вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"27" листопада 2025 р. Справа№ 910/12677/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 (Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2025)
у справі №910/12677/24 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про розірвання договору та стягнення 420 660,00 грн
Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про розірвання договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу з проектуванням лінійної частини приєднання замовником № 000721/155421 від 04.10.2021 та стягнення 420 660,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/12677/24 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з указаними рішеннями, Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі № 910/12677/24 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі № 910/12677/24 в задоволенні апеляційної скарги АТ «Міжнародний резервний Банк» відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 залишено без змін.
13.10.2025 від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, згідно якої заявник просить стягнути з позивача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №910/12677/24 у розмірі 10 440, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 заяву призначено до розгляду без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено позивачу строк на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
16.10.2025 від позивача надійшло клопотання із запереченнями щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить відмовити повністю в її задоволені.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення позивача проти ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем, крім іншого, повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи в Північному апеляційному господарському суді, становить - 10 000 грн, докази несення яких будуть надані у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України за наслідками розгляду справи в апеляційному суді.
Згідно поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення останній просить суд стягнути з позивача 10 440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №910/12677/24, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» надано:
- Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвоката Кирищука В.П. та його організаційної форми адвокатської діяльності у формі адвокатського об'єднання.
- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на підтвердження права на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Кирищуком В.П.
- Довіреність від 21.01.2025 № 27/2025 на адвоката Кирищука В.П. (строк дії до 31.01.2027)
- Акт приймання - передачі наданих послуг № 196 від 10.10.2025.
- Довіреність на Гаркавенко С.В. від 13.03.2023 № 57/2023 на право підпису Акта приймання - передачі наданих послуг зі сторони Клієнта.
Також в матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024, додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Халимон С.В.
З метою забезпечення представництва інтересів Відповідача в суді та надання інших видів правової допомоги відповідач уклав з Адвокатським Об'єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК» договір про надання правничої допомоги № 3443 - ДКЕМ від 01.01.2024.
Додатковою угодою від 04.10.2024 строк дії договору продовжено до 31.12.2025.
Представництво інтересів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в суді та надання інших видів правничої допомоги по даній справі здійснювали адвокати АО «ПЕРШИЙ РАДНИК» Халимон С.В. та Кирищук В.П.
Згідно п. 3.1 договору про надання правової допомоги приймання-передача послуг за цим Договором здійснюється Сторонами за Актами приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 3.2 - 3.3 договору про надання правової допомоги Акт приймання-передачі наданих послуг складається та підписується Виконавцем за результатом надання послуг. Враховуючи складність справи, значення справи для Клієнта, часу витраченого адвокатами Виконавця на надання послуг Сторони відображають в Акті приймання-передачі наданих послуг опис наданих послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару). Пунктом 3.5 договору про надання правової допомоги Акти приймання-передачі наданих послуг можуть бути оформлені Сторонами у вигляді електронного документу (далі - Електронні документи) з обов'язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) повноважного представника Сторони
Згідно п. 4.2. договору про надання правової допомоги розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом приймання - передачі наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Відповідно до п. 4.6 договору про надання правової допомоги оплата наданих послуг з правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних Сторонами Актів приймання - передачі наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь Виконавця.
10.10.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг №196 в якому відображено опис обсягу наданої правничої допомоги та вартість послуг.
Вартість наданої правничої допомоги згідно акту становить 10 440,00 грн.
Також в акті відмічено, що клієнт не має жодних зауважень до адвоката стосовно наданих послуг.
Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті інформація щодо наданих АО «ПЕРШИЙ РАДНИК» позивачу послуг підтверджується матеріалами справи, а саме, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було надано відзив, також адвокати Халимон С.В. та Кирищук В.П. брали участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.
Отже, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Заперечуючи проти заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, АТ "Міжнародний резервний банк" вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним та не обґрунтованим.
Аргументи позивача зводяться до необґрунтованості відповідачем суми витрат, наданням неналежних доказів щодо витрат на надану правову (правничу) допомогу, порушенням вимог процесуального законодавства при поданні заяви про їх стягнення, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні такої заяви, відмови у стягненні витрат на професійну правову (правничу) допомогу, принаймні, її зменшення на суми «послуг» які зазначені в заяві, але не відповідають умовам необхідності, співмірності або потрібності.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 30.11.2023 у справі №924/878/22).
Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів частково погоджується з доводами наведеними позивачем стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.
Так, дослідивши поданий відповідачем відзив колегія суддів встановила, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи позиція ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» фактично не змінювалася. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є подібними до аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Тобто, правова позиція ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо суті спору вже була сформована до апеляційного перегляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Зважаючи на це слід відмітити, що відповідачу для складання відзиву на апеляційну скаргу не потребувалося значних затрат часу та зусиль (з огляду на сформовану позицію позивача, яка є сталою).
Заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат за надані послуги в сумі 10 440 грн є завищеним, неспівмірним з виконаною адвокатами роботою, не відповідає критерію необхідності та дійсності, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, беручи до уваги заперечення позивача на клопотання відповідача вважає, що розмір заявлених ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 10 440 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір є необґрунтованим.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
З огляду на зазначене та врахувавши заперечення позивача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» розміру витрат на професійну правничу допомогу з 10 440 грн до 5 000 грн.
Оскільки апеляційна скарга позивача залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь відповідача, витрати ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 5 000 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на АТ "Міжнародний резервний банк".
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ЄДРПОУ 25959784) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська буд. 20 ЄДРПОУ 41946011) 5 000 (п'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран