ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.11.2025Справа № 910/10885/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до ОСОБА_1
про стягнення 8 751,45 грн
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління з питань реклами, позивач) до ОСОБА_1 , який на час спірних правовідносин мав статус фізичної особи-підприємця (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 8 751,45 грн за договором тимчасового користування місцем № 2623/19 від 03.09.2021.
Позов мотивований тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за вказаним договором тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу в частині здійснення повної та своєчасної оплати такого місця.
У позові Управління з питань реклами просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 5 569,76 грн, пеню в сумі 747,35 грн, штраф в розмірі 15% у сумі 835,49 грн, інфляційні втрати в сумі 1 324,50 грн та 3 % річних у сумі 274,35 грн, що разом складає 8 751,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 03.09.2021 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та ФОП ОСОБА_1 (рекламорозповсюджувач) був укладений договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу № 2623/19 (далі - договір).
За умовами вказаного договору на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачу надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів», умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 207 від 05.02.2019 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Згідно з п. 2.2 договору адресний перелік - невід'ємна частина договору, який містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної/горизонтальної проекції, на які встановлено/продовжено пріоритет, дату встановлення/продовження та строк дії пріоритету, дати початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У пунктах 6.1, 6.2 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розмір якої відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках. Плата за право тимчасового користування місцем нараховується, розраховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.
Відповідно до п. 6.3 договору підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цей договір.
За змістом п. 6.4, 6.13 договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. Розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Згідно з п. 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.
Відповідно до п. 6.14 договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках.
Пунктом 6.15 договору визначено, що акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - акт користування) до договору із наведеним у ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді.
Згідно з п. 8.1, 8.3 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому. Закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання, відмова від договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов'язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, в тому числі зобов'язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених договором.
Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України передбачено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Матеріали справи свідчать, що на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2109 від 05.10.2021 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» відповідачу - ФОП Смірнову Д.С. був виданий дозвіл № 91574-21 на розміщення рекламного засобу зі строком дії з 05.10.2021 по 04.10.2023. Також сторони підписали адресні переліки № 2 та № 3, які є невід'ємними частинами договору, згідно з якими відповідач користувався правом розміщення реклами за наведеним дозволом.
Разом з тим судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме - вартість наданих послуг у період з 01.09.2021 по 31.07.2025 не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 5 569,76 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі рахунками Управління з питань реклами за вказаний період, розрахунками коригування до рахунків, довідкою про стан розрахунків.
Також з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 30.07.2021 було зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 (номер запису: 2000740060001044147).
Відповідно до частини дев'ятої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Статтею 52 ЦК України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Зі змісту статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» випливає, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 09.10.2019 № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19). У цих постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалися зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач (який на час укладення договору мав статус суб'єкта господарювання) має несплачену заборгованість перед позивачем з оплати послуг за тимчасове користування місцем для реклами в сумі 5 569,76 грн.
За змістом ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання свого зобов'язання за договором не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 5 569,76 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За порушення зобов'язання за договором позивач також просив стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені на суму 747,35 грн та штраф на суму 835,49 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, у п. 7.2 договору сторони погодили, що робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Також відповідно до п. 7.3 договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України (тут і далі - чинного на час спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив правильність їх нарахування, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню в сумі 747,35 грн та штраф у сумі 835,49 грн.
При цьому суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
Стосовно заявлених позивачем матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 1 324,40 грн та 3% річних у сумі 274,35 грн суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат на підставі наведених норм чинного законодавства, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 1 324,50 грн, як і просив позивач.
Що стосується 3 % річних, то суд зазначає, що позивач неправильно здійснив нарахування цієї складової боргу, починаючи з 20-го числа поточного місяця, оскільки 20-й день поточного місяця згідно з п. 6.14 договору є останнім днем оплати наданої послуги, а тому такі розрахунки повинні починатися з 21-го числа відповідного місяця. Отже за підрахунками суду правомірною сумою до стягнення 3 % річних є 273,89 грн.
За таких обставин позовні вимоги Управління з питань реклами підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення 8 751,45 грн задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 41348526) основну заборгованість у сумі 5 569 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 76 коп., пеню в сумі 747 (сімсот сорок сім) грн 35 коп., штраф у сумі 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн 49 коп., інфляційні втрати в сумі 1 324 (одна тисяча триста двадцять чотири) грн 40 коп., 3% річних у сумі 273 (двісті сімдесят три) грн 89 коп. та судовий збір у сумі 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 28 листопада 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.