Справа № 909/869/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.11.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни
про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 587 536 грн 00 коп.
за участю:
від позивача: Мельник Марта Романівна,
від відповідача: представник не з'явився
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 3646000 грн 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 753044 грн 00 коп., 3% річних у сумі 188492 грн 00 коп.
28.07.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 22.09.2025.
22.09.2025 суд постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 28.10.2025 та відкласти підготовче засідання на 20.10.2025, яке суд в подальшому відкладав на 17.11.2025.
19.11.2025 відповідачка подала клопотання про витребування доказів вх.№10193/25 та клопотання про відкладення підготовчого засідання вх. № 18936/25.
В судовому засіданні 19.11.2025 суд постановив задовольнити клопотання відповідачки про відкладення підготовчого засідання; відкласти підготовче засідання на 26.11.2025; розгляд клопотання про витребування доказів перенести в судове засідання на 26.11.2025.
25.11.2025 від позивача надійшли заява про вжиття заходів забезпечення позову вх. №10401/25.
25.11.2025 від відповідачки надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали від 20.10.2025 (вх.№19333/25) та клопотання про відкладення підготовчого засідання вх.№19308/25.
26.11.2025 позивач подав заперечення на клопотання відповідачки про витребування доказів вх. №19363/25.
В судовому засіданні 26.11.2025 представник позивача проти відкладення підготовчого засідання заперечив. Вказав, що відповідачка зловживає процесуальними правами та навмисно затягує розгляд справи.
Розглянувши клопотання відповідачки про відкладення підготовчого засідання суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (ч.3 ст. 177 ГПК України).
Згідно із ч.2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:
1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу;
2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;
3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Згідно з п.1, 2 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Положеннями частин 1, 3 статті 56 ГПК України установлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва як особисто, так і через представника.
Відповідно до ч.2 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
У клопотанні про відкладення розгляду справи представниця відповідачки посилається на неможливість взяти участь в судовому засіданні через зайнятість в іншій справі №462/3835/23. Однак не зазначила причин, за яких відповідачка особисто не може взяти участь у судовому засіданні та причин з яких подане нею клопотання про витребування доказів не може бути розглянуте у цьому підготовчому засіданні, а також не вказала на наявність інших питань, які мають бути обов"язково розглянуті в підготовчому засіданні. Тому, суд розцінює такі дії відповідачки як безпідставне затягування розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на вищевикладене, враховуючи значну тривалість підготовчого засідання, не визнання судом обов"язкової присутності відповідачки в судовому засіданні, задоволення клопотання відповідачки про відкладення підготовчого засідання - 19.11.2025, а також те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи/заяви у відповідному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідачки про відкладення та вважає за можливе розглянути подане нею клопотання про витребування доказів без участі відповідачки та її представниці.
Розглянувши клопотання про витребування доказів вх.№10193/25 від 19.11.2025, суд зазначає таке.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За правилами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, статтями 77 - 78 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до частин 1, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Суд також зазначає, що в статті 14 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип диспозитивності, та визначено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як вбачається із поданого відповідачкою клопотання про витребування доказів, остання просить суд витребувати у позивача докази відображення у його фінансовій звітності дебіторської заборгованості в сумі 3 646 000,00 грн. за період від листопада 2022 року і до листопада 2025 року, а саме: Баланси підприємства (форма № 1, для суб'єктів малого підприємництва - форма № 1-м) та Звіти про фінансові результати (форма № 2, для суб'єктів малого підприємництва - форма № 2-м), які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "СУ-531" за період від листопада 2022 року і до листопада 2025 року; докази подання фінансової звітності за період від листопада 2022 року і до листопада 2025 року; розшифровку дебіторської заборгованості за період від листопада 2022 року і до листопада 2025 року.
Однак враховуючи предмет та підстави позову, обставини на які посилається відповідачка обґрунтовуючи свої заперечення, а саме існування між сторонами договірних відносин та поставку товару позивачеві, суд зазначає, що подане клопотання не відповідає вимогам п.2 ч. 2 статті 81 ГПК України, а також положенням ст.77 ГПК України, оскільки в означеному клопотанні відповідачка не обґрунтувала та не навела обставини, які можуть бути підтвердженні вказаними доказами або які факти будуть спростованими.
Суд звертає увагу, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ФОП Скоробогатої Г.Б. про витребування доказів вх.№10193/25 від 19.11.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
За змістом п. 19 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд здійснює дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні суд вчинив відповідні дії, з'ясував та вирішив питання, передбачені ч. 2 ст.182 ГПК України. Зокрема, суд з'ясував що матеріали справи містять відзив відповідача, відповідь позивача на відзив, встановив порядок з'ясування обставин та порядок дослідження доказів під час розгляду справи по суті, з'ясував розмір заявлених судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, підготовче засідання у цій справі неодноразово відкладалось та продовжувалося строком на 30 днів для належної підготовки справи для розгляду по суті та з метою надання можливості сторонам реалізувати свої права.
При розгляді цієї справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи наведене, підстав для подальшого відкладення підготовчого засідання суд не вбачає, відтак, підготовче провадження у справі належить закрити та призначити справу до розгляду по суті.
Керуючись статтями 177, 182, 183, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ФОП Скоробогатої Г.Б. про відкладення судового засідання вх.№ 19308/25 від 25.11.2025.
2. Відмовити у задоволенні клопотання ФОП Скоробогатої Г.Б. про витребування доказів вх.№10193/25 від 19.11.2025.
3. Підготовче провадження у справі № 909/869/25 - закрити.
4. Розгляд справи по суті призначити на 29.12.2025 об 11:00.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018; зал судових засідань № 7 в режимі ВКЗ.
5. Участь в судовому засіданні представників учасників справи на власний розсуд.
6. Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою://court.gov.ua/fair/sud5010/.
7. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Дата підписання: 28.11.2025
Суддя Т. В. Максимів