Справа № 134/470/25
Провадження № 22-ц/801/2443/2025
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Лабай О. В.
Доповідач:Матківська М. В.
26 листопада 2025 рокуСправа № 134/470/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Ухвалу постановив суддя Лабай О. В.
Ухвалу постановлено о 13:53 год в с-щі Крижопіль Вінницької області
Повний текст ухвали складено 01 жовтня 2025 року,
Встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 11:00 год 29 квітня 2025 року.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мисенко К. В. задоволено частково; скасовано ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 липня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; призначено підготовче судове засідання на 25 липня 2025 року о 10:00 год.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та передати справу для продовження розгляду.
Зазначила, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дослідивши всі обставини справи, безпідставно дійшов висновку про зловживання позивачем процесуальними правами при подачі позову, який нібито носить штучний характер. При цьому суд порушив право позивача на доступ до правосуддя та мирне володіння майном.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому відповідачем ОСОБА_2 та підписаного його представником - адвокатом Новіковим І. С., він просить задовольнити апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мисенко К. В. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Новіков І. С., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав клопотання, яким просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю участі у невідкладних процесуальних діях в іншому провадженні, підтверджуючих доказів чому не зазначив і не надав, позбавивши суд можливості вирішити питання поважності причин його неявки.
За правилами частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що у березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (том 1 а. с. 1-11).
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 11:00 год 29 квітня 2025 року. Роз'яснено відповідачу, що він має право надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази тощо (том 1 а. с. 26-27).
03 квітня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позову, якою підтвердив, що усе майно, яке є предметом позову, дійсно було набуто ними у шлюбі та перебуває в їхній спільній сумісній власності. Вони вирішили відступити від засад рівності часток подружжя в частині, що стосується перерахованого у позові майна. Щодо решти спільного майна, не зазначеного у позові, вони вирішили відступити від засад рівності часток подружжя щодо цього майна та погодили зберегти правовий режим права спільної сумісної власності щодо решти спільного майна, не перерахованого у позові. Зазначив, що визнання ним позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Просив розглянути справу у його відсутність та ухвалити рішення про задоволення позову (том 1 а. с. 32).
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору (том 2 а. с. 200-204).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мисенко К. В. задоволено частково; скасовано ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 3 а. с. 53-56).
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 липня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; призначено підготовче судове засідання на 25 липня 2025 року о 10:00 год (том 3 а. с. 61).
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, залишено без розгляду (том 4 а. с. 21-25).
Ухвалюючи таке судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що дійсною метою звернення із даним позовом до суду є виведення майна з-під режиму арешту та санкцій, що повинно вирішуватися за правилами іншого судочинства, а поданий позов носить відверто штучний характер та його подання суперечить завданню цивільного судочинства, що згідно вимог частини 3 статті 44 ЦПК України оцінено судом як зловживання позивачем процесуальними правами, наслідком чого є залишення позову без розгляду.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із положеннями частини 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 3).
Відповідно до частини 3 статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
За правилами частини 4 статті 44 ЦПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 761/14952/21 (провадження № 61-10578св22) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання наданими правами. Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, у яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій. Водночас наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).
У постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22-ц (провадження № 61-10225св22) Верховний Суд вказав, що суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права повинен здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права, тому процесуальним законодавством передбачено, що певні процесуальні дії можуть бути розцінені як зловживання процесуальними правами, якщо відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частини третя статті 44 України). Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. З огляду на викладене, факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.
Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19)).
Зі змісту оскаржуваної ухвали суду слідує, що суд першої інстанції вважає, що наявне зловживання процесуальними правами, а саме - зловживання правом на позов.
У мотивувальній частині ухвали суду зазначені встановлені судом фактичні обставини, де містяться посилання: на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року у справі № 757/156/22-к у кримінальному провадженні № 22016130000000212, якою на майно відповідача, частина якого, як зазначила позивач, є предметом позову, накладено арешт; на додаток (пункт 4) рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025, щодо застосування до відповідача певних санкцій; на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 12 березня 2025 року у справі № 990/80/25 (провадження № П990/80/25) про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_2 . Рішення у справі № 990/80/25 судом не ухвалено.
Колегія суддів вважає, що наявність кримінального провадження № 22016130000000212, в межах якого накладено арешт на майно відповідача (вирішення цього відбуватиметься за правилами кримінального судочинства); наявність рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025, щодо застосування до відповідача певних санкцій, законність якого оспорюється відповідачем у даній справі - ОСОБА_2 шляхом подачі ним позову в адміністративній справі, вирішення якого відбуватиметься на правилами адміністративного судочинства, не свідчить про тотожність позовів і не свідчить про те, що це має очевидний штучний характер та матиме своїм наслідком можливість затягування інших справ і проваджень, а також намагання уникнути цивільної відповідальності.
Отже, оскаржувана ухвала суду не містить достатньо мотивів щодо висновку про очевидно штучний характер пред'явлено позову саме позивачем ОСОБА_1 , ґрунтується на припущеннях і такий висновок зроблено судом після відкриття провадження у справі в ході підготовчого провадження, що є передчасним та може опосередковано свідчити про порушення прав позивача на судовий захист.
Тобто, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що має місце зловживання процесуальними правами, а відтак безпідставно за таких обставин на стадії підготовчого судового засідання залишив позов без розгляду.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
З огляду на те, що під час вирішення питання про залишення позову без розгляду судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіС. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський
Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2025 року