Провадження № 33/803/2793/25 Справа № 184/1857/25 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
07 листопада 2025 року Кривий Ріг
07.11.2025р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на постанову Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025р., якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАп щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення
за участю апелянта ОСОБА_1
особи, щодо якої закрито провадження
у справі про адміністративне
правопорушення (в режимі ВКЗ) ОСОБА_3
захисника (в режимі ВКЗ) Івріної І.Л.
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАп щодо ОСОБА_3 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Із постановою суду першої інстанції не погодилась представник малолітньої потерпілої ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , яка в апеляційній скарзі:
- вважає, що оскаржувана постанова постановлена в супереч чинного законодавства України, вона особисто не приймала участі у судовому засіданні суду першої інстанції, не мала можливості надати суду пояснення, чим була позбавлена доступу до правосуддя;
- вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимога ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП;
- вважає, що ОСОБА_3 належним чином не виконує свої батьківські обов'язки внаслідок чого її донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 без дозволу взяла телефон ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та у месенджері «Телеграм» друзям відправила повідомлення, зміст яких викликав істеричні ридання її доньки;
- зазначає, що ОСОБА_3 для з'ясування обставин з нею особисто не зв'язувалась, не вибачилась, для врегулювання конфлікту жодних заходів не зробила;
- зазначає, що з боку малолітньої ОСОБА_4 мають часті цькування та приниження її обох доньок, поведінка ОСОБА_4 агресивна та неадекватна;
- прохає оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та прохала її задовольнити, особи, щодо якої закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 та її захисника Івріної І.Л., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 448946 від 25.08.2025р., який складений на підставі письмового звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, ОСОБА_3 ухилилася від виконання передбачених ст. 150 СК України батьківських обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого 04.08.2025р. малолітня ОСОБА_4 взяла мобільний телефон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відправила повідомлення без її згоди з текстом, який принизив гідність малолітньої ОСОБА_2 .. Своїми діями ОСОБА_3 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Суд першої інстанції розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та допитавши безпосередньо у судовому засіданні ОСОБА_3 , яка не визнала свою винуватість, наголосила, що між дітьми дійсно існує конфлікт, проте свою винуватість не визнала, зазначивши, що належним чином виховує доньку, після чого суд першої інстанції та дійшов висновку про закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП в діях ОСОБА_3 .
В обґрунтування рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
При цьому суд першої інстанції врахував, що відповідно до ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та іншого народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 256 КУпАП досліджуючи протокол про адміністративне правопорушення встановив, що фактично в протоколі про адміністративне правопорушення, за яким ОСОБА_3 притягується до відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дитини, уповноваженим працівником поліції при наведенні у фабулі обвинуваченням зазначено лише факт того, що донька ОСОБА_3 малолітня ОСОБА_4 взяла мобільний телефон малолітньої ОСОБА_2 та відправила повідомлення без її згоди з текстом, який принизив гідність малолітньої ОСОБА_2 .
При цьому, суд першої інстанції також встановив, що в порушення ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, наявність конкретних обставин, які б вказували на ухилення від виконання ОСОБА_3 обов'язків щодо належного виховання дочки, не вказано від яких саме передбачених законодавством обов'язків з посиланням на норму закону щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини, ухиляється ОСОБА_3 .
За висновком суду першої інстанції, оскільки адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, однак належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_3 від їх виконання, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять, тому в її діях відсутні подія і склад даного адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП правильними п за таких підстав.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 448946 від 25.08.2025р. складом адміністративного правопорушення, яке вчинене ОСОБА_3 вказано, що ОСОБА_3 ухилилася від виконання передбачених ст. 150 СК України батьківських обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого 04.08.2025р. малолітня ОСОБА_4 взяла мобільний телефон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відправила повідомлення без її згоди з текстом, який принизив гідність малолітньої ОСОБА_2 .. Своїми діями ОСОБА_3 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції досліджуючи протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 дійшов до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення передбаченого КУпАП.
Крім того відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, при його складанні не зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, таким чином не можливо встановити, що саме порушила ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції наголошує, що диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суд апеляційної інстанції також вважає необхідним зазначити, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Ст. 150 Сімейного Кодексу передбачає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання й розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право й зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Системний аналіз приписів ЗУ «Про освіту» та ЗУ «Про охорону дитинства» дає підстави зробити висновок, що під невиконанням обов'язків щодо виховання та навчання дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання та навчання неповнолітніх.
Ухилення батьків та осіб, що їх заміняють, від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності тощо.
Отже, правовою підставою для покладання відповідальності на батьків (законних представників), за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є наявність ознак та елементів складу правопорушення, що полягає в невиконанні батьками чи іншими особами, які їх замінюють, обов'язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх. З'ясування цих ознак і правильне застосування норми сприяють дотриманню принципів законності й презумпції невинності.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності (ч. 1 ст. 184КУпАП). Ухилення від виконання батьківських прав - це психічне ставлення батька, матері до протиправної поведінки щодо виконання батьківських обов'язків, що виражається у формі умислу чи необережності.
Відповідальність у цьому випадку настає, якщо батько, мати розуміли, могли усвідомлювати свої дії (бездіяльність), передбачати їх наслідки й керувати ними, якщо вони мають юридичну і фактичну можливість.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи апеляційної скарги, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 належним чином не виконує свої батьківські обов'язки внаслідок чого її донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 без дозволу взяла телефон ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та у месенджері «Телеграм» друзям відправила повідомлення, зміст яких викликав істеричні ридання її доньки, також не є слушними з підстав викладених вище.
Як було наголошено вище, ухилення від виконання батьківських прав - це психічне ставлення батька, матері до протиправної поведінки щодо виконання батьківських обов'язків, що виражається у формі умислу чи необережності.
Також слід наголосити, що зміст і аналіз наведених вище норм ЗУ «Про освіту» та ЗУ «Про охорону дитинства» об'єктом ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків визначають безпосередньо права дитини, яка перебуває на вихованні у родині, та забезпечується належними умовами проживання та отримання освіти.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 для з'ясування обставин з нею особисто не зв'язувалась, не вибачилась, для врегулювання конфлікту жодних заходів не зробила не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки на наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП не впливають, проте такі дії можуть мати в собі ознаки іншого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП - булінг, тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, кваліфіковане за відповідною частиною цієї статті.
Доводи апеляційної скарги, що з боку малолітньої ОСОБА_4 мають часті цькування та приниження її обох доньок, поведінка ОСОБА_4 агресивна та неадекватна також є неслушними, оскільки не підтверджені доказами.
Доводи апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанову із прийняттям нової постанови, якою слід визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП є неспроможними.
Проте суд апеляційної інстанції дослідивши підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, які навів у своєму рішенні суд першої інстанції, а саме за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, не може погодитись із таким рішенням, оскільки подію, яка стала підставою для складення проколу щодо ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП сторони провадження не заперечили, тобто вона мала місце, проте не утворила складу адміністративного правопорушення, тому підставою закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є відсутність саме складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене вище, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині підстави закриття провадження у справі із прийняттям в ційї частині нової постанови.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на постанову Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025р., якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_3 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення - задовольнити частково.
Постанову Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025р., якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_3 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_3 закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя