Справа № 305/2672/24
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г
з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Русінко Володимир Володимирович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року у складі судді Ємчука В.Е., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріни Івана Михайловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріни Івана Михайловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_2 , з вересня 2012 року проживала з ОСОБА_3 однією сім?єю. Під час спільного проживання спільних дітей у них не народилося. З чоловіком ОСОБА_3 вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, однак у них була сім?я, вони разом ростили та виховували дітей позивачки, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, взаємні права та обов?язки. ОСОБА_3 було мобілізовано до Збройних Сил України для проходження військової служби пов?язаної із захистом Батьківщини та ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини. Позивачка здійснила поховання ОСОБА_3 . Протягом спільного проживання, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будували житловий будинок, вели спільний побут та виховували двох доньок від попереднього шлюбу позивачки. 25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріни Івана Михайловича, який надав їй роз?яснення, у формі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, про те, що у поданих документах відсутнє свідоцтво про шлюб спадкоємця зі спадкодавцем та відсутні відомості в ДРАЦС щодо реєстрації шлюбу, без підтвердження факту родинних стосунків зі спадкодавцем у видачі свідоцтва про право на спадщину буде відмовлено. Даний факт має для позивача юридичне значення, оскільки встановлення факту спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу як жінки та чоловіка породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження є необхідним для заявниці з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Також, батьком померлого ОСОБА_3 являється ОСОБА_1 , який входить до кола спадкоємців, а тому ОСОБА_1 може претендувати на спадкове майно ОСОБА_3 . ОСОБА_4 стверджує, що з 2012 року вони мешкали разом з ОСОБА_3 , вели спільне господарство, всі питання родини вирішували разом, мали спільний бюджет, спільно вирішували необхідність покупок, разом відмічали свята. Окрім позивачки, інших спадкоємців немає, оскільки спадкова справа на ім?я померлого, ОСОБА_3 не відкривалася та відсутні заповіти посвідчені від його імені. У зв?язку із наведеним, враховуючи відмову приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріни І.М. у вчиненні нотаріальної дії - відкритті спадкової справи щодо спадкування майна та внесення реєстраційного запису до Єдиного реєстру, яке стосується померлого ОСОБА_3 , є необхідність у вирішенні спору судом.
З огляду на викладене, позивач просив: встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім?єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2012 року до дня смерті останнього, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов?язати приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріну I.M., прийняти до розгляду заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 , відкрити спадкову справу та внести реєстраційний запис до Єдиного реєстру щодо спадкування майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року Позов задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2012 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Марину І.М. прийняти до розгляду заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 , відкрити спадкову справу та внести реєстраційний запис до Єдиного реєстру щодо спадкування майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Русінко Володимир Володимирович, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її постійного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, а тому поданий позов не підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість .
В судове засідання апелянт, його представник не з'явилися. Про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Позивач ОСОБА_2 , її представник - адвокат Хоптій М.В. у судовому засіданні просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.80 ЦПК України).
Задовольняючи частково заявлений позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Матеріалами справи установлено, що позивачка ОСОБА_2 звернулася із даним позовом до суду для доведення факту, що вона спільно проживала однією сім'єю як чоловік та жінка із ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування на військовій службі виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, оскільки встановлення такого факту надасть їй право на спадкування майна, що належало ОСОБА_3 .
Згідно рішення Рахівського районного суду від 16.02.2012 року, яке набрало законної сили 28.02.2012, ОСОБА_2 розлучилася зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_5 , з 28.02.2012 у шлюбі з іншим чоловіком не перебувала.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 народила доньку ОСОБА_6 , а також ІНФОРМАЦІЯ_7 народила доньку ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бахмут, Донецької області про що зроблено відповідний актовий запис про смерть №121 від 28.04.2023.
Згідно з актом підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04.05.2023, що був складений депутатом Ясінянської селищної ради Ганною Климпуш, за участі свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , заявниця з 2012 року проживала у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , спільно з ОСОБА_3 , вели спільний побут, виховували двох доньок від першого шлюбу заявниці, ОСОБА_6 , 2006 року народження, та ОСОБА_7 , 2010 року народження. ОСОБА_3 повністю брав участь у догляді дітей та похованні дочки ОСОБА_10 , яка була дитиною з інвалідністю та померла. Також, з 2012 року та до останніх днів свого життя ОСОБА_11 повністю підтримував та забезпечував сім'ю.
Згідно з характеристикою учениці 11-А класу Лазещинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_6 , остання виховується мамою та вітчимом, які приділяють належну увагу навчанню дитини. Вітчим учениці завжди цікавився навчанням та виховання ОСОБА_12 , брав участь у класних зборах та позакласному житті дитини.
Довідкою від 08.05.2023 за №1 ПАТ «Державний ощадний банк України», підтверджено зарахування на картковий рахунок ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_13 у 2022 році неодноразово у значних сумах.
Випискою по окремим надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 03.05.2023 про надходження коштів від відправника ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_14 також неодноразово та у великих розмірах у 2015 році та 2022 роках.
З анкети військовослужбовця, в графі «контактні телефони» ОСОБА_11 , зазначив номер мобільного телефону ОСОБА_14 , за яким суд повідомляв Позивачку про розгляд справи.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2,ч.4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з вимогами ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається, як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що і є ознаками сім'ї.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц провадження № 61-38901св18, обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 (провадження № 61-1904св22) зазначено, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Матеріалами справи, зокрема вищевказаними письмовими доказами, а також показаннями допитаних судом першої інстанції свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 (брат загиблого), ОСОБА_20 підтверджено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_2 з 2012 року перебували у стосунках, проживали разом, останнім місцем спільного проживання був будинок АДРЕСА_2 , хоча був зареєстрованим ОСОБА_3 у будинку свого батька - с. Лазещина, про яке зазначив у анкеті під час проходження військової служби. Між сторонами існували довготривалі, усталені відносини, які у період з 2012 року по 2023 рік мали ознаки, що притаманні сім'ї. Зокрема, ними підтверджено факт спільного проживання, відпочинку, святкування урочистих подій, спільної участі у будівництві будинку, спільні витрати на побут, у тому числі господарських предметів та побутової техніки, яка ними використовувалася у господарстві. Також, підтверджено, що ОСОБА_3 був добрим вітчимом для доньок позивачки, яких допомагав ростити та виховувати. На світлинах з особистого альбому та з соціальних мереж відображено спільне життя ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , з доньками позивачки, їх родиною та друзями на різних подіях в різі періоди. Також свідки підтверджували, що ОСОБА_3 мав намір зареєструвати шлюб з ОСОБА_2 , проте цьому завадило те, що ОСОБА_21 загинув трагічно захищаючи Батьківщину.
Відповідач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Русінко В.В., не подали жодних доказів на спростування даних обставин. Більше того, відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні у суді першої інстанції фактично не заперечує щодо факту проживання його сина ОСОБА_22 із ОСОБА_2 однією сім'єю, і вважає, що взагалі відсутній спір, а позов є безпідставний.
З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про доведеність факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2012 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_9 , ведення ними спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами усталених подружніх взаємних прав та обов'язків, а тому обґрунтовано у цій частині задовольнив заявлений позов.
Разом з тим, суд першої інстанції правомірно відмовив у вимогах позивача про зобов'язання приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Марину І.М. прийняти до розгляду її заяву про прийняття спадщини, відкрити спадкову справу та внести реєстраційний запис до Єдиного реєстру щодо спадкування майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти, спадкові договори) №72559888 від 23.05.2023 слідує, що згідно з даними спадкового реєстру спадкова справа на ім?я померлого ОСОБА_3 не відкривалася та відсутні заповіти посвідчені від його імені.
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.05.2023 року вбачається, що приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу Маріна І.М. відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_2 не подала доказів підтвердження родинних зв'язків зі спадкодавцем чи підтвердження факту проживання однією сім'єю.
Нотаріус у даному випадку правомірно виніс постанову, оскільки позивачка на момент звернення її до нотаріуса не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , не надала доказів підтвердження родинних зв'язків зі спадкодавцем чи підтвердження факту проживання з ним однією сім'єю, а тому не порушив законних прав та інтересів позивача.
Таким чином суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові .
Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Русінко Володимир Володимирович, залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: