28.11.25
22-ц/812/2144/25
Провадження № 22-ц/812/2144/25
іменем України
24 листопада 2025 року м. Миколаїв
справа № 490/8792/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 22 жовтня 2025 року суддею Гуденко О.А., в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у справі за поданням
державного виконавця Інгульського відділу
державної виконавчої служби у місті Миколаєві
Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бєлоус Дар'ї Анатоліївни про примусове проникнення до житла
боржника ОСОБА_2 ,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У жовтні 2025 року державний виконавець Інгульського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бєлоус Д.А. звернулась до суду із поданням, в якому просила надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 за адресою проживання та реєстрації - АДРЕСА_1 .
Зазначала, що на виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 75531179 з виконання виконавчого листа № 489/7810/23 виданого 03.07.2024 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 42 679, 88 грн матеріальної шкоди, 21 997, 34 грн втрат від інфляції, 4 746, 24 грн - 3% річних та 10 000 грн компенсації моральної шкоди.
Виконавче провадження відкрито 12.07.2024 року.
Боржник є обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження про що свідчить, зокрема, факт часткового виконання судового рішення шляхом сплати на рахунок відділу коштів в сумі 63 828, 31 грн (57 752, 75 грн - боргу; 5 775, 56 грн - виконавчого збору та 300 грн витрат виконавчого провадження).
Також про обізнаність боржника щодо відкритого виконавчого провадження свідчить подана представником боржника адвокатом Разумовським О.А. 06.08.2024 року заява про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника ОСОБА_2 № НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ «Приватбанк» для здійснення видаткових операцій.
Станом на 20.10.2025 року рішення суду у повному обсязі не виконано.
Боржник має рахунки в АТ КБ «Приватбанк», АТ Універсал Банк, на які накладено арешт, однак станом на 17.10.2025 року залишок коштів на рахунках відсутній (крім залишку коштів на рахунку визначеного боржником для здійснення видаткових операцій).
Також, не встановлено джерел отримання боржником доходів.
09.10.2025 року виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 боржник був відсутній, двері відчинила ОСОБА_4 та повідомила, що за зазначеною адресою боржник не проживає, надати доступ для перевірки майнового стану боржника відмовилась.
Посилаючись на те, що до теперішнього часу рішення суду не виконано, а боржник не вживає заходів, спрямованих на його виконання, державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Бєлоус Д.А. просила задовольнити подання про примусове проникнення до житла боржника - будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2025 року подання задоволено, державному виконавцю надано дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_2 за адресою проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого провадження № 75531179 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 03.07.2024 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 42 679, 88 грн матеріальної шкоди, 21 997, 34 грн втрат від інфляції, 4 746, 24 грн - 3% річних та 10 000 грн компенсації моральної шкоди.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем вживались всі передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» дії, з метою примусового виконання виконавчого провадження № 75531179, боржник був повідомлений виконавцем у визначений законом спосіб про відкриття виконавчого провадження та про проведення виконавчих дій, шляхом направлення листів рекомендованою кореспонденцією, однак не скористався правом своєчасно з'явитися до державного виконавця та добровільно виконати рішення суду протягом тривалого часу - більше року.
Неодноразові спроби державного виконавця потрапити до будинку за адресою: АДРЕСА_1 з метою проведення виконавчих дій, успіху не мали, що свідчить про ухилення боржника від проведення виконавчих дій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
До апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , яка посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким відмовити державному виконавцю у задоволенні подання про проникнення до житла.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що з червня 2024 року вона є власницею буд. АДРЕСА_1 .
З цього ж часу зазначений будинок не є ані житлом, ані місцем проживання боржника ОСОБА_2 .
Ще до моменту відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_2 був знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою, виїхав за межі України та на постійній основі мешкає та працює у Республіці Болгарія.
З огляду на викладене апелянт вважає помилковими висновки суду про ухилення боржника від виконання судового рішення та про наявність підстав для надання державному виконавцю дозволу на проникнення до належного їй житлового будинку.
Узагальнені доводи інших учасників
Представник Інгульського ДВДВс Тарасенко К.В. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін.
Посилався на обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження та про його рух, оскільки він реалізовував свої права і обов'язки у виконавчому провадженні через представника - адвоката Разумовського О.А., від якого не надходило повідомлень про зміну місця реєстрації боржника та не було надано відповідних документів, що зокрема є обов'язком боржника.
Відповідно до правил частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін шляхом направлення простих, а у деяких випадках - рекомендованих поштових відправлень, за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Оскільки боржник та його представник не повідомили державного виконавця про відчуження майна матері боржника та про зняття його з реєстрації, державний виконавець наполягає на ухилянні боржника ОСОБА_2 від виконання судового рішення.
Стягувачка за виконавчим провадженням ОСОБА_3 у наданих суду письмових поясненнях просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Посилалсь на те, що боржник ОСОБА_2 відчужив належний йому будинок у червні 2024 року своїй матері, за п'ять днів до ухвалення судом рішення про стягнення з нього спричинених збитків та моральної шкоди.
Такі дії ОСОБА_2 свідчать про наміри уникнути майнової відповідальності, а такого роду правочин вважається фраудаторним.
Також апелянт вважає доведеним факт ухиляння боржника від виконання судового рішення, оскільки після відкриття виконавчого провадження з рахунку боржника було стягнуто грошові кошти. Також він звертався до державного виконавця, повідомляючи про визначення поточного рахунку. А з ідентифікатором доступу як сторони виконавчого провадження ОСОБА_2 має можливість відслідковувати всі процесуальні дії державного виконавця.
Починаючи з дня відкриття виконавчого провадження боржник не виконав жодної вимоги державного виконавця, а часткове погашення заборгованості за рішенням суду відбулося внаслідок примусових виконавчих дій, а не добровільних дій боржника.
Відчуження боржником житлового будинку саме по собі не свідчить про відсутність у ньому належного боржнику майна.
2.Мотивувальна частина
Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином.
Участь у судовому засіданні приймав представник ВДВС Тараненко К.В.
Боржник ОСОБА_2 участі у судовому засіданні не приймав.
Апелянт ОСОБА_1 та її представник в апеляційній скарзі просили розглядати справу без їх участі.
Стягувачка за виконавчим провадженням ОСОБА_3 також подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Інгульського ВДВС ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що на виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 75531179 з виконання виконавчого листа № 489/7810/23 виданого 03.07.2024 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 42 679, 88 грн матеріальної шкоди, 21 997, 34 грн втрат від інфляції, 4 746, 24 грн - 3% річних та 10 000 грн компенсації моральної шкоди.
12.07.2024 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Леденчуком Д.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75531179. Пунктом 2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження боржника зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
04.12.2024 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС Процько Є.В., керуючись частиною 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження, винесено постанову про передачу виконавчого провадження. Виконавчий документ передано до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за місцем знаходження майна боржника.
04.12.2024 старшим державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бєлоус Д.А. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
Боржнику ОСОБА_2 неодноразово направлялися виклики та вимоги державного виконавця які залишилися ним невиконані.
Згідно виконавчого документа та відповіді ДМС боржник зареєстрований, та останнім відомим місцем його проживання є АДРЕСА_1 .
Також за боржником зареєстровано 1/6 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , однак станом на 17.10.2025 реалізація належної частки нерухомого майна боржнику унеможливлюється, оскільки за вказаною адресою зареєстровані діти, а дозвіл органів опіки та піклування не надано.
Згідно акту державного виконавця Бєлоус Д.А. від 25.09.2025 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 боржник відсутній, вийшов чоловік, представився ОСОБА_6 , який не є стороною виконавчого провадження, перевірити майновий стан не виявилося можливим зовнішнім оглядом в дворі виявлено машину, що свідчить про те, що за даною адресою хтось проживає, однак доступ до будинку не надано.
25.09.2025 державним виконавцем Бєлоус Д.А. направлено вимогу боржнику 09.10.2025 року об 11 год надати безперешкодний доступ до житла боржника за адресою АДРЕСА_1 для проведення перевірки майнового стану боржника.
09.10.2025 року виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 боржник був відсутній,двері відчинила ОСОБА_4 повідомила,що боржник не проживає, надати доступ для перевірки майнового стану боржника відмовилась.
Позиція апеляційного суду
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, а також особи, у якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі за № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.
Для надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.
Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У справі, що переглядається, встановлено, що 14.06.2024 року між ОСОБА_7 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої Іванкою Г.Г., нотаріусом району: Районний суд м. Пловдива (Республіка Болгарія), та ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Також у червні 2024 року ОСОБА_1 , як новий власник зняла ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за зазначеною вище адресою.
Отже, з цього часу буд. АДРЕСА_1 не є ні місцем проживання, ні місцем реєстрації боржника ОСОБА_2 .
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_2 вже на час відкриття виконавчого провадження не був власником вказаного домоволодіння.
Новий власник житла - ОСОБА_1 жодного відношення до виконавчого провадження № 75531179 від 12 липня 2024 року не має.
Згідно із статтею 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Згідно із пунктом 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для надання державному виконавцю дозволу на проникнення до житла ОСОБА_1 - буд. АДРЕСА_1 .
Також апеляційний суд враховує, що державним виконавцем не надано доказів перешкоджання боржником вільному доступу до житла, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 , крім того, що не є власником житла, з дня відкриття виконавчого провадження в Україні не проживає, отже був позбавлений можливості отримувати направлені йому державним виконавцем документи та реагувати на них.
Отже, подання державного виконавця не ґрунтується на вимогах закону, а тому ухвала суду, якою таке подання задоволено є незаконною та підлягає скасуванню.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2025 року скасувати.
У задоволенні подання державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бєлоус Дар'ї Анатоліївни про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2025 року