Справа № 354/517/22
Провадження № 22-ц/4808/800/25
Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
18 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І.О.
секретаря Петріва Д.Б.
за участю
апелянта ОСОБА_1 ,
представника апелянтів адвоката Хоптія М.В.
апелянта ОСОБА_2
представника апелянта адвоката Говзана М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарг и ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Ваврійчук Т. Л. в місті Яремче, повний текст якого складено 07 квітня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Державної казначейської служби України, про припинення порушення правил добросусідства, усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, визнання дій членів земельної комісії Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області незаконними та протиправними, відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 , Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Управління державної казначейської служби України, у якому із урахуванням уточненої позовної заяви від 19 травня 2022 року та заяви в порядку статті 49 ЦПК України просили: 1) зобов'язати ОСОБА_2 припинити порушення правил добросусідства, не чинити їм перешкоди у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та привести здійснену самочинну реконструкцію будинковолодіння без дозвільних документів шляхом збільшення площ власного існуючого житлового будинку до попереднього стану за адресою: АДРЕСА_1 , відновити під'їзну дорогу до їх будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,10 га кадастровий номер 2611091201:13:010:0029, шириною 4 м, довжиною 23,96 м, загальною площею 0,0103 га (ситуаційна схема складена ФОП ОСОБА_9 ), змістити влаштовану водяну колонку (скважину) на територію земельної ділянки, на якій розміщено будинковолодіння відповідачки з дотриманням державних будівельних норм та санітарно-гігієнічних норм та зобов'язати ОСОБА_2 перемістити на безпечну відстань собаку з метою встановлення вільного доступу до їх будинковолодіння; 2) визнати дії членів земельної комісії Татарівської сільської ради ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , голови Татарівської сільської ради Дзем'юка О. М. та голови постійної комісії сільської ради з регулювання земельних відносин, містобудування та екології ОСОБА_8 (станом на 19.10.2020) незаконними та протиправними; 3) стягнути з ОСОБА_2 , голови Татарівської сільської ради Дзем'юка О. М. та голови постійної комісії сільської ради з регулювання земельних відносин, містобудування та екології ОСОБА_8 (станом на 19 жовтня 2020 року) на їх користь 1 070 000,00 грн завданої моральної шкоди; 4) стягнути Державної казначейської служби України на їх користь завдану Татарівською сільською радою та членами земельної комісії Татарівської сільської ради моральну шкоду у розмірі 1 070 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначали, що з 05 червня 2016 року ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, подарованих її матір'ю. Суміжним землевласником є відповідачка ОСОБА_2 , якою під час приватизації земельної ділянки із кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 на підставі рішень Татарівської сільської ради №160-37/2019 від 29 січня 2019 року, № 203-47/2019 від 22 жовтня 2019 року та №215-52/2020 від 27 лютого 2019 року без належного погодження із ОСОБА_1 , було включено до зазначеної земельної ділянки під'їзну дорогу, що веде до її будинковолодіння.
Комісією Татарівської сільської ради 15 грудня 2020 року встановлено, що проїзд до житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки ОСОБА_1 перекрито суміжником ОСОБА_15 , внаслідок чого відсутній заїзд до зазначених об'єктів нерухомості, про що складено відповідний акт. Відсутність заїзду зумовлена тим, що ОСОБА_16 (батько відповідачки ОСОБА_2 ) та ОСОБА_2 здійснили самочинну реконструкцію з добудовою існуючого житлового будинку, внаслідок чого суттєво збільшилася його житлова площа і він суттєво змістився в сторону існуючого проїзду.
17 жовтня 2020 року ОСОБА_2 на зазначеній під'їзній дорозі встановила металеві ворота, які закрила на замок, у зв'язку з чим їх сім'я була остаточно позбавлена можливості проїзду та проходу до свого будинку та земельної ділянки. Через те, що відповідачка закривала ворота та не впускала їх додому, вона з чоловіком змушені були винаймати житло у сусідів, а їх неповнолітні діти залишались вдома самі. Також вони були змушені перелазити через паркан, щоб потрапити на територію свого будинковолодіння, не мали можливості заїхати власним автомобілем у гараж, завезти дрова для опалення будинку, продукти харчування, тощо. У січні 2021 року ОСОБА_2 замість металевих воріт встановила металеву огорожу, чим остаточно позбавила їх сім'ю проходу та проїзду до їх ділянки. Діти дуже часто стояли під воротами відповідачки, мерзли, мокли під дощем, та як наслідок, лікувалися у стаціонарному відділені. Для того, щоб доставити дітей до будинку, ОСОБА_1 змушена була звільнитися з роботи, хоча вона дуже любила свою роботу. Крім того, вона неодноразово зверталася в поліцію, прокуратуру, сільську раду з приводу вказаних дій відповідачки, однак усі посадові особи посилалися на проект землеустрою ОСОБА_2 та правовстановлюючі документи останньої, згідно із якими під'їзна дорога до її земельної ділянки відсутня, ігноруючи її правовстановлюючі документи та документи, які посвідчували право власності її матері, та були складені раніше і передбачали під'їзну дорогу.
Окрім того, відповідачкою без згоди позивачки встановлено зовнішню систему відеонагляду, яка дозволяє знімати та накопичувати інформацію про обставини особистого життя їх сім'ї, зокрема, трьох неповнолітніх дітей, що порушує їх право на особисте життя та його таємницю, надане законом.
У зв'язку із вказаними неправомірними діями за заявою позивачки порушено кримінальне провадження № 12021090110000012 від 15 січня 2021 року.
Також відповідачка не зважаючи на судові спори та попередні зловживання продовжує порушувати правила добросусідства та чинити перешкоди їх сім'ї у пересуванні до власної домівки, зокрема здійснила роботи по облаштуванню скважини, у зв'язку із чим вода та бруд були направлені на єдину стежку, по якій їх сім'я добирається до свого будинку; завела собаку, яку тримає на ланцюгу таким чином, що тварина може вільно вискаскувати на паркан та переміститись на територію їх домоволодіння.
Ба більше, не зважаючи на рішення суду у справі № 354/1149/20, яким зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 під'їзною дорогою, шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під'їзної дороги у попередній стан, жодні вказані дії ніхто із відповідачів не вчиняв, чим додатково спричинив їм моральну шкоду.
За таких обставин, позивачі уважають, що дії відповідачки щодо безпідставного захоплення частини земельної ділянки, на якій влаштована проїзна дорога до будинковолодіння позивачів, а також дії посадових осіб на той час Татарівської сільської ради, в тому числі членів земельної комісії сільської ради в складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , є такими, що порушують їх право на мирне та безперешкодне володіння належним на праві власності майном, а тому зазначені члени земельної комісії, а також сільський голова ОСОБА_7 повинні нести солідарну відповідальність, так як сприяли винесенню незаконних актів та рішень у захопленні під'їзної дороги, що призвело до великих моральних страждань. Із урахуванням наведеного просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Державної казначейської служби України, про припинення порушення правил добросусідства, усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, визнання дій членів земельної комісії Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області незаконними та протиправними, відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у сумі 5000 грн, 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 123,65 грн сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану моральну шкоду у сумі 5000 грн та 123,65 грн сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у сумі 5000 грн, 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 123,65 грн сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , завдану моральну шкоду у сумі 10000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2666,67 грн з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2666,67 грн з кожного.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційних скарг
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на рішення суду подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на його незаконність та неправомірність.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору не взято до уваги висновок експерта, яким визначено розмір моральної шкоди. Будь-які висновки суду щодо неправомірності такого висновку у рішенні суду відсутні. Крім того, суд, не маючи спеціальних знань щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, не врахував зміни в їх психоемоційному стані, у зв'язку з неправомірними діями відповідачів, та тривалість таких дій. Визначаючи для всіх позивачів однакову суму морального відшкодування суд проігнорував і той факт, що ОСОБА_1 надала велику кількість медичних документів, які підтверджують загострення у неї хвороби через неправомірні дії ОСОБА_2 . Також поза увагою суду залишився й достатній майновий стан останньої.
Апелянти також зазначають про те, що суд неправильно визначив розмір судових витрат.
Ба більше, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки фактичним обставинам справи, які стосуються позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 привести здійснену самочинну реконструкцію будинковолодіння в попередній стан; відновити під'їзну дорогу до їх будинковолодіння та земельної ділянки; змістити влаштовану водяну колонку (скважину); не розміщувати біля огорожі та під'їзної дороги собак. Також суд проігнорував всі подані ними докази на підтвердження обґрунтованості цих вимог та не навів належних мотивів своїх висновків.
Крім того, апелянти не погоджуються із висновком суду першої інстанції про те, що визнання дій членів земельної комісії Татарівської сільської ради ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , голови Татарівської сільської ради Дзем'юка О. М. та голови постійної комісії сільської ради з регулювання земельних відносин, містобудування та екології Стефурака Р. М. (станом на 19.10.2020) незаконними та протиправними, не відповідає ефективному способу захисту порушеного права та не призведе до відновлення порушених їх прав. На думку апелянтів, такий спосіб захисту порушених прав є ефективним, визнання дій противправними може призвести до припинення зловживань в майбутньому, а також може слугувати підставою для відшкодування шкоди державою за дії посадових осіб. Раніше ними такі вимоги не заявлялися, а тому враховуючи, що неправомірність дій відповідачів підтверджується наявними матеріалами справи, суд повинен був задоволити таку вимогу.
Наголошують, що неправомірність дій відповідачів встановлена у рішенні суду у справі № 354/1149/20. Таке рішення набрало законної сили, тому є обов'язковим на всій території України, а отже, суд першої інстанції повинен був врахувати висновки, викладені у ньому.
Просять рішення суду змінити, позов задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_2 на рішення суду в частині задоволеної позовної вимоги майнового характеру - стягнення із неї на користь позивачів моральної шкоди також подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, якщо шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Водночас будь-які її дії не є протиправними. Вона на законних підставах володіла та користувалася належною їй земельної ділянкою. За помилкові дії органів місцевого самоврядування вона не може відповідати, та як наслідок, не повинна відшкодовувати моральну шкоду позивачам.
Крім того, апелянтка вказує на те, що суд першої інстанції визначаючи розмір морального відшкодування не врахував її сімейний та майновий стани. Вона не працює, займається вихованням чотирьох малолітніх дітей та веденням домашнього господарства, а тому стягнення із неї 25000 грн за моральну шкоду та 10000 грн витрат на правничу допомогу завдадуть її родині значних фінансових збитків.
Просить рішення суду в оскаржуваній нею частині скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачам у стягненні із неї моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
У відзиві зазначила, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому просила у задоволенні такої апеляційної скарги відмовити.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористалися.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Хоптій М. В. вимоги скарги підтримали, просили її задоволити, скаргу іншої сторони заперечили.
Апелянтка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Говзан М. М. вимоги скарги підтримали, просили її задоволити, а скаргу іншої сторони не визнали.
Інші належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на момент звернення до суду із вказаним позовом була неповнолітньою та після досягнення 18-річного віку набула статусу самостійного позивача.
Відповідно до довідки про склад сім'ї № 25, виданої Ворохтянською селищною радою 18.01.2023, ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю - чоловіком ОСОБА_3 та дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровані та проживають у належному позивачці на праві власності житловому будинку загальною площею 132,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 0,56 га, з яких: 0,48 га у власності ОСОБА_1 , 0,08 га у власності ОСОБА_3 .
Рішеннями Татарівської сільської ради № 69-16/2017 від 21.02.2017, № 187-42/2019 від 27.06.2019 АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 та змінено нумерацію житлових будинків, в тому числі ОСОБА_1 з № АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 .
Позивачка ОСОБА_1 з 05.06.2016 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 та розміщеним на ній житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ), які набула у подарунок від своєї матері, що підтверджується копіями договорів дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки від 05.06.2016, за реєстром № № 972, 976.
Суміжним землекористувачем був батько відповідачки ОСОБА_16 .
Як вбачається із листів Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області від 27.01.2012 № М-19/14, від 19.07.2016 № 40-211-(90-9)/7027, від 30.03.2018 № Б-19/1009/109, від 04.12.2018 № Б-19/1009/420, від 06.12.2018 № 40-704-(90-9)/8250-18 батько відповідачки ОСОБА_16 проводив реконструкцію з добудовою до житлового будинку по АДРЕСА_1 без затвердженого проекту, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. За результатами позапланової перевірки від 19.07.2016 встановлено, що ОСОБА_16 проведені будівельні роботи із реконструкції індивідуального житлового будинку та господарської будівлі без отримання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 та документа, який надає право на виконання будівельних робіт (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), про що складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, протокол про адміністративне правопорушення та видано припис з вимогою зупинити будівельні роботи. За результатами позапланової перевірки від 28.03.2018 встановлено, що умови припису від 19.07.2016 ОСОБА_16 не виконані внаслідок чого відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.05.2019, посвідченого державним нотаріусом Яремчанської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д., за реєстром № 350, спадкоємцем майна ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його дочка ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане вказане свідоцтво складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_5 .
Рішенням тридцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29.01.2019 № 160-37/2019 відповідачці ОСОБА_2 , яка після смерті свого батька ОСОБА_16 успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_5 , був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.3 рішення Татарівської сільської ради № 215-52/2020 від 27.02.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 та передано дану земельну ділянку їй у приватну власність.
Згідно із актом обстеження під'їзду до домогосподарства ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 19.10.2020, комісія у складі сільського голови ОСОБА_7 , голови постійної комісії сільської ради з регулювання земельних відносин, містобудування та екології ОСОБА_8 , члена постійної комісії з регулювання земельних відносин, містобудування та екології ОСОБА_18 , спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_14 встановила, що у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0,1177 га по АДРЕСА_1 , де по межі вказано повноцінний проїзд до приватної земельної ділянки ОСОБА_1 на місці раніше знесеної господарської споруди (стайні). Комісією рекомендовано сторонам конфлікту облаштувати вказаний проїзд, а ОСОБА_1 у місячний термін демонтувати самовільно споруджену споруду, яка на її приватній ділянці та перешкоджає під'їзду до її домогосподарства.
Згідно із актом обстеження під'їзної дороги по АДРЕСА_1 від 22.03.2021 комісія у складі голови Ворохтянської селищної ради О. Дзем'юка, керуючого справами Ю. Галика, старости с. Татарів Ю. Ясінського, начальниці відділу архітектури, будівництва, житлово-комунального господарства та земельних відносин ОСОБА_19 , начальниці юридичного відділу та кадрового забезпечення ОСОБА_20 у присутності позивачки ОСОБА_1 та матері відповідачки ОСОБА_21 провели обстеження під'їзної дороги до присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та встановили, що наявна під'їзна дорога проходить біля присадибної ділянки ОСОБА_2 та має ширину від 3,80 м до 4,10 м. Перешкод у користуванні ОСОБА_1 даним під'їздом (з боку сім'ї ОСОБА_22 ) не виявлено.
Відповідно до Ситуаційної схеми земельної ділянки, складеної на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_9 у 2021 році площа під'їзної дороги, яку захопила ОСОБА_2 становить 0,0103 га.
16.01.2021 Яремчанським міським судом відкрито провадження у цивільній справі № 354/1149/20 за позовом ОСОБА_1 до Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , виконкому Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішень Татарівської сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні під'їзною дорогою.
Крім цього, 08.09.2021 Яремчанським міським судом відкрито провадження у цивільній справі № 354/1094/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Татарівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпорядження належним числовим будинком з господарськими будівлями та земельною ділянкою, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати пристрої відеоспостереження, у радіус дії яких потрапляє належний ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами та земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стягнення з ОСОБА_2 та Татарівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь позивачів завданої моральної шкоди, яка розглядом не завершена.
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 у цивільній справі № 354/1149/20, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.05.2024, визнано незаконним і скасовано підпункт 1.1. пункту 1 рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29.01.2019 № 160-37/2019, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_6 . Визнано незаконним і скасовано підпункт 1.3 пункту 1 рішення п'ятдесят другої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27.02.2020 № 215-52/2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд ОСОБА_2 і передано дану земельну ділянку у приватну власність. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, дата та час державної реєстрації 04.06.2020 13:57:20, номер запису про право власності: 36849962. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 під'їзною дорогою, до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під'їзної дороги у попередній стан. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовлено.
Вказаним рішенням суду встановлено, що при складанні проекту землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 було виключено проїзд у точках від Б до В до земельної ділянки ОСОБА_1 , який був визначений у Державному акті на право власності на цю земельну ділянку серії ЯМ № 746080 від 26.12.2012 попереднього землевласника ОСОБА_23 та інформація про це містилася у Державному земельному кадастрі. Суд прийшов висновку, що надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 здійснено з порушенням вимог законодавства, оскільки до її площі включено під'їзд до житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 , який відноситься до земель загального користування та не може передаватися у приватну власність в силу статті 83 ЗК України. У жовтні 2020 року ОСОБА_2 встановила металеву огорожу, якою огородила передану їй у власність земельну ділянку, що призвело до неможливості проїзду до житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 18.12.2024 рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16.05.2024 залишено без змін.
Відповідно до висновку експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ Стаднік І. М. за результатами проведення судової психологічної експертизи № 4010/22-26/2167/23-26 від 18.07.2023 досліджувана ситуація, а саме образа, заподіяння шкоди, пов'язаної із обмеженням доступу до будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та незаконне втручання в особисте життя, шляхом встановлення відео спостереження, стали для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 психотравмуючими, внаслідок чого відбулося руйнування ціннісних орієнтацій та особистих цінностей через моральні та фізичні страждання, порушення нормальних життєвих зв'язків унаслідок неможливості продовження активного громадського життя. Порушення нормального (звичного) плину буття особистості. Порушення відносин з оточенням (рідними, друзями, знайомими). Ситуація, що є предметом розгляду даної справи, а саме образа, заподіяння шкоди, пов'язаної із обмеженням доступу до будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та незаконне втручання в особисте життя, шляхом встановлення відеспостереження, є психотравмуючими факторами для ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та спричинили їм страждання (моральну шкоду). Рекомендована сума грошової компенсації позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди може дорівнювати грошовому еквіваленту у 162 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
Як встановлено із Витягу з Державного реєстру речових прав № 393919762 від 06.09.2024, державним реєстратором Ворохтянської селищної ради Онутчаком Р. Р. 03.09.2024 здійснено державну реєстрацію скасування речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 площею 0,1177 га, індексний номер рішення 74929753.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною першою ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами другою, третьою ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частинами першою-третьою ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану(частина сьома ст.376 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).
Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Згідно з частиною першою ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з вимогами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною першою ст. 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Як встановлено з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду із позовом, зокрема до ОСОБА_2 , про зобов'язання припинити порушення правил добросусідства, не чинити їм перешкоди у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та привести здійснену самочинну реконструкцію будинковолодіння без дозвільних документів шляхом збільшення площ власного існуючого житлового будинку до попереднього стану за адресою: АДРЕСА_1 , відновити під'їзну дорогу до їх будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,10 га кадастровий номер 2611091201:13:010:0029, шириною 4 м, довжиною 23,96 м, загальною площею 0,0103 га (ситуаційна схема складена ФОП ОСОБА_9 ), змістити влаштовану водяну колонку (скважину) на територію земельної ділянки, на якій розміщено будинковолодіння відповідачки з дотриманням державних будівельних норм та санітарно-гігієнічних норм та зобов'язати ОСОБА_2 перемістити на безпечну відстань собаку з метою встановлення вільного доступу до їх будинковолодіння та стягнути моральну шкоду.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачами не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідачкою з часу набуття у власність житлового будинку здійснено самочинну добудову чи реконструкцію без відповідних дозвільних документів, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивачів.
Також апелянтами не спростовано висновок суду щодо відсутності доказів влаштування відповідачкою на земельній ділянці водяної колонки (скважини) із порушенням відповідних будівельних норм та стандартів та санітарно-гігієнічних норм та неправомірного розміщення собаки.Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних вимог .
При вирішенні позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 відновити під'їзну дорогу до будинковолодіння та земельної ділянки позивачки із кадастровим номер 2611091201:13:010:0029, шириною 4 м, довжиною 23,96 м, загальною площею 0,0103 га відповідно до ситуаційної схеми, складеної ФОП ОСОБА_9 , то в спірному випадку, позивачі фактично ставлять питання, які стосуються способу та порядку виконання рішення суду у іншій справі № 354/1149/20, в якій уже ухвалено рішення, на що звернув увагу суд першої інстанції.
Зокрема у цивільній справі № 354/1149/20 рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05.10.20203, яке набрало законної сили 16.05.2024, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов'язано усунути перешкоди в користуванні під'їздною дорогою до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під'їзної дороги у попередній стан.
Як вбачається зі змісту цього рішення, з висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1617/21-28/1097/22-28/6466/6466/6467/22-41 від 04.04.2022 судом встановлено, що проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 повністю, а пішохідна стежка до тієї ж земельної ділянки частково потрапляють в межі земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052. В межах цієї земельної ділянки площа під проїздом становить 0,0082 га, а площа під пішохідною стежкою - 0,0071 га. Площа разом під стежкою та колишнім проїздом в межах згаданої земельної ділянки, враховуючи, що такі частково накладаються одне на одне, становить 0,0138 га.
Сторони не заперечили, що рішення перебуває на стадії виконання і всі питання , які стосуються такого виконання повинні вирішуватися у спосіб визначений ЦПК України.
Щодо вимог в частині визнання дій членів земельної комісії Татарівської сільської ради ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Данищук С. Я., голови Татарівської сільської ради Дзем'юка О. М. та голови постійної комісії сільської ради з регулювання земельних відносин, містобудування та екології ОСОБА_8 незаконними, протиправними та стягнення моральної шкоди , то суд першої інстанції правильно зазначив, що визнання дій членів комісії неправомірними не призведе до відновлення порушеного права позивачів, оскільки негативним наслідком для себе позивачі вважають неправомірно вчинені акти щодо оформлення права власності на земельну ділянку відповідачем ОСОБА_15 . А доводи, що такий спосіб захисту порушених прав є ефективним, оскільки визнання дій противправними може призвести до припинення зловживань в майбутньому, а також може слугувати підставою для відшкодування шкоди державою за дії посадових осіб, не заслуговують на увагу, так як вимоги на майбутнє судом не розглядаються, а оцінка діям органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на оформлення земельної ділянки ОСОБА_2 була надана в цивільній справі № 354/1149/20. Вимога про стягнення у зв'язку з цим моральної шкоди є похідною , тому підстави для її задоволення також відсутні. В цій частині, суд першої інстанції помилково вказав про неналежність відповідача - Татарівської сільської ради, оскільки як встановлено з матеріалів справи, позивачі зверталися із вимогами до Ворохтянської сільської ради як правонаступника Татарівської сільської ради. Однак зазначене не є підставою для скасування рішення в цій частині.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду у цивільній справі № 354/1149/20 від 05.10.20203, яке набрало законної сили 16.05.2024, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було зобов'язано усунути перешкоди в користуванні під'їзною дорогою до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під'їзної дороги у попередній стан.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення, з висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1617/21-28/1097/22-28/6466/6466/6467/22-41 від 04.04.2022 судом встановлено, що проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 повністю, а пішохідна стежка до тієї ж земельної ділянки частково потрапляють в межі земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052. В межах цієї земельної ділянки площа під проїздом становить 0,0082 га, а площа під пішохідною стежкою - 0,0071 га. Площа разом під стежкою та колишнім проїздом в межах згаданої земельної ділянки, враховуючи, що такі частково накладаються одне на одне, становить 0,0138 га.
Тобто при проведенні приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 до складу вказаної ділянки була включена під'їзна дорога загального користування, що веде до належних ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 та житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (колишня АДРЕСА_1 ), в якому проживають та зареєстровані позивачі та їхні діти. На вказаній дорозі відповідачкою у жовтні 2020 року були встановлені металеві ворота, а в подальшому металева огорожа, що призвело до неможливості проїзду до житлового будинку та земельної ділянки позивачів.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 в частині зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні під'їзною дорогою шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під'їзної дороги у попередній стан не виконане.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку суті та тривалості моральних страждань позивачів внаслідок неправомірного обмеження доступу до земельної ділянки та житлового будинку, що є їх постійним місцем проживання. Через неможливість врегулювання даного питання у добровільному порядку, позивачі змушені були вживати додаткових заходів для вирішення щоденних побутових питань, для захисту та відновлення порушеного права, звертатись до органу місцевого самоврядування, поліції та в подальшому до суду.
При цьому, суд обгрунтовано відхилив висновок судового експерта № 4 010/22-26/2167/23-26 від 18.07.2023, оскільки експертом всупереч вимог ч.2 ст.107 ЦПК України при проведенні зазначеної експертизи були досліджені матеріали цивільної справи № 354/1094/21, які судом не надавалися та питання щодо суті та розміру спричиненої моральної шкоди стосувалися інших позовних вимог. Колегія суддів погоджується із розміром шкоди визначеної судом, який відповідає встановленим обставинам, тривалості та тяжкості моральних страждань. Підстав для збільшення розміру виходячи з доводів апелянта апеляційним судом не встановлено.
Щодо вимог позивачів про припинення неправомірних дій відповідачки по встановленню камери відеоспостереження та розміщення собаки на неналежній відстані, то такі не знайшли свого підтвердження і суд дав цьому правильну оцінку.
Твердження апелянтки ОСОБА_2 щодо відсутності встановлених неправомірних дій з її сторони, як підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки судом відмовлено у вимогах про визнання дій неправомірними в повному обсязі, не заслуговують на увагу.
Заявою в порядку статті 49 ЦПК України, яку суд прийняв, позивачі збільшили розмір заявлених вимог і в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 та обгрунтовували заявлену вимогу і тим, що рішенням суду у справі № 354/1094/21 встановлено неправомірність дій відповідачки, зокрема, що через влаштовану огорожу, позивачі не мали можливості безперешкодно пройти на своє обійстя, що спричиняло додаткові труднощі та моральні переживання. Інших доводів апеляційна скарга не містить, тоді як вимога про врахування сімейного та матеріального станів відповідачки в спірному випадку до задоволення не підлягає.
Також не є обґрунтованими твердження апелянтки ОСОБА_2 щодо того, що вона на законних підставах володіла та користувалася належною їй земельної ділянкою, а за помилкові дії органів місцевого самоврядування вона не може відповідати, та як наслідок, не повинна відшкодовувати моральну шкоду позивачам. Суд чітко окреслив суть спричиненої моральної шкоди позивачам як такої, що спричинена визнаними судом неправомірними діями ОСОБА_2 щодо обмеження позивачам безперешкодного доступу до дому внаслідок встановленої огорожі та безпосередньо її діями щодо перешкод у доступі до власної земельної ділянки останнім.
Щодо доводів з приводу неправильного стягнення судових витрат, то суд уважає, що рішення в зазначеній частині відповідає нормам ЦПК України та фактичним обставинам у справі. Підстав для переоцінки цих обставин апеляційний суд не вбачає, оскільки апелянти не навели конкретних підстав для скасування рішення в зазначеній частині.
За таких обставин, апеляційний суд, приходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини у справі та дав їм правильну оцінку. Доводи скарг висноків суду не спростостовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта