Постанова
Іменем України
12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 127/8274/24
провадження № 61-11478св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Тиховським Миколою Олеговичем, на постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року в складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
Історія справи
12 березня 2024 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2024 року:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за прокурора, що діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2024 року:
клопотання прокурора про заміну первісного співвідповідача ОСОБА_6 на належного співвідповідача ОСОБА_2 та залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідачів - ОСОБА_6 задоволено;
замінено співвідповідача ОСОБА_6 на співвідповідача ОСОБА_2 ;
залучено до участі у справі ОСОБА_6 третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
09 червня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Грушко Ж. В. подано заяву про залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Заяву мотивовано тим, що:
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (Закон № 4292-ІХ), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України. Зокрема, стаття 391 ЦК України доповнена частиною другою, відповідно до якої, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу;
позовні вимоги прокурором заявлені саме на підставі статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. З огляду на це, на підставі вказаних змін, підстави для звернення мають обґрунтовуватися саме статтями 387 та 388 ЦК України, з дотриманням вимог, встановлених новою редакцією ЦК України, які набрали чинності 09 квітня 2025 року. Законом № 4292-ІХ також доповнено другим абзацом частину четверту статті 177 ЦПК України, відповідно до якої у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви;
оскільки предметом цього спору є, серед іншого, вимога про витребування земельної ділянки у відповідача в порядку статті 388 ЦК України, на переконання представника відповідача, положення Закону № 4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна підлягають застосуванню у даній справі, адже на момент набрання чинності вказаним Законом у цій справі судом першої інстанції відповідне рішення не ухвалене. Позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом сплачений судовий збір за 8 вимог немайнового характеру, водночас експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, чинної на дату подання позовної заяви, у матеріалах справи немає;
тому з метою дотримання чинних норм законодавства, виникла необхідність у внесенні позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, оскільки у випадку задоволення позову відповідач матиме законне право на отримання компенсації без звернення до суду із окремим позовом.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року
позовну заяву заступника керівника Вінницької окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради залишено без руху;
надано позивачу/представнику позивача п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, з дня отримання позивачем цієї ухвали суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (Закон № 4292-ІХ), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України. Зокрема, стаття 391 ЦК України була доповнена частиною другою, відповідно до якої, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу;
як вбачається зі змісту нової редакції позовної заяви прокурора, яка подана після залучення у справі нового співвідповідача ОСОБА_2 (19 липня 2024 року) (а. с. 163 - 179 т. 4), позовні вимоги прокурором заявлені, з поміж іншого, на підставі статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). З 09 квітня 2025 року вказана стаття матеріального закону доповнена частиною другою, якою унормовано підстави вирішення питання володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування при наявності відповідного спору з суб'єктом права приватної власності, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, попередньо вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна на користь такого суб'єкта права приватної власності, де зазначено, що такі спори вирішуються саме на підставах, що зазначені у статтях 387 і 388 цього Кодексу, тобто на підставах, що передбачені для віндикаційних позовів;
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (Закон № 4292-ІХ) також доповнено другим абзацом частину четверту статті 177 ЦПК України, відповідно до якої у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом;
оскільки предметом даного спору є, серед іншого, вимоги про повернення відповідачами земельних ділянок, які у відповідності до частини другої статті 391 ЦК України вирішуються на підставі статей 387, 388 ЦК України, положення Закону №4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна підлягають застосуванню у даній справі, адже на момент набрання чинності вказаним Законом у цій справі судом першої інстанції відповідне рішення не ухвалено;
як встановлено з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, чинної на дату подання позовної заяви, не проведено (до матеріалів справи не долучено), що на переконання суду, з огляду на запроваджені законодавчі новели, є недоліком позовної заяви, який має бути усунуто позивачем, оскільки законом допущено зворотну дію в часі наведених норм закону, в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Запровадження законодавцем вказаного процесуального інституту спрямоване на захист прав добросовісного набувача нерухомого майна, у всіх справах, які вирішуються на підставі норм статті 391 ЦК України, рішення в яких (справах) не ухвалено. З огляду на викладене позивач, на виконання цієї ухвали суду, має представити відповідний документ про проведення незалежної експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, згідно відомостей якої (оцінки), відповідно внести на депозитний рахунок суду визначеної такою оцінкою суми грошових коштів. Заперечення прокурора, щодо відсутності у суду відповідного депозитного рахунку судом до уваги не приймаються, оскільки функціонування відповідних депозитних рахунків забезпечено Територіальним управлінням ДСА у Вінницькій області, відомості про які наявні в загальному доступі в мережі Інтернет, з якими прокурор може ознайомитись.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області в складі судді Волошина С. В. від 30 червня 2025 року:
