Номер провадження: 88-ц/813/32/25
Справа № 522/15558/23
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Сєвєрова Є. С.
13.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Одеська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 лютого 2025 року у складі судді Косіциної В.В.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У серпні 2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приморська районна адміністрація Одеська міська рада про визнання права власності на частину квартири, яка є відумерлою спадщиною з виплатою відповідачу грошової компенсації за зазначену частину майна, у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 2-4, 170-171) позивачі просили визнати за ними право спільної часткової власності на 389/1000 частин квартири спільного заселення загальною площею 90,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності Одеської міської ради на 389/1000 частини квартири загальною площею 90,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити ринкову вартість 389/1000 частин квартири у розмірі 230000,00 гривень; перерахувати компенсаційну суму у розмірі 230000,00 гривень з депозитного рахунку Приморського районного суду м. Одеси на користь Одеської міської ради після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково: припинено право власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на 389/1000 частку об'єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2163685351101, номер відомостей про речове право 38093932; визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 389/1000 частку об'єкта нерухомого майна в рівних частках, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; перераховано Одеській міській раді грошову суму у розмірі 225580 гривень 00 копійок в якості відшкодування вартості 389/1000 частки об'єкта нерухомого майна, що сплачена на депозитний рахунок суду відповідно до наступних платіжних інструкцій:
- 25 000,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 05.09.2023 року №9316-9437-2704-7994;
- 25 000,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 05.09.2023 року №9316-9441-5786-8685;
- 90 000,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 18.06.2024 року №9345-6361-2410-5943;
- 90 000,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 18.06.2024 року №9345-6364-1172-1729.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково: рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 лютого 2025 року скасоване, ухвалено нове. В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа Приморська районна адміністрація Одеська міська рада про визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_2 , яка є відумерлою спадщиною, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках з кожної судові витрати в розмірі 22665,60 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала заяву про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами
01.10.2025 ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із заявою, у якій просить суд заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 12.06.2025 задовольнити; постанову Одеського апеляційного суду від 12.06.2025 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приморська районна адміністрація Одеська міська рада - задовольнити частково, а саме: припинити право власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на 389/1000 частку об'єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2163685351101, номер відомостей про речове право 38093932; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 389/1000 частку об'єкта нерухомого майна в рівних частках, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; перерахувати Одеській міській раді грошову суму у розмірі 503 680 гривень 00 копійок в якості відшкодування вартості 389/1000 частки об'єкта нерухомого майна, що сплачена на депозитний рахунок Приморського районного суду м. Одеси відповідно до наступних платіжних інструкцій:
- 25 000,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 05.09.2023 року №9316-9437- 2704-7994;
- 25 000,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 05.09.2023 року №9316-9441- 5786-8685;
- 90 000,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 18.06.2024 року №9345-6361- 2410-5943;
- 90 000,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 18.06.2024 року №9345-6364- 1172-1729;
- 136 840,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 23.09.2025 року №8391- 8708-0541-7678;
- 136 840,00 гривень, згідно платіжної інструкції від 24.09.2025 року №8391- 9385-9558-3284.
Заява обґрунтована тим, що після ухвалення постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року та набрання нею законної сили, позивачам стали відомі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та які не могли бути відомі їм під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Позивачка ОСОБА_1 , усвідомлюючи необхідність врахування публічного інтересу територіальної громади міста Одеси та забезпечення дотримання гарантій справедливої компенсації за примусове припинення права власності, мала намір здійснити сплату грошової компенсації у розмірі, визначеному першим експертним висновком від 19.12.2023, яким ринкова вартість об'єкта нерухомого майна встановлена у сумі 503 680,00 грн. та до ухвалення рішення апеляційним судом уклала 11.06.2025 договір позики на суму 140 тисяч гривень з метою сплати компенсації за частку спірної квартири, що є відумерлою спадщиною та належить Одеській міській раді. Разом з тим, вказаний намір не був своєчасно доведений до відома представника та, відповідно, суду, що призвело до неповного відображення дійсної позиції позивачки ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду.
Крім того, у серпні 2025 року відповідно до Постанови Верховної Ради України від 21.08.2025 № 4583-IX «Про призначення у 2025 році іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених - докторів наук» позивачці ОСОБА_2 призначено іменну стипендію, що створює для неї додаткову фінансову можливість забезпечити сплату справедливої компенсації у більшому розмірі, з урахуванням висновків судової експертизи від 19.12.2023. Таким чином, позивачі підтверджують своє розуміння важливості збереження інтересів територіальної громади міста Одеси, оскільки житловий фонд, що перебуває у власності міста, має ключове соціальне значення для забезпечення житлом соціально незахищених категорій громадян. Водночас вони не ставлять під сумнів необхідність забезпечення справедливого еквіваленту за припинення права власності територіальної громади та висловлюють готовність сплатити компенсацію, яка відповідає реальній ринковій вартості частки, належної Одеській міській раді. Вказані нововиявлені обставини свідчать про готовність позивачів забезпечити баланс між приватними правами і публічним інтересом, усунути зауваження, які стали підставою для задоволення апеляційної скарги Одеської міської ради, та створюють підстави для перегляду постанови апеляційного суду від 12 червня 2025 року за нововиявленими обставинами відповідно до ст. 423 ЦПК України.
Додатково заявниця зазначила, що позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 та 24 вересня 2025 року відповідно перерахували на депозитний рахунок Приморського районного суду м. Одеси грошові кошти у розмірі 136 840,00 грн кожна, що підтверджується платіжними інструкціями АТ КБ «ПриватБанк» №2.322808511.1 від 23.09.2025 та №1.323341111.1 від 24.09.2025. Вказані кошти сплачені у вигляді компенсації вартості частки майна у справі №522/15558/23, що у сукупності складає 273 680,00 грн та повністю покриває різницю, необхідну для приведення суми компенсації у відповідність до висновку першої судової оціночно - будівельної експертизи від 19.12.2023, якою ринкова вартість об'єкта нерухомого майна визначена у розмірі 503 680,00 грн. Фактичне виконання позивачками зобов'язання щодо сплати справедливої компенсації, визначеної першою експертизою, підтверджує їх добросовісність, наявність реальної можливості забезпечити баланс між приватними правами та публічним інтересом і спростовує висновки апеляційного суду щодо відсутності належних підстав для припинення права власності територіальної громади міста Одеси на спірну частку нерухомого майна. Таким чином, зазначені обставини є істотними у розумінні ст. 423 ЦПК України, існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути враховані судом апеляційної інстанції, та створюють підстави для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
13.11.2025 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які заявник посилається в своїй заяві, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.
Мотиви відхилення викладених у заяві аргументів
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2, ч. 5 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику та обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 425 ЦПК України, заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України.
Судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» №4 від 30 березня 2012 року питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» №4 від 30 березня 2012 року обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що як на підставу своїх вимог у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року, ОСОБА_2 посилається на те, що з метою забезпечення публічного інтересу територіальної громади та дотримання гарантій справедливої компенсації за примусове припинення права власності, позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 та 24 вересня 2025 року відповідно перерахували на депозитний рахунок Приморського районного суду м. Одеси грошові кошти у розмірі 136 840,00 грн кожна, що підтверджується платіжними інструкціями АТ КБ «ПриватБанк» №2.322808511.1 від 23.09.2025 року та №1.323341111.1 від 24.09.2025. Вказані кошти сплачені у вигляді компенсації вартості частки майна у справі №522/15558/23, що у сукупності складає 273 680,00 грн та повністю покриває різницю, необхідну для приведення суми компенсації у відповідність до висновку першої судової оціночно-будівельної експертизи від 19.12.2023, якою ринкова вартість об'єкта нерухомого майна визначена у розмірі 503 680,00 грн.
На думку заявниці, фактичне виконання позивачками зобов'язання щодо сплати справедливої компенсації, визначеної першою експертизою, підтверджує їх добросовісність, наявність реальної можливості забезпечити баланс між приватними правами та публічним інтересом і спростовує висновки апеляційного суду щодо відсутності належних підстав для припинення права власності територіальної громади міста Одеси на спірну частку нерухомого майна.
Однак з вказаними доводами заяви неможливо погодитись з огляду на наступне.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, на які посилається заявник були відомі заявнику на час розгляду справи з огляду на те, що позивачам були відомі результати висновків обох експертиз.
Та з урахуванням вказаних висновків експертів обравши для себе оптимальний варіант вирішення спору з урахуванням заяви про зміну предмета спору, позивачі просили визнати за ними право спільної часткової власності на 389/1000 частин квартири спільного заселення загальною площею 90,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності Одеської міської ради на 389/1000 частини квартири загальною площею 90,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити ринкову вартість 389/1000 частин квартири у розмірі 230000,00 гривень; перерахувати компенсаційну суму у розмірі 230000,00 гривень з депозитного рахунку Приморського районного суду м. Одеси на користь Одеської міської ради після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, прохальна частина заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами виходить за межі позовних вимог.
Та обставина, що позивачами було внесено на депозитний рахунок суду грошову суму в якості відшкодування вартості частки об'єкта нерухомості з урахуванням першого висновку експерта, після постановлення судом апеляційної інстанції рішення по суті спору, не є нововиявленою обставиною з урахуванням обставин даної справи, а саме прохальної частини позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є нововиявленими, а за своєю правовою природою є новими доказами, а відтак у розумінні ст. 423 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, яке набуло чинності.
Зокрема, апеляційний суд зазначає, що доводи заяви ОСОБА_2 про віднесення обставин, на які вона посилається, до категорії нововиявлених - є безпідставними та ґрунтуються на власному помилковому трактуванні і розумінні цих обставин, які, відповідно до змісту статті 423 ЦПК України, не належать до нововиявлених та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у цій справі.
Крім того, необхідне зазначити, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті досягнути нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Таким чином, заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухваленого у справі судового рішення задоволенню не підлягає.
Розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, важливо не порушувати балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру. Європейський суд з прав людини допускає можливість судового перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, але лише у межах, що не порушують принципу юридичної визначеності (справа «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
Аналогічні висновки мають місце і в рішенні ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України" ("Zheltyakov v. Ukraine", заява № 4994/04, § 42-43).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що викладені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року доводи ОСОБА_2 , є безпідставними, а тому слід відмовити у задоволенні вказаної заяви.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.
За вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року, не підлягає задоволенню.
Підстави, порядок та строк касаційного оскарження
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 423, 429, 389, 390 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року за нововиявленими обставинами відмовити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 28.11.2025
Головуючий
Судді: