ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відкриття апеляційного провадження
27 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3046/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження
по справі №916/3046/25
за заявою ОСОБА_2
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна»
про відкриття провадження у справі про банкрутство, -
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» за заявою ОСОБА_2 .
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №916/3046/25 про банкрутство.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №916/3046/25; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №916/3046/25 про банкрутство - залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 36 336,00 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Дане клопотання обґрунтовано скрутним фінансовим становищем апелянтки, що унеможливлює сплату судового збору без шкоди для утримання себе та двох малолітніх дітей. Апелянтка вказала, що розмір судового збору перевищує 5% її річного доходу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» надійшли заперечення на клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Боржник вказав, що апелянткою було приховано від суду свій реальний майновий стан, що підтверджується наступним:
- не вказано інформацію про перебування на посаді керівником ТОВ «Аудиторсбка фірма «Ліга» та приховано отриманий від вказаної діяльності прибуток;
- не вказано про наявність будинку площею 34,6 кв.м;
- приховано інформацію про виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.10.203 у справі №521/22003/23 та отримані в рамках виконавчого провадження грошові кошти від боржника ОСОБА_2 ;
- приховано інформацію про виконання договору цесії від 31.07.2025 та можливість отримати згідно умов договору грошових коштів у сумі 373 612,37 грн;
-приховано факт оплати судового збору в іншій судовій справі №522/17975/23, сума якого повністю спростовує твердження про «скрутний майновий стан».
Розглянувши клопотання апелянтки про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (частина третя статті 8 ЗУ"Про судовий збір").
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
Верховний Суд також неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній календарний рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22.).
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Також судом враховується, що згідно положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від14 травня 1981 року та практику Європейського суду з прав людини, які встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Водночас, у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Приймаючи викладені положення та з поданих апелянтом доказів на підтвердження майнового стану, судом встановлено, що у відповідності до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 05.03.2025, за період з січня 2024 року по грудень 2024 року включно ОСОБА_1 отримано дохід в загальній сумі 2 725,04 грн, а відповідно до відповіді на запит від 05.11.2025, за період з січня 2025 року по вересень 2025 року включно апелянткою отримано доходів в загальній сумі 3158,69 грн.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 05.11.2025 року вбачається, що починаючи з серпня 2022 року по день надання довідки відсутня інформація відносно ОСОБА_1 про суми фактичного заробітку/доходу, з яких сплачені страхові внески та які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховуються для обчислення пенсії.
Згідно з наданими до суду виписками АТ КП «Приват Банк» за рахунком відкритим на ім'я ОСОБА_1 ФОП за період з 01.01.2024 по 06.11.2025 вбачається відсутність грошових коштів та здійснених транзакцій.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2024 рік вбачаєтсья, що обсяг доходу за 2024 рік складає 0,00 грн.
Також у відповідності до наданих до суду копій свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_1 є матір'ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25.10.2023 по справі №521/22003/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 вересня 2023 року до досягнення дітьми повноліття.
Приймаючи викладені обставини в цілому вбачається, що розмір судового збору підлягаючий сплаті за пред'явлення даного позову перевищує 5 відсотків річного доходу за попередній календарний рік позивачки, а також підтверджено наявність у позивачки на утриманні двох малолітніх дітей.
Стягнення рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25.10.2023 по справі №521/22003/23 на користь ОСОБА_1 аліментів не приймаються судом як обставини отримання останньою доходів, оскільки у відповідності до положень ч.1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Крім того, дане рішення не містить встановлених обставин матеріального стану ОСОБА_1 .
Також, в матеріалах справи міститься копія договору про відступлення прав вимоги від 31.07.2025 року, за яким ОСОБА_1 відступає право вимоги за договірними зобов'язаннями за ціною в сумі 373 612,37 грн, з відстроченням сплати платежу на п'ять років, що не свідчить про отримання особою відповідних коштів.
Судом не приймається до уваги надана до заперечень квитанція від 16.12.2024 про сплату ОСОБА_1 судового збору в сумі 6 190,21 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення Одеського апеляційного суду та витяг на підтвердження перебування позивачки на посаді керівника юридичної особи, приймаючи, що відповідні обставини не підтверджують отримання позивачкою відповідних доходів та не спростовують обставин матеріального стану особи, які підтверджуються належними доказами з розміру доходів останньої.
Крім того, як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності апелянтки знаходиться частка квартири, загальною площею 117,5 кв.м., розташованою за адресою АДРЕСА_1 (набуто у власність 01.03.2017) та садовий будинок, загальною площею 34.6 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_2 (набуто у власність 22.01.2021).
Однак дане нерухоме майно було набуто апелянткою у власність під час перебування у шлюбі, тому дане майно є спільною сумісною власністю та може буде відчужено лише за згодою іншого співвласника, що ускладнює оперативне відчуження даного майна.
У апелянтки також наявне нерухоме майно на тимчасово окупованих територіях, а саме у м. Луганськ, однак дане майно не може бути відчужено з об'єктивних причин.
На підставі викладеного, проаналізувавши надані до суду документи в сукупності, приймаючи сукупний розмір доходів апелянтки, значний розмір судового збору, перевищення розміру судового збору, підлягаючого сплаті за пред'явлення поданого позову, розміру 5 відсотків річного доходу за попередній календарний рік апелянкти, з урахуванням перебування на її утриманні двох малолітніх дітей, з метою забезпечення доступу до суду, приймаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 8 Закону Укрїни «Про судовий збір» та звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №916/3046/25 про банкрутство.
Оскільки апеляційна скарга відповідає вимогам ст.ст. 258, 259 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №916/3046/25 про банкрутство.
Відповідно до приписів ст. 267 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів встановлюється строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за доцільне призначити справу до судового розгляду у відповідності до ст. 268 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 165, 166, 167, 169, 170, 234, 256, 262, 263, 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,
1.Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №916/3046/25 про банкрутство.
2.Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №916/3046/25 про банкрутство.
3.Встановити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 12.12.2025. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
4.Призначити справу №916/3046/25 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 18.12.2025 о 11:30.
5.Зобов'язати ОСОБА_1 надати письмові пояснення з питань, яким чином ухвала Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 про відмову у відкритті провадження по справі №916/3046/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» за заявою ОСОБА_2 , порушує її права або законні інтереси.
6.Засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх.
7.Явка представників учасників справи не є обов'язковою.
8.Роз'яснити учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами.
9.Роз'яснити учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран