24 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 465/5603/15-ц
провадження № 61-4365св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:приватне акціонерне товариство «Галичина», публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко»;
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Франківського районного суду міста Львова від 05 липня 2024 року у складі судді Мартьянової С. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 році публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк», банк), правонаступником якого є акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 березня 2013 року між банком та приватним акціонерним товариством «Галичина» (далі - ПрАТ «Галичина»), публічним акціонерним товариством «Ковельмолоко» (далі - ПАТ «Ковельмолоко») укладено генеральну кредитну угоду № 151213N2, до якої вносилися зміни та доповнення (далі - генеральна кредитна угода).
У рамках указаної генеральної кредитної угоди між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Галичина» було укладено:
- кредитний договір від 20 березня 2013 року № 151213К8, зі змінами і доповненнями, (далі - кредитний договір № 151213К8), на суму 11 875 000,00 доларів США та 95 198 000,00 грн, із кінцевим терміном погашення кредиту - 19 березня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією;
- кредитний договір від 06 березня 2014 року № 151214К5, зі змінами і доповненнями (далі - кредитний договір № 151214К5) на суму 31 000 000,00 грн, із кінцевим терміном погашення кредиту - 25 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією.
У рамках указаної генеральної кредитної угоди між АТ «Укрексімбанк» та ПАТ «Ковельмолоко» було укладено:
- кредитний договір від 21 серпня 2007 року № 151407К37, зі змінами і доповненнями (далі - кредитний договір № 151407К37), на суму 6 000 000,000 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією;
- кредитний договір від 25 червня 2008 року № 151208К34, зі змінами і доповненнями (далі - кредитний договір № 151208К34), на суму 3 640 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією.
На забезпечення виконання позичальниками зобов'язань за вказаними кредитними договорами, які укладені в рамках генеральної кредитної угоди, між банком, позичальниками та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 25 березня 2013 року № 151213Р13, згідно з яким ОСОБА_1 та позичальники несуть солідарну відповідальність за належне виконання умов кредитних договорів.
Вищевказані кредитні зобов'язання не виконувалися належним чином, у зв'язку з чим банком було надіслано ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості, яку останнім не виконано.
Заборгованість позичальників перед АТ «Укрексімбанк», яка виникла з 05 березня 2015 року по 31 липня 2015 року у зв'язку з невиконанням зобов'язань за генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами станом на 01 серпня 2015 року, згідно з розрахунком заборгованості, складає: 20 231 816,26 доларів США та 182 855 595,54 грн, і яка складається із заборгованості за:
1) кредитним договором № 151213К8 - 14 736 147,14 доларів США та 136 630 113,97 грн, з яких:
- 11 681 500,00 доларів США та 95 198 000,00 грн - прострочена сума заборгованості;
- 915 148,66 доларів США та 13 318 679,31 грн - прострочені проценти за користування кредитом;
- 5 693 941,85 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією;
- 1 855 394,79 доларів США та 14 710 047,12 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
- 182 862,79 доларів США та 2 053 298,97 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;
- 584 473,55 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;
- 101 240,90 доларів США та 867 391,08 грн - три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;
- 4 204 282,09 грн - втрати від інфляцій у зв'язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;
2) кредитним договором № 151214К5 - 43 877 873,14 грн, з яких:
- 31 000 000,00 грн - прострочена сума заборгованості за кредитом;
- 5 218 125,86 грн - прострочені проценти за користування кредитом;
- 522 350,00 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією;
- 4 856 666,67 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
- 706 997,12 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;
- 54 831,25 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;
- 277 076,47 грн - три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;
- 1 241 825,77 грн - втрати від інфляцій у зв'язку несвоєчасним погашанням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;
3) кредитним договором № 151407К37 - 3 434 353,34 доларів США та 1 436 606,52 грн, з яких:
- 2 260 000,00 доларів США - прострочена сума заборгованості за кредитом;
- 182 495,00 доларів США - прострочені проценти за користування кредитом;
- 1 176 168,96 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією;
- 866 333,33 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
- 78 910,26 доларів США за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;
- 159 568,43 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;
- 46 614,75 доларів США та 7 869,13 грн - три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією;
- 93 000,00 грн - втрати від інфляцій у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;
4) кредитним договором № 151208К34 - 2 061 315,78 доларів США та 911 001,91 грн, з яких:
- 1 355 000,00 доларів США - прострочена сума заборгованості за кредитом;
- 109 565,01 доларів США - прострочені проценти за користуванням кредитом;
- 737 154,84 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією;
- 520 285,83 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
- 48 419,21 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів;
- 104 878,32 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;
- 28 045,73 доларів США та 5 172,08 грн - три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією;
- 63 796,67 грн - втрати від інфляцій в зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.
Враховуючи викладене, ПАТ «Укрексімбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 як солідарного боржника вищевказану заборгованість за кредитними договорами, яка виникла у період з 05 березня 2015 року по 31 липня 2015 року, у розмірі 20 231 816,26 доларів США та 182 855 595,54 грн.
За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 14 липня 2016 року залучено ПрАТ «Галичина» та ПАТ «Ковельмолоко» до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 05 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, у задоволені позову АТ «Укрексімбанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що після укладення договору поруки до генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2 та відповідних кредитних договорів неодноразово вносились зміни, внаслідок чого відповідальність поручителя ОСОБА_1 збільшилася.
Натомість, ні умовами генеральної кредитної угоди, ні умовами договору поруки не встановлено порядок погодження поручителем змін до основного зобов'язання, сторони також не узгодили між собою, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між ними будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору, а відтак АТ «Укрексімбанк» зобов'язаний був повідомляти поручителя ОСОБА_1 про зміну основного зобов'язання, оскільки вищенаведені зміни та доповнення до генеральної кредитної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів призвело до збільшення основного зобов'язання, що в свою чергу вплинуло на обсяг обов'язків поручителя ОСОБА_1 та збільшення відповідальності поручителя без його згоди, що згідно з частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою припинення поруки.
Суди виходили з того, що наявні в матеріалах справи протоколи № 29/08-1 від 29 серпня 2014 року, № 31/07-1 від 31 липня 2014 року, № 29/12-1 від 29 грудня 2014 року, не дають підстав вважати, що під час відповідних засідань ОСОБА_1 висловлювався чи надавав згоду на доповнення до кредитних договорів, саме як поручитель.
Більше того, у матеріалах справи відсутні докази, що Наглядова рада ПАТ «Ковельмолоко» наділена повноваженнями щодо вирішення питань здійснення іншою юридичною особою ПрАТ «Галичина» господарської діяльності та можливості укладання кредитних договорів, при цьому, з копії протоколу Наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко» вбачається, що така вирішувала питання, в тому числі, про внесення змін до умов кредитного договору № 151213К8 укладеного між ПрАТ «Галичина» та АТ «Укрексімбанк».
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення поручителя ОСОБА_1 про збільшення основного зобов'язання, при цьому, такі зміни основного зобов'язання безумовно призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя з моменту внесення таких.
Оскільки позивач просив стягнути заборгованість за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди, яка виникла у період з 05 березня 2015 року по 31 липня 2015 року та складає 20 231 816,27 доларів США та 182 855 595,54 грн, розрахована, у тому числі, із врахуванням заборгованості, яка виникла й після укладання додаткових угод, якими збільшено процентну ставку, то суди дійшли висновку про те, що позивач просив стягнути заборгованість з поручителя, відповідальність якого збільшилася у зв'язку з укладеними без його відома додатковими угодами, що є підставою для припинення договору поруки, а відтак свідчить про відсутність підстав для задоволення відповідних вимог.
Окремо апеляційним судом враховано те, що згідно з довідкою від 12 вересня 2019 року грошові кошти в сумі 97 409 065,52 грн отримані АТ «Укрексімбанк» від продажу майна банкрута ПрАТ «Галичина» на аукціоні, що було предметом застави/іпотеки за генеральною кредитною угодою, укладеною між банком, позичальником та ПАТ «Ковельмолоко» були направлені на погашення простроченої заборгованості позичальника за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди, а саме: в рамках кредитного договору № 151213К8 за процентами - 69 475 658,92 грн, комісією за управління кредитом - 2 312 252,92 грн; в рамках кредитного договору № 151214К5 за процентами -24 730 903,68 грн, комісією за управління кредитом - 620 250,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 квітня 2025 року представник АТ «Укрексімбанк» - адвокат Ільїнова І. В. подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу, а 23 квітня 2025 року - уточнену касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду міста Львова від 05 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 05 червня 2013 року у справі № 43цс13, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-97цс13, в постанові Великої Палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 922/5787/15, від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 947/9490/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Франківського районного суду міста Львова.
16 червня 2025 року справа № 465/5603/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника АТ «Укрексімбанк» - адвокат Ільїнової І. В. мотивована тим, що згідно з умовами договору поруки відповідач, як поручитель, погодився прийняти на себе весь обсяг зобов'язань, що виникли у боржника перед кредитором за кредитним договором та будь-якими змінами до нього, які можуть виникнути у майбутньому, в тому числі у випадку збільшення обсягу відповідальності без внесення змін до цього договору.
Тобто, питання стосовно надання згоди поручителем на збільшення обсягів своєї відповідальності в майбутньому сторони врегулювали при підписанні договору поруки, передбачивши відповідну умову в цьому договорі.
З огляду на те, що положення договору поруки не містять будь-яких інших умов, які б інакше регулювали це питання, то наданням такої згоди поручитель погодився відповідати перед банком за будь-які зобов'язання, в тому числі ті, які будуть збільшені, та/або випливатимуть з будь-яких нових кредитних договорів, що будуть укладені в рамках генеральної кредитної угоди.
Крім того, суди не дослідили належним чином наявних в матеріалах справи доказів, якими підтверджується, що ОСОБА_1 надавав згоду на зміну умов кредитування, а саме копії протоколів засідання Наглядової Ради ПАТ «Ковельмолоко» від 31 липня 2014 року № 31/07-1, від 29 серпня 2014 року № 29/08-1, від 29 грудня 2014 року № 29/12-1, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як членом наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко» приймав рішення щодо надання згоди товариством на зміну умов кредитування за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди,. Тобто ОСОБА_1 надавав згоду на зміну умов кредитування.
Тому в спірних правовідносинах відсутні правові підстави для припинення поруки, однак суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину першу статті 559 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
30 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Квітін Ю. М подав до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 березня 2013 року між АТ «Укрексімбанк», ПрАТ «Галичина» та ПАТ «Ковельмолоко» укладено генеральну кредитну угоду № 151213N2 (зі змінами та доповненнями), відповідно до пункту 1.1 статті 1 якої ця угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальниками щодо фінансування довгострокової програми по розвитку їх діяльності.
Метою генеральної кредитної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційного торгово-закупівельної програми по розвитку діяльності позичальників, яке здійснюється відповідно до угоди шляхом укладання кредитних договорів (пункт 1.2 статті 1 генеральної кредитної угоди).
Згідно зі статтею 2 генеральної кредитної угоди кредит означає грошові кошти, які банк надає на фінансування діяльності позичальників на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання
та відкличності.
Пунктом 4.2 статті 4 генеральної кредитної угоди встановлено, що кредитний договір укладається сторонами за умови позитивного рішення банку відповідно до конкретних потреб позичальнику у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів за кредитним договором, розрахунки для обслуговування кредиту, графік надання і погашення кредиту та інші умови.
Строк користування кредитом за генеральною угодою встановлюється до 19 березня 2018 року (пункт 4.3 статті 4 генеральної кредитної угоди).
Підпунктами 4.5.1, 4.5.2 пункту 4.5 статті 4 генеральної кредитної угоди визначено, що загальний ліміт заборгованості не може перевищувати 350 000 000,00 грн. Ліміт заборгованості за кредитним договором встановлюється в порядку та на умовах, визначених у кредитному договорі, укладеному банком з позичальником, який є невід'ємною частиною генеральної кредитної угоди.
Загальна сума всіх чинних лімітів заборгованості за кредитними договорами в будь-який момент дії генеральної кредитної угоди не може перевищувати суми загального ліміту заборгованості за генеральною кредитною угодою (підпункт 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 генеральної кредитної угоди).
Відповідно до підпункту 6.9.2 пункту 6.9 статті 6 генеральної кредитної угоди позичальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів з дати укладання генеральної кредитної угоди забезпечити укладання взаємної поруки позичальників та укладання договорів поруки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по зобов'язаннях позичальників за цією генеральною кредитною угодою.
Згідно з пунктом 10.6 статті 10 генеральної кредитної угоди будь-які зміни та доповнення до генеральної кредитної угоди можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформлюються, якщо інше не передбачено цією генеральною кредитною угодою, додатковими угодами (правочинами), які підписуються повноважними представниками позичальника і банку та є невід'ємними частинами цієї генеральної кредитної угоди.
Дана генеральна кредитна угода підписана банком, позичальником ПАТ «Ковельмолоко», та позичальником ПрАТ «Галичина».
У рамках вказаної генеральної кредитної угоди укладено ряд кредитних договорів, а саме: кредитний договір № 151407К37; кредитний договір № 151208К34; кредитний договір № 151213К7; кредитний договір № 151213К8 (т.1 а.с.32).
16 серпня 2013 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено додаткову угоду № 151213N2-1 до Генеральної кредитної угоди, якою внесено зміни у підпункти 5.2.22, 5.2.27, 6.9.1 (т.1 а.с.36-37).
Згідно із додатком 1 до додаткової угоди № 151213N2-1 від 16 серпня 2013 року до генеральної кредитної угоди додатками до цієї угоди є: кредитний договір № 151407К37; кредитний договір № 151208К34; кредитний договір № 151213К7; кредитний договір № 151213К8; кредитний договір № 151213К16 (т.1 а.с.38).
27 серпня 2013 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено додаткову угоду № 151213N2-2 до генеральної кредитної угоди, якою внесено зміни у підпункт 6.9.1, доповнено підпункт 6.7.2. (т.1 а.с.39-40).
01 листопада 2013 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено додаткову угоду № 151213N2-3 до генеральної кредитної угоди, якою внесено зміни до підпункту 5.2.29 (т.1 а.с.41).
29 листопада 2013 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» було укладено додаткову угоду № 151213N2-4 до генеральної кредитної угоди, якою підпункт 5.2.12 генеральної кредитної угоди викладено в новій редакції.
29 листопада 2013 року, 12 грудня 2013 року, 06 березня 2014 року, 27 березня 2014 року, 01 вересня 2014 року, 29 грудня 2014 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено ряд додаткових угод до генеральної кредитної угоди (т.1 а.с.42-57).
В рамках генеральної кредитної угоди між ПАТ «Укрексімбанк» та ПАТ «Галичина» укладено кредитний договір № 151213К8, відповідно до пункту 3.1 статті 3 якого банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття мультивалютної невідновлюваної відкличної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим договором (т.1 а.с.58-83).
Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 кредитного договору № 151213К8 встановлено ліміт кредитної лінії 201 092 875,00 грн.
У період з 16 серпня 2013 року до 29 грудня 2014 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ПАТ «Галичина» укладено ряд додаткових договорів до кредитного договору № 151213К8 (т.1 а.с.91-113).
Так, додатковим договором № 151213К8-11 до кредитного договору № 151213К8 підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 договору викладено в новій редакції: «3.2.1 ліміт кредитної лінії: 296 600 000,00 грн, в т.ч. для заборгованості в доларах США - 11 875 000,00 доларів США; для заборгованості в гривні - 95 198 000,00 грн. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати ліміту генеральної кредитної угоди».
06 березня 2014 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Галичина» укладено кредитний договір № 151214К5, пунктом 3.1 статті 3якого встановлено ліміт кредитної лінії: 31 000 000,00 грн (т.1 а.с.118-143).
Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 статті 3 кредитного договору № 151214К5, спільний ліміт заборгованості за договором та кредитним договором № 151214К7 не може перевищувати 31 000 000,00 грн.
30 квітня 2014 року, 30 травня 2014 року, 01 вересня 2014 року, 29 грудня 2014 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Галичина» укладені додаткові договори до кредитного договору № 151214К5 (т.1 а.с.152-159).
Також, 21 серпня 2007 року між ВАТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Ковельмолоко» укладено кредитний договір № 151407К37, за умовами пункту 3.1 статті 3 якого банк відкриває позичальникові невідновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору (т.1 а.с.160-173).
Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 кредитного договору № 151407К37 встановлено ліміт кредитної лінії 6 000 000,00 доларів США.
21 серпня 2007 року, 31 серпня 2007 року, 06 вересня 2007 року, 04 січня 2008 року, 25 квітня 2008 року, 23 червня 2008 року, 29 серпня 2008 року, 28 листопада 2008 року, 23 січня 2009 року, 28 січня 2009 року, 27 лютого 2009 року, 30 березня 2009 року, 30 квітня 2009 року, 28 травня 2009 року, 23 липня 2009 року, 30 липня 2009 року, 28 жовтня 2009 року, 29 жовтня 2009 року, 05 листопада 2009 року, 10 листопада 2009 року, 19 листопада 2009 року, 01 грудня 2009 року, 14 січня 2010 року, 28 січня 2010 року, 25 лютого 2010 року, 30 березня 2010 року, 03 серпня 2010 року, 07 вересня 2010 року, 02 листопада 2010 року, 30 листопада 2010 року, 09 грудня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 27 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 29 березня 2011 року, 26 квітня 2011 року, 21 липня 2011 року, 29 листопада 2011 року, 27 грудня 2011 року, 28 листопада 2012 року, 29 грудня 2012 року, 20 березня 2013 року, 16 серпня 2013 року, 27 серпня 2013 року, 20 листопада 2013 року, 29 листопада 2013 року, 12 грудня 2013 року, 06 березня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 30 травня 2014 року, 27 червня 2014 року, 01 вересня 2014 року, 29 грудня 2014 року, між ПАТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Ковельмолоко» укладені додаткові угоди до кредитного договору № 151407К37 (т.1 а.с.175-249, т.2 а.с.1-48).
25 червня 2008 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Ковельмолоко» укладено кредитний договір № 151208К34, підпунктами 3.2.1, 3.2.6 пункту 3.2 статті 3 якого встановлено ліміт кредитної лінії 3 640 000,00 доларів США, процентна ставка - 13,9 % річних (т.2 а.с.49-62).
29 серпня 2008 року, 30 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, 27 лютого 2009 року, 27 березня 2009 року, 30 квітня 2009 року, 28 липня 2009 року, 28 жовтня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 05 листопада 2009 року, 19 листопада 2009 року, 01 грудня 2009 року, 30 грудня 2009 року, 14 січня 2010 року, 28 січня 2010 року, 25 лютого 2010 року, 01 квітня 2010 року, 03 серпня 2010 року, 20 серпня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 07 вересня 2010 року, 02 листопада 2010 року, 09 грудня 2010 року, 27 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 29 березня 2011 року, 26 квітня 2011 року, 21 липня 2011 року, 29 листопада 2011 року, 27 грудня 2011 року, 24 липня 2012 року, 28 листопада 2012 року, 29 грудня 2012 року, 20 березня 2013 року, 16 серпня 2013 року, 20 листопада 2013 року, 29 листопада 2013 року, 12 грудня 2013 року, 06 червня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 30 травня 2014 року, 27 червня 2014 року, 01 вересня 2014 року, 29 грудня 2014 року між ВАТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Ковельмолоко» були укладені додаткові угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 151208К34.
Таким чином, з часу укладення кредитного договору № 151208К34, протягом кожного наступного року (до 29 грудня 2014 року) до нього вносилися зміни та доповнення, шляхом укладення додаткових угод.
За наданим позивачем розрахунком за період з 05 березня 2015 року по 31 липня 2015 року розмір заборгованості ПрАТ «Галичина» та ПАТ «Ковельмолоко» за кредитними договорами станом на 01 серпня 2015 року складає 20 231 816,26 доларів США та 182 855 595,54 грн (т.2 а.с.171).
25 березня 2013 року з метою забезпечення виконання позичальниками кредитних зобов'язань в рамках генеральної кредитної угоди, між банком, позичальниками та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 151213Р13, підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 якого передбачено, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань позичальника за кредитною угодою (в межах ліміту 350 000 000,00грн, згідно зі статтею 1 договору), у тому числі, з урахуванням усіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому (т.2 а.с.233-235).
В статті 1 договору поруки визначено, що генеральна кредитна угода з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної кредитної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної кредитної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладена між кредитором, позичальником-1 та позичальником-2, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов проводить кредитні операції в межах ліміту, встановленого в розмірі, що не перевищує 350 000 000,00 грн, на визначених генеральною кредитною угодою умовах, строком погашення 19 березня 2018 року з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов генеральної кредитної угоди.
07 квітня 2015 року позивач направив до ПАТ «Ковельмолоко» вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, в якій вказано, що станом на 27 березня 2015 року позичальнику нарахована пеня, три проценти річних та індекс інфляції, у загальній сумі 412 647,53 доларів США та 38 995,95 грн (т.2 а.с.236-239).
27 березня 2015 року позивач направив до ПрАТ «Галичина» вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, в якій вказано, що станом на 27 березня 2015 року позичальнику нарахована пеня, три проценти річних та індекс інфляції, у загальній сумі 34 543,35 доларів США та 151 919,42 грн (т.2 а.с.240-242).
07 квітня 2015 року позивач направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про порушення зобов'язань, в якому вказано, що станом на 27 березня 2015 року позичальникам нарахована пеня, три проценти річних та індекс інфляції, а саме: ПрАТ «Галичина» - 34 543,35 доларів США та 151 919,42 грн; ПАТ «Ковельмолоко» - 412 647,53 доларів США та 38 995,95 грн (т.2 а.с.246-249).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «Укрексімбанк» не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання може бути порука.
Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша статті 559 ЦК України в редакції, яка діяла на час укладення договору поруки).
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, яка діяла на час укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
Відповідно до статті 654 цього Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15 Верховний Суд України зробив правові висновки про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог статті 559 ЦК України. Водночас звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не вимагається.
Під час вирішення справи, що переглядається, за позовом банку до поручителя про стягнення заборгованості за кредитними договорами основне питання, яке має з'ясувати суд, полягає в тому, чи була чинною порука ОСОБА_1 на момент звернення банку до суду з позовом.
Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності.
Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Отже, у зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам потрібно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц) (провадження № 14-275цс19)).
На вказаному наголошено також у постановах Верховного Суду: від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20), від 01 жовтня 2024 року у cправі № 924/922/21 (686/27230/20).
Закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.
Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.
У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов'язання.
Указане узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами підпункту 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 договору поруки № 151213Р13 поручитель надав згоду на забезпечення порукою всіх зобов'язань позичальника за генеральною кредитною угодою в межах ліміту 350 000 000,00 грн, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до генеральної кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.
При суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обгрунтовано виходив з того, що зазначені положення договору поруки не звільняють кредитора від обов'язку повідомляти поручителя про зміни умов кредитних договорів, укладених із позичальниками, які збільшують обсяг відповідальності поручителя.
Верховний Суд наголошує, що договір поруки не передбачає можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, у ньому не зазначено, що зміни та доповнення умов основного договору можуть здійснюватися без повідомлення про це поручителя і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-100цс12, і ця позиція не змінювалася.
Верховний Суд України у вказаній постанові вказав, що зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни провадяться без їх узгодження (додаткового повідомлення).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово також зазначала про необхідність повідомлення поручителя про зміну основного зобов'язання, якщо сторони не узгодили, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору (див.: постанова від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20, постанова від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (№ 12-85гс20)).
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року справа № 553/1501/15-ц (провадження № 14-50цс22).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20) зазначено, що за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацію шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають правил застосування, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 465/2919/15-ц (провадження № 61-11484св23).
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що після укладення договору поруки (25 березня 2013 року) до генеральної кредитної угоди та кредитних договорів неодноразово вносилися зміни, які полягають у збільшенні кількості кредитних договорів, які укладені в межах генеральної кредитної угоди, збільшенні загального ліміту заборгованості та ліміту кредитної лінії, здійсненні коригування графіків погашення кредиту із збільшенням щомісячних платежів у пізніші періоди, встановленні процентної ставки за користування кредитними коштами, встановленні підвищеного розміру комісії за управління кредитом.
Унаслідок указаних вище дій було збільшено відповідальність поручителя ОСОБА_1 .
Положеннями генеральної кредитної угоди та договору поруки не встановлено порядок погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Сторони зазначених договорів не узгодили між собою, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між ними будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору, а отже, АТ «Укрексімбанк» зобов'язаний був повідомляти поручителя, тобто ОСОБА_1 , про зміну основного зобов'язання та отримати його згоду на збільшення відповідальності за цими зобов'язаннями, оскільки зміни та доповнення до генеральної кредитної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів призвели до збільшення основного зобов'язання, що в свою чергу вплинуло на обсяг зобов'язань поручителя, на що поручитель згоду не надав.
Указане є підставою для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України, протилежно банк не довів.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт участі ОСОБА_1 в прийнятті рішень про надання згоди на зміну умов кредитування, як члена наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко», щодо кредитних договорів, укладених із цим позичальником, не має правового значення при вирішенні питання про припинення дії поруки, так як ОСОБА_1 не надавав згоду на зміну умов кредитування саме як поручитель, як і не надавав згоду на зміну обсягу його відповідальності, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому відповідні зміни до кредитних договорів внесено сторонами цих договорів, у тому числі, ще до засідань наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко», в яких брав участь відповідач.
Суди правильно вказали, що порука ОСОБА_1 є припиненою, оскільки зміна умов зобов'язання і збільшення відповідальності поручителя відбулося без його згоди (частина перша статті 559 ЦК України).
Аналогічні висновки щодо припинення поруки ОСОБА_1 з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України викладено в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 465/1710/15-ц (провадження № 61-7728св25), в якій АТ «Укрексімбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 як солідарного боржника на свою користь заборгованість за кредитними договорами № 151213К8,№ 151214К5, № 151407К37, № 151208К34 станом на 04 березня 2015 року у розмірі 4 290 481,12 доларів США та 1 227 431,91 грн.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили в оскаржуваній частині законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 05 червня 2013 року у справі № 43цс13, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-97цс13, в постанові Великої Палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 922/5787/15, від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 947/9490/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 05 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак