05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 686/6973/25
провадження № 61-8828св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іваницький Андрій Миронович
на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року у складі головуючого судді Чевилюк З.А., присяжних Охман О.В., Тимчук І.Ю. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року у складі колегії суддів: Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., Талалай О.І.
у цивільній справі
за заявою ОСОБА_1 (далі - заявник)
заінтересована особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - заінтересована особа)
про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У березні 2025 року заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив суд призначити його опікуном над недієздатною особою.
2. Представник заінтересованої особи заперечень проти задоволення заяви не висловив.
3. Суд першої інстанції у задоволені заяви відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
4. Заявник оскаржив судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі. Також вказує, що суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази. Зокрема не прийняли до уваги наявне в матеріалах справи подання органу опіки та піклування.
5. Ключовим питанням у цих правовідносинах є:
Чи наявні підстави для встановлення опіки над недієздатною особою?
6. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
II. Короткий зміст заяви
7. Заява обґрунтована так:
- рідний брат заявника ОСОБА_2 страждає на стійке хронічне психічне захворювання, є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду;
- рішенням суду ОСОБА_2 було визнано недієздатним;
- відповідно до подання виконавчого комітету Хмельницької міської ради було визначено за доцільне призначити заявника опікуном над недієздатним;
- над ОСОБА_2 не було встановлено опіки та не призначено опікуна відповідним рішенням;
- батьки заявника та ОСОБА_2 не мають можливості забезпечити належний догляд останньому, оскільки мати ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи, а батько ОСОБА_4 незареєстрований і не проживає разом з ОСОБА_2 . Фактично проживає у м. Львові, тому батьки ОСОБА_2 позбавлені об'єктивної можливості належним чином здійснювати догляд за ним.
8. Враховуючи викладене, заявник просив призначити його опікуном над ОСОБА_2 .
III. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
9. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року, у задоволенні заяви відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні заяви задоволенні суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з такого:
- за текстом подання про призначення опікуном ОСОБА_1 , рішення фактично ґрунтується на виявленій ініціативі останнього, не містить аналізу відносин з підопічним, відсутнє обґрунтування відповідності призначення опікуном ОСОБА_1 інтересам ОСОБА_2 , не проаналізована фізична можливість ОСОБА_1 виконувати опікунські обов'язки з врахуванням його працевлаштованості в поліції. Докази на підтвердження вищевказаних обставин не надані і в судовому засіданні;
- у суду відсутні підстави для призначення опікуном саме ОСОБА_1 . Суду не представлено переконливих та обґрунтованих доказів неможливості матері ОСОБА_3 як особи з інвалідністю ІІІ групи, здійснювати виконання опікунських обов'язків щодо недієздатного сина. Реєстрація батька ОСОБА_4 у іншому місті (Львові) не є обставиною, що підтверджує неможливість його фактичного проживання в місті Хмельницькому та виконання опікунських обов'язків.
ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів особи, яка її подала
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким заяву задовольнити.
12. Касаційна скарга мотивована таким:
- вважає, що необхідно урахувати висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, а саме, що підставою для призначення опікуном є не повторна формальна перевірка документів судом, уже досліджених і схвалених відповідним органом, а фактична та належно підтверджена наявність обставин, які засвідчують відповідність заявника вимогам законодавства і його здатність забезпечити належний догляд та захист прав недієздатної особи;
- відповідно до висновків Верховного Суду, зазначених у вищенаведеній постанові можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування;
- також у вказаній постанові зазначено, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном;
- апеляційний суд був зобов'язаний лише перевірити відповідність подання органу опіки та піклування про призначення опікуна вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, а не переоцінювати підстави, на основі яких воно складене, оскільки саме подання, будучи складеним відповідно до Правил опіки та піклування, є достатнім доказом доцільності призначення опікуна;
- судом апеляційної інстанції не було враховано виконання обов'язкової умови призначення ОСОБА_1 опікуном, а саме наявності подання органу опіки та піклування, яке підтверджує доцільність призначення саме цієї особи та містить обґрунтування неможливості виконання опікунських обов'язків іншими членами сім'ї;
- суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що заявник відповідає всім встановленим законодавством критеріям, має намір здійснювати опікунські обов'язки та надав належні докази, що підтверджують його здатність реалізовувати такі повноваження;
- суд змістив акцент правової оцінки на обставини, що стосуються можливості чи неможливості виконання опікунських обов'язків іншими членами сім'ї, фактично підміняючи повноваження органу опіки та піклування, що суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22;
- заявник перебуває у родинних зв'язках з особою, над якою встановлюється опіка, що відповідає принципу врахування найкращихінтересів недієздатної особи при визначенні опікуна. Така спорідненість разом із підтвердженою готовністю заявника здійснювати турботу та правовий захист ОСОБА_2 свідчить про обґрунтованість подання органу опіки та піклування і має бути врахована судом як належна підстава для задоволення відповідної заяви, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17;
- судапеляційної інстанції не дослідив вказане подання, були відсутні правовіпідстави для відмови в задоволенні відповідної заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_2 , що свідчить про необґрунтованість висновків апеляційного суду.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
13. 11 липня 2025 року представник заявника подав касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанції.
14. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження.
15. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 16 вересня 2024 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
VI. Фактичні обставини, встановлені судами
17. Заявник ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06 вересня 2024 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06 вересня 2024 року.
18. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2024 року ОСОБА_2 визнано недієздатним.
19. З довідки комунального підприємства Хмельницької міської ради Управляючої муніципальної компанії «Південно-Західна» від 01 листопада 2024 №709 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
20. Згідно з витягами з реєстру територіальної громади № 2023/001264317 від 10 лютого 2023 року, №2024/014944084 від 11 грудня 2024 року відомо, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із заявником.
21. Із витягу з інфомаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомо, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Хмельницького, Україна, на території України станом на 02 липня 2024 року, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
22. З висновку про стан здоров'я ОСОБА_1 , складеного ТОВ «Медичний центр «БОМЕД» від 26 січня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 є практично здоровим.
23. Згідно з довідкою від 26 січня 2024 року, виданою ТОВ «Медичний центр «БОМЕД», ОСОБА_1 на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.
24. Згідно зі службовою характеристикою від 29 липня 2024 року на лейтенанта поліції Івашка Андрія Ігоровича, оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Хмельницькій області заявник ОСОБА_1 зарекомендував себе як фахівець своєї справи, проявив свою дисциплінованість та принциповість у вирішенні службових питань. Під час виконання посадових інструкцій будує свої стосунки з колегами по службі на засадах службової субординації. При спілкуванні із громадянами ввічливий, тактовний, завжди може надати відповідь щодо проблем, з якими звертаються громадяни.
25. ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням до 25.02.2026 року, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим в застосунку «Резерв+».
VIІ. Позиція Верховного Суду
26. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6) та даючи відповідь на ключове питання (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.
27. В першу чергу Верховний Суд звертає увагу на те, що вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення передбачені статтею 263 ЦПК.
28. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією.
29. Суди мають обов'язок відповісти на основні аргументи сторони.
30. Далі Верховний Суд підкреслює, що особливості розгляду справ в порядку окремого провадження закріплені в статі 294 ЦПК.
31. Так, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частини перши-третя статті 294 ЦПК).
32. Верховний Суд наголошує, що право на опіку належить до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (стаття 292 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).
33. Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
34. Хоча за станом здоров'я недієздатні особи неспроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
35. Згідно зі статтею 55 ЦК опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
36. За змістом статей 41, 58 ЦК над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
37. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (стаття 60 ЦК, стаття 300 ЦПК).
38. У цій справі заявник послався на те, що його рідний брат є недієздатним та потребує постійного стороннього догляду, батьки заявника та брата не мають можливості забезпечити належний догляд останньому, а тому наявні підстави для встановлення опіки(див. пункт 7).
39. Суди відмовили в задоволенні заяви, вважаючи подання органу опіки та піклування необґрунтованим, також зазначивши, що не представлено переконливих та обґрунтованих доказів неможливості батьками недієздатного здійснювати виконання опікунських обов'язків, не проаналізована фізична можливість заявника виконувати опікунські обов'язки з врахуванням його працевлаштованості в поліції (див. пункт 10).
40. Верховний Суд вважає такі висновки передчасними, оскільки суди не надали відповіді на основні аргументи заявника та не врахували особливостей розгляду справ окремого провадження (див. пункти 30-31).
41. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (частини четверта-п'ята статті 63 ЦК).
42. Згідно зі статтею 64 ЦК опікуном не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
43. Верховний Суд звертав увагу на те, що при призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного.
Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту (див. постанову Верховного Суду, на яку є посилання в касаційній скарзі, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23).
44. Заявник є рідним братом особи, відносно якої ставиться питання про встановлення опіки (див. пункт 17), та проживає разом із ним (див. пункт 19), він надав інформацію про свій стан здоров'я (див. пункти 22-23).
45. Матеріали справи інформації про неприязні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять.
46. Орган опіки та піклування вважав можливим призначити заявника опікуном, про що надав відповідне подання (а.с.4).
47. Висновки щодо відсутності доказів перевірки умов життя майбутнього опікуна, відсутності в нього чи то членів його сім'ї захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, яка потребує опіки, є передчасними, оскільки заявник відповідну інформацію додав до заяви, і суд не позбавлений можливості перевірити такі обставини під час судового розгляду із врахуванням особливостей розгляду справ в порядку окремого провадження (див. пункти 30-31).
48. Відповідні аргументи заявник вказав в апеляційній скарзі (а.с.36-40).
49. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не навів переконливих аргументів щодо відсутності фізичної можливості заявника виконувати опікунські обов'язки з врахуванням його працевлаштованості в поліції і відповіді на основні аргументи заявника не надав.
VIІІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, в порушення вимог статті 367 ЦПК вказані обставини не перевірив і відповідних висновків не зробив, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
51. Відповідно до норм статті 400 ЦПК суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а тому Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі.
52. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права, у зв'язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іваницький Андрій Миронович, задовольнити частково.
2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко