Провадження № 22-ц/803/10488/25 Справа № 409/479/17 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
28 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
Учасники справи:
позивач/відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_5 на ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025року про повернення уточненої зустрічної позовної заяви, головуючий у суді першої інстанції Демиденко С.М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У провадженні Шахтарського міського суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу зі спадкоємців позичальника, в межах вартості майна одержаного у спадщину та зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.
ОСОБА_5 подала уточнену зустрічну позовну заяву, в якій просила суд визнати недійсним договір позики та розписку, які укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 щодо отримання останнім поворотної фінансової допомоги у розмірі 200000доларів США (5 360 000 грн), також стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду в сумі 8 000 000 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025року уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та стягнення моральної шкоди, залишено без руху та запропоновано позивачу надати квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025року уточнену зустрічну позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи уточнену зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка у встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху строк фактично не усунула зазначені недоліки, судовий збір не сплатила.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
25 вересня 2025року ОСОБА_5 через адвоката Литвин О.В. подала апеляційну скаргу на ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025року.
В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Зокрема суд помилково не прийняв до уваги те, що до уточненого зустрічного позову було додано квитанцію про часткову сплату судового збору та суд на порушення вимог статті 185 ЦПК України, залишаючи позов без руху не зазначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2025року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
19 листопада 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025року та справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Повертаючи уточнений зустрічний позов, суд першої інстанції виснував, що позивачка фактично у визначений судом строк не виконала вимогу суду.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини другої статті 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Водночас, як вбачається з ухвали Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025року про залишення позову без руху, всупереч зазначених вимог, судом першої інстанції не було зазначено точної суму судового збору, яку необхідно було сплатити чи доплатити.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 червня 2021року у справі №9901/41/21 дійшла висновку про те, що в разі коли суд не визначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), а позивач сплатив цей платіж у розмірі, який вважав правильним і таким, що відповідає розміру платежу, який йому фактично дозволив визначити суд на власний розсуд, але не в точній сумі судового збору, зазначеній судом, то в такому випадку суд мав би (щонайменше) виконати вимоги процесуального закону, визначити конкретну суму судового збору й надати позивачу (повторно) час для виконання вимоги суду в цій частині. Залишення позовної заяви без розгляду (повернення позовної заяви) за описаних обставин не можна визнати прийнятним.
Не вказавши точну суму судового збору, яку належить сплатити позивачці, суд створив для заявниці умови правової невизначеності, що позбавило її можливості належним чином здійснювати свої процесуальні права та обов'язки.
Тож, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував вказаних вимог закону та залишив уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 без руху не вказавши точну суму судового збору, яку необхідно сплатити, а в подальшому передчасно визнав її неподаною та повернув з підстав не сплати судового збору.
За наведених умов, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм процесуального права призвели до ухвалення помилкового судового рішення.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025року постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_5 .
Ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2025року.
Судді: