Провадження № 1-кп/643/753/25
Справа № 643/4644/25
28.11.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у м. Харкові у відкритому судовому засіданні в залі суду Салтівського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221170000405 від 13.02.2025, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нетайлове Ясинуватського району Донецької області, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, який не має зареєстрованого та фактичного місця проживання на території м. Харкова, фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з листопада місяця 2024 по лютий місяць 2025 року по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони перебувають у близьких відносинах, безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство, шляхом словесних образ у вигляді нецензурної лайки, залякування, у зв'язку з чим за систематичне знущання над потерпілою ОСОБА_5 , стосовно ОСОБА_4 10.11.2024 року винесено терміновий заборонний припис, вироками від 22.11.2024 та 17.12.2024 останній притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України.
Так, ОСОБА_4 13.02.2025, приблизно о 00:30 годині, знаходячись за місцем спільного мешкання з потерпілою ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту вчинив словесну сварку з ОСОБА_5 , з якою вони знаходяться у близьких відносинах, та відносно якої ОСОБА_6 систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство, в ході словесного конфлікту вчинив щодо ОСОБА_5 дії психічного насильства, які виразилися в словесних образах нецензурною лайкою, приниженні її гідності та демонстрації своєї фізичної переваги погрожуючи фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, тим самим завдав шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_5 . Далі ОСОБА_4 , знаходячись із своєю співмешканкою ОСОБА_5 в коридорі гуртожитку, де вони мешкають, наніс удар долонею на розмах в обличчя ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_4 наніс кілька ударів ногою в область живота та пахову ділянку ОСОБА_5 , та схопив однією рукою за волосся останню, тягнучи її по підлозі гуртожитку до приміщення квартири, кинувши останню на пуфік, та нахилившись над нею вдарив кулаком правої руки в область грудної клітини, внаслідок чого жінка вдарилась головою об батарею та розбила собі голову, а коли ОСОБА_5 піднялась на ноги, ОСОБА_4 вдарив її кулаком в область ребер з лівої сторони, внаслідок чого ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на голові, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Відтак, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, тобто домашнє насильство.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, надав покази в судовому засіданні, які є послідовними та повністю підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, зазначив, що у скоєному щиро розкаюється.
Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
ОСОБА_4 погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, окрім його особистого допиту та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його як особу, пояснивши, що рішення його є добровільним і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.
Відтак, суд розглянув провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до § 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно, оскільки він умисно систематично вчиняв фізичне та психологічне насильства щодо потерпілої, з якою він перебував у близьких відносинах, що призвело до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто домашнє насильство.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4 , який в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку лікарів психіатра й нарколога не перебуває, має неофіційний дохід, неодружений.
Обставиною, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінює свою протиправну поведінку і висловлює готовність бути покараним за вчинене.
Обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_4 суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння.
Аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого. Даний вид покарання буде справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням,(….).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та розкаявся у скоєному, що в силу ст. 66 КК України визнано судом обставиною, яка пом'якшує покарання, наявність однієї обтяжуючої обставини, беручи до уваги висновок органу пробації, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 із застосуванням положень ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Речових доказів у кримінальному провадженні немає.
Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язок проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.
Контроль за виконанням обмежувального заходу програми для кривдників, застосованої до ОСОБА_4 покласти на Департамент у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради.
Зобов'язати ОСОБА_4 прибути до Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Салтівський районний суд міста Харкова.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_7