ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/4188/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва
про стягнення 146826,72 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Шокало О.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
У судовому засіданні 20.11.2025 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено скорочене рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва про стягнення 146826,72 грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив вартість комунальних послуг, споживачем яких він є як балансоутримувач нежитлового приміщення площею 755,95 кв м по вулиці Каденюка Леоніда, 14 у м. Києві.
Ухвалою суду від 10.04.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.04.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 10.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.
01.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судового засідання, оскільки, в розрахунку заборгованості позивач посилається на договір № 420268/1юр від 31.12.2014. Натомість відповідачу на праві господарського відання було передано нежитлові приміщення по вулиці Каденюка Леоніда, 14 лише з 16.02.2015. На думку відповідача існує необхідність у витребуванні оригіналу договору, для чого має бути призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 08.05.2025 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судового засідання. Зобов'язано позивача протягом 3 днів з дати отримання даної ухвали надати суду належним чином засвідчену копію договору № 420268/1юр від 31.12.20214.
08.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем не надавались рахунки відповідачу та не долучено до позову відомості споживання та діючі тарифи. Відповідач вказує, що долучені до позовної заяви докази не дають можливості сформувати свою чітку позицію, а тому є необхідність у призначенні судового засідання для витребування додаткових доказів. Отже у відзиві відповідач просить призначити у справі судове засідання та продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву на 15 календарних днів після отримання доказів, клопотання про витребування яких буде подано в судовому засіданні.
12.05.2025 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2025 надійшла заява, в якій вказано, що письмовий договір (в паперовому вигляді) між сторонами не укладався, оскільки, жодна зі сторін не зверталась з приводу його письмового оформлення. Натомість, відповідач приєднався до договору, оприлюдненого позивачем, шляхом безпосереднього споживання комунальних послуг. За нежитловим приміщенням площею 93,1 кв м по вулиці Каденюка Леоніда, 14 закріплено особовий рахунок 420268/1юр, а тому в розрахунку позовних вимог міститься посилання на договір 420268/1юр від 31.12.2014, оскільки, він був укладений шляхом приєднання до оприлюдненого позивачем договору приєднання.
13.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він підтримує позовні вимоги, спростовує заперечення відповідача та просить розгляд справи здійснювати без виклику сторін.
13.05.2025 від відповідача надійшла заява про призначення у справі судового засідання та витребування у ТОВ "Євро-Реконструкція": належним чином завірену копію договору купівлі-продажу теплової енергії з ТОВ "Євро-Реконструкцією", як теплопостачальною організацією, для підтвердження обсягів теплової енергії, нібито наданої позивачем у спірний період; належним чином завірених оформлених щомісячних рахунків фактури, по яким відбувалось/ відбувається (відображалося/відображаються) нарахування обсягу наданих послуг, у тому числі, до нежитлового приміщення та їх вартість (формуються кожного місяця рахунки на оплату вартості наданого обсягу послуг), у заявлений період; показники будинкового засобу обліку теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень та розрахунки такого розподілу; отриману від комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" інформації про те, що нежитлове приміщення площею 93,10 кв м в будинку № 14, по просп. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), в м. Києві, у період з вересня 2014 року по лютий 2020 року перебувало у користуванні ТОВ "АСТИТАН", а з січня 2023 року є вільним; належним чином завірені копії відомостей: 01.01.18-23.01.18, 24.01.18-19.02.18, 20.02.18-25.03.18, 26.03.18- 06.04.18, 15.10.18-19.11.18, 20.11.18-16.12.18, 17.12.18-20.01.19, 21.01.19- 17.02.19, 18.02.19-18.03.19, 19.03.19-10.04.19, 28.10.2019-25.11.19, 26.11.19- 20.12.19, 21.12.19-24.01.20, 25.01.20-23.02.20. Відповідач також просить задовольнити клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву ТОВ "Євро-Реконструкція" на 15 календарних днів після отримання доказів, зазначених у пунктах 2-6 цієї заяви.
Ухвалою суду від 15.05.2025 відповідачу відмовлено у призначенні судового засідання у справі; відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів; відмолено у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву, оскільки, до матеріалів справи подано відзив, в рамках встановлених строків.
15.05.2025 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2025.
16.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
21.05.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 08.07.2025 залишено без руху позовну заяву; надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання суду обґрунтованого розрахунку суми основного боргу з зазначенням первинних документів та вихідних даних з них, що стали підставою для нарахування вартості спожитих комунальних послуг за кожен місяць по нежитловому приміщенню площею 93,1 м кв по вул. Леоніда Каденюка, 14, з урахуванням чинних на дату нарахування нормативних актів (з посиланням на них та визначеного у них порядку розрахунку (формули)).
14.07.2025 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2025, в якій описано, яким чином здійснювалось нарахування оплати за комунальні послуги. Також позивач зазначив, що особа, яка здійснювала розрахунок, доданий до позовної заяви наразі перебуває у відпустці, а тому для виконання вимог ухвали суду від 08.07.2025 у повному обсязі (надання обґрунтованого розрахунку), позивач просить продовжити строк на усунення недоліків до 30.07.2025 включно.
Ухвалою суду від 15.07.2025 задоволено клопотання позивача про продовження строку; продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою суду від 08.07.2025, до 30.07.2025 включно
21.07.2025 від відповідача надійшла заява про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/4188/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/4188/25 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 23.07.2025 у задоволенні заяви Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/4188/25 відмовлено.
30.07.2025 від позивача надійшли письмові пояснення та розрахунок фактичного споживання послуг з централізованого опалення, отриманих від ТОВ "Євро-Реконструкція".
04.08.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
04.08.2025 від позивача в паперовому вигляді надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2025, що була подана позивачем в електронному вигляді 30.07.2025.
05.08.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення з запереченнями проти позову і клопотанням не приймати до розгляду заяву позивача, подану 04.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 продовжено розгляд справи №910/4188/25, вирішено здійснювати розгляд справи № 910/4188/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 11.09.2025.
Ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 27.10.2025.
27.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні 27.10.2025 представник відповідача підтримала своє клопотання про долучення доказів.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.
До клопотання про долучення доказів відповідач долучив копії ухвал у справі № 910/13940/23. Оскільки, процесуальні документи знаходяться у загальному доступі, і були подані до початку розгляду справи по суті, суд вбачає за можливе долучити до матеріалів справи додаткові докази.
Суд протокольною ухвалою від 27.10.2025 долучив до матеріалів справи подані відповідачем докази.
В судовому засіданні 27.10.2025 оголошено перерву до 13.11.2025.
13.11.2025 від відповідача надійшов письмовий виступ у судових дебатах, якому було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог та відмову в позові.
В судовому засіданні 13.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення якого відкладено до 20.11.2025.
14.11.2025 та 19.11.2025 від позивача надійшли пояснення, в яких він просить стягнути з суму основного боргу у розмірі 49384,51 грн, втрати від інфляції у розмірі 45433,73 грн та 3% річних у розмірі 9864,58 грн. Пояснення були подані з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
19.11.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить повернутись до з'ясування обставин справи з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності.
19.11.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
20.11.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить поновити йому строк на подання додаткових пояснень.
В судове засідання 20.11.2025 представник позивача не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Завчасно подав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Неявка позивача не перешкоджає ухваленню рішення у справі.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд залишає без розгляду всі подані сторонами на стадії проголошення рішення заяви (клопотання, додаткові пояснення).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку №14 по пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна) в м. Києві.
Відповідно до рішення Київської міської ради №270/270 від 09.10.2014 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" є балансоутримувачем будинку №14 по пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна) в м. Києві.
Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" закріплено з 16.02.2015 на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" об'єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданої до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та елементи зовнішнього благоустрою згідно з додатками, зокрема і нежитлові приміщення загальною площею 755,95 кв м по проспекту Гагаріна Юрія (Леоніда Каденюка), 14, які включають в себе і нежитлове приміщення площею 93,10 кв.м.
01.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (виконавець) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) було укладено Договір про співпрацю виконавцю послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності №31, відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі при наданні Виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинках відповідно до Додатку №1 до Договору.
Пунктом 2.1.8. Договору про співпрацю передбачено, що виконавець послуг має право отримувати від балансоутримувача інформацію, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих у розрахунковому періоді послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, у тому числі про зміну орендарів нежитлових приміщень.
Пунктами 2.4.22 та 2.4.23 Договору про співпрацю передбачено, що балансоутримувач зобов'язаний: у місячний термін повідомляти виконавця послуг про розірвання договору оренди з орендарем; укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового фонду, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що за період з вересня 2014 року - лютий 2020 року відповідачем спожито комунальні послуги за адресою м. Київ, пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), 14 (нежитлове приміщення 93,10 кв.м), які не були оплачені відповідачем у сумі 91528,41 грн (послуги з централізованого опалення та послуги постачання гарячої води). Таким чином, заборгованість Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" перед позивачем становить 91528,41 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем його зобов'язань, позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" втрати від інфляції у розмірі 45433,73 грн, 3% річних у розмірі 9864,58 грн за загальний період з 12.03.2017 по 25.03.2025.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та направлення рахунків на адресу відповідача. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 136 ГК України (чинного на момент виникнення та існування правовідносин) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Оскільки, нежитлове приміщення у м. Києві по пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), 14 площею 93,10 кв.м. було закріплено за відповідачем на праві господарського відання з 16.02.2015, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення суми заборгованості, нарахованої за період з вересня 2014 по 15.02.2015. За означений період споживання Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" є неналежним відповідачем у даній справі.
З огляду на зазначене, предметом подальшого розгляду є вимоги позивача за період з 16.02.2015 по лютий 2020.
Внаслідок укладення Договору про співпрацю виконавцю послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності № 31 від 01.06.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення та існування правовідносин) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
В рамках виконання укладеного між сторонами договору про співпрацю відповідач надав позивачу інформацію, що користувачем нежитлового приміщення площею 93,10 кв.м у м. Києві, пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), 14, є ТОВ "АС Титан" (довідки за 2017, 2018, 2019, 2020 роки).
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем не надано доказів того, що приміщенням користувалось ТОВ "АС Титан".
Суд відзначає, що позивач, як особа, що надає комунальні послуги, а не передає приміщання, що перебувають на праві господарського відання у відповідача, не зобов'язаний підтверджувати чи мати докази користування нежитловим приміщенням ТОВ "АС Титан". Тобто, саме відповідач мав довести обставини, що споживачем комунальних послуг був не він, як особа у якої приміщення перебуває на праві господарського відання, а інша особа, якій саме відповідачем за правочином передавалось майно у користування. Проте відповідач означених доказів не подав та не спростував обставин, що саме він як особа, у якої нежитлове приміщення площею 93,10 кв.м у м. Києві, пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), 14, користувався означеним приміщенням та споживав комунальні послуги.
Взаємовідносини між ТОВ "Євро-Реконструкція" та споживачами при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються чинними на момент виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема вимогами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (Правила № 630) та умовами Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (типовий договір), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Правила № 830), Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (Правила № 1182), Законом України № 1875-1V від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги", Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 "Про житлово-комунальні послуги", Законом України № 2119-VIII від 22.06.2017 "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", іншими нормативними документами у сфері надання комунальних послуг.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; - постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; - споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; - теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; - місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила № 1198) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Пунктом 3 Правил № 1198 передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Умовами п. п. 4, 14 Правил № 1198 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до п. 5, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2189-VIII виконавцями комунальних послуг є, зокрема послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Аналогічна норма містилась п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги", який втратив чинність на підставі Закону № 2189-VIII.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Аналогічна норма містилась у п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги", який втратив чинність на підставі Закону № 2189-VIII.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" було розміщено у газеті "Хрещатик" (№103(4503) від 23.07.2014) повідомлення із пропозицією про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси.
Судом встановлено, що всупереч умов Договору про співпрацю виконавцю послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності №31 від 01.06.2015 року між Сторонами не було укладено відповідний договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у спірний період.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі №910/7968/19, від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.
До обладнання приміщення (будинку) засобами обліку теплової енергії (період з 16.02.2025 - 31.12.2017) нарахування вартості спожитої теплової енергії здійснювалось - по тепловому навантаженню на систему централізованого опалення та гарячого водопостачання, як споживачам, у яких відсутній комерційний (будинковий) засіб обліку теплової енергії та гарячої води.
Отже, до січня 2018 року, будинок 14, по пр. Леоніда Каденюка, в м.Києві не був обладнаний комерційними (будинковими) приладами обліку кількості споживання теплової енергії та гарячої води. Розмір теплового навантаження на систему централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення Відповідача опалювальною площею 93,10 кв. м., в будинку 14, по пр. Леоніда Каденюка, в м. Києві (теплового навантаження - Qдог (Гкал/год) ЦО - 0,0070 та ГВП - 0,0022) зазначений у Довідках з даними по будинках, які були надані теплопостачальній організації КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (Відповідачем) на виконання умов Договору про співпрацю Виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з Балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності станом на 01.11.2017, 20.07.2018, 01.07.2019, 01.07.2020.
Встановлений згідно норм КТМ коефіцієнт вираховується з урахуванням середніх температурних показників навколишнього середовища за місяць (погоди) на підставі даних метеорологічної служби.
З 16.02.2015 року по грудень 2017 року (включно), нарахування вартості наданих Споживачам послуг у будинку ( у тому числі й кількість спожитої теплової енергії та гарячої води нежитловими приміщеннями у багатоквартирному будинку), здійснювалося розрахунковим методом, з урахуванням: - наданої інформації від балансоутримувачем будинку (Відповідача) щодо розміру теплового навантаження (Гкал/год) на систему централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку та наявних у ньому приміщень; - кількості годин/діб надання послуги (цілодовобово); - визначеного згідно норм КТМ коефіцієнта, що враховує відхилення фактичної температури зовнішнього повітря та тривалості опалювального сезону від врахованих показників під час розрахунку діючого тарифу, на підставі чинних на дату нарахування нормативних актів, а саме затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» із внесеними змінами Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2015 № 1037; норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94), за формулою.
В період з 01.01.2018 - 23.02.2020 вартість централізованого опалення нараховується на підставі показників встановленого у будинку комерційного (будинкового) засобу обліку спожитої теплової енергії. Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення будинку по пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), буд. 14, в місті Києві, з 1 січня 2018 року, здійснюється приладом комерційного обліку Multical - 602 заводський номер 78476230/CS/17 (акт постановки приладу комерційного обліку доданий до позовної заяви та наявний в матеріалах справи).
Судом враховано, що нарахування позивачем наведеної суми боргу здійснювалось, виходячи з обсягів спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії та тарифів на теплову енергію, установлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у відповідні періоди.
Також суд відзначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Таким чином, визначений обсяг спожитої теплової енергії у будинку за адресою: місто Київ, пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), 14 включає також обсяги теплової енергії на опалення нежитлового приміщення площею 93,10 кв.м.
Отже, розподіл визначеного загального обсягу теплової енергії між споживачами здійснювався пропорційно до площі споживачів, що узгоджується з нормами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Вартість послуг з гарячого водопостачання за період з 16.02.2015 по грудень 2017 здійснювався наступним чином: Qдог (навантаження на систему гарячого водопостачання нежитлового приміщення) множимо на кількість діб надання послуги за місяць й отримуємо загальну кількість спожитої гарячої води нежитловим приміщенням за місяць у Гкал, яку ділимо на коефіцієнт переводу Гкал у куб.м й отримуємо кількість спожитої гарячої води нежитловим приміщенням за місяць у куб.м., яку множимо на встановлений тариф й отримуємо вартість наданих послуг з постачання гарячої води за місяць.
Однак, суд звертає увагу позивача, що при здійсненні розрахунку ним було помилково зазначено Qдог - навантаження на систему гарячого водопостачання нежитлового приміщення у розмірі 0,022, проте в поданих відповідачем довідках значення навантаження визначено у розмірі 0,0022.
За постачання гарячої води в період з 01.01.2018 - 30.09.2018 - нарахування по тепловому навантаженню на систему гарячого водопостачання, як споживачам, у яких відсутній комерційний (будинковий) засіб обліку гарячого водопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 16.02.2015 по лютий 2020 надав відповідачу за адресою: м. Київ, пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), 14 (нежитлове приміщення 93,10 кв.м), послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи, зокрема, копіями відомостей показників будинкового засобу обліку спожитих послуг теплової енергії споживача - 420268 (звіти про добові параметри теплопостачання), нарядами про підключення та відключення централізованого опалення у вказаному будинку, Актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, Актами про готовність вузла комерційного обліку споживача за 2018 - 2020 р.р.; нарядам на включення та відключення теплопостачання до будинку за 2015-2020 рр.
Суд зазначає, що Відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували наведені в доданих позивачем до матеріалів справи звітах обсяги споживання теплової енергії відповідачем за спірний період.
Су відзначає, що позивачем при здійсненні розрахунків дотримано вимог Правил № 1198.
Відповідно до п. 23, 24 Правил 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. У разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.
Згідно п. 25, 28 Правил № 1198 у договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії. У разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції. У разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості.
Пунктом 40 Правил № 1198 передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. А тому, факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії та гарячої води є доведеним позивачем належними та допустимими доказами. В той же час, відповідач не спростував факту надання йому послуг за період з 16.02.2015 по лютий 2020.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі Правила № 630) чинних на момент існування правовідносин, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Проте, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: м. Київ, пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), 14, чи відмови від споживання гарячої води, а тому відповідач має відшкодувати їх вартість.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту передачі в оренду й користування нежитловим приміщенням площею 93,10 кв.м. за адресою: місто Київ, пр. Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), 14 іншим суб'єктом господарювання, а тому обов'язок по оплаті за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 9 Закону України № 2189-VIII встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За умовами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з п. 18 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Яке уже було зазначено судом вище, позивач безпідставно нараховував відповідачу вартість оплати послуг за період до закріплення нерухомого майна за останнім на праві повного господарського відання. Суд здійснив перерахунок вартості послуг з теплопостачання за період з 16.02.2015 по лютий 2020, згідно якого з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 59916,36 грн з ПДВ.
Також, суд в рамках визначеного вище періоду та з урахуванням теплового навантаження у розмірі 0,0022 здійснив перерахунок заборгованості за споживання гарячої води. Згідно розрахунку суду з відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожиту гарячу воду у сумі 2589,79 грн з ПДВ.
Загальна сума заборгованості згідно перерахунку суду становить 62506,15 грн.
Відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.
Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.
Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України " Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 р. № 211 установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.
Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був доповнений п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Редакцією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (набрала чинності 30.01.2024) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025.
Отже послідовно та безперервно з 12.03.2020 по 03.09.2025 строки позовної давності, як загальної так і спеціальної були продовжені на строк дії карантину, та строк дії воєнного стану. З 30.01.2024 строки позовної давності були зупинені до 03.09.2025.
Отже, позовна давність була пропущена позивачем за позовними вимогами за період з 16.02.2015 по 11.03.2017.
Суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог, заявлених за період з 16.02.2015 по 11.03.2017, в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
За період з 12.03.2017 по лютий 2020 з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 34692,78 грн (33119,03 грн опалення+1573,75 грн гаряча вода). Отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково у розмірі 34692,78 грн.
Позивач також заявив до стягнення втрати від інфляції розмірі 45433,73 грн та 3% річних у розмірі 9864,58 грн, нараховані за період з 12.03.2017 по 25.03.2025.
Суд відзначає, що по даним вимогам строк позовної давності позивачем не пропущено.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок 3% річних та втрат від інфляції на суми основного боргу, визнані судом обґрунтованими. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 6736,72 грн та втрати від інфляції у розмірі 31902,56 грн.
Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 93606435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція (02094, м. Київ, вулиця Гната Хоткевича, 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість за послуги постачання теплової енергії/централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 34692 (тридцять чотири тисячі шістсот дев'яносто дві) грн 78 коп., 3% річних у розмірі 6736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн 72 коп., втрати від інфляції у розмірі 31902 (тридцять одну тисячу дев'ятсот дві) грн 56 коп., судовий збір у розмірі 1512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн 32 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 56835,63 грн, 3% річних у розмірі 3127,86 грн та втрат від інфляції у розмірі 13531,17 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 28.11.2025
Суддя І.В.Усатенко