Житомирський апеляційний суд
Справа №294/1716/24 Головуючий у 1-й інст. РУКАС М. С.
Номер провадження №33/4805/1007/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
27 листопада 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника - адвоката Лопохи В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Чуднівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді районного суду, ОСОБА_1 06 вересня 2024 року о 16-05 год у с. Стовпів по вул. Шевченка, 2 керував транспортним засобом - мотоциклом MUSTANG, державний номерний знак відсутній, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку запропонованому працівниками поліції відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що після зупинки його за кермом транспортного засобу, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у зв'язку з обуренням на неналежну поведінку працівників поліції, пройти огляд у медичному закладі йому не пропонували. Зауважив на відсутність у матеріалах справи доказів вчинення ним правопорушення. Звернув увагу на помилку у написанні його імені у протоколі та виправлення у по-батькові працівника поліції, який складав протокол. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги наданий ОСОБА_1 медичний висновок на спростування факту перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - не доведена.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та адвокат Лопоха В.Є. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 758862 від 06 вересня 2024 року (а.с. 2); копією постанови серії ББА № 251322 від 06 вересня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 (а.с. 4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, від проходження огляду відмовився (а.с. 3); розпискою ОСОБА_1 від 06 вересня 2024 року про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с. 6); відеозаписами з нагрудних камер поліцейських (а.с. 7).
Так, із вказаного відеозапису вбачається, що 06 вересня 2024 року о 16-05 год працівники поліції зупинили мотоцикл Mustang, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , зауважили на необхідність зупинки транспортного засобу після увімкнення ними проблискових маячків синього та червоного кольору. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння у зв'язку із запахом алкоголю з порожнини рота. На запитання чи вживав водій алкоголь, останній підтвердив. На вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або в найближчому закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 категорично відмовився. Далі водію роз'яснені наслідки такої відмови, права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У подальшому водія під підпис ознайомили із складеними щодо нього протоколом за ч.1 ст. 130 КУпАП, постановою за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП та іншими адміністративними матеріалами.
Разом з тим, доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів порушення ним правил дорожнього руху у повному обсязі спростовуються вказаними відеозаписами. У даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» з дотриманням положень ст. 35 вказаного закону, оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. У даному випадку після зупинки ОСОБА_1 працівники поліції вказали водію на рух на мотоциклі без мотошолома. Крім того, порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху підтверджується постановою серії ЕНА №251322 від 06 вересня 2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП. Матеріали справи не містять відомостей щодо незгоди останнього із винесеною постановою або її оскарження чи скасування.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки останній відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, хоча наданий частинами, проте є послідовним за своїм змістом. Об'єктивно зафіксовані обставини на ньому узгоджуються з фабулою правопорушення, викладеною у протоколі про адміністративне правопорушення.
Одночасно варто зазначити, що пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
У даному випадку працівники поліції зауважили водію на запах алкоголю з ротової порожнини, що є однією із ознак перебування особи у стані алкогольного сп'яніння як підстави для вимоги про проходження відповідного огляду. Працівники поліції у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 підтвердив вживання алкоголю, вказав, що випив один бокал і літр пива, висловив думку, що тест покаже позитивний результат, визнав, що сам винний, а дії поліцейських правильні. Водій від огляду на місці зупинки транспортного засобу й у медичному закладі відмовився, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейські діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Суд також перевірив аргументи скаржника про виправлення у протоколі ім'я ОСОБА_1 та по-батькові поліцейського ОСОБА_2 , на думку суду, допущене працівником поліції порушення не є істотним, не робить даний доказ (протокол про адміністративне правопорушення) недопустимим або неналежним.
Надана скаржником виписка № 1329 КНП «Чуднівська ЦРЛ» із медичної карти амбулаторного хворого від 06 вересня 2024 року на підтвердження не перебування його у стані алкогольного сп'яніння апеляційний суд вважає неналежним доказом, оскільки вказаний огляд був проведений всупереч ч. 4 ст. 268 КУпАП без присутності працівників поліції та без вказівки на час огляду, а протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений за керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову останнього від проходження огляду.
Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що він мав ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, що підтверджується вищевказаними відеозаписами. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд зауважує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови, та зводяться до переоцінки доказів.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь