Провадження № 2/679/223/2025
Справа № 679/2015/24
28 листопада 2025 року
місто Нетішин Хмельницької області
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.
07.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 77528364, за яким станом на день формування позовної заяви відповідач має заборгованість у загальному розмірі 16941,17 грн, що складається з наступного: 1) 5000 грн - заборгованість за основним зобов?язанням (тілом кредиту); 2) 11940,35 грн - заборгованість за відсотками (на дату відступлення права вимоги); 3) 0,82 грн - нараховані 3% річних.
22.02.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору № 22/02/2022 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за вказаним кредитним договором, а 10.01.2023 на підставі договору № 10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило відповідне право вимоги ТОВ «Коллект Центр».
З огляду на викладені обставини ТОВ «Коллект Центр» просило суд, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором у розмірі 16941,17 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
31.12.2024 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 59).
28.02.2025 судом за власною ініціативою було витребувано у Нетішинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витяг із Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію смерті відповідача ОСОБА_1 (а.с. 65).
11.03.2025 було зупинено провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв?язку зі смертю відповідача ОСОБА_1 до залучення до участі у справі його правонаступника (а.с.69).
11.08.2025 провадження у справі було поновлено та за ініціативою суду витребувано у Нетішинської державної нотаріальної контори відомості про те, чи заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , а також (у разі її заведення) - належним чином засвідчену копію відповідної спадкової справи (а.с. 82).
18.08.2025 судом за власною ініціативою було витребувано у приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Франовської Л.С. належним чином засвідчену копію спадкової справи №35/2025, заведеної після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 89).
06.11.2025 судом було залучено до участі у розгляді зазначеної цивільної справи правонаступника відповідача ОСОБА_1 - його спадкоємця за законом ОСОБА_2 (а.с. 103-104).
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло, відзиву на позов належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач не подав, у зв'язку з чим судом була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір позики № 77528364, відповідно до умов договору ОСОБА_1 шляхом перерахування на його банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 отримав у позику грошові кошти в розмірі 5000 грн строком на 30 днів (до 07.10.2021) зі сплатою відсотків за користування цими коштами на наступних умовах: базова процентна ставка за день користування позикою - 1,99%; знижена процентна ставка - 0,60%; процента ставка за понадстрокове користування позикою та пеню - 2,70% (що не застосовуються у період карантину); орієнтовна реальна річна процентна ставка - 642,22%; орієнтовна загальна вартість позики - 5895,50 грн (а.с. 17, 18-23, 24).
За умовами договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розмішені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license, їх зміст, суть, об?єм зобов?язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації йому зрозумілі (п. 5.2 договору позики).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 77528364 від 07.09.2021 ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 16941,17 грн, що складається з наступного: 1) 5000 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 2) 11940,35 грн - заборгованість за відсотками; 3) 0,82 грн - 3% річних (а.с. 27-29, 31).
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 77528364 від 07.09.2021 у розмірі 16940,35 грн, - що зокрема підтверджується реєстром боржників № 1 до відповідного договору факторингу та витягом з цього реєстру (а.с. 32, 33-35, 36, 36-38).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором позики № 77528364, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у розмірі 16941,17 грн, - що зокрема підтверджується Реєстром боржників (том № 2) до відповідно договору про відступлення права вимоги (а.с. 39-42, 43-44).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем доведено, що ОСОБА_1 припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум позики, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористався.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Разом із цим відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 76-77)
Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Із витребуваної та дослідженої судом належним чином засвідченої копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , судом було встановлено, що єдиним спадкоєцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1 є його брат ОСОБА_2 , у той час як мати спадкодавця ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини після смерті сина на користь брата спадкодавця ОСОБА_2 (а.с. 92-102).
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За змістом ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
До обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Відповідний правовий висновок, який суд з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує під час застосування норм права до спірних правовідносинах, викладений у наступних постановах Верховного Суду: від 24.11.2021 у справі № 615/473/20; від 18.09.2019 у справі № 640/6274/16-ц; від 29.01.2020 у справі № 496/4363/15-ц; від 19.02.2020 у справі № 607/98/17; від 04.03.2020 у справі № 2609/30529/12.
Однак ОСОБА_2 не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що вартість успадкованого ним майна є меншою, ніж заборгованість за кредитним договором, яку просить стягнути з нього відповідач, а тому підстави вважати, що розмір спадкового майна є меншим, ніж борг його спадкодавця ОСОБА_1 за договором позики №77528364 від 09.07.2021 перед позивачем, у суду відсутні.
Отже, наявні підстави для задоволення позову та стягнення з правонаступника відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за вказаним договором позики за основним зобов'язанням в розмірі 5000 грн та трьох відсотків річних у розмірі 0,82 грн.
Стосовно заявлених вимог у частині стягнення відсотків за договором позики суд зазначає таке.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо договору позики сторони вправі встановити строк позики, протягом якого позичальник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення позики та сплати відсотків. У свою чергу впродовж цього строку позикодавець вправі реалізувати своє право на відсотки за користування позикою.
При цьому право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі; від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц; від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16; від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.
Cудом встановлено, що розмір заборгованості за відсотками за вказаним договором позики позивачем нараховано з порушенням умов договору.
Так із розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що за строк позики, який складає 30 днів, представником позивача було нараховано відсотки у загальному розмірі 895,50 грн, що відповідає умовам договору позики (п. 2.2) та таблиці обчислення загальної вартості кредиту (підписана первісним позичальником при укладенні договору позики за допомогою одноразового ідентифікатора), відповідно до якої проценти за користування позикою у грошовому еквіваленті складають 895,50 грн. При цьому, як вбачається з того ж розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 відсотки за користування позикою протягом 30 днів у розмірі 895,50 грн було сплачено у повному обсязі 07.10.2021 (а.с. 27). Таким чином, відсотки за користування позикою протягом 30 днів у розмірі 895,50 грн ОСОБА_1 було сплачено.
Водночас із розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що після спливу 30 днів (строку кредитування) позивачем було продовжено нарахування відсотків у розмірі 99,50 грн на день за період часу з 08.10.2021 по 04.02.2022, що складає 120 календарних днів.
При цьому п. 5.2 договору позики № 77528364 від 07.09.2021 визначено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку кредитування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Представником позивача не було надано суду доказів щодо вчинення позичальником дій для пролонгації позики (п. п. 7.1-7.11 розділу 7 Правил)
Проте відповідно до п.п. 7.13 - 7.16 розділу 7 Правил у разі, якщо у позичальника на момент закінчення строку позики наявна заборгованість і не оформлено позичальником пролонгацію, строк позики автоматично продовжується на один календарний день (автопролонгація). Продовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.
Отже після закінчення по даному договору позики тридцятиденного строку позики автопролонгація, під час якої можуть бути нараховані відсотки, не може перевищувати 90 днів.
З умов договору позики вбачається, що під час дій автопролонгації нараховується базова денна процентна ставка у розмірі 1,99%.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за відсотками за вказаним договором у позики у розмірі 8955 грн (5000 грн (сума позики) х 1,99% (відсоткова ставка) х 90 днів (строк автопролонгації).
При цьому денний розмір відсотків за період автопролонгації у грошовому розмірі 99,50 грн, який було розраховано судом, відповідає денному розміру відсотків, які вказані позивачем у розрахунку заборгованості у період автопролонгації.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не подав відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 77528364 від 07.09.2021 у розмірі 13955,82 грн, що складається з наступного: 1) 5000 грн - сума позики; 2) 8955 грн - заборгованість за відсотками; 3) 0,82 грн - 3% річних.
Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Із матеріалів справи вбачається, що 04.10.2024 позивач уклав із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір про надання правничої допомоги № 04/10-2024 від 04.10.2024. Крім іншого, у п. 4.1. вказаного договору зазначається, що вартість послуг виконавця визначається на підставі тарифів виконавця і зазначається сторонами в акті про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком № 2 до договору) (а.с. 11-12, 13).
Із наявних у матеріалах справи заявки на надання юридичної допомоги № 30 від 01.11.2024, витягу з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 та тарифів на послуги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вбачається, що позивачем було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у загальному розмірі 9000 грн, що складаються з наступного: 1) 3000 грн - вивчення документів клієнта; 2) 6000 грн - складання позовної заяви (а.с. 14, 15, 16).
При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об?єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У той же час правонаступник відповідача, який належним чином повідомлявся про розгляд справи судом, не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про неспівмірність таких витрат.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 0483540111 від 24.12.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 1, 58).
Враховуючи те, що задоволенню підлягають 82,38% позовних вимог (13955,82 грн х 100% / 16941,17 грн), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 9409,77 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (11422,40 грн х 82,38% / 100%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279-282 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» заборгованість за договором позики № 77528364 від 07.09.2021 у розмірі 13955,82 грн (тринадцяти тисяч дев'ятисот п'ятдесяти п'яти гривень вісімдесяти двох копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за вказаним договором позики у розмірі 2985,35 грн - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» судові витрати в розмірі 9409,77 грн (дев'яти тисяч чотирьохсот дев'яти гривень сімдесяти семи копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня складення рішення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Нетішинського міського суду Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня складення рішення.
Позивач: ТОВ «Коллект Центр» (ідентифікаційний код 44276926; місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя І.Г. Безкровний