Провадження №1-кс/748/35/25
Єдиний унікальний№ 743/1520/25
28 листопада 2025 рокум. Чернігів
Слідчий суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 вивчивши матеріали клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про незаконне тримання в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України,
18.11.2025 року через систему Електронний суд ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівіської області із клопотанням, в якому просить постановити ухвалу , якою зобов'язати Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства доставити ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення волі та звільнити ОСОБА_3 як особу яка незаконно позбавлена волі та утримується в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства
В обґрунтування заявлених вимог , зазначено, ОСОБА_3 був затриманий працівниками Державної прикордонної служби для забезпечення примусового видворення за межі України та був доставлений до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 у справі №303/5363/24 ОСОБА_3 затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 20.12.2024.Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 залишено без змін. Постановою Касаційного адміністративного суду від 11.09.2025 рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №303/5363/24 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2025 у справі № 303/5363/24, яке звернуто до негайного виконання, у задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина російської федерації ОСОБА_3 про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - відмовлено повністю. Проте, станом на сьогодні, ОСОБА_3 продовжує перебувати в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, що слугувало підставою звернення до слідчого судді.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року було задоволено подання голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області про визначення підсудності та клопотання направлено для розгляду до Чернігівського районного суду Чернігівської області.
Протоколом автоматизованого визначення слідчого судді 27.11.2025 року справу розподілено слідчому судді ОСОБА_1 .
Дослідивши вказану скаргу та матеріали додані до неї, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
З аналізу ст. 206 КПК України слідує, що слідчого суддю наділено повноваженнями забезпечити додержання прав особи, за умови тримання такої особи під вартою з порушенням її прав.
Тобто за наявності у слідчого судді даних про незаконне затримання, тримання під вартою, з порушенням прав особи, яка утримується слідчий суддя зобов'язаний діяти за приписом ст.206 КПК України.
Так, частиною 6 ст. 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 7 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» від 30.06.1993 р. № 3352-XII підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
За положеннями ст. 4 вказаного Закону установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування взяті під варту військовослужбовці можуть триматися в окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Отже, відповідно до ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержуватися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою у вище перелічених установах.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Слідчий суддя зазначає, що зі змісту клопотання не вбачається, що відносно ОСОБА_3 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких, передбачений положеннями ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», а тому вимоги клопотання виходять за межі повноважень слідчого судді.
Водночас слід зауважити, що згідно пунктом 5 розділу X Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 29.02.2016 № 141 іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні його адміністрацією на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення з України, що набрало законної сили, у разі непродовження судом строку затримання чи яких до завершення граничного строку перебування в таких ПТПІ не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, у разі визнання їх в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, або особами без громадянства, а також установлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Отже на законодавчому рівні встановлений порядок звільнення з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
З відомостей з Єдиного реєстру реєстрі судових рішень слідчим суддею встановлено, що 04 листопада 2025 року ОСОБА_3 ухвалою від 04 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 743/1343/25. Як було зазначено судом підставою звернення до суду з цим позовом стала незгода позивача із діями відповідача щодо безпідставного утримання позивача в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, за наявністю судового рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2025 у справі № 303/5363/24, яке звернуто до негайного виконання, та судового рішення, яке набрало законної сили, Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2025 у справі №303/8381/24 яким визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 21.06.2024 про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_3 , за межі території України.
Суд роз'яснив ОСОБА_3 розгляд поданого ним позову по суті буде передбачати надання правової оцінки порядку виконання відповідачем судового рішення, так як що він фактично спрямований на виконання іншого судового акта. Відтак, обраний спосіб захисту фактично є однією із форм контролю за виконанням судового рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2025 у справі № 303/5363/24 та судового рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2025 у справі №303/8381/24. Також було розяснено, що якщо ОСОБА_3 вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, адже у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Поряд із тим, суд наголосив на тому, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Таким чином, слідчий суддя, як і інші службові особи органів державної влади має діяти виключно в межах наданої компетенції.
У рішенні від 21 листопада 2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Таким чином, вимоги клопотання ОСОБА_3 поданого у порядку ст. 206 КПК України виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України та відповідно на законодавчому рівні встановлена процедура звільнення іноземців з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
З огляду на зазначене можна дійти висновку, що передбачені статтею 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
Зі змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку статей 207, 208 КПК України та не утримується правоохоронними органами у зв'язку зі здійсненням кримінального провадження. При цьому, слідчий суддя враховує, що представник останнього, оскаржує дії службових (посадових) осіб, які за своїм службовим статусом не є учасниками кримінального провадження, а відтак у слідчого судді відсутні повноваження для з'ясування підстав перебування ОСОБА_3 у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні
Виходячи з правової позиції Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21 травня 2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 646/3986/19, у випадку, коли нормами КПК, якими регламентовано загальні правила застосування норм КПК, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то останнє може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя, вирішує лише ті питання, що не тільки винесені на його розгляд сторонами, але й віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про незаконне тримання в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України належить повернути.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Відповідно до ч. 6 ст. 304 КПК України ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Керуючись ст.2, 7, 9, 24, 26, 206, 304, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Повернути клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про незаконне тримання в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства , подане в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України.
Копію ухвали слідчого судді надіслати заявнику.
Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді про повернення скарги може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду у строки, визначені вище.
Слідчий суддя ОСОБА_1