61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
28.11.2025р. Справа №905/851/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40121452)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Нерубацької Лілії Леонідівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості у розмірі 7 847,84 грн., з яких 4 399,21 грн. - основна заборгованість, 790,75 грн. - пеня, 2 220,84 грн. - інфляційні нарахування, 437,04 грн. - 3% річних;
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Нерубацької Лілії Леонідівни про стягнення заборгованості у розмірі 7 847,84 грн., з яких 4 399,21 грн. - основна заборгованість, 790,75 грн. - пеня, 2 220,84 грн. - інфляційні нарахування, 437,04 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу №111/ПГ-1150-К від 14.12.2020, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 7 847,84 грн. та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/851/25, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрований Міністерством юстиції України 23 грудня 2022 року №1668/39004 (зі змінами).
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що м. Костянтинівка Донецької області була територією можливих бойових дій з 24.02.2022, а з 21.06.2023 є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 02.09.2025 судом було витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію в якості внутрішньо переміщеної особи Нерубацької Лілії Леонідівни.
17.10.2025 на адресу суду від Міністерства соціальної політки України надійшов лист, згідно якого станом на 07.10.2025 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня така інформація щодо запитуваної особи.
Відправлення поштової кореспонденції до м. Костянтинівка Донецької області тимчасово не здійснюється, внаслідок чого ухвала суду направлялась відповідачу на електронну пошту, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (liliya28@meta.ua), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Також в матеріалах справи наявна телефонограма від 02.09.2025, зроблена секретарем судового засідання Полукаровим Д.Е., згідно якої 02.09.2025 Нерубацька Лілія Леонідівна (телефон НОМЕР_2 ) відмовилась прийняти телефонограму по справі №905/851/25.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
На думку суду, враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд,
14.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Нерубацькою Лілією Леонідівною (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 111/ПГ-1150-К (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору обсяг споживання газу споживачем в кожному окремому розрахунковому періоді за ціною відповідно до п. 4.4.6 не може перевищувати 10 тис.куб.м. Загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором становить 1,4 тис. куб. м., у тому числі по розрахункових періодах, тис.куб.м.:
місяць обсяг місяць обсяг місяць обсяг місяць обсяг
січень 0,25 квітень 0 липень 0,0 жовтень 0
лютий 0,25 травень 0 серпень 0,0 листопад 0,35
березень 0,2 червень 0 вересень 0,0 грудень 0,35
І квартал 0,7 ІІ квартал 0 ІІІ квартал 0,0 ІV квартал 0,7
Відповідно до п. 1.3 договору загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором та обсяги постачання по розрахункових періодах, зазначені в п.1.2 цього договору, можуть змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.
Фактичний загальний обсяг постачання природного газу за цим договором складається з обсягів постачання природного газу по розрахункових періодах, фактично поставлених постачальником споживачу протягом строку дії цього договору (п. 1.4 договору).
Перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Абрамова, буд. 1, ЕІС-код точки комерційного обліку (код типу Z), назва точки виходу з газотранспортної системи - ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (п. 1.9 договору).
Згідно п. 2.6 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.
Відповідно до п. 2.7 договору для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.
Постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п. 2.8 договору).
Згідно п. 2.9 договору споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС. Дані інформаційної платформи оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов'язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше (п. 2.10 договору).
Згідно п. 3.4 договору до ціни газу, визначеної у п.3.1 договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 136,576 грн. за 1 тис.куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб.м. на добу.
Відповідно до п. 3.6 договору сума платежу за розрахунковий період (далі - сума платежу за газ) визначається як добуток обсягу газу, замовленого на розрахунковий період, та вартості 1 тис.куб.м. газу, визначеної у п. 3.5 цього договору.
Згідно п.3.7 оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30 числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис. куб.м., остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1 договору (п. 3.9 договору).
Відповідно до п. 3.10 договору за наявності у споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються споживачем, зараховуються сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості їх виникнення.
Датою оплати за цим договором є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.12 договору).
Згідно п. 4.2.1 договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 4.3.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений газ та інші платежі відповідно до умов даного договору.
Постачальник зобов'язаний на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі "Для бізнесу" не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1000 куб.м. газу, яка є обов'язковою для застосування сторонами при розрахунках вартості спожитого споживачем природного газу в місяці постачання за цим договором (п. 4.4.6 договору).
Згідно п. 6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати договір, письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання (п. 10.1 договору).
Відповідно до п. 10.1.1 договору він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових об'ємів постачання газу на продовжений строк.
Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору постачання природного газу № 111/ПГ-1150-К від 14.12.2020 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 16 354,26 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:
-№1648 від 31.01.2021 за січень 2021 на суму 2422,30 грн з ПДВ (0,30416 тис.куб.м.)
-№3716 від 28.02.2021 за лютий 2021 на суму 1975,21грн з ПДВ (0,22134 тис.куб.м.)
-№5898 від 31.03.2021 за березень2021 на суму 921,48 грн з ПДВ (0,11315 тис.куб.м.)
-№12977 від 31.08.2021 за серпень 2021 на суму 11,04 грн з ПДВ (0,00066 тис.куб.м.)
-№14043 від 30.09.2021 за вересень 2021 на суму 0,76 грн з ПДВ (0,00004 тис.куб.м.)
-№30164 від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 2684,78 грн з ПДВ (0,07126 тис.куб.м.)
-№ 1220 від 31.01.2022 за січень 2022 на суму 5935,62 грн. з ПДВ (0,11125 тис. куб.м)
-№ 3221 від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 2403,07 грн. з ПДВ (0,05469 тис. куб.м.)
Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення 7 847,84 грн., з яких 4 399,21 грн. -заборгованість за поставлений газ, 790,75 грн. - пеня, 2 220,84 грн. - інфляційні нарахування, 437,04 грн. - 3% річних.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача на підставі спірного договору поставлено природний газ за період з січня 2021 по лютий 2022 на загальну суму 16 354,26грн. про що складено відповідні Акти приймання-передачі природного газу: №1648 від 31.01.2021 , №3716 від 28.02.2021, №5898 від 31.03.2021, №12977 від 31.08.2021, №14043 від 30.09.2021, №30164 від 31.12.2021, № 1220 від 31.01.2022, № 3221 від 28.02.2022.
Акти приймання-передачі були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується списками згрупованих відправлень «Рекомендований лист», які містяться в матеріалах справи.
Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані з боку постачальника. Споживачем акти не підписані, на адресу позивача не повернені, мотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі або обґрунтованого заперечення з цього приводу, матеріали справи не містять.
Отже у відповідності до приписів п.2.10. Договору обсяг спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Крім того, відповідачу були виставлені рахунки на оплату №2329 від 31.01.2021, №4882 від 28.02.2021, №8956 від 11.04.2021, №20519 від 09.09.2021, №23133 від 09.10.2021, №729 від 09.01.2022, №5536 від 09.02.2022, №9161 від 09.03.2022.
12.06.2024 позивач звернувся з вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ до відповідача в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 4 399,21 грн., проте зазначена вимога відповідачем задоволена не була.
16.07.2025 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо надання інформації щодо фактичних обсягів подобового споживання природного газу, зокрема, Нерубацької Л.Л, код ЕІС 56ХО0006UL4GK00M за період з 01.01.2021 по 28.02.2022.
18.07.2025 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надав відповідь на адвокатський запит в якому надав скріншоти з інформаційної платформи щодо закріплення споживача з ЕІС - кодом 56ХО0006UL4GK00M в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56ХО0006UL4GK00M, якими підтверджуються спожиті відповідачем об'єми газу.
Суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується постачання природного газу на адресу відповідача на умовах Договору №111/ПГ-1150-К від 14.12.2020 на загальну суму 16 354,26грн за період з січня 2021 по лютий 2022.
Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату отриманого газу на загальну суму 11955,05 грн., що підтверджується Інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за період з 01.10.2020 по 18.07.2025, що надана АТ «Державний ощадний банк України».
Як вже зазначалося, згідно п. 3.9 договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис. куб.м., остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1 договору.
Відтак, зобов'язання з оплати газу, мало бути виконано наступним чином: за поставкою січня 2022 року на суму 5935,62 грн. - до 21.02.2022 включно (з урахуванням того, що останній день строку (20.02.2022) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), за поставкою лютого 2022 року на суму 2 403,07 грн. - до 21.03.2022 включно (з урахуванням того, що останній день строку (20.03.2022) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором постачання природного газу № 111/ПГ-1150-К від 14.12.2020 частково та з порушенням встановлених договором строків.
Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 30.06.2025 сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №111/ПГ-1150-К від 14.12.2020 складала 4399,21 грн за період з січня 2022 по лютий 2022.
Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем, не представлено, що кваліфікується судом як порушення відповідних зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, та враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 4399,21 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вже зазначалося, згідно п. 6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за договором нараховано пеню за зобов'язаннями січня за загальний період з 22.02.2022 по 21.08.2022 в сумі 329,23грн та за зобов'язаннями лютого за період з 22.03.2022 по 21.09.2022 в сумі 461,52грн., а всього 790,75грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 790,75 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 437,04 грн. за загальний період з 22.02.2022 по 30.06.2025 та інфляційні нарахування за загальний період з березня 2022 по червень 2025 в сумі 2220,84 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 437,04 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2220,82 грн.
Відповідно до ч.1 ст.45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Нерубацька Л.Л. була зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата запису: 22.01.1999) та припинила діяльність як фізична особа-підприємець 30.12.2021; в подальшому проведено державну реєстрацію ФОП та здійснено відповідний запис - 23.02.2022.
За змістом ч.2 ст.50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, законодавством передбачена відповідальність фізичної особи підприємця лише за зобов'язаннями, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.
В той же час, у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП, її господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона, як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
За таких обставин, господарські зобов'язання відповідача, які виникли до дати припинення її діяльності як суб'єкта господарювання не є припиненими, а відповідач не звільняється від їх виконання.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Фізичної особи-підприємця Нерубацької Лілії Леонідівни про стягнення заборгованості у розмірі 7 847,84 грн., з яких 4 399,21 грн. - основна заборгованість, 790,75 грн. - пеня, 2 220,84 грн. - інфляційні нарахування, 437,04 грн. - 3% річних, задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нерубацької Лілії Леонідівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40121452) заборгованість в сумі 4 399,21 грн., 3% річних в сумі 437,04 грн., інфляційні втрати в сумі 2220,82 грн., пеню в сумі 790,75 грн., судовий збір в сумі 2422,39 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2025.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман