Ухвала
27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 757/31014/24
провадження № 61-14868ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агробіопродукт» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агробіопродукт» про стягнення заборгованості із заробітної плати,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за період з 01 січня 2021 року до 01 жовтня 2023 року в сумі 296 432,00 грн.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 08 жовтня 2024 року позов задовольнив. Стягнув із ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агробіопродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 січня 2021 року до 01 жовтня 2023 року в сумі 296 432,00 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Рішення щодо стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допустив до негайного виконання.
Київський апеляційний суд постановою від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агробіопродукт» задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року змінив. Стягнув із ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агробіопродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період із 01 січня 2021 року до 01 жовтня 2023 року в сумі 296 432,00 грн з вирахуванням з цієї суми податків та обов'язкових платежів. В решті рішення суду залишив без змін.
26 листопада 2025 року ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агробіопродукт» через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у цій справі.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028,00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 296 432,00 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так і для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадженням не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агробіопродукт» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агробіопродукт» про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов