грн 55 коп. - заборгованість по процентам, 0 грн 0 коп. - заборгованість за комісією; за кредитним договором № 1001370373902 - 46 349 грн 43 коп., з яких: 22 638 грн 61 коп. - заборгованість за кредитом; 8 грн 57 коп. - заборгованість по процентам, 23 702 грн 25 коп. - заборгованість за комісією.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12 тощо).
У даній справі позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що право вимоги від первісного кредитора АТ «ПУМБ» перейшло до ТОВ «ФК «Фінако» та від ТОВ «ФК «Фінако» до ТОВ «ФК «Смарт Пей» на підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 08 травня 2024 року та договору факторингу № 2 від 16 липня 2024 року відповідно. Примірники даних угод були надані позивачем та наявні у матеріалах справи, як і витяги з реєстру боржників до них та докази на підтвердження оплати.
Пунктом 4.1 Договору відступлення права вимоги (цесії) №1 визначено, права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день надходження оплати прав вимоги в повному обсязі на рахунок цедента, вказаний у п.3.2 договору, за ціною, визначеною п.3.1 договору. Цедент після надходження на його рахунок коштів в сумі, зазначеній в п.3.1 договору, передає цесіонарію реєстр боржників.
Також 16 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №2, згідно з яким клієнт зобов'язується передати фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а фактор зобов'язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором. Договір підписано електронним підписом сторін. Права вимоги, що відступаються є ідентичними за обсягом (боржники, підстави виникнення, розмір, тощо) тим правам вимоги, які були набуті первісним кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року, укладеним з АТ «ПУМБ».
Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу №2, права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день здійснення оплати ціни прав вимоги в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний у п. 3.2 договору, за ціною, визначеною п. 3.1 договору.
У позовній заяві позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача ОСОБА_1 переходило двічі: від первісного кредитора АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «Фінако» та від ТОВ «ФК «Фінако» до ТОВ «Смарт Пей».
Позивачем на підтвердження набуття прав вимоги ТОВ «Смарт Пей» за даним кредитним договором надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 16 липня 2024 року за підписом представників ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей», лист-вимога від 29 серпня 2024 року № 29.08_123 ТОВ «ФК «Смарт Пей» до ОСОБА_1 , платіжна інструкція №1 від 17 липня 2024 року на користь ТОВ «ФК «Фінако».
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні докази переходу прав від АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «Фінако» за кредитними договорами № 2001133467901 від 21 вересня 2018 року, № 1001265634701 від 11 березня 2019 року; № 1001370373902 від 02 серпня 2019 року.
Як вже зазначалось належними доказами набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Однак повідомлення АТ «ПУМБ» про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Фінако», яке додано позивачем до позову не підтверджує переходу права вимоги за кредитними договорами, укладеними з відповідачем, від АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «Фінако», оскільки воно не містить ні підпису представника банку, ні печатки, ні дати.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитними договорами на першому етапі - від первісного кредитора АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «Фінако», наступний перехід прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього фактора ТОВ «Смарт Пей».
До матеріалів позовної заяви долучено договір факторингу №2, який підписів сторін договору (ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ») не містить, як і наявні так звані додатки у вигляді бланків без зазначень необхідної інформації.
Позивачем на підтвердження набуття прав вимоги надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 16 липня 2024 року, який сформовано самим позивачем, оскільки підписи та печатки директорів товариств проставлені безпосередньо не на вказаному документі, а перенесені з іншої документації.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України)
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України)
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 207, 514, 526, 530, 626, 628, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.