Справа № 550/846/25
Провадження № 2/550/425/25
19 листопада 2025 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Михайлюк О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Шукевич Н.В.,
представника відповідача «Урожайне ЧІ» - Часника М.І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чутове в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 ,
до Фермерського господарства «УРОЖАЙНЕ ЧІ»,
та до Селянського (фермерського) господарства «РЕГІОН»,
про розірвання договору оренди земельної ділянки, -
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивачка) звернулась до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» (далі за текстом- перший відповідач) та до СФГ «РЕГІОН» (далі за текстом - другий відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с.1-26).
У позовній заяві позивачка просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 17 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством «РЕГІОН», предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою площею 2,7300 га з кадастровим номером 5325480300:00:002:0505, право оренди якої перейшло до фермерського господарства «УРОЖАЙНЕ ЧІ»; судові витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що її батько ОСОБА_2 , 1964 року народження, був власником земельної ділянки площею 2,73 га, кадастровий номер 5325480300:00:002:0505, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та залишив їй спадщину у вигляді вказаної земельної ділянки.
Позивачка вказує, що 21.05.2025 нею отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з права приватної власності на земельну ділянку площею 2,7300 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер 5325480300:00:002:0505. Після отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачка дізналась, що 17.09.2018 її батьком був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки б/н із селянським (фермерським) господарством «РЕГІОН», який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 28053818. Договір укладено строком на 10 років, до 17.09.2028 року. Крім того, 22.05.2025 року між СФГ «РЕГІОН» (продавець) та ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» (покупець) укладено договір купівлі - продажу права оренди земельних ділянок, у тому числі ділянки площею 2,73 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5325480300:00:002:0499, яка з 21.05.2025 року належить позивачці на праві приватної власності.
Позивачка зазначає, що дізнавшись, що земельна ділянка перебуває в оренді, вона 30.06.2025 року повідомила першого відповідача про своє бажання розірвати договір оренди від 17.09.2018 року на підставі пункту 41 зазначеного договору оренди земельної ділянки, а саме - через перехід права власності на земельну ділянку від ОСОБА_2 до неї. Однак, як вказує позивачка, після отримання листа, у запропонований строк відповіді від фермерського господарства «УРОЖАЙНЕ ЧІ» не отримала.
У зв'язку з тим, що перший відповідач не надав відповіді на лист, що на думку позивачки свідчить про відмову у добровільному розірванні договору та наявність спору, посилаючись на ст. 651 ЦК України, ст. ст. 93, 124 ЗК України, ст. ст. 13, 32 Закону України «Про оренду землі» та п. 41 договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018, позивачка просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 17.09.2018.
Перший відповідач Фермерське господарство «УРОЖАЙНЕ ЧІ» надав відзив на позовну заяву в якій зазначив, що проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову перший відповідач посилається на те, що 22.05.2025 року між ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» та СФГ «РЕГІОН» було укладено Договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок № 369 (є в матеріалах справи). За даною угодою ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» було викуплено право оренди, в тому числі, на земельну ділянку площею 2,73 га, кадастровий номер: 5325480300:02:000:0505.
ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» вказує, що лише 04.07.2025 року було отримано лист від 30.06.2025 року, написаний від імені ОСОБА_1 з вимогою про розірвання договору оренди землі. Даний факт підтверджується трекінгом відправлення № 3880000831582 з офіційного сайту Укрпошти. Перший відповідач зазначає, що у відповідному листі з вимогою позивачка встановила строк на надання відповіді всього лише в одну добу. Позовна заява була подана до суду також 04.07.2025 року, тож навіть цей термін для надання відповіді на свою вимогу позивачка не дочекалась.
Перший відповідач зауважує, що з дати отримання позивачкою Свідоцтва про право на спадщину (21.05.2025 року) до дати направлення листа з вимогою про розірвання (30.06.2025 року) минуло майже півтора місяці. Перший відповідач вважає, що слід враховувати специфіку використання земель сільськогосподарського призначення. Обробка земель с/г призначення відбувається в чітко визначені агротехнічні строки. Позивачка, набувши право власності 21.05.2025, протягом понад місяця не виявляла своєї волі на розірвання договору, натомість лише 30.06.2025 року звернулася із вимогою про розірвання. У цей проміжок орендар уже розпочав посівну кампанію.
Щодо суті правовідносин перший відповідач зазначає, що частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду землі» визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки. Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.
Згідно з частиною 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Однак, перший відповідач вважає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв'язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб'єктивне цивільне право та/ або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.
За п. 41 Договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин. Пункт договору не дає автоматичного права на розірвання, тож, після зміни власника земельної ділянки Договір не припинив свою дію. Натомість позивачка в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за Договором правами та обов'язками.
Перший відповідач зазначає, що стаття 27 Закону України «Про оренду землі» визначає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Додатково перший відповідач зазначає, що ним не здійснено жодного порушення умов договору оренди, тим більше істотного, в розумінні статті 651 ЦК України. У даних правовідносинах не має місце й істотна зміна обставин договору (у розумінні статті 652 ЦК України), оскільки факт переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи (тобто зміна орендодавця), так само як і факт зміни орендаря за договором - не є істотними змінами договору. Позивачка не навела жодного істотного порушення договору або змін обставин, які перешкоджають їй реалізувати своє право власності на спірну земельну ділянку.
Підсумовуючи викладену позицію, перший відповідач вважає, що положення пункту 41 Договору оренди землі від 17.09.2018 року, згідно з яким перехід права власності на земельну ділянку є підставою для зміни умов або розірвання договору, носить диспозитивний характер і жодним чином не передбачає автоматичного припинення чи одностороннього розірвання договору без встановлення об'єктивних юридичних підстав. Сам по собі факт зміни власника земельної ділянки лише надає можливість ініціювати процес зміни умов або розірвання договору, але не гарантує задоволення відповідної вимоги. Окрім того, зі сторони позивачки простежується недобросовісна та упереджена поведінка, що проявляється у зволіканні з реалізацією своїх прав: позивачка набула право власності на земельну ділянку ще понад місяць тому, але звернулась до суду лише після того, як їй стало відомо про зміну особи орендаря. При цьому, вона мала повну та реальну можливість завчасно і вільно перевірити дані про чинного орендаря через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, що є публічним та доступним ресурсом. Такий вибірковий підхід позивача до застосування договору та її очевидна заангажованість щодо нового орендаря, свідчать про відсутність реальних правових підстав для розірвання договору, оскільки з боку відповідача не порушено жодної істотної умови договору, оренда зареєстрована належним чином, і всі правонаступництва відбулися у межах чинного законодавства.
Другий відповідач - СФГ «РЕГІОН» відзив на позовну заяву не надав.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені. 05.11.2025 через канцелярію суду від представника позивачки адвоката Белея В.М. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача в якій зазначено, що позивач та її представник підтримують позовні вимоги в повному обсязі та просять їх задовольнити.
У судовому засіданні представник першого відповідача адвокат Часник М.І. проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Другий відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення представника першого відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 , 1964 року народження, був власником земельної ділянки площею 2,73 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-ПЛ № 050680, виданого 06.11.2002 року на підставі рішення позачергової 3 сесії 24 скликання Василівської сільської ради від 20.07.2002 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на землю за № 518,кадастровий номер 5325480300:00:002:0505, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №138817263 від 24.09.2018 (а.с.17).
17.09.2018 між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ «РЕГІОН» (орендар) було укладено договір земельної ділянки згідно п.п.1-6 умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Василівка, загальною площею 2,73 га, кадастровий номер 5325480300:00:002:0505, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 105776,44 грн. (а.с.13-16)
Згідно п. 7 Договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018, договір укладено на 10 (десять) років.
Пунктами 8-11 умов Договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 10% від грошової оцінки в сумі 10578,00 грн. за один сільськогосподарський рік, один раз на рік з кінцевим терміном розрахунку 30.11 поточного року.
У п. 41 Договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 сторони узгодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.05.2025, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11)
Також, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.05.2025, ОСОБА_1 є спадкоємицею майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яке складається з права приватної власності на земельну ділянку площею 2,7300 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та належала ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-ПЛ № 050680, виданого 06.11.2002 року на підставі рішення позачергової 3 сесії 24 скликання Василівської сільської ради від 20.07.2002 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на землю за № 518. Право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.09.2018 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1650814753254, номер запису про право власності: 28053735. Кадастровий номер 5325480300:00:002:0505.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5325480300:00:002:0505 зареєстроване приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Новицькою О.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 79023693 від 21.05.2025, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав №427910819 від 21.05.2025 (а.с.12).
22.05.2025 року між ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» (покупець) та СФГ «РЕГІОН» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок відповідно до п. 7 умов якого та Додатку №1 до Договору, ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» викуплено право оренди, в тому числі, за договором оренди з ОСОБА_2 від 17.09.2018 року на земельну ділянку площею 2,73 га, кадастровий номер: 5325480300:02:000:0505.(а.с.19-25)
Відповідно до акту прийому передачі права оренди земельних ділянок за договором купівлі - продажу від 22.05.2025 року ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» прийняло право оренди земельних ділянок зазначених у вказаному Додатку № 1 (а.с.26).
Листом від 30.06.2025 ОСОБА_1 повідомила ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» про своє бажання розірвати договір оренди земельної ділянки від 17.09.2018 на підставі пункту 41 договору оренди, а саме - через перехід права власності на земельну ділянку від ОСОБА_2 до неї (а.с.18)
Відповідь ФГ «УРОЖАЙНЕ ЧІ» на лист ОСОБА_1 від 30.06.2025 щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 в матеріалах справи - відсутня.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 3 ЦК України визначені основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено свободу договору (пункт 3).
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).
За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У пункті "б" частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 32 Закону №161-ХІV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Згідно з пунктом 41 договору оренди земельної ділянки від17.09.2018 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.
З указаного вище слідує, що умовами договору оренди земельної ділянки передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов.
Положення пункту 41 договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов'язковими для виконання сторонами правочину.
При укладенні договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 сторони погодили у пункті 41 таку підставу його розірвання, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.
У пункті 41 зазначеного договору оренди земельної ділянки відсутні будь-які застереження щодо підстав переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а тому з урахуванням положень частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі», цей пункт застосовується і у випадку переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи.
Отже, з огляду на те, що позивачка є новим власником земельної ділянки, а перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до вимог закону та згідно п. 41 умов договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 є підставою для розірвання договору оренди, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 17.09.2018 підлягає розірванню, оскільки до ОСОБА_1 , як нового власника, перейшло право власності на передану в оренду СФГ «РЕГІОН» земельну ділянку та вона вимагає його розірвання.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 09.10.2024 року, справа № 689/1478/23, від 10 лютого 2022 року у справі № 550/1061/19-ц, від 21 червня 2018 року у справі № 624/210/17, від 16 жовтня 2019 року у справі №624/678/16-ц , від 08 квітня 2019 року у справі № 624/99/17-ц .
Судом не було встановлено істотних обставин для незастосування погоджених сторонами в договорі оренди підстав його розірвання.
Суд вважає неспроможними посилання першого відповідача на недобросовісну та упереджену поведінку позивачки. Як було встановлено судом, поведінка позивачки щодо розірвання договору оренди є послідовною та не є суперечливою. Так, право орендодавця вимагати розірвання договору оренди на підставі пункту 41 оренди земельної ділянки від 17.09.2018 виникло при зміні власника орендованої земельної ділянки. Після набуття права власності на земельну ділянку 21.05.2025 року, позивачка звернулася до першого відповідача, який за договором купівлі-продажу права оренди земельних ділянок від 22.05.2025 набув права оренди за договором оренди земельної ділянки від 17.09.2018, із заявою на підставі п.41 договору оренди про його розірвання (припинення). Будь-яких інших дій, які б свідчили про інші наміри, ОСОБА_1 не вчиняла.
Суд зазначає, що першим відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин недобросовісної та упередженої поведінки позивачки, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком, а згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо посилань першого відповідача на те, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 оскільки ним не було допущено істотного, в розумінні статті 651 ЦК України, порушення умов договору оренди земельної ділянки суд зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 вересня 2020 року в справі № 920/418/19, право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.
Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з пунктом 41 договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.
З указаного вище слідує, що умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, а саме - перехід права власності на земельну ділянку.
Редакція п. 41 договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 є самостійною підставою для припинення договору у спосіб розірвання. Реалізація цього пункту сторонами не поставлена у залежність від інших пунктів розділу договору «Зміна умов договору і припинення його дії». Сторони визначили у цьому пункті право на розірвання і його підставу. Однак, не зафіксували право на розірвання саме в односторонньому порядку за цієї підстави. У зв'язку з цим у спірних фактичних правовідносинах розірвання договору відбувається не в односторонньому порядку (наприклад, автоматично, чи після повідомлення однієї стороною іншу), а саме в судовому порядку.
Тобто, п. 41 договору оренди земельної ділянки від 17.09.2018 встановлює інший самостійний (не істотні порушення) випадок, що є підставою для розірвання договору без встановлення будь-яких інших передумов.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, керуючись приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України якими визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про відшкодування за рахунок відповідачів витрат позивача зі сплати судового збору за подання даного позову до суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «УРОЖАЙНЕ ЧІ» та Селянського (фермерського) господарства «РЕГІОН» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 17 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством «РЕГІОН», код ЄДРПОУ 13944501, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №28053818, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,7300 га з кадастровим номером 5325480300:00:002:0505, право оренди якої перейшло до фермерського господарства «УРОЖАЙНЕ ЧІ», код ЄДРПОУ 37339348.
Стягнути з Фермерського господарства «УРОЖАЙНЕ ЧІ» код ЄДРПОУ 37339348, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «РЕГІОН» код ЄДРПОУ 13944501, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Перший відповідач: Фермерське господарство «УРОЖАЙНЕ ЧІ», юридична адреса: м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, буд. 105, офіс 341, код ЄДРПОУ 37339348.
Другий відповідач: Селянське (фермерське) господарство «РЕГІОН», юридична адреса: с. Щасливе, Полтавський район, Полтавська область, вул. Степна, буд. 17, код ЄДРПОУ 13944501.
Повний текст рішення суду складено 28 листопада 2025 року.
Суддя О. І. Михайлюк