19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 363/7036/23
провадження № 61-6661св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 як законний представник малолітнього сина ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
треті особи: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року у складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 як законний представник малолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , Дарницького відділу ДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ), треті особи: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту батьківства та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року вона та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . За час їх спільного проживання мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У свідоцтві про народження відомості про батька зазначено відповідно до частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. За період свого життя ОСОБА_4 визнавав себе батьком ОСОБА_2 , брав матеріальну та фізичну участь у вихованні та розвитку сина, однак через брак часу та зайнятість на роботі ОСОБА_4 не встиг подати до органів реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини. На підставі заяви, поданої 11 січня 2023 року ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_4 ), було заведено спадкову справу № 8/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 23 лютого 2023 року вона від імені свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 , а 28 лютого 2023 року подала нотаріусу заяву з проханням не видавати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям у зв'язку з тим, що вона має намір звернутися до суду із заявою про встановлення батьківства померлого щодо сина.
10 березня 2023 року вона звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2 у порядку окремого провадження. У межах розгляду цієї справи № 753/4045/23 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва була призначена судова молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої було поставлено наступне питання: «Чи є ОСОБА_4 біологічним батьком ОСОБА_2 ». Згідно з висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-94-2023 від 19 травня 2023 року вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 складає величину не менше ніж 99, 99 %. Вказана експертиза проводилася на підставі зразків біологічних матеріалів, а саме зразків крові позивача та дитини, які відбиралися у закладі, який проводив експертизу, та зразку крові ОСОБА_4 , які були доставлені з КЗКОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» на виконання вимог ухвали суду, якою призначено експертизу. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року її заяву було задоволено, проте на підставі апеляційної скарги ОСОБА_3 вказане судове рішення було скасовано та роз'яснено право на звернення суду в порядку позовного провадження.
ОСОБА_1 просила суд:
встановити, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати Дарницький відділ ДРАЦС у м. Києві внести зміни до актового запису № 589 від 12 березня 2019 року про народження ОСОБА_2 , вказавши, що його батьком є громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, позов задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язано Дарницький ДРАЦС у м. Києві внести зміни до актового запису № 589 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 12 березня 2019 року, де вказати батьком дитини, громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з копії висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченка М. В. № 103-94-2023 від 19 травня 2023 року вбачається, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 складає величину не менш ніж 99,99 %. Таким чином, згідно з Hummel K at all «Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blutgruppen befunder» Stuttgart, 1971, біологічне батьківство ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 практично доведено. Доводи представника відповідача про те, що висновок викликає сумніви, оскільки така експертиза проводилась за відсутності згоди законної вдови, суд оцінює критично, оскільки такі на нормах закону не ґрунтуються. Призначення і проведення експертизи в ході іншої справи, виходячи з положень статті 102 ЦПК України, також не є порушенням норм процесуального права. Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_4 є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Оскільки суд зробив висновок про наявність підстав про встановлення батьківства, підлягають задоволенню й вимоги щодо внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.
Апеляційний суд погодився з висновками апеляційного суду та вказав, що належних підстав для призначення нової судової експертизи, про що подала клопотання ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду, не встановлено, оскільки судово-медична експертиза №103-94-2023 від 19 травня 2023 року, якою встановлена вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 , є належним та допустимим доказом при розгляд цієї справи. Твердження відповідача про те, що вона жодного доказу на проведення експертизи не давала, тому вказаний висновок викликає сумніви, колегія суддів також не може прийняти. Жодного обмеження в можливості проведення судової медичної експертизи без дозволу дружини померлого законодавство не містить.
Вказана експертиза була проведена на виконання ухвали суду, на експертизу було надано зразок крові ОСОБА_4 , доставлений до відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи в конверті з білого паперу, заклеєному та опечатаному круглою печаткою відділення судово-медичної імунології та цитології Київського обласного бюро судово-медичної експертизи. Висновок експерта є чітким і однозначним, експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тому жодних належних підстав для критичного відношення до цієї експертизи суд не вбачає.
Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження факту батьківства. Проведення такої експертизи при розгляді вказаної категорії справи є обов'язковою і процедура не була порушена.
Належних доказів на підтвердження факту безпліддя ОСОБА_4 відповідачем до матеріалів справи надано не було. При вирішенні справи суд першої інстанції, окрім згаданого висновку експертизи, також враховував і інші докази, зокрема показання свідків, а також фото ОСОБА_4 з позивачем та дитиною. Наявність підстав для критичного ставлення до даних доказів відповідач не довела.
Аргументи учасників справи
23 травня 2025 року ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами порушено принцип змагальності сторін, відповідача позбавили можливості довести суду свої заперечення, позивач навмисно звернулася в порядку окремого провадження, не залучила законну дружину до участі у справі, тобто навмисно замовчала цей факт, і в подальшому використала доказ. Вона як законна дружина ОСОБА_4 жодних дозволів, жодних зразків померлого чоловіка для проведення будь-яких експертиз не надавала і які зразки були взяті для дослідження не відомо. Тому така експертиза не є належним і допустимим доказом. Суди безпідставно двічі відмовили їй у призначенні у справі посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи.
На підтвердження спільного проживання надано довідку голови ОСББ і більше жодних доказів спільного проживання, утримання, визнання, ведення спільного господарства тощо. Допитані в судовому засіданні свідки щодо визнання покійним за життя свого батьківства надавали суду показання, які фактично стосувались спільного життя позивача та покійного ОСОБА_4 , які зазначили, що ОСОБА_4 радів народженню сина. Разом з тим, крім декількох фотографій, наданих позивачем, жодних спільних фото батька і сина, інших родичів надано суду не було.
Будучи одруженим з нею ОСОБА_4 ніколи не обмовився про наявність у нього сина, не утримував сина, більше того, їй відомо, та на цьому наполягав сам ОСОБА_4 , що він має безпліддя. Вказаний факт не заперечувала в судовому засіданні і позивач, проте вказала, що від відносин із ОСОБА_4 у них народився син.
27 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 подала заперечення щодо відкриття касаційного провадження, яке мотивоване тим, що зміст доводів касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що висновки щодо застосування норми права, які викладені в постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, а фактично зводяться до порушення норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вважає, що за касаційною скаргою ОСОБА_3 не може бути відкрито касаційне провадження, оскільки заявником не наводиться і не зазначається, які норми процесуального права були неправильно застосовані судом апеляційної інстанції.
24 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що підставою для апеляційного оскарження у межах справи № 753/4045/23 (за заявою ОСОБА_1 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження) не були порушення порядку призначення та проведення судової експертизи (зокрема відібрання біологічних зразків тощо).
Призначаючи експертизу Дарницький районний суд м. Києва зобов'язав КЗКОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» надати (передати) експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи зразки біологічного матеріалу ОСОБА_4 . Такі зразки біологічного матеріалу зберігалися в КЗКОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», про що стало відомо з відповіді КЗКОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 09 березня 2023 року № 02.5-09/292/2023. У зазначеній відповіді вказано, що під час судово-медичного дослідження трупу гр. ОСОБА_4 були вилучені біологічні об'єкти та на той час зберігаються у КЗКОР «КОБСМЕН». На виконання зазначеної ухвали суду Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи було надано висновок експертизи № 103-94-2023 від 19 травня 2023 року. Таким чином, як отримання біологічних зразків померлого ОСОБА_4 , так і проведення експертизи, здійснювалося в межах судової справи та на виконання ухвали суду, яка має обов'язковий характер. Посилання ОСОБА_5 на те, що вона не надавала згоди на відібрання біологічних зразків, не може свідчить про неналежність висновку експерта як доказу у справі.
Зазначений висновок є належним та допустимим доказом, який достовірно підтверджує біологічне батьківство ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 . Хоча такий висновок і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, але є інші докази, які також підтверджують факт визнання батьківства ОСОБА_4 , а саме: спільні фотокартки з пологового будинку, де ОСОБА_4 забирає свого сина та ОСОБА_1 ; фотокартки з дня народження сина, де був присутній також ОСОБА_4 , а також інші спільні фотокартки; довідка ОСББ «Вишняківська 5Б», у якій зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 2017 року по 2020 рік проживали у квартирі АДРЕСА_2 ; пояснення свідків; банківські виписки, що свідчать про переказ коштів з картки ОСОБА_4 дитині. Жоден з вказаних доказів не спростований відповідачем.
ОСОБА_3 , подаючи вперше клопотання про призначення експертизи, не наводила обставин щодо поважності строків на подання такого клопотання, а вдруге таке клопотання було подано вже на стадії розгляду справи. Зазначаючи про необґрунтованість відмови в призначенні експертизи, ОСОБА_3 до жодної із поданих заяв не подавала належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що раніше проведена експертиза є неповною або неясною. Також відповідач не навела аргументів, що ненадання її дозволу на проведення такої експертизи призводить до недійсності чи нікчемності результатів такої експертизи, яка проводилася на виконання ухвали суду. Що стосується подання клопотання про призначення експертизи вже на стадії апеляційного перегляду, то суд апеляційної інстанції не збирає доказів, а переглядає справу вже на підставі наявних у ній доказів. В касаційній скарзі відповідач взагалі не наводиться жодних обставин, які спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Посилання відповідача на факт безпліддя померлого ОСОБА_4 без надання відповідних належних та допустимих доказів жодним чином не впливають на рішення суду першої інстанції та фактичні обставини справи.
Слід критично поставитися до доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 нічого не розповідав про свого сина або те, що їй нічого не було відомо про наявність сина чи про відносини з ОСОБА_1 , оскільки померлий та ОСОБА_3 були у шлюбі всього 9 місяців. За цей короткий проміжок часу померлий міг не встигнути поділитися з відповідачем такою інформацією.
Зміст доводів касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається, а фактично зводяться до порушення норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2025 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 11 квітня 2024 року у справі № 910/15160/19, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 15 січня 2021 року у справі № 596/1815/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, від 21 березня 2018 року у справі
№ 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 562/1155/18, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи - частина 3 статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , матір'ю якого є ОСОБА_1 , про що Дарницьким районним у місті Києві відділом РАЦС ГТУЮ у місті Києві складено відповідний актовий запис від 12 березня 2019 року № 589.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відомості про батька дитини ОСОБА_2 записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України від 27 грудня 2022 року, а саме в графі «батько» зазначено ОСОБА_6
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час їх спільного проживання ОСОБА_1 завагітніла.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.
На підставі поданої 11 січня 2023 року заяви ОСОБА_3 одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 8/2023 щодо майна померлого ОСОБА_4
23 лютого 2023 року до нотаріальної контори звернулася із заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини від імені свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву з проханням не видавати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям у зв'язку з тим, що вона має намір звернутися до суду із заявою про встановлення батьківства померлого щодо сина.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року у справі № 753/4045/23 заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язано Дарницький відділ ДРАЦС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 , від 12 березня 2019 року №589, складеного Дарницьким районним у місті Києві відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а саме: змінити в графі «батько» з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.
У межах розгляду справи № 753/4045/23 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року була призначена експертиза. З висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченка М. В. від 19 травня 2023 року № 103-94-2023 вбачається, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 складає величину не менш ніж 99,99 %. Таким чином, згідно з Hummel К at all «Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blutgruppen befunder» Stuttgart, 1971, біологічне батьківство ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 практично доведено. У висновку експерта зазначено, що експерт попереджений про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків та за дачу завідомо неправдивого висновку експерта. Також вказано, що зразок крові ОСОБА_4 доставлений до відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи в конверті з білого паперу, заклеєному та опечатаному круглою печаткою відділення судово-медичної імунології та цитології Київського обласного бюро судово-медичної експертизи. Цілісність упаковки не порушена. Зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відібрані на паперові фільтри 05 травня 2023 року у відділенні судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, про що складено відповідний протокол.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року скасовано, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду, роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку позовного провадження для вирішення вказаного спору.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
У частині першій статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Згідно з положеннями статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2023 року у справі № 592/4443/17 зазначено, що «як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв'язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це».
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
Отже, вимогами процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У статті 107 ЦПК України передбачено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних із проведенням експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , 09 березня 2019 року, звернулась до суду з позовом про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, оскільки наведене необхідно для спадкування ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 . На підтвердження факту батьківства та визнання ОСОБА_4 батьківства позивач до позовної заяви надала: копію висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-94-2023 від 19 травня 2023 року; копія довідки ОСББ «Вишняківська 5Б»; спільні фотокартки ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; виписки з банківської картки ОСОБА_1 ;
відповідач заперечила проти задоволення позову та у відзиві вказувала, що наданий позивачем висновок експертизи не є належним і допустимим доказом, оскільки вона як законна дружина ОСОБА_4 жодних дозволів та зразків померлого ОСОБА_4 для проведення будь-яких експертиз не надавала і які зразки були надані для дослідження їй не відомо. Позивач не надала жодних доказів про те, які її покійний чоловік визнавав своє батьківство та щодо обставин, які перешкоджали ОСОБА_4 оформити свої батьківські права, якщо він вважав себе батьком ОСОБА_2 ;
під час розгляду справи судом першої інстанції було заслухано показання свідків ОСОБА_7 (двоюрідна сестра ОСОБА_4 ), ОСОБА_8 (колишньої дружини ОСОБА_4 ), ОСОБА_9 (працювала раніше консьєржем в будинку позивача), які пояснили, що ОСОБА_4 за життя визнавав батьківство стосовно дитини ОСОБА_2 ;
суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала достатньо доказів, які підтверджують те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та послався на висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченка М. В. від 19 травня 2023 року № 103-94-2023, згідно з яким вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 складає величину не менш ніж 99,99 %.
Аналіз матеріалів справи свідчить:
23 червня 2024 року ОСОБА_3 подала клопотання про призначення посмертної судової молекулярної генетичної експертизи. Клопотання мотивовано тим, що вона заперечує проти задоволення позову та посилалась, зокрема, на приписи Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи щодо порядку вилучення зразків біоматеріалів (т. 1, а. с. 246-248);
протокольною ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено (т. 2, а. с. 2-6);
04 грудня 2024 року відповідач вдруге подала аналогічне клопотання про призначення посмертної судової молекулярної генетичної експертизи (т. 2, а. с.138-141);
у задоволенні вказаного клопотання відмовлено ухвалою суду від 04 грудня 2024 року, оскільки: відповідну заяву про поновлення пропущеного процесуального строку до суду не подано, а лише усно заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, що не відповідає вимогам частини першої статті 127 ЦПК України, а тому судом не вирішується; судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а заявником не обґрунтовано неможливість встановити такі фактичні дані з інших документів, що наявні в матеріалах справи; призначення по справі вказаної експертизи лише призведе до затягування розгляду справи;
у рішенні суд першої інстанції також зазначив, що з копії висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченка М.В. № 103-94-2023 від 19 травня 2023 року вбачається, що такий є чітким і однозначним. Даних на спростування цього висновку матеріали справи не містять, а наявність одних лише сумнівів відповідача не є достатньою підставою для неврахування його судом;
з урахуванням вказаного, ОСОБА_3 подала аналогічне клопотання про призначення експертизи разом з апеляційною скаргою (т. 2, а. с. 202-203);
у судовому засіданні протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання та в цьому ж засіданні ухвалена постанова. Апеляційний суд виходив із того, що підстави для призначення експертизи відсутні, сторона не довела обґрунтованості заявлених вимог (т. 3, а. с. 13-14). В оскарженій постанові апеляційний суд також вказав, що доводи представника відповідача про те, що висновок від 19 травня 2023 року викликає сумніви, оскільки така експертиза проводилась за відсутності згоди законної вдови, суд оцінює критично, оскільки такі на нормах закону не ґрунтуються. Призначення і проведення експертизи в ході іншої справи, виходячи з положень статті 102 ЦПК України, також не є порушенням норм процесуального права.
Суди не звернули уваги, що вобґрунтування заперечення проти позовних вимог та клопотання про призначення вказаної експертизи відповідач зазначала, зокрема про сумніви саме у належності зразків біологічного матеріалу, які використані при проведенні експертизи експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченком М. В. від 19 травня 2023 року № 103-94-2023 на виконання ухвали суду у іншій справі № 753/4045/23, яка розглядалась без її участі, і жодних дозволів для вилучення біологічних матеріалів померлого чоловіка та їх зберігання після його смерті вона як його дружина не надавала.
Суди не відповіли на вказані доводи, зокрема не перевірили мети та законної підстави вилучення біологічних матеріалів трупа ОСОБА_3 та їх зберігання в КЗКОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи»; не врахували, що саме висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами з метою підтвердження або спростування факту батьківства; надання стороною висновку експертизи, проведеної в іншій справі, не є порушенням норм процесуального права, і такий висновок оцінюється судом за загальними правилами оцінки доказів у їх сукупності, проте не є висновком судової експертизи в цій справі.
За таких обставин висновки судів про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача про призначення посмертної судової молекулярної генетичної експертизи у цій справі для з'ясування обставин, що потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, неможливо визнати обґрунтованими.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Тому оскаржені рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки встановлено підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року скасувати.
Справу № 363/7036/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко