18 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 909/763/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - Кравчука П. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Тарновської І. Я. (в режимі відеоконференції, самопредставництво),
третьої особи - Міськів О. Т. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Пріма МЕД"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 (колегія суддів: Кравчук Н. М. - головуюча, Матущак О. І., Скрипчук О. С.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2025 (суддя Стефанів Т. В.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Пріма МЕД"
до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради",
про скасування державної реєстрації прав та визнання за позивачем прав та обов'язків забудовника,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне підприємство "Пріма МЕД" (далі - ПП "Пріма МЕД") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (далі - Івано-Франківська міська рада), в якому просило суд:
- скасувати державну реєстрацію прав, проведену на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лисецької селищної ради Івано-Франківської області Шнайдер Богдани Дмитрівни від 01.07.2022 № 64043371;
- визнати за позивачем права та обов'язки забудовника нерухомого майна на об'єкт будівництва "Реконструкція входу в корпус № 2 Центральної міської клінічної лікарні" за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, буд. 114, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, закінчений будівництвом згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області 24.04.2013 № ІФ143131140728 (витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІФ143131140728), із правом отримання дозвільних документів, здачі об'єкта в експлуатацію, реєстрації прав на нерухоме майно та отримання правовстановлюючих документів.
1.2. Позовні вимоги ПП "Пріма МЕД" обґрунтовані тим, що ПП "Пріма МЕД" у період із 2009 року до 2013 року на основі належних дозвільних документів проводило реконструкцію частини корпусу № 2 Центральної міської клінічної лікарні (далі - ЦМКЛ). Позивач зазначав, що залучив власні кошти, уклав договір підряду та виконав будівельні роботи. Позивач стверджував, що на основі існуючої вхідної тераси побудував нове нежитлове приміщення (кабінет) площею 68,9 м2. ПП "Пріма МЕД" також зазначало, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 24.04.2013 будівництво завершено, а приміщення площею 68,9 м2 готове до використання. Позивач зазначав, що на замовлення ПП "Пріма МЕД" було виготовлено технічний паспорт на об'єкт. Як стверджував позивач, ПП "Пріма МЕД" мало намір зареєструвати право власності на вказане приміщення, проте не реалізувало своє право. Позивачу стало відомо, що приміщення площею 68,9 м2 приєднане до загальної площі приміщень корпусу № 2 ЦМКЛ, а право власності та користування на це приміщення зареєстроване за відповідачем. Позивач зазначав, що внаслідок прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за відповідачем на приміщення площею 68,9 м2, порушено права позивача як забудовника об'єкта, зокрема, обмежено його можливість зареєструвати право власності на зданий в експлуатацію об'єкт - нерухоме майно та отримати правовстановлюючі документи.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2025, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у справі № 909/763/24, відмовлено в позові ПП "Пріма МЕД" до Івано-Франківської міської ради про скасування державної реєстрації прав та визнання за позивачем прав та обов'язків забудовника.
2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ПП "Пріма МЕД", послався на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та врахував обставини, встановлені у справі № 909/282/23. Зокрема, суд першої інстанції з урахуванням постанови Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 909/282/23 зазначив, що права та законні інтереси ПП "Пріма Мед" щодо набуття речових прав на спірне нерухоме майно не були порушені, оскільки спірне приміщення - нежитлове приміщення "кабінет" № 148 А площею 68,9 м2 на першому поверсі корпусу № 2 літера "А-2" за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 114, м. Івано-Франківськ, було створено в результаті реконструкції існуючого об'єкта, а право власності на такий об'єкт до проведення його реконструкції належало Івано-Франківській міській раді Івано-Франківської області. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача немає підстав для реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки позивач не був власником об'єкта нерухомого майна до реконструкції цього об'єкта. При цьому суд зазначив, що факт здійснення позивачем реконструкції нерухомого майна, а не створення нового об'єкта нерухомості, є доведеним.
Суд першої інстанції також зазначив, що позивач державну реєстрацію прав не здійснив, і вимогу про визнання його права на об'єкт не заявив. Тому суд зазначив, що позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений законом, і який у разі задоволення позову не призведе до поновлення його порушеного інтересу, оскільки відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач не зможе здійснити державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення.
2.3. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність у позивача підстав для реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки позивач не був власником об'єкта нерухомого майна до реконструкції; позивач здійснив реконструкцію нерухомого майна, а не створив новий об'єкт нерухомості.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ПП "Пріма МЕД", не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у справі № 909/763/24, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. ПП "Пріма МЕД", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка визначає поняття "замовник будівництва", а також статей 3, 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах у випадку використання містобудівної документації (в цьому випадку - декларації про готовність об'єкта до експлуатації) іншою особою, яка не є замовником будівництва.
Скаржник також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах у спорах про скасування в судовому порядку державної реєстрації речових прав, проведеної на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, щодо якого Міністерством юстиції України проведено камеральну перевірку й констатовано порушення вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 12, 77, 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили без правової оцінки встановлений факт грубого порушення відповідачем закону при реєстрації за собою права власності на спірний об'єкт. Як стверджує скаржник, суди попередніх інстанцій не надали жодної юридичної оцінки заявленим підставам позову.
3.3. Івано-Франківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ПП "Пріма МЕД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у справі № 909/763/24 залишити без змін. Івано-Франківська міська рада посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги, а також зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних ПП "Пріма МЕД" судових рішень.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що з 1996 року позивач використовував об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 114, м. Івано-Франківськ, на підставі договорів оренди між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ПП "Пріма МЕД".
4.2. ПП "Пріма МЕД" 29.01.2007 звернулося до міського голови м. Івано-Франківська з клопотанням про надання дозволу на реконструкцію фасаду при вході в корпус № 2 ЦМКЛ на вул. Гетьмана Мазепи, 114. Мета реконструкції: укріплення існуючої конструкції; утеплення коридору та холу лікарні; заміна вхідних дверей лікарні; покращення зовнішнього вигляду центрального входу в лікарню, встановлення стаціонарного інформаційного табло; влаштування додаткових приміщень; облаштування прилеглої території (освітлення, лавки, доріжки, газон).
Як зазначили суди, у викопіюванні плану приміщень 2-го корпусу ЦМКЛ відображено об'єкт реконструкції, а також приміщення ЦМКЛ, в яких знаходилась лабораторія ПП "Пріма МЕД".
4.3. Це клопотання та викопіювання були погоджені головним лікарем ЦМКЛ.
4.4. Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.03.2007 № 160 "Про матеріали управління архітектури та містобудування виконавчого комітету міської ради" дозволено проведення проектно-пошукових робіт ПП "Пріма МЕД" для реконструкції входу в корпус № 2 ЦМКЛ на вул. Гетьмана Мазепи, 114.
4.5. Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 10.05.2007 затвердило Архітектурно-планувальне завдання № 77. Відповідно до цього завдання передбачено реконструкцію існуючого входу в корпус № 2 ЦМКЛ із улаштуванням додаткових приміщень на лівому крилі вхідної тераси. Передбачено, що набір проектованих приміщень належить прийняти згідно з технологічним завданням замовника відповідно до чинних нормативних документів, не порушуючи конструктивної цілісності та міцності вхідної частини.
4.6. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області видала дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.10.2009 № 1682, забудовник (замовник) - ПП "Пріма МЕД", будівельні роботи - реконструкція входу в корпус № 2 ЦМКЛ.
4.7. Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПП "Пріма МЕД", про визнання незаконним дозволу від 19.10.2009 № 1682. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а-1270/11/0970 у задоволенні позову заступника прокурора м. Івано-Франківська відмовлено. Вказана постанова набрала чинності.
4.8. Як зазначили суди попередніх інстанцій, у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а-1270/11/0970 встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.10.2009 № 1682 з реконструкції входу в корпус № 2 ЦМКЛ на вул. Гетьмана Мазепи, 114 виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на підставі чинного законодавства, тому підстави для його скасування відсутні. Суд у справі № 2а-1270/11/0970 також установив, що робочим проектом "Реконструкція головного входу (з влаштуванням холу) в міську клінічну лікарню на вул. Гетьмана Мазепи, 114 в м. Івано-Франківську" передбачено проведення робіт із реконструкції входу в межах сходів (тераси) корпусу № 2 ЦМКЛ, які входять до загальної площі цього корпусу; сходи є конструктивним елементом будинку. Суд у справі № 2а-1270/11/0970 дійшов висновку, що виконання зазначених у дозволі робіт не передбачає здійснення реконструкції входу в корпус № 2 ЦМКЛ за межами контуру забудови існуючої лікарні, а реконструкція приміщення в будинку є реконструкцією існуючого об'єкта нерухомості та не розглядається як окремий об'єкт будівництва, тому реконструкція входу в межах сходів (тераси) корпусу № 2 ЦМКЛ здійснюється через реконструкцію об'єкта без відведення частини земельної ділянки.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП "Пріма МЕД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Івано-Франківська ЦМКЛ, про знесення самовільно спорудженого приміщення.
4.10. Згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2012 у справі № 5010/482/2012-П-15/27 у позові заступника прокурора м. Івано-Франківська відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили.
4.11. Як зазначили суди, в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2012 у справі № 5010/482/2012-П-15/27 встановлено, що робочим проектом "Реконструкція входу в міську клінічну лікарню на вул. Гетьмана Мазепи, 114 в м.Івано-Франківську" передбачено реконструкцію входу в межах сходів будівлі, що входять до його загальної площі; сходи є конструктивним елементом будинку. У справі № 5010/482/2012-П-15/27 суд дійшов висновку, що передати в оренду або надати у власність земельну ділянку для реконструкції входу в приміщення лікарні, яка знаходиться в межах сходів як конструктивної частини будинку, неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, неможливо виділити вхід лікарні в окреме будинковолодіння та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складової поняття "земельна ділянка". Суд у справі № 5010/482/2012-П-15/27 зазначив, що реконструкція головного входу (з влаштуванням холу) в ЦМКЛ проводиться в межах сходів як конструктивної частини будинку.
4.12. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що на замовлення ПП "Пріма МЕД" Обласне комунальне підприємство "Івано-Франківське ОБТІ" 06.03.2013 виготовило технічний паспорт об'єкта - нежитлового приміщення літера "А-2", поверх 1, на вул. Гетьмана Мазепи, 114 в м. Івано-Франківську, площею 68, 9 м2.
4.13. Згідно з декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області 24.04.2013 № ІФ143131140728, об'єкт будівництва "Реконструкція входу в корпус № 2 ЦМКЛ" вважається закінченим будівництвом і готовим до експлуатації; замовник - ПП "Пріма МЕД", початок будівництва - жовтень 2009 року, закінчення будівництва - квітень 2013 року; площа будівлі - 68, 9 м2.
4.14. Відповідно до свідоцтва про право власності від 16.10.2013 за територіальною громадою міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради було зареєстровано право комунальної власності на приміщення ЦМКЛ на вул. Гетьмана Мазепи, 114 в м. Івано-Франківську (реєстраційний номер 182202026101), зокрема номер літера "А-2", нежитлова будівля, корпус № 2, загальна площа 5127,5 м2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.10.2013 № 10937638).
4.15. У листі від 18.10.2018 № 674/01-21 Обласне комунальне підприємство "Івано-Франківське ОБТІ" підтвердило, що ним на замовлення ПП "Пріма МЕД" було проведено технічну інвентаризацію збудованого внаслідок реконструкції входу в корпус № 2 ЦМКЛ нежитлового приміщення з окремим входом та виготовлено технічний паспорт. Зазначено також, що під час проведення технічної інвентаризації будівель лікарні в лютому 2012 року це нежитлове приміщення не було включено до загальної площі будівлі корпусу № 2 ЦМКЛ.
4.16. У відповідь на адвокатський запит Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради листом від 24.11.2022 повідомив, що Управління охорони здоров'я не здійснювало фінансування робіт з реконструкції в нежитлових приміщеннях площею 68,9 м2 за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 114, м. Івано-Франківськ.
4.17. У відповідь на адвокатський запит Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради" листом від 02.12.2022 повідомило, що заклад не здійснював фінансування робіт із реконструкції в нежитлових приміщеннях площею 68,9 м2 за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 114, м. Івано-Франківськ.
4.18. Господарські суди зазначили, що у висновку експерта від 17.07.2023 № 02/07-Д за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за зверненням ПП "Пріма МЕД" зазначено, що були проведені будівельні роботи, які передбачені кошторисною документацією у вигляді локального кошторису з розрахунком договірної ціни до проекту "Реконструкція головного входу (з влаштуванням холу) в міську клінічну лікарню на вул. Гетьмана Мазепи, 114 в м. Івано-Франківську" та відображені у звітній документації у вигляді актів приймання виконаних підрядних робіт, шляхом реконструкції існуючого входу в лікарняний корпус із улаштуванням додаткових приміщень на лівому крилі вхідної тераси за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 114, м. Івано-Франківськ. У цьому висновку також зазначено, що комплекс будівельних робіт, передбачений проектно-кошторисною документацією "Реконструкція головного входу (з влаштуванням холу) в міську клінічну лікарню на вул. Гетьмана Мазепи, 114 в м. Івано-Франківську", проведений ПП "Пріма Мед" з урахуванням містобудівної, дозвільної та звітної документації; нежитлове приміщення "кабінет" № 148 А площею 68, 9 м2 на першому поверсі корпусу № 2, літера "А-2" за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 114, м. Івано-Франківськ, є об'єктом будівництва внаслідок проведення будівельно-монтажних робіт згідно з проектно-кошторисною документацією.
4.19. ПП "Пріма МЕД" 22.09.2023 звернулося до Національного антикорупційного бюро України із заявою про вчинення кримінального правопорушення (щодо заволодіння збудованим позивачем нежитловим приміщенням).
Це звернення ПП "Пріма МЕД" Національне антикорупційне бюро України переадресувало до Міністерства юстиції України.
4.20. Міністерство юстиції України провело камеральну перевірку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Лисецької селищної ради Івано-Франківської області Шнайдера Б. Д., за результатами чого склало акт від 19.12.2023. Міністерство юстиції України встановило, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав державним реєстратором проведено реєстрацію змін до розділу на об'єкт, а саме додано літ. "Д" - киснева станція площею 68,8 м2 та літ. "Ж" - складське приміщення площею 78,7 м2. За результатами перевірки встановлено, що державним реєстратором Шнайдером Б. Д. не витребувано документ, який підтверджує повноваження представника діяти від імені юридичної особи, не отримано відомості про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, тому зазначено, що подані для проведення державної реєстрації прав документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За результатами камеральної перевірки наказом Міністерства юстиції України від 19.12.2023 вирішено тимчасово блокувати державному реєстратору Лисецької селищної ради Івано-Франківської області Шнайдеру Б. Д. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці.
4.21. Спір виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для скасування державної реєстрації прав та визнання за позивачем прав та обов'язків забудовника нерухомого майна на об'єкт будівництва.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ПП "Пріма МЕД" про скасування державної реєстрації прав та визнання за позивачем прав та обов'язків забудовника нерухомого майна на об'єкт будівництва.
Позовні вимоги ПП "Пріма МЕД" обґрунтовані тим, що ПП "Пріма МЕД" у період із 2009 року до 2013 року на основі належних дозвільних документів проводило реконструкцію частини корпусу № 2 ЦМКЛ. Позивач зазначав, що залучив власні кошти, уклав договір підряду та виконав будівельні роботи. Позивач стверджував, що на основі існуючої вхідної тераси побудував нове нежитлове приміщення (кабінет) площею 68,9 м2. ПП "Пріма МЕД" також зазначало, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 24.04.2013 будівництво завершено, а приміщення площею 68,9 м2 готове до використання. Позивач зазначав, що на замовлення ПП "Пріма МЕД" було виготовлено технічний паспорт на об'єкт. Як стверджував позивач, ПП "Пріма МЕД" мало намір зареєструвати право власності на вказане приміщення, проте не реалізувало своє право. Позивачу стало відомо, що приміщення площею 68,9 м2 приєднане до загальної площі приміщень корпусу № 2 ЦМКЛ, а право власності та користування на це приміщення зареєстроване за відповідачем. Позивач зазначав, що внаслідок прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за відповідачем на приміщення площею 68,9 м2, порушено права позивача як забудовника об'єкта, зокрема, обмежено його можливість зареєструвати право власності на зданий в експлуатацію об'єкт - нерухоме майно та отримати правовстановлюючі документи.
5.4. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
5.5. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України). Суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
5.6. При цьому правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під порушенням розуміють такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
5.7. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.
5.8. Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах та способу його захисту.
5.9. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
5.10. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18.
5.11. Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.
5.12. Згідно із частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
5.13. У справі, яка розглядається, спір виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для скасування державної реєстрації прав та визнання за позивачем прав та обов'язків забудовника нерухомого майна на об'єкт будівництва.
5.14. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивач державну реєстрацію прав не здійснив, і вимогу про визнання його права на об'єкт не заявив. Тому суд першої інстанції, відмовляючи в позові ПП "Пріма МЕД", виснував, що позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений законом, і який у разі задоволення позову не призведе до поновлення його порушеного інтересу, оскільки відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач не зможе здійснити державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення.
При цьому суди попередніх інстанцій з урахуванням постанови Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 909/282/23 зазначили, що права та законні інтереси ПП "Пріма Мед" щодо набуття речових прав на спірне нерухоме майно не були порушені, оскільки спірне приміщення було створено в результаті реконструкції існуючого об'єкта, а право власності на такий об'єкт до проведення його реконструкції належало Івано-Франківській міській раді Івано-Франківської області. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача немає підстав для реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки позивач не був власником об'єкта нерухомого майна до реконструкції цього об'єкта.
5.15. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПП "Пріма МЕД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. ПП "Пріма МЕД", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.16. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.17. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
5.18. Колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 сформульовано такий висновок:
"4.17. Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи".
5.19. З урахуванням наведеного висновку скаржник зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Тому, на думку скаржника, при дослідженні судами обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
5.20. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вони не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
5.21. Колегія суддів зазначає, що у справі № 911/3594/17 спір стосувався права приватної власності на частину цілісного майнового комплексу; позивач обґрунтовував позовні вимоги наявністю у нього права власності на весь майновий комплекс та відсутністю права власності щодо частини спірного майна у відповідача. За висновком Верховного Суду, оскаржуване позивачем у справі № 911/3594/17 рішення відповідача щодо реєстрації за відповідачем частини цілісного майнового комплексу не є підставою для державної реєстрації права власності на майно за відповідачем чи іншими особами; спірне рішення не створює жодних юридичних наслідків, а тому не може порушити будь-чиїх прав. Тому констатована Верховним Судом відсутність порушення права у позивача, за захистом якого він звернувся до суду з позовом у справі № 911/3594/17, стала підставою для залишення в силі (із зміною мотивувальної частини) рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області від 14.07.2017 № 58 "Про надання згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ Баришівського району на 28/100 частини будівлі" у справі № 911/3594/17.
5.22. У справі № 909/763/24, яка розглядається, позивач заперечує правомірність набуття відповідачем права власності на спірне майно та оспорює рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірне майно. При цьому позивач звернувся з позовними вимогами про скасування державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно та про визнання за позивачем прав та обов'язків забудовника. У справі № 909/763/24, яка розглядається, суди установили, що позивач здійснив реконструкцію нерухомого майна, а не створив новий об'єкт нерухомості. Суди на підставі частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України врахували встановлені обставини у постанові Верховного Суду від 02.07.2024 справа №909/282/23, відповідно до яких права та законні інтереси ПП "Пріма Мед" щодо набуття речових прав на спірне нерухоме майно не були порушені, оскільки спірне приміщення було створено в результаті реконструкції існуючого об'єкта, а право власності на такий об'єкт до проведення його реконструкції належало Івано-Франківській міській раді Івано-Франківської області. При цьому суд першої інстанції зазначив, що у позивача немає підстав для реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки позивач не був власником об'єкта нерухомого майна до реконструкції цього об'єкта. Крім того, суд виснував, що вимога про визнання прав забудовника не може вважатися належним способом захисту, оскільки не сприяє поновленню порушеного права позивача та не відповідає законодавчим вимогам щодо набуття і реєстрації речових прав на нерухоме майно.
5.23. Колегія суддів зазначає, що вирішення спору має призводити до припинення порушення та відновлення порушеного права, проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, зазначили, що права та законні інтереси ПП "Пріма Мед" щодо набуття речових прав на спірне нерухоме майно не були порушені, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам, передбаченим законодавством, та не забезпечить відновлення права позивача.
5.24. Тому безпідставними є доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17. У справі № 909/763/24, яка розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довів порушення його прав та обрав неналежний спосіб захисту.
5.25. Отже, доводи скаржника, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частину 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.26. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка визначає поняття "замовник будівництва", а також статей 3, 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах у випадку використання містобудівної документації (в цьому випадку - декларації про готовність об'єкта до експлуатації) іншою особою, яка не є замовником будівництва.
Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах у спорах про скасування в судовому порядку державної реєстрації речових прав, проведеної на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, щодо якого Міністерством юстиції України проведено камеральну перевірку й констатовано порушення вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 12, 77, 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
5.27. Колегія суддів зазначає, що зміст пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.28. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
5.29. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.
5.30. У контексті доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (аналогічні висновки викладені в пунктах 6.30, 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).
5.31. При цьому пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13). Водночас задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно (подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).
5.32. Водночас обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76
5.33. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, який у разі задоволення позову не призведе до поновлення його порушеного інтересу, оскільки відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач не зможе здійснити державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення. Крім того, за висновком суду, вимога про визнання прав забудовника не може вважатися належним способом захисту, оскільки не сприяє поновленню порушеного права позивача та не відповідає законодавчим вимогам щодо набуття і реєстрації речових прав на нерухоме майно. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про відсутність у позивача підстав для реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки позивач не був власником об'єкта нерухомого майна до реконструкції; позивач здійснив реконструкцію нерухомого майна, а не створив новий об'єкт нерухомості. При цьому суди попередніх інстанцій констатували, що права та законні інтереси ПП "Пріма Мед" щодо набуття речових прав на спірне нерухоме майно не були порушені. З урахуванням наведеного суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПП "Пріма Мед".
5.34. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування положень статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 3, 10, 18, 24, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також пунктів 12, 77, 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
5.35. За таких обставин наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.36. Касаційна скарга ПП "Пріма МЕД" з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили без правової оцінки встановлений факт грубого порушення відповідачем закону при реєстрації за собою права власності на спірний об'єкт. Як стверджує скаржник, суди попередніх інстанцій не надали жодної юридичної оцінки заявленим підставам позову.
5.37. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.38. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.39. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.40. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.41. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.
5.42. За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі № 909/763/24 не підтвердилися, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.
5.43. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами попередніх інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального права.
5.44. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.
5.45. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ПП "Пріма МЕД" необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Пріма МЕД" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2025 у справі № 909/763/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак