Провадження № 22-з/812/118/25
24 листопада 2025 року м. Миколаїв
справа № 478/1215/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Філевського Ростислава Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Агромир», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж Марина Василівна, Казанківська селищна рада Баштанського району Миколаївської області, про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації,
та зустрічним позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,
третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 ,
про скасування реєстрації договору оренди землі,
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні апеляційних скарг, поданих їхнім представником адвокатом Бібіком М.В. та залишено без змін рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Агромир» - адвоката Василенко Н.В. на додаткове рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 15 травня 2025 року задоволено частково. Додаткове рішення змінено, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Агромир» на користь ОСОБА_1 стягнуто по 4 000 грн судових витрат з кожного.
10 листопада 2025 року до Миколаївського апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Філевського Ростислава Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Агромир» 8 000 грн у рівних частках витрат на правничу допомогу.
Заявник посилається на те, що 18.09.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Шарк» укладено договір № 5 від про надання правової (правничої) допомоги. Відповідно до ордеру АІ № 1461943 від 18.09.2023 року представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом Філевським Р.М.
Згідно з 2.2. договору розмір гонорару (винагороди) погоджено сторонами у фіксованому розмірі, а саме: 2.2.2. Підготовка процесуальних документів (заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань), представництво інтересів (участь у судових засіданнях) в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.
Адвокатом було надано позивачу правову допомогу, а саме:
1. підготовка та подання через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до Миколаївського апеляційного суду заяви по суті справи - відзиву на апеляційні скарги - 6 годин;
2. участь у судовому засіданні у Миколаївському апеляційному суді, призначеному на 14.07.2025 року на 11 год - 1 година;
3. участь у судовому засіданні у Миколаївському апеляційному суді, призначеному на 15.07.2025 року на 14 год - 1 година;
4. участь у судовому засіданні у Миколаївському апеляційному суді, призначеному на 08.09.2025 року на 11 год 30 хв - 1 година;
5. участь у судовому засіданні у Миколаївському апеляційному суді, призначеному на 29.09.2025 на 11 год 15 хв - не відбулося з технічних причин (час очікування в приміщенні суду: 2 години);
6. підготовка та подання через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до Миколаївського апеляційного суду заяви з процесуальних питань - заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі від 23.10.2025 року - 3 години;
7. участь у судовому засіданні у Миколаївському апеляційному суді, призначеному на 27.10.2025 року на 10 год 45 хв - 1 година;
8. участь у судовому засіданні у Миколаївському апеляційному суді, призначеному на 03.11.2025 року на 11 год 40 хв - 1 година.
Надання послуг за договором підтверджується актом прийняття-передачі наданих послуг від 05.11.2025 року.
Представник відповідачів - адвокат Василенко Н.В. подала заперечення на заяву, в яких просила у її задоволенні відмовити, з огляду на недоведеність реальності понесених судових витрат та фактичного здійснення оплати. Крім того, на думку адвоката, виконані представником позивача ОСОБА_4 - адвокатом Філевським Р.М. не відповідають критеріям розумності та співмірності.
Зокрема зазначала, що з акту прийняття-передачі наданих послуг вбачається, що значна частина «витрат часу на надання правової допомоги» носить формальний характер і не може обґрунтовувати стягнення 8 000 грн. Заявником враховано очікування судового засідання протягом 2 години, яке взагалі не відбулося через технічні причини. Крім того, участь у всіх судових засіданнях була заявлена як 1 год, не залежно від фактичної його тривалості. Така деталізація лише створює ілюзію значного обсягу роботи, тоді як у реальності більшість перелічених дій є рутинними процесуальними кроками, які не виправдовують надмірного розміру гонорару.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі№742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
Враховуючи викладене, дотримуючись принципу пропорційності, з огляду на завдання цивільного судочинства, особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, колегія суддів доходить висновку, що розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів складає 4 500 грн.
Таким чином, з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Агромир» на користь ОСОБА_1 слід стягнути по 1 500 грн з кожного.
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Філевського Ростислава Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Агромир» на користь ОСОБА_1 по 1 500 (одній тисячі п'ятсот) грн судових витрат з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2025 року