Справа638/20027/25
Провадження № 1-кп/638/2170/25
28 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170020007124 від 07 вересня 2024 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, неодруженого, дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
встановив:
ОСОБА_5 , зараховано наказом командира військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією та призначено на посаду стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки та бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов?язків, та про зроблені йому зауваження зобов?язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов?язків, зобов?язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про Продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року N? 2119- X), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 року строком на 90 діб.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Однак, ОСОБА_5 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, 10.07.2024 самовільно залишив розташування військової частини, яка на той момент знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 (військовий шпиталь НОМЕР_3 ).
Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_5 в період з 10.07.2024 по 27.11.2024, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_2 та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби та без поважних причин, до 27.11.2024, коли ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів.
За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов?язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, не повідомляв про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини. Вільний час проводив на власний розсуд з 10.07.2024 по 27.11.2024.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, пояснив, що з 10.07.2024 по 27.11.2024 перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_2 та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби та без поважних причин.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, а саме самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
Пом'якшуючою обставиною, згідно ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 .
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ч. 1 ст. 67 КК України судом не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 неодружений, дітей на утриманні не має, з середньою освітою, раніше судимий, звільнений від відбування покарання умовно-достроково, військовослужбовець, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до тяжких кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою, метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вироком Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2025 року був засуджений за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 липня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 до постановлення вироку по вищезазначеному кримінальному провадженню, вчинив вказане кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначити у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом частково складання покарань за цим вироком та за вироком Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2025 року.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2025 року, остаточно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити до відбуття покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 10 вересня 2025 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 28 листопада 2024 року по 29 травня 2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Харкова, при цьому відповідно ч.3 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Суддя ОСОБА_1