ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.11.2025Справа № 910/13095/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу №910/13095/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення грошових коштів,
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повинен виконати свій обов'язок з виплати страхового відшкодування на користь позивача в порядку суброгації.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FO-01482920.
2.2. 25.01.2023 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Hyundai» (номерний знак НОМЕР_1 ) в місті Києві та під час перестроювання та зміні напрямку руху, не пропустила транспортний засіб «Toyota» (номерний знак НОМЕР_2 ), який рухався в попутному напрямку, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
2.3. 26.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про настання події (дорожньо-транспортної пригоди).
2.4. 13.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 25.01.2023.
2.5. ПрАТ «Страхова група «ТАС» складено страховий акт №03499/47/923 від 21.02.2023 про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 38 316,11 грн.
2.6. Відповідно до платіжної інструкції №320065 від 22.02.2023 ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснило перерахування 38 316,11 грн на користь ОСОБА_1 .
2.7. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2023 у справі №759/2395/23 визнано ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2.8. ПрАТ «Страхова група «ТАС» звернулося до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» із заявою про виплату страхового відшкодування від 09.03.2023 №01050/9223.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1 3.1 Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 38 316,11 грн та 2 988,66 грн 3% річних, 7 537,83 грн інфляційного збільшення, 7 877,37 грн пені.
3.2. 3.2. Юридичними підставами позову є статті 22, 512, 514, 526, 549, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 5, 22, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 2, 27 Закону України "Про страхування".
3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо виконання обов'язку з відшкодування шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали.
5.2. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 27.10.2025 о 16 год. 33 хв.
5.3. Отже, у строк до 11.11.2025 включно відповідач мав подати до суду відзив на позовну заяву/клопотання про продовження строку на подання відзиву.
5.4. Суд зазначає, що станом на день ухвалення рішення судом, ні відзив, ні відповідне клопотання від відповідача до суду не надходили.
5.5. Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
5.6. Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
5.7. За наведених обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи набув позивач прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту, обраних позивачем?
- Чи правильно виконані розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше та друге питання, а відповідач протилежне.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАБУТТЯ ПОЗИВАЧЕМ ПРАВ КРЕДИТОРА.
7.1. Відповідно до пункту 59 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
7.2. Відповідно до частини 3 статті 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
7.3. У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства (частина 4 статті 102 Закону України «Про страхування»).
7.4. Згідно з статтею 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
7.5. Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
7.6. Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов'язання не припиняються, а відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.
7.7. Отже, позивач отримав право кредитора в межах страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО СТЯГНЕННЯ СТРАХОВОГО ВІДШКОДУВАННЯ.
8.1. Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
8.2. Частиною 1 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
8.3. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
8.4. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
8.5. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
8.6. Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон України від 01.07.2024, в редакції від 17.08.2022; чинний на час спірних правовідносин; далі ЗУ «1961-IV») обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
8.7. Згідно з статтею 5 ЗУ « 1961-IV» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
8.8. Відповідно до статті 22.1 ЗУ « 1961-IV» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
8.9. Статтею 29 ЗУ « 1961-IV» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
8.10. Згідно з частиною 36.2 статті 36 ЗУ « 1961-IV» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
8.11. Суд зазначає, що у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2023 по справі №759/2395/23 вказано номерний знак транспортного засобу «Hyundai» - НОМЕР_1 , однак в заяві ОСОБА_3 про настання події вказано номерний знак транспортного засобу «Hyundai Accent» - НОМЕР_3 , а також в полісі НОМЕР_4 вказано номерний знак транспортного засобу «Hyundai Accent» - НОМЕР_3 .
8.12. Ідентифікація рухомого майна - автомобіля, може здійснюватися за незмінними характеристиками: виробником, назвою моделі, VIN-коду, роком випуску, а також за зміним ідентифікатором - державним номерним знаком.
8.13. Суд зазначає про високу вірогідність того, що вказаний в постанові Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2023 автомобіль «Hyundai», який знаходився під керуванням ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди від 25.01.2023 за участі автомобіля «Toyota» (номерний знак НОМЕР_2 ), є автомобілем, який вказаний в заяві ОСОБА_3 про настання події та полісі ЕР 212982606.
8.14. Враховуючи викладена та стандарти доказування у господарському процесі, суд дійшов висновку про те, що вказана вище обставина є доведеною.
8.15. Оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації водієм транспортного засобу «Hyundai Accent» (номерний знак НОМЕР_3 ), на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» має зобов'язання на умовах договору та відповідно до закону здійснити виплату збитків, отриманих у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілої особи - «Toyota» (номерний знак НОМЕР_2 ).
8.16. Оскільки позивачем виплата страхового відшкодування була здійснена на користь потерпілої особи, то оцінена страховиком сума шкоди у розмірі 38 316,11 грн та відображена у страховому акті №03499/47923 від 21.02.2023 підлягає зменшенню на суму визначеного, відповідно до законодавства, податку на додану вартість.
8.17. Відповідно до статті 193 Податкового кодексу України основна ставка податку на додану вартість становить 20% від бази оподаткування.
8.18. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
8.19. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.20. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 ЦК України).
8.21. Заява позивача про виплату страхового відшкодування була отримана відповідачем 17.03.2023, а тому відповідно до частини 36.2 статті 36 ЗУ « 1961-IV» у відповідача був строк до 15.06.2023 включно на виплату страхового відшкодування.
8.22. Отже, у відповідача наявне невиконане зобов'язання щодо здійснення страхової виплати у розмірі 30 652,89 грн, строк виконання якого настав.
8.23. В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вказаного зобов'язання, а тому позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню у сумі 30 652,89 грн.
9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО СТЯГНЕННЯ ПЕНІ.
9.1. Позивач нараховує до стягнення з відповідача пеню за період з 19.06.2023 по 19.12.2023 у розмірі 7 877,37 грн у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання.
9.2. Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
9.3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
9.4. Відповідно до частини 36.5 статті 36 ЗУ « 1961-IV» За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
9.5. Судом, відповідно до принципу диспозитивності (використано періоди нарахування позивача), здійснено перерахунок пені, розмір якої становить 6 301,90 грн.
9.6. Враховуючи неведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 6 301,90 грн.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ.
10.1. Позивач нараховує до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 19.06.2023 по 21.10.2025 (для визначення інфляції використано місяці з липня 2023 року по вересень 2025 року) у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання.
10.2. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
10.3. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань.
10.4. Судом, відповідно до принципу диспозитивності (використано періоди нарахування позивача), здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, а саме: інфляційні втрати - 6 030,26 грн; 3% річних - 2 154,10 грн.
10.5. Враховуючи неведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрати у розмірі 6 030,26 грн та 3% річних у розмірі 2 154,10 грн.
11. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ
11.1. Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
11.2. Частинами 3-4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
11.3. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
11.4. Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
11.5. Частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
11.6. Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
11.7. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
11.8. Враховуючи наведене, встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
12. СУДОВІ ВИТРАТИ.
12.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
12.2. Таким чином витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1 927,81 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0.8) покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03067, місто Київ, вул.Гарматна, будинок 8, приміщення 6; код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 65; ЄДРПОУ 30115243) 30 652,89 грн страхового відшкодування, 6 301,90 грн пені, 6 030,26 грн інфляційних втрат, 2 154,10 грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 927,81 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.11.2025
Суддя Ігор Курдельчук