65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2892/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,
розглянувши заяву Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову у справі №916/2892/25 (вх.№2-1853/25 від 27.11.2025)
за первісним позовом: Приватного підприємства “Мрія-ОС» (65023, м. Одеса, вул. Садова, 21, код ЄДРПОУ 25028896)
до відповідача 1: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська (Біржова) площа, будинок 1, код ЄДРПОУ 26597691);
відповідача 2: Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська (Біржова) площа, будинок 1, код ЄДРПОУ 04056919)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
та за зустрічним позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська (Біржова) площа, будинок 1, код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Приватного підприємства “Мрія-ОС» (65023, м. Одеса, вул. Садова, 21, код ЄДРПОУ 25028896)
про припинення права власності на майно,
установив:
До Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Мрія-ОС» до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якій воно просить суд:
- витребувати з незаконного володіння Одеської міської ради на користь ПП «Мрія-ОС» нежитлові приміщення першого поверху та підвалу №503 у будинку №21 по вул. Садовій у місті Одеса площею 216,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 15140695);
- зобов'язати Одеську міську раду внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом зменшення площі громадської будівлі пам'ятки архітектури та містобудування ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що розташована за адресою: місто Одеса, вул. Садова, буд. 21 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2114630451101) на площу нежитлових приміщень першого поверху та підвалу №503, площею 216, 2 кв.м., які належать ПП «Мрія-ОС», та які були незаконно зареєстровані за Одеською міською радою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що він є єдиним повноправним власником нежитлових приміщень першого поверху та підвалу №503 у будинку №21 по вулиці Садовій у місті Одеса, проте, вказані нежитлові приміщення протиправно та за відсутності волі ПП «Мрія ОС» вибули із його володіння та потрапили у володіння Одеської міської ради.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 17.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.
06.10.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Одеської міської ради до Приватного підприємства “Мрія-ОС», у якій вона просить суд:
- припинити право власності ПП «Мрія -ОС» на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення першого поверху та підвалу №503 загальною площею 216, 2 кв.м. за адресою: місто Одеса, вулиця Садова, 21 (реєстраційний номер майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15140695), із закриттям розділу щодо цього об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що Територіальна громада міста Одеса в особі Одеської міської ради є власником громадської будівлі пам'ятки архітектури та містобудування ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), загальною площею 5022,00 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. Тоді як ПП «Мрія-ОС» втратило право власності на нежитлові приміщення першого поверху та підвалу №503, площею 216,2 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, у зв'язку із їх знищенням.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 27.09.2025 прийняв зустрічну позовну заяву Одеської міської ради до Приватного підприємства “Мрія-ОС» про припинення права власності на майно до спільного розгляду та об'єднати в одне провадження з первісним позовом у справі №916/2892/25, яка розглядається за правилами загального позовного провадження. Продовжив розгляд справи №916/2892/25 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.
27.11.2025 від позивача за зустрічним позовом до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, в якій Одеська міська рада просить суд:
- вжити заходи забезпечення зустрічного позову Одеської міської ради у господарській справі № 916/2892/25 шляхом заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень першого поверху та підвалу № 503, загальною площею 216,2 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 15140695).
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення зустрічного позову заявник вказує наступне.
Як убачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради є власником громадської будівлі пам'ятки архітектури та містобудування ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), загальною площею 5022,00 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2114630451101).
У той же час за наявними у матеріалах справи відомостями право власності на спірний об'єкт - нежитлові приміщення першого поверху та підвалу № 503 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 216,2 кв.м (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 15140695), зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ПП «Мрія-ОС» на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2006 року № 187, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 13793.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що у цій справі припинення права власності ПП «Мрія-ОС» за рішенням суду на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення першого поверху та підвалу № 503 загальною площею 216,2 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, повинно мати наслідком закриття розділу щодо нього у Державному реєстрі прав.
Натомість, враховуючи поширену недобросовісну практику перереєстрації державними реєстраторами за заявами осіб, права власності яких оскаржуються, речових прав на такі об'єкти за іншими особами вже під час судового розгляду, вчинення відповідних реєстраційних дій за заявою ПП «Мрія-ОС» унеможливить виконання судового рішення.
Так Одеська міська рада констатує, що протягом судового розгляду даної справи та до набрання відповідним судовим рішенням законної сили ПП «Мрія-ОС» має безперешкодну реальну можливість вільно розпорядитися спірним об'єктом, якого фактично не існує, здійснивши його «віртуальне» відчуження або передачу у користування повністю чи частково, змінити його технічні характеристики, інші відомості, що мають зазначатися у Державному реєстрі прав за результатами вчинення відповідних реєстраційних дій та прийняття рішень щодо цих об'єктів.
При цьому, у разі такого «відчуження» наведеного об'єкта (його частини) зміни відомостей щодо нього у Державному реєстрі прав до набрання законної сили рішенням у справі, задоволення зустрічних позовних вимог буде нівельовано та вже не дозволить відновити порушені та невизнані права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на громадську будівлю пам'ятки архітектури та містобудування ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , адже стосовно вищенаведеного об'єкта державним реєстратором вже буде прийняте інше рішення про державну реєстрацію права власності та/або внесено відповідні записи до Державного реєстру прав, і матиме місце факт державної реєстрації права власності третіх осіб на це майно як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до чинного Державного реєстру прав та/або зміна відомостей про такі об'єкти.
Отже, внаслідок цього для відновлення порушених та невизнаних прав міської ради необхідно буде докласти значних зусиль, що полягатимуть у необхідності звернення із відповідним позовом (позовами) до нового власника (власників), права якого (яких) також можуть бути порушені внаслідок такого відчуження, а також оскарження відповідних реєстраційних дій та рішень, та/або залучення цих осіб до участі у цій справі.
На переконання Одеської міської ради ускладнить виконання рішення суду також і передача інших речових прав на відповідні об'єкти повністю чи частково іншим особам, що також підлягає державній реєстрації у визначених законом випадках. Зазначена ситуація матиме наслідком об'єктивну необхідність звернення Одеської міської ради після вирішення даного спору із іншими позовами до осіб, права яких також можуть бути порушені внаслідок передачі їм речових прав на фактично неіснуючі об'єкти.
Щодо зустрічного забезпечення то Одеська міська рада пропонує не застосовувати зустрічне забезпечення при вжитті заходів забезпечення зустрічного позову в межах справи № 916/2892/25, оскільки вид забезпечення позову, запропонований Одеською міською радою не перешкоджає та взагалі не впливає на будь-яку господарську діяльність відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом), а, отже, не зможе завдати збитків останньому.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення зустрічного позову, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову, виходячи з такого.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв'язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст.137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала про те, що при вирішенні питання забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з Позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру. Оскільки в даній справі Одеська міська рада звернулась до суду із зустрічним позовом з вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких від його імені звернувся Прокурор.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.
Крім того, адекватність певного заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони Відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного Відповідачеві майна чи зниження його вартості.
До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими аозивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у справі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки Позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».
Як було встановлено судом, Одеська міська рада звернулась із вимогами припинити право власності ПП «Мрія-ОС» на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення першого поверху та підвалу №503 загальною площею 216, 2 кв.м. за адресою: місто Одеса, вулиця Садова, 21 (реєстраційний номер майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15140695), із закриттям розділу щодо цього об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Господарський враховує той факт, що у випадку зміни власника ПП «Мрія -ОС» на спірний об'єкт нерухомого майна, внаслідок його відчуження на користь третіх осіб, відпадуть підстави для задоволення судом зустрічних позовних вимог до ПП «Мрія-ОС», які стосуються припинення права власності ПП «Мрія-ОС» на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення першого поверху та підвалу №503 загальною площею 216, 2 кв.м. за адресою: місто Одеса, вулиця Садова, 21.
Господарський суд погоджується з доводами Одеської міської ради, що у разі задоволення зустрічного позову, можливе укладення правочинів щодо відчуження спірного об'єкта нерухомого майна, яке може істотно ускладнити виконання судового рішення про припинення права власності ПП «Мрія-ОС».
Дана ситуація зумовлюватиме виникнення необхідності в пред'явленні нових позовів до нових власників , а також оскарження відповідних реєстраційних дій та рішень.
Господарський суд враховує викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 висновок про те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Господарський суд також зауважує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи, дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспорюваного права.
З огляду на зазначене, господарський суд доходить висновку, що такий захід забезпечення позову, як заборона органам та суб'єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення належного захисту прав позивача за зустрічним позовом у разі задоволення позовних вимог.
За таких обставин та правового регулювання суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення зустрічного позову у повному обсязі.
Відповідно до частини 8 статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно із приписами частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Заяву Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову у справі №916/2892/25- задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення зустрічного позову шляхом заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень першого поверху та підвалу № 503, загальною площею 216,2 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 15140695).
Стягувачем за ухвалою є: Одеська міська рада (65026, м. Одеса, Думська (Біржова) площа, будинок 1, код ЄДРПОУ 26597691);
Боржником за ухвалою є: Приватне підприємство “Мрія-ОС» (65023, м. Одеса, вул. Садова, 21, код ЄДРПОУ 25028896).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в строк, встановлений Законом України “Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 28.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Демченко Тетяна Ігорівна