позов заступника керівника Вінницької окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, залишено без розгляду;
вказано, що залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з позовною заявою з таким же предметом та підставами, якщо перестануть існувати обставини, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
суд своєю ухвалою від 17 червня 2025 року залишив позовну заяву прокурора без руху, та встановив п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом представлення суду відповідного документу про проведення незалежної експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, згідно відомостей якої (оцінки), відповідно слід було внести на депозитний рахунок суду визначеної такою оцінкою суми грошових коштів. Копію ухвали суду від 17 червня 2025 року прокурором Черниш Г. М., яка забезпечує участь прокуратури в судовому розгляді, отримано в суді 19 червня 2025 року, про що в матеріалах справи наявна відповідна розписка (а. с. 56, т. 6);
станом на 30 червня 2025 року позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху не виконано та не усунуто недоліки, зазначені в мотивувальній частині ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року:
апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури задоволено;
ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2025 року скасовано;
справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції залишив позов прокурора без розгляду з тих підстав, що прокурор у встановлений судом достатній процесуальний строк не усунув недоліків позовної заяви, про які зазначив суд у постановленій 17 червня 2025 року на підставі частин 11 і 13 статті 187 ЦПК України ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, а саме не надав до суду відповідного документа про проведення незалежної експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, та згідно відомостей якої (оцінки) не вніс на депозитний рахунок суду визначеної такою оцінкою суми грошових коштів. Апеляційний суд не погодився із таким висновком суду першої інстанції;
у статті 5 ЦК України визначені дії актів цивільного законодавства у часі, згідно якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. У статті 185 ЦПК України (у редакції чинній на день постановлення оскаржуваної ухвали) передбачено, що суду, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга). Згідно з абзацом третього частини другої статті 185 ЦПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму. Ця редакція набула чинності 09 квітня 2025 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року;
згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України (у редакції чинній на день постановлення оскаржуваної ухвали) якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. У Законі України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року відсутня вказівка про те, що положення статей 177 та 185 ЦПК України мають зворотну дію в часі. Навпаки, в них зазначено саме про те, що експертно-грошова оцінка здійснюється в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви;
позовна заява подана прокурором 12 березня 2024 року (том 1, а. с. 1-34). 18 березня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за поданим прокурором позовом. Таким чином на день подання позовної заяви прокурором цивільне процесуальне законодавство не містило таких вимог до її змісту і до доданих до неї документів, а також до підстав залишення позовної заяви без руху і до таких наслідків у випадку не виконання ухвали суду про усунення таких недоліків. При цьому Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року не містить застереження щодо застосування положень статей 177 і 185 ЦПК України у зміненій (новій) редакції, а саме про їх зворотну дію в часі;
суд першої інстанції, при залишенні позову прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, без руху з таких підстав, передчасно надав правову оцінку поданим учасниками справи доказам, підійшовши до вирішення цього питання формально, дійшов помилкового висновку про залишення позову без руху і в послідуючому - про залишення позову без розгляду. За наведених обставин апеляційний суд вважав, що залишення позову без розгляду із підстав, наведених судом першої інстанції, є таким, що вчинено з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Аргументи учасників справи
05 вересня 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Тиховським М. О., на постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, у якій просила:
постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року скасувати;
ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2025 року залишити в силі.
вирішити питання щодо судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги, надавши оцінку правовим підставам позову;
суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач не усунув у строк недоліки, вказані ухвалою від 17 червня 2025 року;
апеляційний суд неправильно застосував статтю 5 ЦК України, зробивши висновок про незастосування нової редакції статей 177, 185 ЦПК України;
09 квітня 2025 року набув чинності Закон № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесено ряд змін до ЦК та ЦПК України. Враховуючи, що за договорами купівлі-продажу ОСОБА_2 є набувачем земельних ділянок, добросовісність якої в силу вимог ЦК України презюмується, то вимоги прокурора уданій справі слід розглядати як витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави за статтею 388 ЦК України;
якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму, що і було зроблено судом першої інстанції та не виконано прокурором.
пункт 2 розділу II Закону № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року встановлює, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Тому положення частини четвертої статті 177 ЦПК України мають зворотну дію у часі;
згідно з постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду у справі № 906/233/25 від 16 червня 2025 року пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4292-ІХ прямо встановлює зворотну дію в часі, застосовуючи захист прав добросовісного набувача до справ, що були відкриті, але не розглянуті судом на день набрання законом чинності. Вказана норма забезпечує посилений захист прав добросовісного набувача у справах провадження в яких відкрито, але ще не ухвалено судом першої інстанції рішення про витребування майна у добросовісного набувача. Запровадження законодавцем вказаного процесуального інституту спрямоване на захист прав добросовісного набувача нерухомого майна, у всіх справах, які вирішуються на підставі cтатті 391 ЦК України, рішення в яких (справах) не ухвалено. Отже закон про добросовісного набувача може бути застосований на будь-якому етапі розгляду справи в суді першої інстанції та мають бути виконані всі процесуальні дії, зазначені в цьому законі;
добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, накладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей (див.: пункт 6.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21). Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див.: пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020року у справі № 610/1030/18, провадження № 14-436цс19, пункт 7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року' у справі № 922/2416/17, провадження № 12-44гс20). Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див.: пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21)». Тому Закон України № 4292-IX застосовується у всіх випадках з приводу витребування/усунення перешкод в користуванні шляхом повернення земельної ділянки, не зважаючи на те, чи суд вже встановив добросовісність набувача майна, чи ще має встановити. Задля уникнення процесуальних порушень в застосуванні цього закону, суд має дотримуватися неухильного виконання його приписів. Тому суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок щодо неможливості визначення добросовісності відповідачів.
22 жовтня 2025 року Вінницька окружна прокуратура через Електронний суд подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила:
у задоволенні касаційної скарги відмовити;
постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
позовна заява подана прокурором 12 березня 2024 року відповідала вимогам статей 175, 177 ЦПК України (у редакції, чинній на дату звернення до суду). Нова редакція частини четвертої статті 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто після подачі позовної заяви;
невнесення прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача;
частина п'ята статті 390 ЦК України не поширюються на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача. Питання добросовісності чи недобросовісності набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення обставин недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України, а у разі встановлення обставин добросовісності - відмовляє у задоволенні позову, застосовуючи частину п'яту статті 390 ЦК України, з огляду на невнесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду;
вимога додавати до позову документи про внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі ринкової вартості спірного майна (за експертно-грошовою оцінкою, чинною на дату подання позову) стосується виключно віндикаційних позовів. Якщо держава подала негаторний позов (статті 391 ЦК), обґрунтовуючи його умисними діями відповідача, який знав або мав знати, що ділянка не може перебувати у його власності, то Закон № 4292 не застосовується (відповідач за замовчуванням є недобросовісним, а тому Закон № 4292 не підлягає застосуванню);
питання добросовісного набуття прав на спірний об'єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. Означена обставина (добросовісності/недобросовісності набуття) залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору. Позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення і дослідження добросовісності відповідачів суд має оцінювати під час розгляду справи.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року:
відкрито касаційне провадження у справі;
у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року відмовлено.
04 листопада 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина п'ята статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Обміркувавши викладене, касаційний судвважає, що:
обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;
питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом позивач вказував про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення;
апеляційній суд не врахував, що справа не стосується питання про зворотну дію закону в часі. За змістом пункту 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом;
поза увагою апеляційного суду залишилось те, що обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п'ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
в уточненій позовній заяві прокурор посилався на недобросовісність набувачів спірних земельних ділянок (том 4, а. с. 174);
оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, проте помилився у мотивах такого висновку.
Тому постанову апеляційного суду належить змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково ухвалена без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У зв'язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, в іншій частині постанову апеляційного суду - залишити без змін.
Оскільки касаційний суд змінює судове рішення, але лише у частині мотивів його ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Тиховським Миколою Олеговичем, задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко