Справа № 460/4228/13-ц
Провадження №2/944/122/25
18.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Швед Н.П.
з участю секретаря - Василиці Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської селищної ради, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання права, скасування рішення та скасування державного акту,-
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись 06.11.2013 до суду з позовною заявою до Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , відділ Держгеокадастру у Яворівському районі про визнання права, скасування рішення та скасування державного акту.
Справа перебувала на розгляді в судді Яворівського районного суду Львівської області Гоцка В.І.
Згідно розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 17.10.2017 №3304/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Яворівського районного суду Львівської області» матеріали справи передані судді Кондратьєвій Н.А.
23.04.2021 Яворівським районним судом Львівської області винесено ухвалу про залишення даної справи без розгляду.
Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2021року, ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2021року скасовано, та справу повернуто для продовження розгляду до Яворівського районного суду Львівської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2021 року, цивільна справа була розподілена та передана судді Швед Н.П.
17.09.2021 суддею Швед Н.П. матеріали даної справи було прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 09.год.10хв. 23.11.2021.
30.09.2021року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 скерували на адресу суду позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської селищної ради, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання права, скасування рішення та скасування державного акту із збільшеними позовними вимогами. яка була прийнята судом до розгляду у підготовчому судовому засідання.
В обгрунтування заявлених вимог позивачі покликаються на те, що за адресою: АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_7 .
Рішенням №38 від 21.03.1996 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки» Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради народних депутатів Яворівського району було вирішено передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно додатку №1. У додатку №1 під порядковим №5, вказана - ОСОБА_7 с.Домажир, земельна ділянка - для будівництва та обслуговування житлового будинку /присадибної ділянки/ - 0.23 га.
Рішенням №40 від 21.03.1996 року «Про оформлення права власності на житлові будинки в с.Домажир, Жорниська, Кожичі» Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради народних депутатів Яворівського району було вирішено погодитись із висновками Львівського МБТІ та вважати можливим оформити право власності на житлові будинки розміщені в с.Домажир, Жорниська, Кожичі згдіно додатку №1. У додатку №1 під порядковим №2, вказана - ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 .
04 грудня 1996 року Львівським МБТІ було видано свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 , про що було зроблений запис у реєстрову книгу №1 за реєстровим номером 40 від 04.12.1996 року та реєстраційний номер 25543896.
Рішенням №5 від 20 січня 2000 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради Яворівського району було вирішено передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та погосподарських будівель згідно додатку № 1. У додатку №1 вказана - ОСОБА_7 , с. Домажир, земельна ділянка: для обслуговування підсобного господарства - 0.03 га, для обслуговування житлового будинку /присадибна ділянка/ - 0.25 га.
Рішенням №62 від 20 квітня 2000 року «Про затвердження рішень, прийнятих виконкомом Домажирівської сільської ради в міжсесійний період» Домажирівської сільської ради Яворівського району вирішено: затвердити рішення виконкому № 5 від 20.01.2000р. Про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 с. Домажир - 0.28 га.
Рішенням №92 від 09 листопада 2000 року «Про виділення земельних ділянок під індивідуальні огороди та сінокоси» Домажирівської сільської ради Яворівського району вирішено виділити земельні ділянки громадянам - ОСОБА_7 , с.Домажир - рілля - 0,10 га.
На виконання рішення №5 Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради та рішень № 62, 92 Домажирівської сільської ради Яворівського району було внесено відповідні записи у Земельно кадастрову книгу Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області за 2001 - 2005 рр.
28 червня 2002 року, у віці 68 років померла - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 03.07.2002 року.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_5 (син) правонаступником якого є його дочка - ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 (дочка).
07 квітня 2009 року, державний нотаріус Яворівської державної нотаріальної контори у спадковій справі №741/2002 видав свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 реєстровий номер 777 та ОСОБА_1 реєстровий номер 780.
На підставі цих свідоцтв ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видало витяги про реєстрацію прав власності на нерухоме майно житловий будинок від 12.11.2009р. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , згідно яких кожний мав право приватної власності на 1/3 (приватна спільна часткова) власність.
ОСОБА_7 , хворіла важкою хворобою і померла у віці 68 р. а тому не мала можливості з об'єктивних причин завершити процес приватизації земельних ділянок виділених їй у приватну власність згідно рішень Домажирівської сільської ради № 62, 92. Оскільки, процес приватизації земельних ділянок не був завершений, і на земельні ділянки не було видано державних актів на право власності, то дані земельні ділянки не ввійшли до спадкової маси, після смерті ОСОБА_7 , відтак, спадкоємці ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись із заявою до Домажирівської сільської ради для завершення приватизації земельних ділянок, що були виділені ще за життя їх матері, ОСОБА_7
12 грудня 2009 року, рішенням № 851 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку» Домажирівської сільської ради було вирішено надати дозвіл ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,12 га для обслуговування житлового будинку в с. Домажир.
26 листопада 2010року, рішенням №22 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Домажир» Домажирівської сільської ради було вирішено затвердити та передати у власність земельну ділянку площею 0,1100 га власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в селі Домажир ОСОБА_3 ..
В подальшому рішенням №58 від 21.01.2011року Домажирівської сільської ради було внесено зміни у рішення №22 від 26.11.2010р. в частині зменшення площі до 0.1000 га.
Довідкою, управління Держкомзему у Яворівському районі від 16.09.2010р. № 2321, про присвоєння кадастрового номера, виданою ОСОБА_3 , земельній ділянці площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд присвоєно кадастровий номер 4625883600:07:002:0105.
17 травня 2011 року, управління Держкомзему у Яворівському районі видало Державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 , кадастровий номер - 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000 га.
Вважають, що земельна ділянка виділена ОСОБА_3 . Домажирівською сільською радою площею - 0,1000 га., кадастровий номер - 4625883600:07:002:0105, розміщена на земельній ділянці, яку ще у 2000 році Рішенням № 5 від 20 січня 2000 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради та Рішенням № 62 від 20 квітня 2000 року «Про затвердження рішень, прийнятих виконкомом Домажирівської сільської ради в міжсесійний період» Домажирівської сільської ради - с.Домажир, земельна ділянка, для обслуговування підсобного господарства - 0.03 га; - для обслуговування житлового будинку /присадибна ділянка/ - 0.25 га.
Накладення земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 . Домажирівською сільською радою площею - 0,1000 га., кадастровий номер - 4625883600:07:002:0105 на земельну ділянку виділену ще у 2000р. ОСОБА_7 приватизація якої не була завершена, що підтверджується, вищезазначеними рішеннями Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради та рішеннями Домажирівської сільської ради, матеріалами інвентарної справи по АДРЕСА_1 , записом у Земельно кадастрову книгу Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області за 2001 - 2005 рр., Схемою розташування земельних ділянок в с. Домажир, актом узгодження зовнішніх меж землекористування ОСОБА_3 від 10.02.2010р. та абрисом земельної ділянки ОСОБА_3 , схемою генплану забудови земельної ділянки, замовник ОСОБА_3 , погодженої районним архітектором від 06.05.2009 року, висновком управління Держкомзему у Яворівському районі від 16.12.09р. "Про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд", погодженням, розташування земельної ділянки №4206 від 24.12.09р., листом відділу регуляторної політики в землекористуванні і експлуатації надр, щодо погодження містобудівного обґрунтування від 08.05.09р. № 26/20, довідкою № 528 від 19.03.2012р. виданою Головою Домажирівської сільської ради.
Відтак, для завершення приватизації земельних ділянок, виділених за життя ОСОБА_7 , її спадкоємцями, необхідно скасувати рішення Домажирівської сільської ради про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 , державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 , кадастровий номер 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000 га. та скасувати державну реєстрацію та записи в державному земельному кадастрі.
Просить позовні вимоги задовольнити. Визнати право, в порядку спадкування, на завершення приватизації земельних ділянок та одержання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, розміром 0,03 га - для обслуговування підсобного господарства, 0,25 га - для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки - 0,10 га рілля в с.Домажир Яворівського району Львівської області на ім'я спадкоємців: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Визнати незаконними та скасувати рішення №22 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Домажир» від 26.11.2010р. та рішення №58 «Про внесення змін в рішення №22 від 26.11.2010 року II сесії VI скликання» від 21.01.2011р. Домажирівської сільської ради.
Визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 , кадастровий номер - 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000га від 17 травня 2011 року, виданий управлінням Держкомзему у Яворівському районі.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000 га шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію.
Скасувати запис в Поземельній книзі зобов'язати державного реєстратора внести до Державного земельного кадастру відомостей про скасування в книзі записів.
10.06.2022року представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки,є подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена.
Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.
На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документаї]ії із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права. а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за і і ого наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Так, відповідно до інформації наданої Відділом №7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельна ділянка з кадастровим номером 4625883600:07:002:0105, площею 0,1000 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с.Домажир, на території Івано-Франківської селищної ради перебуває у приватній власності ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ№536250, зареєстрованого 17.06.2011 року за реєстраційним номером 462580001001065, виданого на підставі рішення Домажирської сільської ради №58 від 21.01.2011 року та №22 від 26.11.2011 року.
Документація із землеустрою виконавцем робіт в місцевий фонд документації із землеустрою не передавалася.
Відповідно до п. 31 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, поземельні книги.
Документи Державного земельного кадастру є його складовими частинами, які створюються, відображаються та змінюються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Державний кадастровий реєстратор забезпечує зберігання Поземельної книги в паперовій формі у порядку, визначеному Мінагрополітики.
Державний кадастровий реєстратор несе відповідальність за: ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку; відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення; тотожність відомостей, зазначених у паперовій та електронній (цифровій) формі Поземельної книги.
Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про не за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав.
У разі закриття Поземельної книги Державний кадастровий реєстратор: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі електронну позначку про факт її закриття за власним кваліфікованим електронним підписом; проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначку про факт її закриття за формою згідно з додатком 9.
Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.
Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису за формою згідно з додатком 10.
Як вище зазначалось, скасування державної реєстрації земельних ділянки здійснюється державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої іі влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до вимог ч.7 ст.9 Закону втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Варто зазначити, що позовна вимога до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області є похідною та залежить від задоволення інших позовних вимог (основних вимог).
Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмовити.
21.06.2022року представник позивачки ОСОБА_1 скерував на адресу суду відповідь на відзив в якому вказує, що у своєму відзиві, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на останній сторінці визнає, що позовна вимога до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області є похідною та залежить від задоволення інших позовних вимог (основних вимог).
У відзиві, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не має жодного заперечення, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 397699421 є неналежним відповідачем: не має жодних аргументів щодо належності позовних вимог (п.7 і 8) до іншої особи, а не до Головного управління Держгеокадастру у Львівські області.
У відзиві Головне управління Держгеокадастру у Львівській області акцентує нате, що втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громад чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом, (ст. 9 ч.7 ЗУ Про Державний земельний кадастр).
Проте, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не вказує, що саме Державний кадастровий реєстратор є належним відповідачем у цій справі.
Відзив на позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в цій частині не відповідає вимогам закону, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.6 ч.1, 2 ЗУ Про Державний земельний кадастр, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст.7 ч.2 ЗУ Про Державний земельний кадастр, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
Згідно із п.4, 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (із змінами), Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи: Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики.
Наказом № 333 від 29.09.2016р. Міністерства аграрної політики та продовольства України затверджено Положення Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно п.1, 15 цього положення, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Згідно п. 4 цього положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; здійснює інші повноваження, визначені законодавством.
Натомість, відповідно до ст. 9 ЗУ Про Державний земельний кадастр, Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку.
Тобто, державний кадастровий реєстратор є державним службовцем та працює в штаті Головного управління Держгеокадастру у Львівській області і не має окремого юридичного статуту, але безпосередньо через нього Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виконує свої функції перелічені у положенні про Головне управління Держгеокадастру в області (наводились вище).
Виходячи із вище викладеного та беручи до уваги обставини викладені у позовній заяві, вважає, що доводи та аргументи викладені у відзиві на позовну заяву, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не спростовують позовних вимог позивачів, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
22.11.2024 року адресу суду представник Івано-Франківської селищної ради Львівської області скерувала письмові пояснення, з яких вбачається, що позивачами не надано доказів що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_9 на праві власності, тому в Домажирської сільської ради не було підстав відмовляти у проханні ОСОБА_3 . Тому Івано-Франківська селищна рада вважає, що Домажирською сільською радою були прийняті рішення №22 від 26.11.2010 року і №58 від 21.01.2011 року відповідно до законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин. У разі неприйняття даних рішень, громадянин ОСОБА_3 мав право звернутись в суд про визнання Домажирської сільської ради - бездіяльною. На час виникнення спірних правовідносин, Домажирська сільська рада жодним чином не порушила права позивачів.
В судове засідання позивачі не з'явилися, ОСОБА_1 та її представник Хоми Л.Й. - адвокат скерував на адресу суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності, та у відсутності його довірительки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася скерувала на адресу суду клопотання в якому просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить такі задовольнити.
В судовому засіданні 30.04.2025 представник відповідача Івано-Франківської селищної ради Львівської області позовні вимоги заперечила, в подальшому в судове засідання не з'явилася, скерувала на адресу суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Зозуля А.В. в судовому засіданні 30.04.2025 позовні вимоги заперечив, просив в задоволенні таких відмовити. В подальшому в судове засідання не з'явився скерував на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, скерувала на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності , позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_4 є її рідною сестрою.Відповідач ОСОБА_3 це син ОСОБА_4 .. В с.Домажир проживала її матір, якій належав житловий будинок АДРЕСА_4 та рілля. Коли розпайовували колгоспи мати ще жила. Ліворуч і праворуч будинку є город, та проживають сусіди ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Земельна ділянка, яку приватизував ОСОБА_3 , знаходиться в межах городу який належав їх матері, ОСОБА_3 не мав права приватизовувати цю земельну ділянку. Він хотів будувати житловий будинок. Дізнавшись про це, вона звернулася в сільську раду, де їй повідомили, що вона буде викликана на засідання сесії, проте її ніхто не викликав на засідання сесії., тому вона звернулися з позовом до суду. Її матері як пенсіонерці безкоштовно було передано рішенням №38 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки» у приватну власність та постійне користування земельну ділянку 0,23га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельна ділянка, ті вона чекала на видачу державного акта на земельні ділянки.Ї й відомо, що мати зверталася в сільську раду із заявою щодо приватиації земельних ділянок. Приходив землевпорядник здійснював вимір земельної ділянки.Проте, незважаючи нате, щзо розпочата приватизація земельної ділянки, таку ділянку надали ОСОБА_3 , який живе в їхньому житловому будинку який перебувапає у спільній частковій власності в розмірі 1/3 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та її. На даний час спірна земельна ділянка не обробляється. Було рішення про виділення їй 1/3 частки в даному житловому будинку, але воно не реалізовано. Земля надана ОСОБА_3 не обробляється. Податок за будинок платить вона. Виділена ОСОБА_3 земельна ділянка є в межах користування її земельною ділянкою.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідка, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи ОСОБА_12 та матеріали справи у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Домажирівської сільської ради народних депутатів Яворівського району 21.03.1996 року винесено рішенням №38 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки» відповідно до якого було вирішено передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно додатку №1. У додатку №1 під порядковим №5, вказана - ОСОБА_7 с.Домажир, земельна ділянка - для будівництва та обслуговування житлового будинку /присадибної ділянки/ - 0.23 га, біля сусіда ОСОБА_10 .
Відповідно до рішенням №40 від 21.03.1996 року «Про оформлення права власності на житлові будинки в с.Домажир, Жорниська, Кожичі» Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради народних депутатів Яворівського району було вирішено погодитись із висновками Львівського МБТІ та вважати можливим оформити право власності на житлові будинки розміщені в с.Домажир, Жорниська, Кожичі згдіно додатку №1. У додатку №1 під порядковим №2, вказана - ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 .
Рішенням №5 від 20 січня 2000 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради Яворівського району було вирішено передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та погосподарських будівель згідно додатку №1. У додатку №1 вказана - ОСОБА_7 , с. Домажир, земельна ділянка: для обслуговування підсобного господарства - 0.03 га, для обслуговування житлового будинку /присадибна ділянка/ - 0.25 га.
Згідно рішення №62 від 20 квітня 2000 року «Про затвердження рішень, прийнятих виконкомом Домажирівської сільської ради в міжсесійний період» Домажирівської сільської ради Яворівського району вирішено: затвердити рішення виконкому № 5 від 20.01.2000р. Про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 с. Домажир, 0.28 га.
Рішенням №92 від 09 листопада 2000 року «Про виділення земельних ділянок під індивідуальні огороди та сінокоси» Домажирівської сільської ради Яворівського району вирішено виділити земельні ділянки ОСОБА_7 , с.Домажир - рілля - 0,10 га.
На виконання рішення №5 Виконавчого комітету Домажирівської сільської ради та рішень № 62, №92 Домажирівської сільської ради Яворівського району було внесено відповідні записи у Земельно кадастрову книгу Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області за 2001 - 2005 рр.
Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21044195 від 25.11.2008року, сформованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_3 , на праві приватної власності належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 04 грудня 1996 року.
Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03 липня 2002року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті відкрилась спадщина за законом.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 були: ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_5 (син) правонаступником якого є його дочка - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (дочка), третя особа на стороні позивачів.
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні копії матеріалів спадкової справи №741/2002 спадкодавця ОСОБА_7 , 07 квітня 2009 року, державний нотаріус Яворівської державної нотаріальної контори Вахула О.В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 , яке зареєстровано в реєстрі за №777 та 06.05.2009, та ОСОБА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за №780, а 06 травня 2009 року, ОСОБА_4 , яке зареєстровано в реєстрі за №973.
Згідно Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №24426859 від 12.11.2009 р., виданого ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (розмір частки 1/3) належить житловий будинок АДРЕСА_3 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №161080848 від 26.03.2019 р., на підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (розмір частки 1/3) належить житловий будинок АДРЕСА_3 .
Як вбачається з рішення №851 від 12 грудня 2009 року Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку» Домажирівської сільської ради було вирішено надати дозвіл ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,12 га для обслуговування житлового будинку в с.Домажир.
Рішенням №22 від 26 листопада 2010 року Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Домажир» Домажирівської сільської ради було вирішено затвердити та передати у власність земельну ділянку площею 0,1100 га власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в селі Домажир ОСОБА_3 . В подальшому рішенням №58 від 21.01.2011 року Домажирівської сільської ради було внесено зміни у рішення №22 від 26.11.2010р. в частині зменшення площі до 0.1000 га.
Відповідно до довідки, управління Держкомзему у Яворівському районі №2321 від 16.09.2010р. про присвоєння кадастрового номера, виданої ОСОБА_3 , земельній ділянці площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд присвоєно кадастровий номер 4625883600:07:002:0105.
17 травня 2011 року, управління Держкомзему у Яворівському районі видало Державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 , кадастровий номер - 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000 га.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто, повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (пункт 4, абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно ст. 6 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції на момент виникнення правовідносин, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.
Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не бїіьіие 0,6 гектара.
За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектар.
Відполвідно до вимог ст. 67 Земельного кодексу України від 1990 року, в ред. діючі на момент виникнення правовідносин, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.
Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, в ред. діючі на момент виникнення правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст. 548, 549 ЦК УРСР, на момент виникнення правовідносин, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець таку прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до п.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
У пункті 1 Листа ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, зазначається що суди по різному тлумачать пункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та необгрунтовано застосовують правила книги шостої ЦК до спадкових правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, та не враховують роз'яснення, які містяться в абз.3 п. 1 ППВСУ від ЗО травня 2008 року № 7.
Судам слід звернути увагу нате, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.
Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
У пункті 3.5. Листа ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, зазначається:3.5. Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право |власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ІІПВСУ від ЗО травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також; право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном(сервітут).
Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК).
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: - ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; - виготовлення технічної документації на земельні ділянки; - визначення меж земельної ділянки в натурі; - погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; - одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; - реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ПК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення» ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006року№ 139-У) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008року№ 509-УІ).
Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету
КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. З ст. 116 ЗК).
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним, (стаття 41 Конституції України)
Відповідно до статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.6 ст. 16 ЗУ Про Державний земельний кадастр, кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно пункту 60 Порядку: Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
Згідно пункту 61 Порядку: Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: - в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; - у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.
Згідно пункту 114 Порядку: Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового у рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього
Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом.
У Постанові Великої палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 350/67/15-ц(№ в ЄДРСР 80854756) за подібних обставин суд зробив висновок з якого слідує«Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІ1 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет). Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція № 43).Тобто на час вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність та затвердження акта про виніс земельної ділянки в натурі (на місцевості) порядку послідовних дій процедури та форми державного акта затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акта, яким би регулювалися ці правовідносини.Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК України). Крім того, спадкоємець нерухомого майна у разі, якщо спадкодавцю належало право користування земельною ділянкою, вправі реалізувати своє право на безоплатне набуття у власність земельної ділянки у розмірах, встановлених ЗК України та у порядку, визначеному статтями 116, 118, 122 ЗК України.»
З Постанови КЦС ВС від 14.04.2021 у справі № 629/1853/16-ц (№ в ЄДРСР 96464650), слідує що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (частини перша, друга, шоста статті 16 Закону № 3613-УІ).Згідно частини десятої статті 24 Закону № 3613-УІ державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об 'єднання земельних ділянок; 2) якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що порядок скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передбачений Законом України від 01 липня 2004 року№ 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 року N2 1141.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952 у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
У частинах першій, п'ятій статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
В судовому засіданні доведено, що ОСОБА_7 набула право власності на земельні ділянки, у с.Домажир, розміром 0.28 га. та рілля - 0,10га., які були виділені на підставі рішень № 62, 92 Домажирівської сільської ради Яворівського району, розпочала приватизацію, вказаних земельних ділянок, проте, не завершила оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Так як процес приватизації земельних ділянок не був завершений і на земельні ділянки не був виданий державний акт на право власності то такі не ввійшли до спадкової маси ОСОБА_13 .
Рішенням №851 від 12.12.2009 Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку, було вирішено надати дозвіл ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,12га для обслуговування житлового будинку в с.Домажир, і такі розпочали виготовлення технічної документації однак, незважаючи на це 26.11.2010 рішенням №22 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Домажир" було вирішено та передати земельну ділянку,0,1100га у власність відповідачу ОСОБА_3 , та вподальшому у рішення №58 від 21.01.2011 було внесено зміни у рішення №22 від 26.11.2010 в частині зменшення площі 0,1000га, незважаючи нате, що така накладається на земельну ділянку покійної
ОСОБА_14 врахуванням того, що земельна ділянка виділена ОСОБА_3 . Домажирівською сільською радою площею - 0,1000 га., частково накладається на земельну ділянку яку у 2000 році на підставі рішення №5 Домажирівської сільської ради від 20 січня 2000 року передано у власність ОСОБА_7 , для обслуговування житлового будинку /присадибна ділянка/ - 0.25 га, по якій приватизація не завершена позововні вимоги слід задовольнити. Визнати в порядку спадкування право на завершення приватизації земельних ділянок та одержання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки 0,03 га для обслуговування підсобного господарства, 0,25 га для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки 0,10 га рілля в с.Домажир Яворівського району Львівської області за спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Скасувати рішення №22 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Домажир» від 26.11.2010р. та рішення №58 «Про внесення змін в рішення № 22 від 26.11.2010 року II сесії VI скликання» від 21.01.2011р. Домажирівської сільської ради.
Визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 , кадастровий номер - 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000га від 17 травня 2011 року, виданий управлінням Держкомзему у Яворівському районі.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000 га шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію.
Скасувати запис в Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування в книзі записів.
Відповідно до вимог ст.141ЦПКУкраїни стягнути з відповідачів на користь позивачів сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10,258, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської селищної ради, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання права, скасування рішення та скасування державного акту - задовольнити.
Визнати в порядку спадкування право на завершення приватизації земельних ділянок та одержання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки 0,03 га для обслуговування підсобного господарства, 0,25 га для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки 0,10 га рілля в с.Домажир Яворівського району Львівської області за спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Скасувати рішення №22 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Домажир» від 26.11.2010р. та рішення №58 «Про внесення змін в рішення № 22 від 26.11.2010 року II сесії VI скликання» від 21.01.2011р. Домажирівської сільської ради.
Визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 , кадастровий номер - 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000га від 17 травня 2011 року, виданий управлінням Держкомзему у Яворівському районі.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4625883600:07:002:0105, площею - 0,1000 га шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію.
Скасувати запис в Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування в книзі записів.
Стягнути з відповідача Івано-Франківської селищної ради (код ЄДРПОУ) на користь позивача ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 681 гривень.
Стягнути з відповідача Івано-Франківської селищної ради (код ЄДРПОУ) на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 681 гривень.
Стягнуи з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 681 гривень.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 , судовий збір в розмірі 681 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https:/tk.lv.соurt.gоv.ua.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1
проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Позивач: ОСОБА_2
проживає за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідач: Івано-Франківська селищна рада,
юридична адреса: смт.Івано-Франково пл.Ринок, 1
Яворівського району Львівської області.
Відповідач: ОСОБА_3
проживає за адресою:
АДРЕСА_7 .
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області
юридична адреса: 79019, м.Львів пр.Чорновола, 4.
Третя особа: ОСОБА_4
проживає за адресою:
АДРЕСА_8 .
Повний текст судового рішення виготовлений 28.11.2025року.
Суддя: Швед Н.П.