Провадження № 22-ц/803/1822/25 Справа № 209/3358/24 Головуючий у першій інстанції: Решетник Т. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
28 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Решетник Т.О. від 15 жовтня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2024 року ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 22 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z62.00407.003693485. 02.12.2020 між AT «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №12/89, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z62.00407.003693485від 22.02.2018, укладеним між AT «Ідея Банк та ОСОБА_3 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Згідно п. 2.1. Договору факторингу за цим Договором AT «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження AT «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу права вимоги, які AT «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед AT «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього договору та надсилається AT «Ідея Банк» ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього договору. Відповідно до Рестру боржників №1 до договору факторингу №12/89 від 02.12.2020 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018 в сумі 44415,89 грн, з яких 18364,13 грн. - заборгованість за основним боргом; 6446,12 грн. - заборгованість по відсоткам; 19605,64 грн. - заборгованість за комісіями З моменту переходу права вимоги до позивача ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Всупереч умовам вищевказаного кредитного договору та незважаючи на повідомлення відповідач не виконав свого зобов'язання, а саме після відступлення позивачу права грошової вимоги він не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018 в розмірі 44415,89 грн, з яких 18364,13 грн - заборгованість за основним боргом, 6446,12 грн - заборгованість по відсоткам, 19605,64 грн - заборгованість за комісіями та понесені судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018 в розмірі 44415089 грн, з яких 18364,13 грн. - заборгованість за основним боргом; 6446,12 грн. - заборгованість по відсоткам; 19605,64 грн. - заборгованість за комісіями. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 44415,89 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Від ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" надійшов відзив, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 22 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z62.00407.003693485, за умовами якого остання отримала кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 21373,00 грн, строком на 48 місяців зі сплатою річної змінної процентної ставки в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5 % (маржа Банку), розмір якої із зміною річною ставкою та маржою Банка становить 15% річних (пункти 1.1,1.2, 1,3, 1.4 договору) (а.с. 6-8).
Згідно п. 1.10 кредитного договору від 22.02.2018, позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, яка включає в себе надання інформації по рахунках позичальника з використання телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів України, в контакт-центрі банку, шляхом направлення CMC - повідомлення щодо суми платежу за договором кредиту, щодо зарахування платежу й погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника з використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із застосування різних каналів зв'язку тощо. При цьому передбачено, що позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Факт видачі відповідачці кредитних коштів підтверджується копією ордеру розпорядження АТ «Ідея Банк» про видачу кредиту №1 від 22.02.2018 (а.с. 15).
02.12.2020 між AT «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №12/89, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018, укладеним між AT «Ідея Банк та ОСОБА_3 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», що також підтверджується копією витягу з Рестру боржників №1 до цього договору та копіями платіжних доручень від 03.12.2020 №16730, від 22.10.2020 №16632 щодо оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь AT «Ідея Банк» плати за відступлення прав вимоги (а.с. 17-19, 20, 21).
Відповідно до Рестру боржників №1 до Договору факторингу №12/89 від 02.12.2020 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № Z62.00407.003693485 від 22.02.2018, в сумі 44415,89 грн., з яких 18364,13 грн. - заборгованість за основним боргом, 6446,12 грн. - заборгованість по відсоткам, 19605,64 грн. - заборгованість за комісіями (а.с. 20).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальницею своїх зобов'язань за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018, станом на 31.03.2024 нарахована заборгованість у розмірі 44415,89 грн, з яких 18364,13 грн - заборгованість за основним боргом, 6446,12 грн. - заборгованість по відсоткам, 19605,64 грн - заборгованість за комісією (а.с. 16).
Також установлено, що відповідачка змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , у зв'язку з реєстрацією шлюбу 07.11.2020, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.11.2020 (а.с. 82).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині повідомлення відповідачки про розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 128 ЦК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до частини 8 статті 128 ЦК України днем вручення судової повістки є:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частин 1, 5, 8 статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно відомостей відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради від 08.06.2024, місце проживання відповідачки зареєстроване за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 44).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження о 10:30 год. 12 вересня 2024 року без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачці протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов та всі наявні докази, які стосуються предмету спору (а. с. 45).
На аркуші справи 46 у матеріалах справи наявний лист Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.06.2024 про направлення сторонам копії ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с. 46).
Однак, будь-яких доказів щодо отримання відповідачкою чи відмови від отримання вказаного вище поштового відправлення засобами поштового зв'язку, іншими засобами зв'язку чи особисто - відсутні.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення відповідачки про розгляд справи судом першої інстанції.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання відповідачкою копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви із додатками, отже відсутні докази обізнаності відповідачки про розгляд справи в суді першої інстанції.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Установлені обставини є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
Відповідачкою не заперечується та не спростовано факт укладення нею кредитного договору №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018 з АТ «Ідея Банк», а також факт отримання за його умовами кредитних коштів.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення кредитного договору №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018 та отримання відповідачкою кредитних коштів, які нею не повернуті; встановивши також відступлення права вимоги за вказаним договором до ТОВ «ФК «ЄАПБ», - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення ОСОБА_1 на користь позивача за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018, станом на 31.03.2024, заборгованості за тілом кредиту (основним боргом) в розмірі 18364,13 грн та заборгованості по відсоткам у розмірі 6446,12 грн.
Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачкою (а.с. 16).
Заперечення відповідачки недоведеністю відступлення права вимоги до позивача є безпідставними.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Як установлено судом, позивачем надані належні та допустимі докази відступлення йому права вимоги за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018, зокрема, копії договору про відступлення права вимоги, витягу з додатку до нього (Реєстр боржників), платіжної інструкції про сплату новим кредитором первісному вартості обумовленої ціни продажу.
Колегія звертає увагу, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Доказів погашення заборгованості за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018 первісному кредитору - АТ «Ідея Банк» суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначено, що «фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту пункту 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»».
Згідно п. 1.10 кредитного договору від 22.02.2018, позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиу, яка включає в себе надання інформації по рахунках позичальника з використання телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів України, в контакт-центрі банку, шляхом направлення CMC - повідомлення щодо суми платежу за договором кредиту, щодо зарахування платежу й погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника з використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із застосування різних каналів зв'язку тощо. При цьому передбачено, що позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Враховуючи те, що відповідачці було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, колегія дійшла висновку про те, що положення пункту 1.10 кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши нікчемність умов договору №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018 щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості (пункт 1.10), - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за комісією в сумі 19605,64 грн.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України).
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідачку покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору (3028,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (55,86%) в сумі 1691,44 грн (а.с. 2).
На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачкою судового збору при поданні апеляційної скарги (4542,00 грн) пропорційно залишеним без задоволення вимогам (44,14%) в сумі 2004,84 грн (а.с. 81).
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь відповідачки у розмірі 313,40 грн (2004,84 грн - 1691,44 грн).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бажана Владислава Павловича - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) за кредитним договором №Z62.00407.003693485 від 22.02.2018 заборгованість за тілом кредиту (основним боргом) в розмірі 18364,13 грн та заборгованості по відсоткам у розмірі 6446,12 грн, а всього 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 25 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині про стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за комісією в сумі 19605,64 грн - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 313 (триста тринадцять) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 28 листопада 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова