18 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16322/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
прокуратури - Готки Ю. О.,
позивача - не з'явилися,
відповідача-1 - не з'явилися,
відповідача-2 - Багацького Є. Г. (адвоката, в режимі відеоконференції),
третьої особи-1 - не з'явилися,
третьої особи-2 - Навроцького Е. А. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 (колегія суддів: Гончаров С. А. - головуючий, Тищенко О. В., Сибіга О. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 (суддя Мандичев Д. В.) у справі
за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу
до: 1) Державного агентства лісових ресурсів України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут Ягд",
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України",
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Рівненської обласної ради,
про визнання недійсним договору, зобов'язання звільнити мисливські угіддя,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2024 року заступник керівника Вараської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут Ягд" (далі - ТОВ "Беркут Ягд"), у якому просив:
- визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства № 98, укладений 09.08.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ "Беркут Ягд", у частині мисливських угідь, які розташовані у виділі 24 кварталу 45, кварталах 12, 15, 16, 23- 25, 32- 40, 58, 59, 62- 64, 67- 76 Озерецького лісництва та кварталі 86 Мульчицького лісництва Філії "Рафалівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України");
- зобов'язати ТОВ "Беркут Ягд" звільнити мисливські угіддя, які розташовані у виділі 24 кварталу 45 та кварталах 12, 15, 16, 23- 25, 32- 40, 58, 59, 62- 64, 67- 76 Озерецького лісництва та кварталі 86 Мульчицького лісництва Філії "Рафалівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".
1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу обґрунтовані тим, що договір про умови ведення мисливського господарства № 98, укладений 09.08.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ "Беркут Ягд", не містить жодних зобов'язань щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічних заказників "Партизанський", "Озерецький" і "Мульчицький". Крім того, як зазначав Прокурор, у вказаному договорі відсутні відомості про наявність у межах наданих відповідачу мисливських угідь об'єктів природно-заповідного фонду України. За таких обставин Прокурор вважав, що рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 прийняте з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оскільки надання в користування мисливських угідь, розташованих у межах території природно-заповідного фонду, не передбачає використання території природно-заповідного фонду в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Оскільки, на думку Прокурора, рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 є незаконним, а оспорюваний договір укладений саме на підставі цього рішення, то Прокурор вважав, що договір про умови ведення мисливського господарства від 09.08.2023 № 98 слід визнати недійсним, а ТОВ "Беркут Ягд" слід зобов'язати звільнити територію в межах ботанічних заказників "Партизанський", "Озерецький", "Мульчицький", пралісових пам'яток природи "Чубино", "Носов ліс", "Вільхова", "Матруна".
При цьому Прокурор із посиланням на приписи статей 7, 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зазначав, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. За доводами Прокурора, збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля. Прокурор наголошував на тому, що здійснення мисливського господарства в будь-якій формі не сумісне із цілями та завданнями створення ботанічних заказників, метою яких є збереження у природному стані лісових, степових, болотних та інших відокремлених цілісних ландшафтів, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, а також із цілями та завданнями створення пам'яток природи, які мають найвищий природоохоронний статус і забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 910/16322/24, відмовлено в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, зазначили, що за змістом статті 6-1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання, належить, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання. Крім того, як зазначили господарські суди, згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Водночас, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, позов Прокурора, поданий в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, стосується саме недотримання порядку надання в користування мисливських угідь під час прийняття Рівненською обласною радою рішення від 17.03.2023 № 679, на підставі якого в подальшому укладено оспорюваний договір про умови ведення мисливського господарства від 09.08.2023 № 98. Оскільки Прокурор вважає рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 незаконним, а оспорюваний договір укладений саме на підставі цього рішення, то господарські суди виснували, що спірні правовідносини стосуються саме дотримання законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, державне регулювання в якій здійснюється згідно з розділом ІІ "Державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання" Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
З урахуванням викладеного суди виснували, що Державна екологічна інспекція України не є належним позивачем у цій справі, оскільки позов стосується саме недотримання порядку надання в користування мисливських угідь. При цьому господарські суди зазначили, що обов'язок захисту інтересів держави у сфері мисливського господарства у спірних правовідносинах покладено на Державне агентство лісових ресурсів України. Проте, як установили господарські суди, Прокурор у цьому випадку визначив відповідачем Державне агентство лісових ресурсів України, оскільки вважав, що дії цього органу фактично також призвели до порушень інтересів держави. Тому суди зазначили, що у випадку, коли уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, то статусом позивача має наділятися Прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що Прокурор не позбавлений права на звернення з позовом до суду в інтересах держави як самостійний позивач. З урахуванням викладеного суди зазначили, що у випадку, якщо суд установить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, то це зумовлює відмову в задоволенні позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі № 910/16322/24, до Верховного Суду звернулася Київська міська прокуратура з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу.
3.2. Київська міська прокуратура, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Київська міська прокуратура вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 53, 76, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 3, 7, 9, 25, 26, 27, 28, 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статей 3, 10, 11, 202, 34, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій i статус суддів", Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 32, Положень про ботанічні заказники місцевого значення "Партизанський", "Мульчицький", "Озерецький".
3.4. При цьому, на думку Київської міської прокуратури, на цей час відсутній висновок Верховного Суду про те, що ведення мисливського господарства на території земель природно-заповідного фонду, а саме: заказників та пралісових пам'яток, підставою для якого стало рішення органу місцевого самоврядування та договір про умови ведення мисливського господарства, стосується саме дотримання вимог природоохоронного законодавства.
3.5. Крім того, за доводами скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо реалізації Державною екологічною інспекцією права на звернення до суду з позовом у справі про визнання недійсним договору про ведення мисливського господарства, зобов'язання звільнити мисливські угіддя, які знаходяться в межах природно-заповідного фонду, а саме: ботанічних заказників місцевого значення та пралісових пам'яток. За таких обставин Київська міська прокуратура вважає, що в цьому випадку існує необхідність формування Верховним Судом висновку щодо можливості реалізації Державною екологічною інспекцією права на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити мисливські угіддя, які знаходяться в межах природно-заповідного фонду.
3.6. Рівненська обласна рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому, на думку Рівненської обласної ради, правильними є висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини стосуються саме дотримання законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, державне регулювання в якій здійснюється згідно з розділом ІІ "Державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання" Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
3.7. Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На думку Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Державна екологічна інспекція України не є належним позивачем.
3.8. ТОВ "Беркут Ягд" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Беркут Ягд" наголошує на тому, що спірні правовідносини стосуються саме недотримання законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, державне регулювання в якій здійснюється згідно з розділом ІІ "Державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання" Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів Рівненського облвиконкому від 22.11.1983 № 343 (зі змінами, внесеними на підставі рішення від 18.06.1991 № 98) вирішено створено об'єкти природо-заповідного фонду, ботанічні заказники місцевого значення: "Мульчицький", "Партизанський", "Озерецький".
4.2. Господарські суди зазначили, що відповідно до Положень про ботанічні заказники місцевого значення "Мульчицький", "Партизанський", затверджених наказами виконувача обов'язків начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області від 25.08.2022, ботанічний заказник "Мульчицький" розташований у межах Озерецького лісництва: квартали 33- 37, 39, 40, 42, 46, 47, 52, та Мульчицького лісництва: квартали 3, 5, 7, 8, 15- 18, 23, 24, 27- 32. Ботанічний заказник "Партизанський" розташований у межах Партизанського лісництва: квартали 12, 15, 16, 23- 25, 32- 40. Відповідно до Положення про ботанічний заказник місцевого значення "Озерецький", затвердженого в 1986 році начальником Рівненського обласного управління лісового господарства та лісозаготівель, ботанічний заказник "Озерецький" розташований в межах Озерецького лісництва: квартали 1, 2, 5- 7, 10- 15, 17- 20.
4.3. Згідно з інформацією Філії "Рафалівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" після зміни квартальної сітки ботанічний заказник місцевого значення "Мульчицький" знаходиться в межах Мульчицького лісництва, зокрема, кварталів: 3, 5, 7, 8, 15- 18, 23, 24, 27- 32, 71- 75, 77, 78, 80, 84- 86. Ботанічний заказник місцевого значення "Партизанський" знаходиться в межах Озерецького лісництва, зокрема, кварталів: 12, 15, 16, 23- 25, 32- 40. Ботанічний заказник місцевого значення "Озерецький" знаходиться в межах Озерецького лісництва, зокрема, кварталів: 58, 59, 62- 64, 67- 76. Крім того, рішенням Рівненської обласної ради від 09.09.2022 № 556 створені на території Озерецького лісництва Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство" пралісові пам'ятки природи місцевого значення: "Чубино", "Носов ліс", "Вільхова", "Матруна".
4.4. Господарські суди зазначили, що пралісова пам'ятка "Чубино" площею 20,9 га розташована в межах кварталу 45, виділу 24 Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство". Пралісова пам'ятка "Носов ліс" площею 27 га розташована в межах кварталу 72, виділу 12, кварталу 76, виділів 5, 6, 19 Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство". Пралісова пам'ятка "Вільхова" площею 37,6 га розташована в межах кварталу 15, виділів 32, 35, 37, 38, 40, 41 Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство". Пралісова пам'ятка "Матруна" площею 20 га розташована в межах кварталу 32, виділу 17 Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство".
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 надано ТОВ "Беркут Ягд" у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9934,3 га строком на 15 років.
4.6. Відповідно до пункту 3 зазначеного рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 користувачу забороняється на територіях об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих у межах мисливських угідь, проводити полювання та іншу діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказники.
4.7. Підпунктом 9 пункту 2 рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 зобов'язано ТОВ "Беркут Ягд" нанести на планово-картографічні матеріали всі об'єкти природно-заповідного фонду; заповідні території, полювання на яких відповідно до положень про них заборонено, віднести до відтворюючих ділянок.
4.8. Згідно з додатком до рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 "Перелік мисливських угідь, наданих у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Беркут Ягд" мисливські угіддя, надані ТОВ "Беркут Ягд", розташовані в межах Державного лісового фонду:Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство" - загальною площею 9934,3 га, Озерецьке лісництво - площею 9407,7 га (квартали 1- 25; 28- 80), Мульчицьке лісництво площею - 526,6 га (квартали 86- 89).
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 09.08.2023 на підставі рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ "Беркут Ягд" укладено договір про умови ведення мисливського господарства № 98, відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є відносини між центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання. Рішенням Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 надано ТОВ "Беркут Ягд" строком до 17.03.2038 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9934,3 га.
4.10. Пунктом 2.2 договору про умови ведення мисливського господарства від 09.08.2023 № 98 передбачено, що користувач зобов'язується раціонально використовувати державний мисливський фонд та не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь.
4.11. Крім того, як установили господарські суди, Прокурор листом від 08.10.2024 № 52/1-1712ВИХ-24 повідомив Державну екологічну інспекцію Поліського округу про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з'ясував питання щодо намірів звертатися з позовом.
4.12. У відповідь листом від 10.10.2024 № 5303/11-05 Державна екологічна інспекція Поліського округу повідомила Прокурора про те, що заходи представницького характеру інспекцією не здійснювалися. При цьому Державна екологічна інспекція Поліського округу просила Прокурора звернутися до суду для захисту інтересів держави.
4.13. Прокурор, вважаючи, що рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 прийняте з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а договір про умови ведення мисливського господарства від 09.08.2023 № 98 не містить жодних зобов'язань щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічних заказників "Партизанський", "Озерецький" і "Мульчицький", звернувся до Господарського суду міста Києва із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзивах не неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до ТОВ "Беркут Ягд" про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства № 98, укладеного 09.08.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ "Беркут Ягд", у частині мисливських угідь, які розташовані у виділі 24 кварталу 45, кварталах 12, 15, 16, 23- 25, 32- 40, 58, 59, 62- 64, 67- 76 Озерецького лісництва та кварталі 86 Мульчицького лісництва Філії "Рафалівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", та про зобов'язання ТОВ "Беркут Ягд" звільнити мисливські угіддя, які розташовані у виділі 24 кварталу 45 та кварталах 12, 15, 16, 23- 25, 32- 40, 58, 59, 62- 64, 67- 76 Озерецького лісництва та кварталі 86 Мульчицького лісництва Філії "Рафалівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".
5.4. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу обґрунтовані тим, що договір про умови ведення мисливського господарства № 98, укладений 09.08.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ "Беркут Ягд", не містить жодних зобов'язань щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічних заказників "Партизанський", "Озерецький" і "Мульчицький". Крім того, як зазначав Прокурор, у вказаному договорі відсутні відомості про наявність в межах наданих відповідачу мисливських угідь об'єктів природно-заповідного фонду України. За таких обставин Прокурор вважав, що рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 прийняте з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оскільки надання в користування мисливських угідь, розташованих у межах території природно-заповідного фонду, не передбачає використання території природно-заповідного фонду в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Оскільки, на думку Прокурора, рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 є незаконним, а оспорюваний договір укладений саме на підставі цього рішення, то Прокурор вважав, що договір про умови ведення мисливського господарства від 09.08.2023 № 98 слід визнати недійсним, а ТОВ "Беркут Ягд" слід зобов'язати звільнити територію в межах ботанічних заказників "Партизанський", "Озерецький", "Мульчицький", пралісових пам'яток природи "Чубино", "Носов ліс", "Вільхова", "Матруна".
При цьому Прокурор із посиланням на приписи статей 7, 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зазначав, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. За доводами Прокурора, збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля. Прокурор наголошував на тому, що здійснення мисливського господарства в будь-якій формі не сумісне із цілями та завданнями створення ботанічних заказників, метою яких є збереження у природному стані лісових, степових, болотних та інших відокремлених цілісних ландшафтів, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, а також із цілями та завданнями створення пам'яток природи, які мають найвищий природоохоронний статус і забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності.
5.5. За результатами розгляду справи господарські суди виснували, що Державна екологічна інспекція України не є належним позивачем у цій справі, оскільки позов стосується саме недотримання порядку надання в користування мисливських угідь. При цьому господарські суди зазначили, що обов'язок захисту інтересів держави у сфері мисливського господарства у спірних правовідносинах покладено на Державне агентство лісових ресурсів України. Проте, як установили господарські суди, Прокурор у цьому випадку визначив відповідачем Державне агентство лісових ресурсів України, оскільки вважав, що дії цього органу фактично призвели до порушень інтересів держави. Тому суди виснували, що у випадку, коли уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, то статусом позивача має наділятися Прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
5.6. Київська міська прокуратура не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулася з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. Київська міська прокуратура, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.7. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.8. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питання застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.9. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
5.10. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.
5.11. Київська міська прокуратура вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 53, 76, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 3, 7, 9, 25, 26, 27, 28, 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статей 3, 10, 11, 202, 34, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій i статус суддів", Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 32, Положень про ботанічні заказники місцевого значення "Партизанський", "Мульчицький", "Озерецький".
5.12. При цьому, на думку Київської міської прокуратури, на цей час відсутній висновок Верховного Суду про те, що ведення мисливського господарства на території земель природно-заповідного фонду, а саме: заказників та пралісових пам'яток, підставою для якого стало рішення органу місцевого самоврядування та договір про умови ведення мисливського господарства, стосується саме дотримання вимог природоохоронного законодавства.
5.13. Крім того, за доводами скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо реалізації Державною екологічною інспекцією права на звернення до суду з позовом у справі про визнання недійсним договору про ведення мисливського господарства, зобов'язання звільнити мисливські угіддя, які знаходяться в межах природно-заповідного фонду, а саме: ботанічних заказників місцевого значення та пралісових пам'яток. За таких обставин Київська міська прокуратура вважає, що в цьому випадку існує необхідність формування Верховним Судом висновку щодо можливості реалізації Державною екологічною інспекцією права на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити мисливські угіддя, які знаходяться в межах природно-заповідного фонду.
5.14. Верховний Суд, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.
5.15. Згідно із частинами 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом до суду) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі набуває статусу позивача.
5.16. Колегія суддів зазначає, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.08.2025 у справі № 922/885/24, від 17.07.2024 у справі № 925/1311/23, від 22.03.2023 у справі № 904/6044/21.
5.17. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
5.18. Колегія суддів також зазначає, що частини 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
5.19. За змістом частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом до суду) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
5.20. Встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
5.21. Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутися спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходи щодо такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави, і до якого як до відповідача буде звернений позов.
5.22. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі набуває статусу позивача. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 922/941/21, від 11.12.2024 у справі № 922/563/22, від 04.12.2024 у справі № 909/125/23.
5.23. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Прокурор листом від 08.10.2024 № 52/1-1712ВИХ-24 повідомив Державну екологічну інспекцію Поліського округу про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з'ясував питання щодо намірів звертатися з позовом.
5.24. Як установили суди, у відповідь Державна екологічна інспекція Поліського округу листом від 10.10.2024 № 5303/11-05 повідомила Прокурора про те, що заходи представницького характеру інспекцією не здійснювалися. При цьому Державна екологічна інспекція Поліського округу просила Прокурора звернутися до суду для захисту інтересів держави.
5.25. Водночас, як уже зазначалося, за результатами розгляду справи господарські суди виснували, що Державна екологічна інспекція України не є належним позивачем у цій справі, оскільки позов стосується саме недотримання порядку надання в користування мисливських угідь.
5.26. Проте колегія суддів з урахуванням доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, не може погодитися з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
5.27. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом до суду), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
5.28. У пункті 3 зазначеного Положення наведено основні завдання Державної екологічної інспекції України. За змістом цього пункту основними завданнями Державної екологічної інспекції України, зокрема, є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об'єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища тощо.
5.29. Крім того, за змістом підпунктів 2, 13, 15 пункту 2 розділу ІІ "Функції Інспекції" Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230 (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом до суду), територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; а також за додержанням законодавства про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо: додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; наявності лімітів і дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та дотримання їх обсягів, відтворення природних ресурсів на території природно-заповідного фонду.
5.30. Верховний Суд також зазначає, що за змістом Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом до суду), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 32, Державна екологічна інспекція Поліського округу здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону земель, надр, зокрема, щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; під час ведення мисливського господарства та полювання; про охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, наявності лімітів і дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та дотримання їх обсягів, відтворення природних ресурсів на території природно-заповідного фонду.
5.31. За змістом пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України та пункту 6 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції Державна екологічна інспекція України та її територіальні і міжрегіональні територіальні органи відповідно до покладених на них завдань звертаються до суду з позовами щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
5.32. Крім того, за змістом пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу Державна екологічна інспекція Поліського округу звертається до суду з позовом про визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
5.33. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом до суду) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище у сфері зміни клімату, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
5.34. Статтею 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
5.35. За змістом статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та відновлення відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на відновлення; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі; у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
5.36. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом до суду) завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.
5.37. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Законом та іншими актами законодавства України.
5.38. Частиною 1 статті 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що державний контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.
5.39. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що Державна екологічна інспекція Поліського округу є органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства, зокрема, законодавства про охорону земель, надр, зокрема, щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні, вимог законодавства про охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду тощо.
5.40. Водночас позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу у цій справі обґрунтовані тим, що договір про умови ведення мисливського господарства № 98, укладений 09.08.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ "Беркут Ягд", не містить жодних зобов'язань щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічних заказників "Партизанський", "Озерецький" і "Мульчицький". Крім того, як зазначав Прокурор, у вказаному договорі відсутні відомості про наявність в межах наданих відповідачу мисливських угідь об'єктів природно-заповідного фонду України. За таких обставин Прокурор вважав, що рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 прийняте з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оскільки надання в користування мисливських угідь, розташованих у межах території природно-заповідного фонду, не передбачає використання території природно-заповідного фонду у природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Оскільки, на думку Прокурора, рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 є незаконним, а оспорюваний договір укладений саме на підставі цього рішення, то Прокурор вважав, що договір про умови ведення мисливського господарства від 09.08.2023 № 98 слід визнати недійсним, а ТОВ "Беркут Ягд" слід зобов'язати звільнити територію в межах ботанічних заказників "Партизанський", "Озерецький", "Мульчицький", пралісових пам'яток природи "Чубино", "Носов ліс", "Вільхова", "Матруна".
При цьому Прокурор із посиланням на приписи статей 7, 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зазначав, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. За доводами Прокурора, збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля. Прокурор наголошував на тому, що здійснення мисливського господарства в будь-якій формі не сумісне із цілями та завданнями створення ботанічних заказників, метою яких є збереження у природному стані лісових, степових, болотних та інших відокремлених цілісних ландшафтів, а також із цілями та завданнями створення пам'яток природи, які мають найвищий природоохоронний статус і забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності.
5.41. Таким чином, Прокурор у цій справі, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства № 98, укладеного 09.08.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ "Беркут Ягд", у частині мисливських угідь та про зобов'язання відповідача звільнити мисливські угіддя, стверджував саме про порушення природоохоронного законодавства, зокрема законодавства про охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду в частині додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
5.42. З урахуванням підстав позову Прокурора у цій справі та доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що Державна екологічна інспекція Поліського округу є належним позивачем у цій справі.
5.43. Тому колегія суддів визнає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що Державна екологічна інспекція України не є належним позивачем у цій справі.
5.44. Господарські суди попередніх інстанцій, зазначивши, що спірні правовідносини стосуються дотримання законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, помилково не врахували підстави позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу.
5.45. За таких обставин колегія суддів не може взяти до уваги доводи, викладені у відзивах Рівненської обласної ради, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", ТОВ "Беркут Ягд" на касаційну скаргу Київської міської прокуратури, про те, що Державна екологічна інспекція Поліського округу не є належним позивачем у цій справі.
5.46. При цьому господарські суди попередніх інстанцій, узявши до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.02.2025 у справі № 910/5857/22, помилково не врахували неподібність спірних правовідносин у справі № 910/16322/24, що розглядається, із правовідносинами у справі № 910/5857/22. Зокрема, у справі № 910/5857/22, на відміну від справи № 910/16322/24, що розглядається, позов мотивований порушенням норм Закону України "Про мисливське господарство та полювання". Заступник керівника Київської обласної прокуратури, звертаючись із позовом у справі № 910/5857/22, зазначав, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, а відсутність погодження хоча би одного власника чи користувача земельної ділянки виключає надання мисливських угідь в користування.
5.47. Таким чином, у цьому випадку підтвердилися підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру", положення Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 32.
5.48. Водночас господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про, що Державна екологічна інспекція України не є належним позивачем у цій справі, не розглянули по суті позов, поданий Прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, та не дослідили надані сторонами докази. Тому колегія суддів зазначає про передчасність доводів Прокурора, викладених у касаційний скарзі, які стосуються обґрунтованості позовних вимог та вирішення справи по суті.
5.49. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.50. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.51. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
5.52. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
5.53. З урахуванням наведеного касаційну скаргу Київської міської прокуратури належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, а справу № 910/16322/24 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
7. Судові витрати
Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі № 910/16322/24 скасувати, справу № 910/16322/24 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак