ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2025Справа № 910/9248/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
до Акціонерного товариства "Укрпошта"
про стягнення 579 595,80 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гуцалова Т.О. (у порядку самопредставництва).
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач, Управління) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 579 595,80 грн., з яких: 564 617,90 грн. - штраф, 13 840,36 грн. - пеня, 1 137,54 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством умов укладеного між сторонами 30.12.2022 року договору про закупівлю послуг з виплати та доставки пенсії та грошової допомоги № 301222-913/17/542.
Ухвалою від 28.07.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Управлінню строку та способу усунення її недоліків.
31.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Управління від 31.07.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 01.08.2025 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження у справі № 910/9248/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 15.08.2025 року на позовну заяву, в якому останнє вказало, що обставини та причини не виплати пенсії 35 одержувачам пенсії в листопаді 2023 року (що фактично є підставою позову) наразі не встановлені, а органами досудового слідства відкрито кримінальне провадження № 12023181120000196 та вживаються заходи щодо встановлення винних осіб. У той же час, профінансовані ПФУ кошти були належним чином передані начальнику ВПЗ с. Заозер'я для виплати пенсій, а в день з'ясування відповідачем факту невиплати пенсій відповідач, зважаючи на соціально-важливість виплати пенсії її одержувачам, за рахунок власних коштів негайно 12.12.2023 року виплатив невиплачену в листопаді 2023 року пенсію її одержувачам.
Також відповідач вказав, що наданий позивачем розрахунок пені суперечить умовам договору № 301222-913/17/542, а відтак правові підстави для стягнення пені в даній справі відсутні. Крім того, Товариство зазначило, що розмір нарахованого Управлінням штрафу є явно завищеними та не відповідає передбаченим законом засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З огляду на викладене, відповідач просив суд зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу до 1 гривні.
Більше того, Товариство звернуло увагу на те, що у разі прострочення виплати пенсії одержувачам пенсії, обов'язок сплатити 3 % річних може виникнути у Товариства лише перед одержувачами пенсії, а не перед позивачем.
Слід зазначити, що 15.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 15.08.2025 року про розгляд справи № 910/9248/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи вищенаведене клопотання, а також зміст позовної заяви Управління та відзиву Товариства на позов, ухвалою від 19.08.2025 року господарський суд міста Києва вирішив перейти до розгляду справи № 910/9248/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10.09.2025 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 10.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 10.09.2025 року, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 910/9248/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 561/709/25, що розглядається Зарічненським районним судом Рівненської області.
У підготовчому засіданні 10.09.2025 року суд встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 19.09.2025 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 29.09.2025 року, а також відклав підготовче засідання на 07.10.2025 року. Крім того, суд відклав вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до встановлення її фактичних обставин, а також запропонував Управлінню в строк до 19.09.2025 року надати письмові пояснення щодо вищенаведеного клопотання Товариства.
24.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Управління від 24.09.2025 року, в якому останнє просило суд проводити призначене на 07.10.2025 року підготовче засідання без участі представника позивача.
У підготовчому засіданні 07.10.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Товариства від 10.09.2025 року про зупинення провадження у справі, а також продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/9248/25 на 30 днів.
Ухвалою від 07.10.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/9248/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 29.10.2025 року.
У судовому засіданні 29.10.2025 року оголошувалася перерва до 19.11.2025 року.
У судовому засіданні 19.11.2025 року представник відповідача проти задоволення вимог Управління заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 15.08.2025 року.
Позивач явку свого уповноваженого представника у призначене на 19.11.2025 року судове засідання не забезпечив, проте надіслав заяву від 18.11.2025 року про розгляд справи без участі Управління.
У судовому засіданні 19.11.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.
Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги, врегульовано Порядком виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 (далі - Порядок).
За умовами пункту 4 Порядку для здійснення виплати одержувачам пенсій, грошової допомоги уповноваженими органами в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", укладаються з уповноваженими організаціями договори про виплату та доставку пенсій, грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України (далі - договір).
Договори укладаються між уповноваженою організацією та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення); уповноваженою організацією та Пенсійним фондом України і головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - сторони договору).
З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2022 року між Пенсійним фондом України, Управлінням (замовник) та Товариством (виконавець) був укладений договір про закупівлю послуг з виплати та доставки пенсії та грошової допомоги № 301222-913/17/542 (далі - Договір), за умовами якого (з урахуванням додаткових угод від 02.01.2023 року № 1, від 29.05.2023 року № 2, від 11.08.2023 року № 3 та від 05.09.2023 року № 4 до нього) виконавець зобов'язався надати замовникові послуги з виплати та доставки пенсій, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу (далі - житлові субсидії та пільги), страхових виплат від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) (далі разом - пенсії та грошова допомога), на підставі виплатних документів, сформованих замовником, за рахунок коштів, профінансованих Пенсійним фондом, а замовник - прийняти і оплатити послуги.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.
Пунктом 2 Розділу І Договору встановлено, що виконавець на підставі виплатних документів за плату, зазначену в Розділі IV цього Договору, надає послуги протягом виплатних періодів, зазначених у пункті 1 Розділу V цього Договору.
Згідно з пунктом 3 Розділу І Договору терміни в цьому Договорі застосовуються у значеннях, наведених, зокрема, у Порядку.
За умовами пункту 2 Порядку виплатним періодом є визначений період виплати пенсій, грошової допомоги за відомостями на виплату пенсій, грошової допомоги, який установлюється з 4 по 25 число кожного місяця або в інший строк, визначений цим Порядком або сторонами договору;
одержувач - особа, якій безпосередньо призначено пенсію, грошову допомогу (її законний представник), а в разі смерті особи, якій безпосередньо призначено пенсію, грошову допомогу, - особа, яка має право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги;
пенсія - призначена особі щомісячна пенсійна виплата (щомісячне довічне грошове утримання) з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії;
уповноважена організація - організація, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України та згідно із законодавством має право надавати такі послуги.
Відповідно до пункту 5 Розділу IV наведеного правочину у разі виявлення помилок у виплатних або звітних документах, а також порушень порядку виплати пенсій та грошової допомоги з вини працівників виконавця, замовник письмово повідомляє про це виконавця. Виконавець в день надходження такого повідомлення з'ясовує причини виникнення помилок і розбіжностей у сумах, вживає заходів до їх усунення.
Пунктом 1 Розділу V Договору передбачено, що строк надання послуг з виплати та доставки пенсій та грошової допомоги: щомісяця протягом виплатного періоду, якщо інше не передбачено Порядком або іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, цим Договором. Початок перебігу та закінчення зазначеного місячного строку обчислюється за правилами, встановленими статтями 252-255 Цивільного кодексу України.
Виплата пенсій та грошової допомоги проводиться згідно із зазначеною у відомості/списку датою виплати та до кінця виплатного періоду.
Пенсія та грошова допомога може виплачуватися раніше від визначеної дати лише з письмового дозволу замовника.
Якщо встановлена дата виплати пенсії та грошової допомоги збігається з вихідним або святковим днем виплатного об'єкта виконавця, виплата може проводитися достроково без узгодження з замовником, але в межах виплатного періоду.
Якщо початок виплатного періоду припадає на вихідний або святковий день виплатного об'єкта виконавця, виплатний період починається з дати, яка передує вихідному або святковому дню.
За умовами пункту 2 Розділу V Договору місце надання послуги: за місцем проживання одержувача.
Підпунктами 7, 8 пункту 2 Розділу VI Договору замовнику в разі надходження інформації про порушення порядку використання коштів або вимог Порядку, Порядку № 842, надано право проводити поза графіком перевірки у виплатних об'єктах, з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення. Регіональний підрозділ виконавця повідомляється про проведення такої перевірки шляхом направлення йому письмового повідомлення не пізніше, як за три робочих дні до початку перевірки.
За результатами перевірки замовник має право складати акт у двох примірниках: перший - для замовника, другий - для виконавця, який підписується особами, що перевіряли, та керівником регіонального підрозділу виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі колективного звернення від 07.12.2023 року (вхідний номер позивача № 38111/КО-1700-23) жителів села Заозер'я Вараського району Рівненської області, наказу Управління від 15.12.2023 року № 1494 "Про проведення перевірки цільового використання коштів Пенсійного фонду України Акціонерним товариством "Укрпошта" в Рівненському регіоні", а також направлення від 15.12.2023 року № 6692/КПР, уповноваженою особою позивача, з відома та в присутності начальника Центру операційно-фінансового супроводження Рівненського регіонального підрозділу Товариства Галини Гудак та головного фахівця ВОРЗП Марини Конончук, з метою встановлення своєчасності, повноти та правомірності виплати пенсій за виплатними документами, була проведена поза графіком перевірка цільового використання коштів Пенсійного фонду України Рівненським регіональним підрозділом Товариства за період з 01.112023 року по 30.11.2023 року по відділенню поштового зв'язку 34027 с. Заозер'я (пересувне відділення поштового зв'язку 33450).
За результатами проведення означеної перевірки уповноваженими особами сторін у справі 19.12.2023 року був складений відповідний акт № 79 поза графіком перевірки цільового використання коштів Пенсійного фонду України Рівненським регіональним підрозділом Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - Акт).
За змістом цього Акту в листопаді 2023 року Пенсійний фонд України у повному обсязі профінансував Товариству потребу на виплату пенсій. У той же час, при проведенні перевірки було виявлено виплату пенсій з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V Договору, а саме: виявлено виплату пенсій одержувачам після виплатного періоду, передбаченого Порядком.
Так, пенсія була виплачена після закінчення виплатного періоду, зокрема, по наступним відомостям:
- відомість № 3 (10 одержувачів) на суму 160 201,04 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 11.11.2023 року, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 11.11.2023 року. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 160 201,04 грн. - 12.12.2023 року;
- відомість № 4 (2 одержувача) на суму 36 090,93 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 11.11.2023 року, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 11.11.2023 року. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 36 090,93 грн. - 12.12.2023 року;
- відомість № 5 (11 одержувачів) на суму 181 399,98 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 17.11.2023 року, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 18.11.2023 року. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 181 399,98 грн. - 12.12.2023 року;
- відомість № 6 (2 одержувача) на суму 31 947,39 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 17.11.2023 року, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 18.11.2023 року. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 31 947,39 грн. - 12.12.2023 року;
- відомість № 8 (10 одержувачів) на суму 154 978,56 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 24.11.2023 року, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 25.11.2023 року. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 154 978,56 грн. - 12.12.2023 року.
Означений Акт був підписаний відповідачем із запереченнями від 26.12.2023 року № 1.21.002.117.-23602-23, за змістом яких при отриманні 04.12.2023 року інформації про можливий факт невиплати коштів за листопад 2023 року одержувачами с. Заозер'я, комісією Управління було проведено вилучення відомостей та зафіксовано факт невиплати коштів по 35 одержувачам на загальну суму 564 617,90 грн. Разом із тим, при повідомленні Товариства щодо виявлених помилок у виплатних документах, що визначено пунктом 5 Розділу IV Договору, в частині порядку виплати з вини працівників відповідача, Товариство вжило заходів щодо їх усунення. Так, 12.12.2023 року було проведено опитування та термінову виплату 35 жителям села Заозер'я пенсій на загальну суму 564 617,90 грн. Вказану виплату Товариство здійснило за рахунок власних коштів без проведення повторного списання пенсійних коштів по касовим звітам ПВПЗ 50.
З матеріалів справи також вбачається, що Управління склало відповідь від 04.01.2024 року № 1700-11-8/958 на означені заперечення Товариства, в якій виклало мотиви на спростування наведених заперечень відповідача.
Враховуючи вказані обставини неналежного виконання Товариством покладених на нього умовами Договору зобов'язань, листами від 09.01.2024 року № 1700-1102-8/1637, від 09.01.2024 року № 1700-1102-8/1639 та від 12.01.2024 року № 1700-11-8/2775 Управління зверталося до відповідача з претензіями про сплату нарахованих останньому 564 617,90 грн. штрафу, 13 840,36 грн. пені та 1 137,54 грн. 3 % річних відповідно.
Не погоджуючись із вимогами позивача, викладеними у зазначених претензіях, листом від 22.01.2024 року № 1.05.002.117.-1847-24 Товариство звернулося до Пенсійного фонду України та Управління зі скаргою на претензії, в якій наголосило, що з урахуванням обставин виникнення порушення, нараховані штрафні санкції, на переконання відповідача, є явно завищеними, не відповідають передбаченим пунктом 6 частини 3, частиною 3 статті 509 та частинами 1-2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності. Заявлені Управлінням до стягнення штрафні санкції перетворюються на несправедливо непомірний тягар для Товариства та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків Пенсійного фонду України без завданих збитків.
Зважаючи на викладені обставини, а також враховуючи відмову Товариства від добровільного погашення штрафних санкцій та компенсаційних виплат, нарахованих Управлінням за неналежне виконання умов Договору, замовник звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до пункту 27 Порядку, а також положень пункту 1 Розділу V Договору виплата пенсій, грошової допомоги проводиться згідно із зазначеною у відомості/списку датою виплати та до кінця виплатного періоду.
Пенсії, грошова допомога можуть виплачуватися раніше від визначеної дати лише з письмового дозволу уповноваженого органу, яким було складено відомість або список.
Якщо встановлена дата виплати пенсії, грошової допомоги збігається з вихідним (святковим) днем, виплата може проводитися достроково без узгодження з уповноваженим органом, але в межах виплатного періоду.
Якщо початок виплатного періоду припадає на вихідний або святковий день, виплатний період починається з дати, яка передує вихідному або святковому дню.
Судом встановлено, що всупереч наведеним приписам Порядку та умовам Договору Товариство не виконало покладених на нього та повністю профінансованих Пенсійним фондом України зобов'язань щодо надання Управлінню послуг з виплати та доставки пенсії та грошової допомоги, внаслідок чого у листопаді 2023 року 35 одержувачам по виплатному об'єкту 34027 не були виплачені пенсії в загальній сумі 564 617,90 грн.
Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, а факт невиплати у листопаді 2023 року 35 одержувачам пенсії у розмірі 564 617,90 грн. Товариством під час розгляду справи не заперечувався.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо надання замовнику послуг з виплати та доставки у листопаді 2023 року пенсій 35 її одержувачам, позивач просив суд стягнути з Товариства 13 840,36 грн. пені, нарахованої за загальний період з 11.11.2023 року (дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450) по 12.12.2023 року (дата фактичного отримання пенсії одержувачами) на відповідні розміри таких пенсій, належних до сплати кожному з 35-ти одержувачів окремо, згідно з наданим Управлінням розрахунком. Крім того, позивач просив суд стягнути з Товариства 564 617,90 грн. штрафу, що становить розмір несвоєчасно виплачених пенсій їх одержувачам.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).
Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Суд звертає увагу на те, що спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлювали особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягали переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини 1 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягали переважному застосуванню перед правилами частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).
При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулювали майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.
В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.
Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".
Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру штрафних санкцій безпосередньо в укладеному між ними договорі.
За умовами пункту 4 Розділу VIII Договору у разі втрати коштів, призначених на виплату пенсій та грошових допомог, на будь-якому етапі технологічного процесу, виконавець відшкодовує на поточний рахунок Пенсійного фонду, з якого здійснювалося фінансування, кошти у сумі, що дорівнює втраченим.
У разі використання коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, або з порушенням умов, передбачених підпунктом 1 пункту 5 розділу VI, виплату коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі, а також використання коштів з рахунків, відкритих для обліку коштів, призначених для виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, на покриття залучених на виплату пенсій та грошових допомог власних коштів виконавця у необґрунтованих розмірах або раніше зазначеної на відомості/списку дати (у разі дострокової виплати пенсій та грошових допомог за рахунок власних коштів виконавця), виконавець відшкодовує на поточний рахунок Пенсійного фонду, з якого здійснювалося фінансування, суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі, а також сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка усієї суми, за кожний день такого використання, але не більше 10 відсотків від суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі. Нарахування пені припиняється в день повернення коштів на рахунок Пенсійного фонду, з якого здійснювалося фінансування (включно по день повернення коштів).
Проте, ні наведеними положеннями пункту 4 Розділу VIII Договору, ні іншими умовами Договору чи положеннями законодавства не передбачено відповідальності виконавця у вигляді сплати замовнику пені в розмірі 0,1 відсотка від відповідної суми за кожний день використання коштів у випадку невиплати/несвоєчасної виплати одержувачам профінансованої Пенсійним фондом України суми пенсій.
У той же час, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження фактичного використання Товариством коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, або з порушенням умов, передбачених підпунктом 1 пункту 5 розділу VI, виплати коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі, а також використання коштів з рахунків, відкритих для обліку коштів, призначених для виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, на покриття залучених на виплату пенсій та грошових допомог власних коштів виконавця у необґрунтованих розмірах або раніше зазначеної на відомості/списку дати (у разі дострокової виплати пенсій та грошових допомог за рахунок власних коштів виконавця).
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За положеннями статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі та, у разі недодержання письмової форми, є нікчемним.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства нарахованої Управлінням суми пені в розмірі 13 840,36 грн.
Разом із тим, відповідно до пункту 3 Розділу VIII Договору в разі виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V цього Договору (після закінчення виплатного періоду, раніше зазначеної на відомості дати, крім випадків, передбачених Порядком , Постановою № 162, іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та цим Договором), з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі несвоєчасно виплачених пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат.
Частинами 11, 15 статті 106 Закону передбачено, що виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду чи Накопичувального фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, у тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення вимог Управління про стягнення з виконавця штрафних санкцій з огляду, зокрема, на не встановлення обставин та причини не виплати пенсії 35 одержувачам пенсії в листопаді 2023 року, не беруться судом до уваги, оскільки Товариство у встановленому законом порядку не довело вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання (а не усунення наслідків його невиконання), тоді як за змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, а відсутність своєї вини доводить саме особа, яка порушила зобов'язання.
Оскільки розмір нарахованого позивачем штрафу в сумі 564 617,90 грн. відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позов Управління про стягнення з відповідача означеної суми штрафу є обґрунтованим.
Слід зазначити, що у позовній заяві Управління також просило суд стягнути з Товариства 1 137,54 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 11.11.2023 року (дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450) по 12.12.2023 року (дата фактичного отримання пенсії одержувачами) на відповідні розміри таких пенсій, належних до сплати кожному з 35-ти одержувачів окремо, згідно з наданим Управлінням розрахунком.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд врахував, що згідно з підпунктом 8 пункту 5 розділу VI Договору виконавець зобов'язаний повернути Пенсійному фонду суми профінансованих Пенсійним фондом та неотриманих одержувачами пенсій та грошових допомог, які надійшли на рахунки виконавця для надання послуги за виплатними документами, крім ініційованих міжнародних поштових переказів, строк виплати яких не завершений, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а у грудні 2023 року - по 29 грудня 2023 року включно.
Враховуючи те, що відповідач неналежним чином надав передбачені Договором послуги з виплати та доставки у листопаді 2023 року пенсій 35 її одержувачам, які були профінансовані Пенсійним фондом та надійшли на рахунки виконавця для надання послуги за виплатними документами, зважаючи на передбачений підпунктом 8 пункту 5 розділу VI Договору кінцевий строк виконання Товариством грошового зобов'язання з повернення таких невиплачених коштів (у даному випадку - 30.11.2023 року), а також беручи до уваги фактичну добровільну виплату Товариством 12.12.2023 року пенсій безпосередньо на користь 35 її одержувачів за рахунок власних коштів (правомірність та доцільність якої Управлінням у позовній заяві не ставилася під сумнів), суд дійшов висновку про те, що дійсною сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь Управління за прострочення повернення Товариством відповідних коштів, є 3 % річних у сумі 510,48 грн., нараховані у період з 01.12.2023 року (перший день прострочення виконання грошового зобов'язання) по 11.12.2023 року (день, що передує фактичній виплаті Товариством пенсій їх одержувачам) на суму основного боргу в розмірі 564 617,90 грн.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Управління підлягає 510,48 грн. 3 % річних, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства 627,06 грн. цих компенсаційних виплат слід відмовити.
Разом із тим, у відзиві на позовну заяву від 15.08.2025 року Товариство зазначало, що розмір нарахованого Управлінням штрафу є явно завищеними та не відповідає передбаченим законом засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З огляду на викладене, відповідач на підставі приписів частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України просив суд зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу до 1 гривні.
В обґрунтування означеного клопотання Товариство посилалося, зокрема, на те, що у своїй господарській діяльності воно сумлінно дотримується законодавства України та виконує всі обов'язки згідно з укладеними з його контрагентами договорами. Питання використання коштів Пенсійного фонду України знаходиться на постійному контролі керівництва відповідача, а за час співпраці Товариства з Управлінням були відсутні випадки втрати коштів та не вчасної виплати пенсій. Дії відповідача завжди спрямовані виключно на оперативну виплату коштів пенсіонерам з метою отримання ними єдиного джерела доходу.
У той же час, внаслідок військової агресії відповідач щодня отримує значні збитки. У 2022 році Товариство зазнало фактичний збиток у розмірі 1,26 мільярда гривень. За час війни відповідач втратив значну частину свого автопарку на сході та півдні країни. Окрім того, руйнування інфраструктури Товариства в результаті військових дій є значними і потребують ресурсів для відновлення працездатності.
Відповідно до пунктів 22 та 24 частини 2 статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", Товариство віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Постановами Кабінету Міністрів України "Про особливості роботи акціонерного товариства "Укрпошта" в умовах воєнного стану" від 17.03.2022 року № 305 та "Питання надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні" від 07.03.2022 року № 220, відповідача включено до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких є висока суспільна потреба та визнано одержувачем коштів для надання допомоги цивільному населенню; на Товариство покладено обов'язки щодо забезпечення доставки пенсій і грошової допомоги громадянам, здійснення доставки ліків, гуманітарної допомоги тощо.
Товариство також вказувало на те, що спірний у даній справі випадок порушення відповідачем умов Договору є винятковим, а також просило суд звернути увагу на ступінь виконання зобов'язання боржником - добровільну негайну виплату відповідачем за рахунок власних коштів не виплаченої пенсії її одержувачам; характер діяльності відповідача, якого в умовах війни віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, суб'єкта господарювання, щодо якого є висока суспільна потреба, який забезпечує доставки ліків, гуманітарної допомоги тощо; відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення Товариством договірних зобов'язань у спірних правовідносинах; причини невчасної виплати пенсії та здійснення відповідачем усіх заходів для належного виконання договірного зобов'язання.
За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру, зокрема, штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 року в справі № 910/6046/16, та 27.02.2019 року в справі № 910/9765/18 та інших.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року в справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року в справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом взяті до уваги обґрунтування Товариства, викладені у відзиві на позовну заяву від 15.08.2025 року, а також відсутність у матеріалах справи доказів того, що для позивача чи інших учасників господарських правовідносин мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем надання послуг за Договором. Суд також врахував й повне негайне добровільне усунення відповідачем негативних наслідків порушення умов Договору шляхом виплати за рахунок власних коштів вчасно не виплаченої пенсії її одержувачам.
З огляду на вищевказані обставини та з урахуванням інтересів обох сторін, враховуючи статус та специфіку діяльності як позивача, так і відповідача, у тому числі під час дії воєнного стану, зважаючи на те, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу є значним, з метою запобігання подальшим можливим негативним наслідкам та забезпечення балансу інтересів сторін, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим часткове задоволення клопотання Товариства та зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу на 50 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків.
Відтак, стягненню з Товариства на користь Управління підлягає 282 308,95 грн. штрафу, тоді як у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача решти нарахованої суми цієї штрафної санкції (282 308,95 грн.) слід відмовити.
За таких обставин, позов Управління підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом штрафних санкцій).
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22; код ЄДРПОУ 21560045) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Олександра Борисенка, будинок 7; код ЄДРПОУ 21084076) 282 308 (двісті вісімдесят дві тисячі триста вісім) грн. 95 коп. штрафу, 510 (п'ятсот десять) грн. 48 коп. 3 % річних, а також 6 781 (шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 28.11.2025 року.
Суддя В.С. Ломака