Ухвала від 25.11.2025 по справі 14/5026/1020/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" листопада 2025 р. м. Черкаси справа № 14/5026/1020/2011

Вх.суду №16794/25/23 від 12.11.2025

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., розглянувши заяву від 11.11.2025

заявника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз Д"

про визнання незаконними дій ліквідатора банкрута та визнання недійсними його наказів

у справі за заявою

ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси,

до боржника, Закритого акціонерного товариства "Рось",

про банкрутство юридичної особи,

УСТАНОВИВ:

1.Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" подано заяву від 11.11.2025 з вимогами: визнати незаконними дії арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича щодо включення до ліквідаційної маси майна ЗАТ «РОСЬ» безхазяйного майна за вартістю та переліком згідно наказу від 15.08.2025 за №04-МЦ/1020- 2011 та від 01.09.2025 за № 6-МЦ/1020-2011; визнати недійсним наказ по ЗАТ «РОСЬ» від 15.08.2025 за №04-МЦ/1020-2011; визнати недійсним наказ по ЗАТ «РОСЬ» від 01.09.2025 за № 6-МЦ/1020-2011.

2. Відповідно до ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та у зв'язку з цим має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.4 і 5 ГПК України особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (1-й) або договором (2-й). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (3-й).

Законом способи захисту визначені у ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник (…). Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (…).

Господарське судочинство відповідно до ст.12 ГПК України здійснюється у формі наказного або позовного провадження (загального або спрощеного).

Розгляд справи про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства (ч.1 ст.2).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

3. Заявником у заяві заявлено вимоги про визнання наказів недійсними з тих мотивів, що ліквідатором банкрута (арбітражним керуючим Юдицьким О.В.) вчинені незаконні дії з порушення порядку набуття та привласнення боржником безхазяйного майна, яке фактично належить заявнику.

Підставами для вимог заявник вказує ст.45, 48, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.335 Цивільного кодексу України.

Зі змісту (суті) вимог вбачається, що заявник вважає оприбутковане до ліквідаційної маси майно належним йому.

Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Тобто заявник вважає, що його суб'єктивне право на майно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника (боржника), внаслідок чого суб'єктивне право заявника зникло як таке; що порушення права заявника пов'язано з позбавленням його можливості здійснити, реалізувати своє право стосовно майна. Саме у зв'язку з цим заявник звертається до суду за захистом свого порушеного права шляхом визнання недійсними локальних актів індивідуальної дії (наказів боржника у особі ліквідатора банкрута)

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу треба розглядати в межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Очевидно, що заявлена вимога не є процедурним питанням, яке вирішується у справі про банкрутство.

Тому суд вважає, що подану заяву слід оцінювати як позовну заяву.

4. Відповідно до п.1 ч.1 ст.175 ГПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи, що заява із заявленою вимогою підлягає розгляду у межах справи про банкрутство, але за правилами позовного провадження, що технічної можливості її прийняття як позовної заяви у межах справи про банкрутство автоматизована система не допускає, суд відмовляє у відкритті провадження за нею.

5. При цьому суд зазначає такі недоліки заяви (як позовної заяви) - вона не містить зазначення відомостей, які передбачені п.2-5, 8, 9, 10 ч.3 ст.162 ГПК України. Якщо заявник вважає, що ним обраний такий спосіб захисту, який не суперечить закону (3-й), то він має докладно викласти свою позицію в позові, для того, щоб суд визначився у своєму рішенні, що такий спосіб захист може бути застосований. Окремо суд вважає за необхідне наголосити, що заява не містить розрахунку судових витрат і доказів сплати судового збору за кожну заявлену вимогу.

Керуючись п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" від 11.11.2025.

Ухвала суду набрала законної сили 25.11.2025. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України

Направити цю ухвалу заявнику та боржнику.

Суддя Ю.А. Хабазня

Х-4, 14-925-0001