25 листопада 2025 року м.Суми
Справа №587/4916/24
Номер провадження 22-ц/816/1321/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 січня 2025 року, в складі судді Черних О.М., ухвалене у м.Суми,
20 грудня 2024 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 26.12.2018 року. При підписанні анкети-заяви вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідачки повністю підтверджується той факт, що вона була проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідачці було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитом відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшувався.
Відповідачка своєчасно не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, внаслідок чого станом на 16.10.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 150183,78 грн, з яких: 121456,14 грн - заборгованість за кредитом, 28727,64 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на зазначене, банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.12.2018 р. у розмірі 150183,78 грн та судові витрати.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22 січня 2025 року позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 95482 гривні 49 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1540 гривень 16 копійок судових витрат по справі.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 10.05.2023 р., яку відповідачка підписала після закінчення строку дії першої кредитної карти Універсальна № 4149439005517234 (строк дії до 11/22) та при отриманні нової карти. Підписання відповідачем 10.05.2023 р. нової заяви не свідчить про укладання іншого кредитного договору, а свідчить лише про домовленість сторін про зміну вже виниклих умов кредитування. Умови кредитування щодо сплати процентів та неустойки передбачені безпосередньо в заяві від 10.05.2023 р., що особисто підписана відповідачем. Саме з цієї дати позивач нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами і у зв'язку з несплатою останніх у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28727,64 грн. Банк правомірно зараховував платежі, що вносилися на часткове погашення заборгованості, на погашення процентів та неустойки, з умовами щодо сплати яких відповідачка була належним чином ознайомлена, та які не оспорювала.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Луніка Т.Я., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомлений про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без даної сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Луніки Т.Я., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2018 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій відповідачка особистим підписом погодилася з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між нею та позивачкою договір про надання банківських послуг; вона ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить її підпис на вказаній заяві.
Відповідачці було відкрито картковий рахунок та видано картку, яка в подальшому перевипускалася у зв'язку із закінченням строку дії.
Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.
Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №373/212/16-ц від 27 листопада 2019 року.
Після закінчення строку дії першої кредитної карти Універсальна № 4149439005517234 (строк дії до 11/22) та отриманні нової карти Універсальна Голд, відповідачку 10.05.2023 року ознайомили з умовами кредитування в банку шляхом підписання нею Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг в Приват-Банку.
Підписання відповідачкою 10.05.2023 р. такої Заяви свідчить про домовленість сторін про зміну вже виниклих умов кредитування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідачка мала на увазі, підписуючи Заяву про ознайомлення з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» та відкриття рахунку, та відповідно брала на себе зобов'язання зі сплати відсотків в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту, суд вважав, що за умовами договору відповідачка взяла на себе зобов'язання повернути лише фактично отриману нею суму кредитних коштів, позивачем самостійно та безпідставно спрямовано кошти відповідачки на погашення заборгованості по простроченим договірним відсоткам, розмір нарахування яких сторонами письмово погоджений не був.
Однак, з такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг Позичальник, який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі ст. 634 ЦК України приєднується до розділів «Загальні положення», «Кредитні картки», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредитготівкою». Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, затвердженій протоколом засідання Правління Банку № 8 від 19.02.2019 року.
В Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг зазначені основні умови кредитування:
п. 9.2 Основні умови кредитування:
тип кредиту - відновлювальна лінія; тип платіжної картки: Картка «Універсальна ГОЛД»; сума кредитного ліміту - Розмір кредитного ліміту не перевищує: 200000 грн для карт «Універсальна Gold»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту;
п.9.3 - Процентна ставка, відсотків річних - 40,8 % - для карт Універсальна Gold; Тип процентної ставки - фіксована;
п.9.4 - порядок повернення кредиту
п.9.5 - Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за Договором:
- пеня - за несвоєчасне виконання Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання за цим Договором Банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання,
- процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних - 81,6 % - для карт Універсальна Gold.
Отже, умови кредитування щодо сплати процентів та неустойки передбачені безпосередньо в Заяві від 10.05.2023 р., що особисто підписана відповідачкою.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, з яких прослідковується, що відповідачка користувалася кредитними коштами з 2018 року по 29.07.2024 року, вносила кошти на погашення кредиту та перераховувала кошти з додатку «Приват24», поповнювала картку у терміналі самообслуговування, здійснювала грошові переводи з карти. Виходячи з презумпції правомірності правочину, згідно ст.204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі підписаної між ними заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.11.2018 року та від 10.05.2023 року з яких вбачається, що сторонами було узгоджено всі істотні умови кредитування, у тому числі отримання кредиту та порядок нарахування та сплати відсотків.
З виписки по рахунку вбачається, що позичальник користувалася кредитними коштами, здійснювала часткове погашення заборгованості і після підписання Заяви від 10.05.2023 р., тобто погодилася з даними умовами. Саме з цієї дати позивач нараховував відповідачці відсотки за користування кредитними коштами і у зв'язку з несплатою останніх у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28727,64грн.
Зі змісту вказаної заяви від 10.05.2023 р., підписаної позичальником, випливає, що відповідачка була обізнана з умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки, тому в даному випадку, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, не можуть бути застосовані.
Отже, позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачкою анкети-заяви, між банком та нею укладено кредитний договір, шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, що відповідачка була повідомлена про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Статтею 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Отже, висновки суду про те, що внесені відповідачкою кошти на погашення заборгованості повинні були спрямовуватися на погашення безпосередньо заборгованості за фактично отриманими кредитними коштами (тілом кредиту) суперечать ст.ст. 534, 1048, 1054 ЦК України та умовам договору. Банк правомірно зараховував платежі, що вносилися на часткове погашення заборгованості, на погашення процентів та неустойки, з умовами щодо сплати яких відповідачка була належним чином ознайомлена, та які не оспорювала.
Відповідно до змісту частин 3, 4 та 5 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу і запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами, а з матеріалів справи такі обставини не вбачаються. Суд неповно та не всебічно встановив обставини справи, а висновки суду про необхідність зменшення заборгованості є передчасними та ґрунтуються на припущеннях.
Суд, не маючи в матеріалах справи жодних заперечень Відповідача та доказів проти позовних вимог, ґрунтуючись лише на власних припущеннях, з формальних міркувань зменшив суму заборгованості, порушив норми процесуального та матеріального права.
Таким чином, починаючи з 10.05.2023 року позивач правомірно нараховував проценти до сплати, а тому з цієї дати нараховані кошти за процентами незаконно зараховувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, як це зробив суд першої інстанції.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути борг за відсотками у розмірі 28727,64 грн.
Ці відсотки нараховані після 10.05.2023 р. тобто, після узгодження умов кредитування, за процентною ставкою 40,8 %, як і передбачено Заявою. Підписавши вказану Заяву 10.05.2023 року, відповідачка відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦПК України добровільно погодила такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання, а тому посилання суду на те, що позивач не надав документів, які б підтверджували погодження між сторонами всіх умов надання банківських послуг зі сплати процентів, не відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, Банк ознайомив ОСОБА_1 з умовами споживчого кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 10.05.2023 року, тому правомірно з цього часу нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі, передбаченому в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 10.05.2023 року, чого не було враховано судом першої інстанції.
Як вбачається з виписки по картрахунку, відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості і після підписання Заяви від 10.05.2023 р., а значить погодилася із даними умовами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи те, що відсотки за користування кредитом в сумі 28727,64 грн були нараховані позивачем вже після підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 10.05.2023 р., якою сторони погодили нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за обслуговування (членський внесок), пені за прострочку за кредитом, вказані відсотки за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми процентів за кредитним договором в розмірі 28727,64 грн. Крім того, суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту у повному розмірі, стягнувши лише різницю між фактично отриманою сумою коштів та сплаченою відповідачкою на виконання умов договору коштів.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав розрахунок заборгованості за договором № б/н від 26.12.2018 року, згідно якого станом на 16.10.2024 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 150183,78 грн, та складається з наступного: 121456,14 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 28727,64 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 22-39).
Колегія суддів погоджується з наданим розрахунком заборгованості відповідача, оскільки він відповідає умовам договору та підтверджується належними та допустимими доказами та вважає, що наявні правові підстави для стягнення заборгованості з боржника у повному обсязі. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.12.2018 р. у розмірі 150183 гривні 78 копійок підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при задоволенні позову та апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає компенсації 2422,40 грн фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову та 3633,60 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 січня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 150183 гривні 78 копійок заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.12.2018 р.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 2422 гривні 40 копійок компенсації судового збору за подання позову та 3633 гривні 60 копійок за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов