18.11.2025м. СумиСправа № 910/8719/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №910/8719/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),
до відповідача: Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. (вул. Володимирська, буд. 46, м. Київ, 01601; код за ЄДРПОУ 25959784),
про стягнення 119070,56 грн
установив:
14.07.2025 позивач подав позов до Господарського суду міста Києва, в якому просив стягнути з відповідача 119070,56 грн, з яких: 91798,78 грн інфляційні втрати, 27271,78 грн 3% річних, а також - судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі №910/8719/25 постановлено передати матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни до Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Луньо І.В про стягнення 119070,56 грн разом з доданими до неї документами за територіальною підсудністю до Господарського суду Сумської області.
05.08.2025, відповідно до супровідного листа Господарський суд міста Києва від 29.07.2025 №910/8719/25/4500/25, матеріали справи надійшли до Господарського суду Сумської області.
05.08.2025 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8719/25 призначено судді Котельницькій В.Л.
Ухвалою від 08.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8719/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи. Копію зазначеної ухвали надіслано представнику позивача та відповідачу відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.
27.08.2025 відповідач подав відзив на позов (вх №4089), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
10.09.2025 відповідач подав додаткові пояснення (вх №4348), за якими відповідач просить при розгляді справи врахувати висновки Верховного Суду про застосування ч. 3 ст. 46 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», викладені в Постанові від 02 вересня 2025 року у справі №910/13129/24 та відмовити в задоволенні позову.
Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи подані відповідачем відзив на позов (вх №4089 вд 27.08.2025) та додаткові пояснення (вх №4348 від 10.09.2025).
28.10.2025 відповідно до наказу голови Господарського суду Сумської області №16 від 28.10.2025 «Про внесення змін до облікових документів ОСОБА_1 », в зв'язку зі зміною прізвища суддею Вікторією Котельницькою, змінено прізвище « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
14.11.2025 позивач подав додаткові пояснення, в яких позивач просить позов задовольнити та врахувати правову позицію першої та апеляційної інстанцій, сформовану при розгляді справи №910/9703/24.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.03.2023 у справі №920/1042/22 позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 469316,40 грн неустойки та судовий збір.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2023 у справі №920/1042/22 залишено без змін.
27.10.2023 Господарським судом Сумської області видано наказ про примусове виконання рішення про стягнення з Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. (01601 м.Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) на користь Фізичної особи-підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 469316,40грн неустойки.
17.11.2023 ФОП Ксєнєва З.П. звернулась до відповідача щодо добровільного виконання судового рішення та надання реквізитів для оплати заборгованості, встановленої судовим рішенням.
Відповідачем був наданий лист-відповідь №4289 від 19.12.2023, в якому відповідач послався на п.1 розділу VII «Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідуються», відповідно до якого внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється на підставі заяви кредитора про кредиторські вимоги до банк, з зазначенням місцезнаходження форми письмової заяви на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
17.01.2024 Шевченківським ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 73833441 щодо примусового виконання Наказу Господарського суду Сумської області від 27.10.2023 у справі №920/1042/22.
Як зазначає позивач, не зважаючи на відкрите виконавче провадження відповідачем судове рішення станом на дату звернення з даним позовом виконано не було, грошові кошти на користь позивача за рішенням суду не сплачено, що підтверджується листом Шевченківського ВДВС у м.Києві за №23330/27.10-25 від 08.07.2025.
Позивач вважає, що у зв'язку з невиконанням судового рішення порушується право стягувача (позивача) на мирне володіння майном та боржником завдаються інфляційні втрати та збитки в розумінні ст. 625 ЦК України, що є підставою, на думку позивача, для звернення з позовною заявою про стягнення заборгованості у порядку ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання на підставі судового рішення.
Судом встановлено, що Постановою Правління Національного банку України №91-рш/БТ від 25.02.2022 було прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк».
На підставі вказаного рішення НБУ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №131 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації AT «Міжнародний резервний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «Міжнародний резервний банк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#top), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Дана інформація є публічною та розміщена на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням: https://www.fg.gov.ua/articles/51118-rozpochato-likvidaciyu-at-mr-bank-ta-delegovano- povnovazhennya-likvidatora-banku.html.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1163 від 18 листопада 2024 року «Про деякі питання здійснення ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» продовжено строк управління майном (активами) АТ «Міжнародний резервний банк» та задоволення вимог його кредиторів, продовжено повноваження ліквідатора АТ «Міжнародний резервний банк» до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Дана інформація є публічною та розміщена на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням: https://www.fg.gov.ua/articles/59527-prodovzheno-povnovazhennya-likvidatora-at-mr- bank.html.
Згідно положень статті 3 Закону, Фонд є державною установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Таким чином, з 25 лютого 2022 року АТ «Міжнародний резервний банк» перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється державною установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» та Указу Президента України від 11 травня 2022 року N326/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», 19 травня 2022 року в Україні були примусово вилучені корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна АТ «Міжнародний резервний банк», що належали публічному акціонерному товариству «Сбєрбанк Росії», яке повністю припинило участь у Банку, переставши бути акціонером Банку, а держава Україна набула право власності на корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна Банку.
Отже, починаючи з 19 травня 2022 року єдиним власником (акціонером) Банку є держава Україна.
29.12.2022 між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання - передачі (повернення) приміщення за адресою м.Суми, вул.Воскресенська, 2, щодо оренди якого між сторонами раніше існували зобов'язальні відносини.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на частину 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частинні, що не суперечить цьому Закону, а отже при розгляді позову пріоритетними є вимоги спеціального закону.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини другої, частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
У частини другій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов'язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Наведені норми свідчать, що строк виконання всіх грошових зобов'язань настає з дня початку процедури ліквідації. Відповідно, таке грошове зобов'язання має існувати на момент початку процедури ліквідації банку. Жодних додаткових зобов'язань після початку процедури ліквідації, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, не виникає.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Визначена позивачем належна до стягнення з відповідача заборгованість за статтею 625 ЦК України не належить до жодної з категорій витрат, дозволених для покриття в межах ліквідаційної процедури, перелік яких є вичерпним і встановлений частиною другою статті 52 зазначеного Закону.
Згідно з частиною восьмою Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками / кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Подібні висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 02.09.2025 у справі № 910/13129/24.
Суд з урахуванням наведених вище висновків та встановлених фактичних обставин справи (зокрема, прийняття правлінням Національного банку України рішення від 25.02.2022 № 91-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного Товариства "Міжнародний резервний банк", а також початок з 25.02.2022 процедури ліквідації Банку виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) з урахуванням норм чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, дійшов висновку, що правовідносини сторін у цій справі не регулюються загальними нормами ЦК України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та що заявлена до стягнення сума 3 % річних та інфляційних втрат не є тотожною з витратами, пов'язаними із збереженням чи утриманням майна відповідача. Жодні нові грошові зобов'язання відповідача не можуть виникати, за винятком тих, які прямо передбачені в межах ліквідаційної процедури. Таким чином, заборгованість, нарахована позивачем за невиконання грошового зобов'язання на підставі загальної норми ЦК України, не є правомірною, оскільки ґрунтується на нормі права, яка не має переваги над нормами спеціального законодавства в сфері ліквідації банківських установ.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовної заяви.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України враховуючи відмову суду у задоволенні позову, судові витрати у справі суд покладає на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Відмовити у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2025.
Суддя В.Л. Короленко