Справа № 344/13558/25
Провадження № 33/4808/647/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.
Суддя-доповідач Васильєв
25 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
25 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Маруда С.Р.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,
Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2025 року о 20 год. 55 хв. по вул. Військова, 5 в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі в лікаря нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а також не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.
Повідомляє, що в оскаржуваній постанові зазначається, що на розгляд справи він не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак це не відповідає дійсності, оскільки про розгляд справи йому не було відомо, судових повісток він не отримував та докази про вручення йому повістки відсутні в матеріалах даної адміністративної справи.
Зазначає, що дані вказані в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, оскільки приблизно о 18 год. 30 хв. 31 липня 2025 року він приїхав на власному автомобілі за адресою: АДРЕСА_2 до своєї родички ОСОБА_2 , у подвір'ї за вищевказаною адресою і хотів припаркувати свій автомобіль марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_2 , коли до нього підійшли п'ятеро молодиків з нецензурною лайкою стосовно паркування його автомобіля, почали йому погрожувати розправою, яку він сприйняв як реальність,оскільки один з них направив на нього пістолет. Згодом даний конфлікт закінчився, він та його родичка ОСОБА_2 піднялись у квартиру на вечерю, де проживає її мати. Приблизно о 21 год., тобто через півтори години після вищевказаного конфлікту в квартиру, де він знаходився з своїми родичами, подзвонили поліцейські та запропонували йому вийти з ними на вулицю з приводу з'ясування обставин даного конфлікту з вищевказаними молодиками. Поліцейські одразу стали на сторону цих молодих людей, яких на той момент вже не було у подвір'ї буд. № 5 по вул. Військовій в м.Івано-Франківську. Також поліцейські почали його розпитувати стосовно керування ним транспортним засобом о 18 год.30 хв. автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Він в свою чергу пояснив поліцейським, що за кермом автомобіля він не вживає алкогольних напоїв. В його розмові з поліцейськими посвідчення водія, а також технічний паспорт від його автомобіля поліцейські від нього не вимагали. До приїзду поліцейських його автомобіль стояв на паркувальному майданчику без руху на протязі 2,5 годин, а саме приблизно з 18-30 до 21-00.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення містить суперечливі формулювання, оскільки не зрозуміло в чому його звинувачують, у керуванні автомобіля з ознаками сп'яніння чи у відмові від медичного огляду на стан сп'яніння.
Вважає, що суд першої не прийняв необхідні заходи для повного та всебічного встановлення обставин справи, не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах провадження та не допитав свідків по справі.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Маруда С.Р. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2025 року та прийняти нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Зокрема, діючий Кодекс України про адміністративні правопорушення був прийнятий за часів панування радянської системи регулювання суспільних відносин, що була спрямована на побудову тоталітарної моделі держави, в якій не було місця для справжніх демократичних цінностей, поваги до прав та свобод громадян, визначених Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №408550 від 31.07.2025 року, вбачається, що 31.07.2025 року о 20 год. 55 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Військова, 5 водій ОСОБА_1 керував ТЗ Фольксавген д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським 2 взводу 1 роти 1 бат. УПП в Івано-Франківській області капралом поліції Аннюк М.В., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Виклад обставин в протоколі цілком відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.
ОСОБА_1 був присутній при складанні вказаного протоколу, був ознайомлений з його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлений про те, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді, про що свідчить відеозапис із нагрудної камери працівників поліції.
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст. 63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено що останній від пояснень, згідно ст. 63 Конституції України відмовився.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився, що ОСОБА_1 засвідчив власним підписом. (а.с. 2)
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», складене 31.07.2025 року о 22 год. 10 хв. (а.с. 3), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено працівником поліції на підставі даних, які були отримані від свідків, яких було допитано з приводу повідомлення про вчинення хуліганства.
Так, до матеріалів справи долучено рапорт інспектора взводу №1 роти №2 БУПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Андрейчука Р.І. (а.с. 8), зі змісту якого вбачається, що 31.07.2025 під час несення служби в складі наряду «Ясень-103» спільно із капралом поліції Аннюк М.В., опрацювавши завдання «хуліганство по вул. Війська 5». В ході опрацювання звернення свідки події повідомили, що ОСОБА_1 приїхав на автомобілі Фольксваген Пасат з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, про що було відібрано письмові пояснення. Під час спілкування із ОСОБА_1 ними також було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій від проходження огляду на місці та в медичному закладі відмовився. На водія ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №408550, від керування ТЗ відсторонено шляхом зобов'язання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції було допитано лейтенанта поліції ОСОБА_3 ,який повністю підтвердив наявність фактів викладених у вищевказаному рапорті та пояснив, що 31.07.2025 під час несення служби в складі спільно із капралом поліції ОСОБА_4 ,вони виїхали на місце події за повідомленням про вчинення хуліганства. Після приїзду на місце події вони опитали свідків та прийняли заходи для виклику оперативно-розшукової групи опрацювавши завдання «хуліганство по вул. Війська 5» Заявник повідомив, що в нього виник конфлікт щодо паркування ОСОБА_1 транспортного засобу внаслідок чого останній погрожував йому сокирою. У зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_1 вбачались ознаки кримінального правопорушення було викликано слідчо-оперативну групу, яка в подальшому складала матеріали за фактом вчинення хуліганства. Стверджує, що факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 з ознаками сп'яніння було встановлено на підставі пояснення свідків. Вказував, що ОСОБА_1 був виявлений за місцем його проживання, після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Вказує, що такий огляд було необхідно провести з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування транспортним засобом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника УПП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції дозволяють в сукупності з іншими доказами по справі встановити обставини події.
До матеріалів справи долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_5 (а.с. 5), відповідно до яких, останній вказує, що 31.07.2025 року близько 20 год. 55 хв. він перебував на паркові на вул. Військовій, 5, він побачив як ТЗ Фольксваген Пасат НОМЕР_1 вийшов чоловік віком 70 років в штанах темного кольору і в сорочці світлого кольору та кепці. Зазначає, що дана особа керувала цим транспортним засобом, а також перебувала в стані алкогольного сп'яніння, оскільки він почув запах і побачив це по поведінці останнього.
До матеріалів справи долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_6 (а.с. 6), відповідно до яких, остання вказує, що 31.07.2025 року біля 21 год. вона гуляла з собакою. Її сусід з дружиною приїхав та припаркувався не на парковці, а закривши виїзд білому бусу. Сусід з дружиною вийшли з машини, жінка була в стані алкогольного сп'яніння, а водій був тверезий. Після того як сусід припаркувався, водій буса просив його від'їхати, але сусід почав пручатися, а тому між ними виник конфлікт. В цей час вона вже була вдома, спостерігала за сутичкою з вікна. Побачила, що молодий чоловік у білій футболці першим витягнув пістолет із сумки через плече. Після чого сусід витягнув з машини сокиру і почав розмахувати нею. Після того як перехожий чоловік пригрозив викликом поліції, конфлікт минув і сусід з дружиною пішли в під'їзд будинку.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що 31.07.2025 року ближче до 20 год. вигулювала собаку біля будинку за місцем проживання, коли на транспортному засобу приїхав ОСОБА_1 , який звернувся до групи молодих чоловіків з проханням перепаркувати їх транспортний засіб, який заважав йому припаркувати автомобіль біля під'їзду, оскільки він чоловік похилого віку і йому необхідно розвантажити транспортний засіб. Однак, хлопці не зовсім поважно йому відповіли, а вона в цей час зайшла до своєї квартири, яка розташована на першому поверсі. Після того, як вона помила собаку, то почула, що з вулиці доноситься шум якогось конфлікту і з вікна квартири побачила, що один з молодиків погрожує ОСОБА_1 пістолетом у зв'язку з чим останній дістав з багажника автомобіля сокиру. В подальшому приїхала поліція і вона бачила, як працівники поліції викликали ОСОБА_1 з місця проживання на вулицю та складали матеріали справи.
До матеріалів справи долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_7 (а.с. 7), відповідно до яких, останній повідомляє, що 31.07.2025 року близько 20 год. 55 хв. він перебував на вулиці Військовій, 5 на автомобільній парковці біля будинку, він побачив як транспортний засіб Фольксваген Пасат д.н.з. НОМЕР_1 під'їхав на паркову та з нього вийшов водій віком 70-ти років, в якого були явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме було чути запах та поведінка, що не відповідає тверезому стану.
Крім того, матеріали справи містять: зобов'язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №408550 щодо відсторонення від керування транспортним засобом протягом 24 годин (а.с. 4).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 11).
Зокрема, відеозаписом зафіксовано як працівник поліції спілкується зі свідками події, де один з них повідомляє, що він перебував на парковці, коли приїхав ОСОБА_1 та агресивно почав висловлюватися, що інші водії неправильно запаркувалися. Після цього у ОСОБА_1 вчинив конфлікт під час якого витягнув сокиру та замахнувся нею на свідка, а він в свою чергу його відштовхнув та витягнув пістолет, який не мав патронів. Свідок повідомив, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Відеозаписом зафіксовано як працівники поліції приходять до ОСОБА_1 за місце його проживання та просять вийти його на вулицю для встановлення подій. ОСОБА_1 виходить до парковки разом із працівниками поліції. Після цього, працівники поліції надають бланки для письмових пояснень свідкам. Відеозаписом зафіксовано як свідки надали письмові пояснення стосовно події, яка відбулася, а працівник поліції пропонує ОСОБА_1 , пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, оскільки зі змісту пояснень свідків вбачається, що він перебував в стані сп'яніння, коли приїхав на парковку. ОСОБА_8 повідомив, що він не повинен проходити огляд на стан сп'яніння, оскільки він дійсно випив алкогольні напої після того, як приїхав додому. Водій відмовився від проходження огляду на місці події поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі. Працівник поліції повідомила, що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Після цього свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона бачила подію від самого початку та почала стверджувати, що жінка дійсно була в стані алкогольного сп'яніння, а ОСОБА_1 був тверезий. Працівниця поліції в свою чергу сказала, що попередні коментарі стосовно події дана свідок дала інші, оскільки вказала, що саме жінка була за кермом у стані сп'яніння. Свідок ОСОБА_6 повідомляє, що працівники поліції упереджено ставляться до її пояснень, не уточнюють у неї подію, хоча вона була свідком спочатку події, оскільки гуляла із собакою, коли приїхав ОСОБА_1 . Працівник поліції направився до машини для складання адміністративних матеріалів. Згодом ОСОБА_1 ознайомили зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, повідомили, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді, ознайомили із правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. ОСОБА_1 надав письмові пояснення, що він не згоден з працівниками поліції, своїм підписом засвідчив, що ознайомлений із місцем розгляду справи, що ознайомлений із змістом протоколу та отримав копію протоколу. Розписався у зобов'язанні щодо не керування транспортним засобом протягом 24 год. та в акті огляду, отримав копію останнього.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що судовий розгляд провадження щодо притягнення певної особи до адміністративної відповідальності проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зі змісту обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що відмовився проходити огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та допустив порушення вимог п.2.5 ПДР України. При цьому, зі змісту обвинувачення вбачається, що вищевказані дії були вчинені водієм транспортного засобу безпосередньо після керування ним транспортним засобом 31.07.2025 року о 20 год.55 хв.
Разом з тим, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що між часом керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 та його відмовою пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції пройшов доволі тривалий час.
Апеляційний суд приймає до уваги, що у даному випадку ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції або іншими особами під час керування транспортним засобом, не був причетний до дорожньо-транспортною пригоди, яку вчинив під час керування транспортним засобом та взагалі не допускав порушень вимог ПДР України.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що виявлення працівником поліції ознак сп'яніння у особи, яка вже протягом тривалого часу не керує транспортним засобом, не може бути визнано належною правовою підставою для вимоги пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у встановленому п.2.5 ПДР України порядку, оскільки вищевказана особа не може вважатися водієм транспортного засобу.
Так, зі змісту матеріалів справи вбачається, що з моменту припинення ОСОБА_1 керувати транспортним засобом та до виявлення поліцейським ознак сп'яніння пройшов доволі тривалий час і на момент вимоги поліцейського пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, останній не був водієм транспортного засобу.
Зокрема, зі змісту рапорту інспектора взводу №1 роти №2 БУПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Андрейчука Р.І. та його пояснень в суді апеляційної інстанції вбачається, що останній під час несення служби в складі наряду «Ясень-103» спільно із капралом поліції Аннюк М.В. приїхали на місце події за повідомленням про вчинення хуліганства і не мали даних про ознаки порушення вимог ПДР України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що детальний аналіз змісту ст.266 КУпАП свідчить про те, що огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу проводиться з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування транспортним засобом за наявності в нього ознак сп'яніння або у разі, якщо останній причетний до вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Так, відсторонення від керування транспортним засобом є тимчасовим заходом, який застосовується до особи, яка керує транспортним засобом та полягає у тимчасовому обмеженні права на керування транспортним засобом.
Разом з тим, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що вимога працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння була здійснена через тривалий час після того, яка ОСОБА_1 припинив керувати транспортним засобом і була відсутня необхідність у відстороненні його від керування транспортним засобом.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що висновок працівників поліції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками сп'яніння побудований на поясненнях, які були надані свідками на місці події.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, яку висловлено Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року (провадження № 13-47зво22, судова справа № 208/712/19) положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.
Разом з тим, враховуючи наведене, з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин та перевірки висунутого обвинувачення, суд першої інстанції повинен був прийняти необхідні заходи щодо допиту вищевказаних свідків в судовому засіданні.
Апеляційний суд , враховуючи конкретні обставини справи, вважає неможливим посилання на письмові показання вищевказаних свідків, оскільки в порушення принципу безпосередності дослідження доказів останні не допитувались у судовому засіданні і вказані докази повинні буди визнані недопустимими. Так, письмові пояснення вищевказаних свідків викликають обґрунтовані сумніви у їх відповідності фактичним обставинам, оскільки судом було встановлено про наявність певних конфліктних відносин між вказаними свідками та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо належного паркування транспортних засобів.
Апеляційний суд неодноразово вказував на необхідність, у відповідності до принципу безпосередності дослідження доказів, приймати певні заходи для забезпечення можливості перевірки письмових пояснень свідків шляхом їх допиту в судовому засіданні.
Зокрема, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, судом приймались заходи щодо можливості допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які будучи неодноразово повідомлені про необхідність явки до суду, з невідомих суду причин не з'явились на виклики до суду та не підтвердили свої письмові пояснення.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було допущено грубе порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд не мотивував належним чином свої висновки в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами, не навів зміст досліджених доказів, не проаналізував їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення та за відсутності доказів, які підтверджують вину у вчинені правопорушення, безпідставно визнав обвинуваченого винним у вчиненні правопорушення.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які спростовують доводи апелянта про те, що він на законних підставах відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, оскільки не був водієм транспортного засобу.
За обставин викладених вище, апеляційний суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє прийти до висновку поза розумним сумнівом про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв