Справа № 298/414/24
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2024 року у складі судді Тарасевича П.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, в порядку спадкування за законом,-
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кременчук Полтавської області померла мати позивача - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер єдиний рідний брат позивача ОСОБА_4 .
Померла ОСОБА_2 на момент смерті рахувалася головою дворогосподарства в АДРЕСА_1 . У зв'язку з смертю ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, надвірних будівель та споруд та земельної ділянки під житловим будинком, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Земельна ділянка під будинком загальною площею 0,25 га землі.
ОСОБА_1 вказує, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері та особою, яка вступила в управління спадковим майном, оскільки проживав та був зареєстрований разом з померлою на момент її смерті.
Також зазначає, що у померлої відсутні спадкоємці та спадкоємці, які мали б обов'язкову частку у спадщині, крім цього зазначає що померлий брат не мав дружини та дітей.
Однак, за час життя правовстановлюючих документів на вказані житлові будинки спадкодавцями виготовлено не було.
За вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 просив визнати за ним, як спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку, площею 0,25 га.
Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2024 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за ним право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення даної вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов неправльних висновків, що спірний будинок є самочинним будівництвом, та не врахував наявність записів у по господарських книгах, згідно з якими головою дворогосподарства була його мати ОСОБА_2 . Крім того, Дубринецька сільська рада Ужгородського району не заперечувала щодо задоволення позову у частині визнання права власності на житловий будинок.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні у режимі відео конференції представник апелянта - адвокат Потреба С.М. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомленийю Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає часткому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 . В іншій частині рішення не оскаржено.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що згідно повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 30 січня 2024 року мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 75 років, про що, 26 квітня 2013 року складено відповідний актовий запис № 562. Місце смерті: Україна, Полтавська область, місто Кременчук.
Згідно повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 30 січня 2024 року батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 69 років, про що, 12 вересня 1997 року складено відповідний актовий запис № 6. Місце смерті: Україна, Закарпатська область Великоберезнянський район село Смерекова.
З виданого Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 16 серпня 2022 року вбачається, що рідний брат позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 60 років, про що, 16 серпня 2022 року складено відповідний актовий запис № 270. Місце смерті: Україна, Закарпатська область Ужгородський район село Смерекова.
З виданого виконавчим комітетом Смерековської сільради депутатів трудящих УРСР, свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16 травня 1957 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Смереково, Великоберезнянського району, Закарпатської області, про що зроблено відповідний запис № 24 в графі «батько» зазначено ОСОБА_3 , а в графі «мати» ОСОБА_2 .
З виданої виконкомом Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Стужицького старостинського округу довідки від 12 лютого 2024 року № 12, вбачається що згідно по господарських книг в будинку АДРЕСА_1 головою дворогосподарства дійсно була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З технічного паспорту на житловий будинок садибного типу та зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд, АДРЕСА_1 , виданого комунальним підприємством «ВРБТІ» від 09.02.2024 р. № 6765 значиться ОСОБА_1 (позивач), який є замовником вказаної документації.
З повідомлення приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Чурей А.В. від 25.03.2024 р. № 25/01-16, позивачу ОСОБА_1 , на його усне звернення, було повідомлено, що оскільки правовстановлюючий документ на житловий будинок, не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку та відповідно право власності на вказаний житловий будинок ОСОБА_2 (померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ) не виникло.
Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. (ч.1ст. 1270 ЦК України).
Згідно із ч.3, ч.5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається, що після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка була головою дворогосподарства АДРЕСА_1 , як спадкоємець першої черги, вступив в управління спадковим майном, так як проживав та був зареєстрований разом з померлою на момент її смерті.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 02 липня 2025 витребувано від приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Чурей А.В. інформацію про наявність чи відсутність заведених спадкових справ за померлими: ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .
На виконання даної ухвали приватним нотаріусом Чурей М.В. повідомлено, що 02.02.2023 року заведена спадкова справа №05/2023 за померлим ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 за заявою брата померлого - ОСОБА_1 . Спадкові справи за померлими ОСОБА_2 , та за ОСОБА_3 не заводились.
Довідкою виконкому Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Стужицького старостинського округу від 12 лютого 2024 року № 12, стверджено, що згідно погосподарських книг в будинку АДРЕСА_1 головою дворогосподарства дійсно була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (погосподарська книга №1).
Позивачем відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України не подано належних допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували, що позивач у встановлений законом строк прийняв спадщину за померлою матір'ю ОСОБА_2 .
Матеріали справи також не містять жодних доказів, які б підтверджували місце реєстрації та проживання померлої ОСОБА_2 .
З матеріалів справи, зокрема паспорту позивача ОСОБА_1 вбачається, що з 10.11.1999 року до 18.08.2018 року він був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_3 , а з 18.08.2018 року по теперішній час зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Водночас, брат позивача ОСОБА_4 , який також є спадкоємцем першої черги за померлою матір'ю ОСОБА_2 , як вбачається із матеріалів справи і про що сам позивач указує у заяві про прийняття спадщини за померлим братом, постійно проживав і був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , тобто у спадковому будинку, головою дворогосподарства якого була ОСОБА_2 .
З врахуванням наведеного позивачем не доведено, що він прийняв спадщину за померлою матір'ю та наявність підстав для визнання за ним права власності на будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом за померлою матір'ю, а тому саме з цих мотивів дані вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Суд першої інстанції при розгляді справи не врахував вказаних обставин справи та вимог закону, з достатньою повнотою не з'ясував та не перевірив правовий режим спадкового будинку, не врахував, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності громадян на житлові будинки, і передчасно та помилково дійшов висновків, що спірний житловий будинок є самочинним будівництвом.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтована, а тому підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З врахуванням вищенаведеного оскаржуване рішення суду від 14 листопада 2024 року підлягає зміні, з викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови, резолютивна частина даного рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.376,382- 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції даної постанови.
Резолютивну частину рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: