Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/591/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л. І.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
13.11.2025 року. Суддя Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я. перевіривши апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 , на постанову Подільського районного суду м. Кропивницького від 15.08.2025, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не одруженого, РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,
за участі:
захисника - Ляшенко - Гаркуші О.В.,
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
Постановою Подільського районного суду м. Кропивницького від 15.08.2025 ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 23 грудня 2024 року о 09 год. 02 хв. в м. Кропивницький по вул. Шевченка, 1А керував транспортним засобом Audi A8, днз НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest на місці зупинки транспортного засобу водій також відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проаналізувавши докази по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Кропивницького від 15.08.2025 року щодо нього та провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, поміж апеляційних вимог також просить визнати поважними та поновити йому строк для подання апеляційної скарги на вищевказану постанову.
В обґрунтування поважності пропуску строку ОСОБА_1 зазначає, що Постанова Подільського районного суду м. Кропивницького по справі датована 15.08.2025 року, але згідно відмітки на самій постанові виготовлена вона за допомогою системи документообігу суду 28.08.2025 року.
Разом з тим, вказана постанова (повний текст) йому особисто була вручена засобами поштового відправлення. Супровідний лист суду датований 28.08.2025 року, та отримана копія постанови 02.09.2025 року.
В даній справі його інтереси представляв представник (адвокат), копія постанови отримана його представником особисто під розписку 28.08.2025 року. Разом з тим, договір з представником (адвокатом) було підписано лише на ведення справи у суді І інстанції, строком до 29 серпня 2025 року.
Так склалося, що 28.08.2025 року його ( ОСОБА_1 ) стан здоров?я погіршився та його було направлено на стаціонарне лікування (роздруківка) лікарняного додається. Можливості підписати договір з іншим адвокатом у нього не було. Тому, 05.09.2025 року він подав апеляційну скаргу на вказану постанову, яку підписав особисто, оскільки з представником (адвокатом) договір про надання правової допомоги вже закінчився.
11.09.2025 року через додаток «Дія» ним було отримано постанову Кропивницького апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з причин пропуску строку для апеляційного оскарження. Розуміючи, що рішення суду прийнято, він не міг об'єктивно подати апеляційну скаргу в десятиденний строк з дня зазначеного в та обґрунтування такого рішення.
Таким чином, за відсутності повного тексту рішення оголошеного 15.08.2025 року, на його думку, строк на апеляційне оскарження слід обраховувати з моменту отримання ним такого рішення 02.09.2025 року по пошті. Таким чином, десятиденний строк для подання апеляції, якщо обраховувати з моменту отримання ним постанови по пошті, тобто з 12.09.2025 року.
В будь-якому випадку, такий строк пропущений (з дати постанови) з поважних причин, а тому отримавши ухвалу про повернення апеляційної скарги 11.09.2025 року, він негайно, повторно подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги в найкоротші строки та просить його задовольнити.
Щодо підстав для скасування постанови та закриття провадження зазначає, що рішення місцевим судом винесено без урахування вимог частин 1-3 ст.266 КУпАП, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Судом не враховано його письмові пояснення та повністю не досліджено матеріали справи, які мають істотне значення для повного, всебічного розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Зазначає, що 23.12.2024 близько 09.00 год. він дійсно перебував на вулиці Шевченка в місті Кропивницькому, але жодним транспортним засобом не керував. В той час він йшов по тротуару біля педагогічного університету ім. В.Винниченка. До нього підійшли представники патрульної поліції, та повідомили, що на автомобіль (не повідомлено марку, державний номер) прийшло орієнтування, що нібито в невідомому автомобілі може перебувати особа з ознаками алкогольного сп'яніння. При цьому жодного орієнтування йому надано не було. Жодних порушень він не вчиняв. Звичайно така поведінка правоохоронців обурила його, оскільки він не розумів законних підстав звернення до нього з вимогами. Враховуючи абсурдність ситуації, він зателефонував своєму адвокату для того, щоб захистити свої права та законні інтереси, оскільки напередодні у нього вже була неприємна ситуація за участю поліції. Зокрема колишня його дружина, з якою вони 11.11.2024 розірвали шлюб, всіляко намагається створити йому проблеми, та не вперше безпідставно звертається до правоохоронних органів з образливими зверненнями для здійснення морального впливу. Наразі у них зберігаються складні відносини та не вирішенні цивільно - правові питання. Не стала виключенням і дана ситуація.
Складання щодо нього безпідставного протоколу про адміністративне правопорушення стало останньою краплею. Після розмови з правоохоронцями, він відчув себе погано, дочекався адвоката на місці складання протоколу, який його доставив до міської лікарні. Відповідно до епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 7881 (кардіологічне відділення) від 30.12.2024, виданого КНП «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» 23.12.2024 його терміново госпіталізували з діагнозом гіпертонічна хвороба II стадія (ГЛТТТ) ступінь З ризик 4. Неускладнена гіпертинзивна криза 23.12.2024. Гіпертинзивне серце. До 30.12.2024 він лікувався в стаціонарі. При оформленні в лікарню проводяться стандартні процедури як замір артеріального тиску, забір крові тощо. Відповідно виписки з акту судово-медичного дослідження №- 4882 в крові у нього не виявлено метилового, етилового, ізопропілового, пропілового, ізобутилового, бутилового ізоамілового, амілового спиртів. Що доводить безпідставність пред'явленого звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апелянт звертає увагу суду, що відповідно виписки з акту, забір крові здійснювався 23.12.2024 об 11.30, а протокол про адміністративне правопорушення складався 23.12.2024 о 09.46, тобто термін забору аналізу повністю відповідають вимогам ст. 266 КУпАП, якою передбачено проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Проаналізувавши відео № 4563, 4564 долучені до матеріалів справи вбачається, що автомобіль поліції їхав по вулиці Шевченка в місті Кропивницький, розвернувся перед кільцем, та поїхав в протилежному напрямку не зупиняючись, та не здійснюючи зупинки будь-якого транспортного засобу. Відео 473443 з нагрудної камери розпочинається з того, що до людини, яка спокійно рухається як пішохід по тротуару підбігають правоохоронці з претензією, що він втікає від них. Жодним з трьох відео не доводиться факт, що саме він здійснює керування будь-яким транспортним засобом. Транспортний засіб зазначений, в протоколі є власністю ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», жодним чином не ідентифікується з ним, та не перебуває у його власності чи розпорядженні.
З відео не простежується за яким саме автомобілем їхав патрульний автомобіль. На відео потрапили всі транспортні засоби, що перебували в полі дії камери. Не простежується чи з включеними проблисковими маячками їде авто, з якого ведеться відеозапис, і чи це взагалі авто поліції. Проаналізувавши відео, зупинка будь-якого транспортного засобу не здійснювалась.
З протоколу вбачається, що його особу встановлено з посвідчення водія НОМЕР_3 , хоча документи для встановлення особи ним не надавались. Фактично правоохоронець встановив особу зі слів його колишньої дружини, без перевірки документів. Дані обставини зафіксовані відео.
Щодо відмови у проходженні медичного огляду на місці, зазначає наступне: оскільки він не здійснював керування транспортним засобом, тому не розумів з яких законних підстав він має проходити таке обстеження, а сама ситуація викликала сумнів у неупередженості працівників правоохоронних органів, які в результаті склали протокол з порушеннями чинного законодавства.
Таким чином, апелянт вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих, тобто, зібраних з дотриманням вимог Закону, доказів керування ним транспортним засобом та порушення Правил дорожнього руху, що тягне за собою притягнення до відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З наданих правоохоронцями доказів та долучених відеозаписів чітко встановлено, що він не здійснював керування транспортним засобом, а правоохоронці не здійснювали зупинку транспортного засобу, в якому він нібито керував відповідно до інформації зазначеної в протоколі. Відеозаписи чи докази, які б вказували на інші обставини відсутні. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складений на підставі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 2.5 ГІДР України), а не на підставі керування у стані алкогольного сп'яніння. З наданих матеріалів, фактично вимога про проходження огляду на стан сп'яніння поліцейськими була спрямована стосовно особи, яка не здійснювала керування транспортним засобом і є протиправною.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність по ній настає 1) у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України), 2) у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «а» ПДР України), 3) а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Таким чином для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що особа: - керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; - або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан; -або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи встановлені обставини, вимога поліцейських суперечила положенням ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також звертає увагу суду на практику у подібних справах, а саме на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23.01.2024 у справі 751/8943/23. Суд дійшов висновку, що для того, щоб виявити правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції в розумінні ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», в противному випадку протиправність зупинки, за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху може поставити під сумнів подальші дії працівників поліції. Правомірність зупинки нерозривно пов'язана з моментом вчинення правопорушення, що підтверджується зазначеною статтею Закону України «Про Національну поліцію», оскільки в ній йдеться про підстави, за наявності яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби які рухаються, і так само містить обов'язок поліцейського повідомити водію про причини зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З матеріалів справи видно, що зупинки автомобіля під його керуванням працівниками поліції в даному випадку не вчинялось, оскільки він взагалі ним не керував.
Враховуючи, що він був зупинений поліцейськими без законних підстав, складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом по справі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Ляшенко - Гаркушу О.В. у підтримку апеляційних вимог, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи вказані обставини, та беручи до уваги доводи викладені у клопотанні, з метою забезпечення особі її права доступу до правосуддя для захисту своїх прав, апеляційний суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Кропивницького від 15.08.2025 щодо нього, як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Щодо апеляційних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було, а постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є доведення факту керування особою транспортним засобом на час зупинки працівниками поліції та відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння.
На переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджені докази наявні в матеріалах справи, та яким не було надано правильну та обґрунтовану оцінку.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 203065 від 23.12.2024 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду; направлення на огляд водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння; відеозаписи події, які містяться на оптичному диску; пояснення представника особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні.
Однак, суд першої інстанції не надав оцінки наведеним доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності цих доказів з точки зору достатності для прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 винним, зокрема наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції жодним чином не доводять факту його керування транспортним засобом за обставин викладених у протоколі.
Більш того, суд першої інстанції під час розгляду даної справи прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Тобто, суд першої інстанції вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до протоколу ЕПР1 № 203065 від 23.12.2024 ОСОБА_1 поставлено у провину відмова від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, що передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного розгляду встановлено наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 203065 від 23.12.2024 року, ОСОБА_1 23 грудня 2024 року о 09 год. 02 хв. в м. Кропивницький по вул. Шевченка, 1А керував транспортним засобом Audi A8, днз НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest на місці зупинки транспортного засобу водій також відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
На підтвердження даних викладених у протоколі працівниками долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння, відеозапис події з нагрудних камер працівників поліції.
Відповідно до абз. 3 п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
При цьому, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з цим, матеріали справи не містять об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 23 грудня 2024 року о 09 год. 02 хв. в м. Кропивницький по вул. Шевченка, 1А, за обставин викладених у протоколі.
Так, у наявному в матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, про що зазначено у цьому протоколі. Окрім того, доказами по справі , зокрема відеозаписом не зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, і що саме він знаходився за кермом даного автомобіля.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
На долученому до матеріалів DVD диску містяться файли: export-uyfeh - тривалість 13 хв. 34 сек.; IMG_4563 - тривалість 18 сек.; IMG_4564 - тривалість 16 сек.
З відеофайлу export-uyfeh видко, як працівники поліції рухаючись пішки по тротуару підходять до особи, яка в подальшому встановлена як ОСОБА_1 . Працівники поліції наздогнавши ОСОБА_1 повідомляють останньому про те, що на його транспортний засіб є орієнтування, що особа яка керує даним транспортним засобом перебуває у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 категорично заперечив, що він керує транспортним засобом. При цьому на відеозаписі не видно поблизу транспортного засобу, який зазначений у протоколі (Audi A8, днз НОМЕР_2 ). В подальшому працівники поліції наполягають на керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння останній категорично відмовляється та наголошує, що він не керував транспортним засобом.
Даний відеозапис в дійсності не містить даних про керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
З відеофайлу IMG_4563 убачається, що патрульний автомобіль рухається по вул. Шевченка у м. Кропивницькому. Перед перехрестям на зустріч поліцейським рухається автомобіль днз НОМЕР_2 , патрульний автомобіль робить розворот, після чого видно, як автомобіль Audi припарковується на узбіччі дороги навпроти будівлі університету. З вказаного автомобіля виходить особа. Обличчя особи з вказаного відеозапису встановити неможливо. Ідентифікувати вказану особу за іншими ознаками також не представляється можливим.
Відеофайл IMG_4564 відображає відеозапис з патрульного автомобіля з заду, проте жодної інформації по даній справі цей відеозапис не містить.
Таким чином на відеозаписі долученому до матеріалів справи, не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Audi A8, днз НОМЕР_2 . Взагалі матеріали справи не містять жодного належного доказу про відношення ОСОБА_1 до вказаного транспортного засобу, про що слушно заявляє апелянт.
Крім того, з вищевказаного відеозапису видно, що працівники поліції назвали як причину звернення до нього наявність орієнтування на даний автомобіль, однак до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження наявності орієнтування на автомобіль Audi A8, днз НОМЕР_2 - працівниками поліції не долучено.
Слід також зазначити, що відеозапис містить розмову поліцейського у телефонному режимі з особою, яка назвалась колишньою дружиною ОСОБА_1 , зі слів якої встановлювалась особа ОСОБА_1 на ознаки його алкогольного сп'яніння. При цьому письмових пояснень зазначеної вище особи у матеріалах справи немає.
Також у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом. Між тим, підтвердження цьому у справі немає. Відсутні розписки про передачу транспортного засобу іншій особі, фіксація відсторонення на відеозапис відсутня.
Більш того, під час спілкування поліцейськими ОСОБА_1 повідомив останнім про те, що посвідчення водія у нього відсутнє. Проте, в супереч вимог закону, за наявності відповідних підстав, та наявного на переконання працівників поліції факту керування транспортним засобом, ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за відповідною частиною ст. 126 КУпАП.
Направлення на огляд водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння, яке міститься у матеріалах справи, також не містить об'єктивних даних щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який без достатніх доказів та при неповному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, ґрунтуючи своє рішення на припущеннях щодо винуватості ОСОБА_1 який, згідно мотивувальної частини постанови, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції самостійно створив фабулу правопорушення, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 203065 від 23.12.2024 року таких обставин не зазначено, зокрема, не має даних про наявність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 наданими працівниками поліції письмовими доказами та відеозаписом, суд першої інстанції залишив поза увагою не лише ті обставини, що вказані матеріали не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 за обставин викладених у протоколі, про що слушно зауважено в апеляційній скарзі, а й тому що в матеріалах справи взагалі відсутні докази правомірності вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до ст. 266 КУпАП, і висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, ґрунтуються виключно на припущеннях суду, які не підтверджуються належними та допустимими доказами.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів на спростування показань ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем, а обставини, зазначені у складеному протоколі про адміністративне правопорушення, про керування ним транспортним засобом, не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду.
Оскільки, суб'єктом порушення вимог про заборону керування транспортними засобами в стані сп'яніння є лише водій, тобто особа, яка керує транспортним засобом, якою не був ОСОБА_1 , то слід визнати, що судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права і воно підлягає скасуванню.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Подільського районного суду м. Кропивницького від 15.08.2025 щодо ОСОБА_1 неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а за встановлених під час апеляційного розгляду обставин провадження у справі закриттю, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Кропивницького від 15.08.2025 щодо нього задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Кропивницького від 15.08.2025.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Кропивницького від 15.08.2025 щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко