03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 552/8924/24
провадження № 61-12662ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Дряниця Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у грудні 2024 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб зареєстрований 25 квітня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 312 - розірвано.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка В. О. на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвала мотивована тим, що апелянтом не надано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному законом.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка В. О. на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копія ухвали Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року направлена представнику відповідача адвокату Костенку В. О. в електронному вигляді шляхом доставки до електронного кабінету 05 серпня 2025 року 19:31:44, як зареєстрованому користувачу підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (про що до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного документу). Проте, у встановлений термін апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув, тому апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом ОСОБА_2 , в якій просив скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року та повернути справу для продовження розгляду у суді апеляційної інстанції надавши можливість усунути недоліки ОСОБА_1 .
Касаційна скарга обґрунтована тим, що жодних копій ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ані адвокатом Костенком В. О., ані ОСОБА_1 не отримувалося. У матеріалах справи відсутні докази фактичного вручення ухвали в паперовому вигляді. Надання судом «довідки про доставку електронного документа» не підтверджує факту ознайомлення сторони із вмістом ухвали або її відкриття в електронному кабінеті. ОСОБА_1 навіть не зареєстрований в підсистемі «Електронний суд».У даному випадку апеляційний суд формально вважав ухвалу врученою, не з'ясувавши, чи мала сторона реальну можливість ознайомитися із нею. Відсутність належного повідомлення про залишення скарги без руху свідчить про те, що строк на усунення недоліків не розпочався. Отже, висновок апеляційного суду про невиконання вимог ухвали є передчасним і таким, що суперечить нормам процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Апеляційний суд встановив, що ухвала про залишення без руху апеляційної скарги була доставлена до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка В. О., в установлений строк недоліки не були усунені.
За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.
Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд не направив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху в паперовому вигляді, необгрунтовані.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України).
Днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. (пункт другий частини шостої статті 272 ЦПК України).
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
Отже суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що доставка ухвали до електронного кабінету представника свідчить про отримання такої ухвали стороною, яку він представляє.
За таких обставин ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги постановлена з дотриманням норм ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат