Дата документу 11.11.2025 Справа № 314/5572/16-к
запорізький апеляційний суд
Провадження № 11-сс/807/705/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №314/5572/16-кСуддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
11 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
заявника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 червня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження,
Ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 червня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого СВ ВП №2 Запорізького РУП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_8 від 22 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №120150802100001573.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просила скасувати ухвалу слідчого судді та направити справу до Запорізької окружної прокуратури для продовження її розслідування.
Свої вимоги мотивувала тим, що органом досудового розслідування не досліджено обставини постановлення психіатричного діагнозу померлої ОСОБА_9 (висновки зроблено на основі сфальсифікованих діагнозів), зокрема акту посмертної судово-психіатричної експертизи №78 від 09 лютого 2015 року та висновку судово-психіатричної експертизи №974 від 25 листопада 2015 року. Сумнівність цих двох експертиз підтверджується висновком судового експерта-психіатра ОСОБА_10 за №17 від 15 жовтня 2016 року, якого орган досудового розслідування не допитував, з якого випливає, що акти експертиз викладені непрофесійно, із порушенням чинного законодавства, штучно створюють образ психічної неповноцінності ОСОБА_9 , діагноз поставлено безпідставно. Органом досудового розслідування не досліджено внесення лікарем-психіатром ОСОБА_11 у медичну амбулаторну карту хвороби, якою ОСОБА_9 не хворіла та яка діагностується лише спеціальною апаратурою, а не візуальним оглядом; не оцінено відповідь Департаменту охорони здоров'я ЗОДА від 10 листопада 2015 року з висновком комісії від 28 жовтня 2015 року, яка не підтвердила діагноз ОСОБА_9 ; не враховано, що ОСОБА_9 ніколи у житті не перебувала на психіатричному обліку чи під наглядом лікаря-психіатра; не взято до уваги покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та заяви сусідів і знайомих від 19 січня 2020 року з підписом 19 чоловік та від 06 грудня 2023 року з підписом 4 чоловік, які направлялися на адресу відділу поліції. Зазначила, що вичерпних доказів, жодних обґрунтувань встановлення відсутності події кримінального правопорушення ні слідчим, ні слідчим суддею не наведено. Жодної слідчої дії не було спрямовано на встановлення походження «перенесеної хвороби» - церебральний атеросклероз, якою ОСОБА_9 ніколи не хворіла, але яка лягла в основу висновків експертів і суддів по цивільній справі; не було проведено жодної слідчої дії щодо появи діагнозу деменція судинна без будь-яких обстежень згідно протоколу діагностики таких хвороб, комісія ДОЗ ЗОДА не підтвердила цього діагнозу. Вважала, що орган досудового розслідування повинен був притягнути до кримінальної відповідальності позивачів у цивільній справі - ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які здійснили наклеп на ОСОБА_9 про її психічну неповноцінність, а їх поведінка має ознаки шахрайства з метою заволодіння її будинком; а також ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 за ст.ст.358, 384 КК.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; з'ясувавши думку ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу; прокурора, який заперечив проти доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 01 жовтня 2015 року на підставі повідомлення ОСОБА_33 про підробку медичних документів її матері до ЄРДР внесено відомості за №12015080210001573 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК. 10 квітня 2017 року на підставі звернення ОСОБА_33 щодо протиправних дій лікаря-психіатра КУ «Вільнянська центральна районна лікарня» - ОСОБА_11 , що призвело до складання завідомо неправдивих висновків судово-психіатричних експертиз матері заявниці - ОСОБА_9 , які були подані до Вільнянського районного суду, до ЄРДР внесено відомості за №120170802100000420 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК. 03 квітня 2020 року до ЄРДР внесено відомості за №42020081350000063 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК, стосовно заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ОСОБА_34 . Вказані кримінальні провадження 08 квітня 2020 року були об'єднані в одне провадження під №12015080210001573.
За результатами досудового розслідування слідчим винесено постанову від 22 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.384, ч.2 ст.190 КК, на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК у зв'язку з відсутністю події кримінальних правопорушень.
Не погодившись із прийнятим слідчим процесуальним рішенням, ОСОБА_33 звернулася до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого від 22 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження №12015080210001573 від 01 жовтня 2015 року.
В обґрунтування вимог скарги заявник вказувала, що рішення про закриття кримінального провадження прийнято передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, слідчі дії проводились поверхнево, необ'єктивно та упереджено, не досліджено обставини постановлення психіатричного діагнозу померлої ОСОБА_9 , а також те, що остання ніколи не перебувала на обліку у психіатра.
На підставі вищевикладеного, заявник просила скасувати постанову слідчого від 22 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя відмовила у задоволенні скарги, пославшись на те, що рішення про закриття кримінального провадження прийнято слідчим на підставі дослідження усіх фактичних обставин кримінального провадження, з наданням належної оцінки показань та сукупності зібраних по справі доказів, які є вичерпаними і допустимими, тому постанова про закриття кримінального провадження є законною та обґрунтованою, слідчим був наданий аналіз тих обставин, на які посилається заявник, надано їм належну правову оцінку.
Колегія суддів погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням з таких підстав.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.9 КПК під час кримінального провадження слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Стаття 110 КПК передбачає, що постанова слідчого складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Приймаючи рішення за скаргою ОСОБА_7 , слідчий суддя перевірила належним чином наявність підстав для винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження №12015080210001573 від 01 жовтня 2015 року.
Слідчий суддя обґрунтовано дійшла висновку про те, що слідчий ОСОБА_8 провела усі необхідні можливі слідчі дії, отримані дані є достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками слідчого судді та вважає, що слідчий виконала всі необхідні слідчі дії, дослідила всебічно, повно і неупереджено всі обставини кримінального провадження, висновки слідчого, викладені у постанові про закриття кримінального провадження, відповідають вимогам закону та ґрунтуються на зібраних нею доказах, які вказують на відсутність події кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.384, ч.2 ст.190 КК, а доводи скарги ОСОБА_7 правильність висновків слідчого не спростовують.
Із змісту постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчий при закритті провадження виходила з того, що в ході проведення слідчих процесуальних дій були допитані потерпіла ОСОБА_7 , свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_35 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_38 , проведено одночасний допит потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_11 , а також одночасний допит потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_39 , неодноразово проведено додатковий допит потерпілої ОСОБА_7 .
До матеріалів кримінального провадження слідчим долучено та досліджено:
- акт судово-психіатричної експертизи №78 від 09 лютого 2015 року (проведеної в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_25 та ОСОБА_26 до ОСОБА_7 ), з якого встановлено, що ОСОБА_9 в період укладення договору дарування від 23 травня 2013 року виявляла ознаки психічного розладу у виді судинної деменції. Ступінь психічних розладів був такий, що на період укладення договору дарування від 23 травня 2013 року ОСОБА_9 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Відповісти коли саме з'явився даний психічний розлад неможливо;
- висновок судово-психіатричної експертизи №974 від 25 листопада 2015 року (проведеної на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2015 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_7 в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_25 та ОСОБА_26 до ОСОБА_7 ), згідно якого ОСОБА_9 станом на 23 травня 2013 року страждала на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді судинної деменції (F01.8 згідно МКХ-10). ОСОБА_9 при укладанні договору дарування 23 травня 2013 року за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними;
- відповідь начальника Департаменту організації медичної допомоги про те, що за інформацією керівництва ГБУЗ РК «Керчінська лікарня №1 імені Н.І. Пірогова» картка амбулаторного хворого (ф-025/у) громадянки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знайдена;
- копію заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладеного 23 травня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , який зареєстрований приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_40 за №300;
- копію ухвали апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року, якою заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року залишено без змін;
- копію постанови Верховного Суду від 26 вересня 2019 року, якою заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року залишені без змін;
- копію заповіту ОСОБА_9 від 04 травня 2011 року, згідно якого остання заповіла все своє майно після її смерті своїм синам - ОСОБА_25 та ОСОБА_41 та донькам - ОСОБА_7 та ОСОБА_26 в рівних частинах;
- копію лікарського свідоцтва про смерть №284 від 05 липня 2013 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_9 є хронічна сердцево-судинна недостатність, коронарний атеросклероз та хронічна ішемічна хвороба серця.
Також у межах даного кримінального провадження було призначено та проведено почеркознавчу експертизу, згідно висновку експерта №СЕ-19/108-24/3144-ПЧ від 20 лютого 2024 року підпис, який міститься навпроти запису « ОСОБА_42 » на зворотному боці п'ятого аркушу медичної карти амбулаторного хворого на ім'я « ОСОБА_43 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконаний, ймовірно, ОСОБА_44 . Відповісти на запитання в категоричній формі не виявилося можливим у зв'язку із високою варіаційністю наданих зразків підпису ОСОБА_45 .
Таким чином, зібрані слідчим та досліджені у своїй сукупності докази свідчать про те, що в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12015080210001573 факт підробки медичних документів, що призвело до складання завідомо неправдивих висновків судово-психіатричних експертиз, а також факт заволодіння шахрайським шляхом майном ОСОБА_33 , не знайшли свого об'єктивного підтвердження, тобто відсутня подія кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.1 ст.384, ч.2 ст.190 КК, у зв'язку з чим слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК.
Фактично доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 зводяться до незгоди з висновками експертів про встановлення психічного стану її померлої матері - ОСОБА_9 , що в подальшому потягло визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладеного 23 травня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , що не є підставою для скасування рішення слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на висновок фахівця ОСОБА_10 за №17 від 15 жовтня 2016 року, яким нібито підтверджується сумнівність акту судово-психіатричної експертизи №78 від 09 лютого 2015 року та висновку судово-психіатричної експертизи №974 від 25 листопада 2015 року, є неприйнятними, оскільки вказаний висновок складений на підставі запиту адвоката ОСОБА_46 , при цьому ОСОБА_10 не був повідомлений про відповідальність за відмову або складання завідомо неправдивого висновку за ст.ст.384, 385 КК. Натомість експерти, які проводили експертизи №78 та №974 про таку відповідальність були повідомлені, а тому підстави стверджувати про їх неправдивість відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим у повному обсязі, всебічно та об'єктивно досліджено усі обставини, допитано потерпілу, свідків та надано оцінку всім зібраним та перевіреним доказам. Постанова слідчого вмотивована, її зміст відповідає фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи.
З огляду на вищевикладене, є вірними висновки слідчого судді про те, що в ході проведення досудового розслідування слідчим прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю події кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.1 ст.384, ч.2 ст.190 КК, неповноти проведення досудового розслідування, що могла б вплинути на об'єктивність у прийнятті рішення слідчим, не встановлено.
Отже, перевіривши ухвалу слідчого судді у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді скарги ОСОБА_7 на постанову про закриття кримінального провадження було дотримано вимоги ст.ст.306, 307 КПК, тому оскаржуване рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, підстав до задоволення поданої апеляційної скарги не вбачається, наслідком чого є відмова у її задоволенні.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 червня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4