27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 705/2159/19
провадження № 61-14463ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лаптінов Віталій Вікторович,
заінтересована особа - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року у складі судді Сивоконя С. С. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою та просила:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова щодо ненаправлення представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 постанови за результатами розгляду скарги від 02 липня 2025 року представника ОСОБА_2 , поданої у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- зобов'язати начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов'язки начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 02 липня 2025 року, поданої у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Скарга мотивована тим, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у цивільній справі № 705/2159/19 визнано незаконним та скасовано наказ від 03 липня 2019 року № 25 ПП «Ценр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Ценр-Монтаж-Енерго»; стягнуто ПП «Ценр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року до 17 березня 2025 року в розмірі 346 882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2025 року № 705/2159/19.
24 квітня 2025 року постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливодою О. П. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з ідентифікатором доступу НОМЕР_2 та надано боржнику 3 дні для виконання рішення суду.
02 липня 2025 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В. Лаптінова подано скаргу в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Станом на 23 липня 2025 року скарга від 02 липня 2025 року начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В. Лаптіновим не розглянута та рішень за наслідком її розгляду не прийнято, що стало підставою для звернення до суду з відповідною скаргою.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що із поданої скарги не вбачається протиправної бездіяльності начальника Управління забезпечення виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 , про постановлення окремої ухвали відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задоволено частково. Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, мотивуючи постанову зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність начальника Управління забезпечення виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), проте, помилковими є мотиви відмови в задоволенні скарги. Зокрема, суд першої інстанції помилково посилався на те, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 з ідентифікатором доступу НОМЕР_2 рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго» в частині негайного виконання виконано 29 травня 2025 року, що підтверджується актом державного виконавця від 29 травня 2025 року та наказами про поновлення на роботі, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду скарги в межах даного провадження.
У листопаді 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не вказано, який саме недолік скарги від 02 липня 2025 року став перешкодою для її розгляду в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальником Управління.
Суди застосували норми права без урахуванням висновків Верховного Суду, що викладені постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 175/1571/15-ц.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, звернення громадян (крім звернень, які підлягають розгляду в порядку, встановленому Законом, або які надійшли на телефонну «гарячу лінію» органів державної виконавчої служби) розглядаються органами державної виконавчої служби у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», а діловодство за ними ведеться згідно з Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348.
Перелічені нормативно-правові акти визначають процедуру розгляду звернень громадян, здійснення контролю за дотриманням строків їх розгляду та загальні засади ведення діловодства за зверненнями громадян.
Згідно частини 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до суду зі скаргою, заявниця посилалася на те, що начальником Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовським О. О. не виконано вимог статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження».
02 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В. Лаптінова та просила:
- провести перевірку законності дій начальника Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) О. Гудзовського під час перевірки скарги від 27 червня 2025 року в порядку статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження», розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5);
- винести постанову за результатом перевірки законності ВП № НОМЕР_1.
Скарга мотивована тим, що начальником Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовським О. О. під час розгляду поданої стягувачем скарги від 27 червня 2025 року не виконано вимоги статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5).
На зазначену скаргу 30 липня 2025 року за вихідним номером 26389/7.2-25/вх.24785/7-25 Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь, якій зазначено, що скарга не розглянута начальником Управління у порядку встановленому статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не відповідає вимогам пунктів 2, 5 частини 4 статті 74 Закону. Зокрема, скарга не містить повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також відсутнє викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що подана ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , скарга стосується питання розгляду начальником Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовського О. О. скарги, а не відповідні рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення та в ній не зазначено обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, що стосуються рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
На підставі зазначеного дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 5 частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, у начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В. Лапітнова були відсутні підстави виносити постанову в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», тому він в межах наданих йому повноважень у відповідності до положень Закону України «Про звернення громадян» надав відповідь.
Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при розгляді скарги ОСОБА_1 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на безпдіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лаптінова Віталія Вікторовича, заінтересована особа - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник